Стратег Вар був поганий тим, що був потомственим громадянином Риму. З нього вистачило б і цього, але бідолаха до того ж загубив у Тевтобурзькому лісі два добірні легіони. І тому, коли імператор Август заволав: "Квінтілій Вар, поверни мої легіони!" /* Світлоній «Життя дванадцяти цезарів (Август, 23)»/, полководцю нічого не залишалося, крім як опустити погляд. Так розпочалася історія німецької державності, а цих Двох можна було б назвати її хрещеними батьками. Втім, якщо римляни до цієї події мають непряме відношення, то руси – найпряміше. Справа в тому, що найбільш помітну роль у Тевтобурзькій битві зіграло германізоване, але російське за походженням плем'я херусків. Ця обставина завзято відкидається світовою історіографією, проте це не здатне вплинути на його фактичну основу. Для більшості русистика так чи інакше пов'язана з історією та культурою російського народу. Тобто вона стоїть на тому етнічному базисі, який датується XIV-XV ст. сьогодення. На жаль, це принципово ущербна позиція. Народність, що виникла на основі племінного розпаду вятичів, кривичів та інших слов'ян, а також ряду асимільованих ними фінно-угорських племен, лише експлуатує ідею причетності до стародавніх русів і не більше того. Російська історична традиція сягає корінням до витоків європейської цивілізації. На східнослов'янському ґрунті ця традиція переживає вже не перше народження. Звідки взялася Русь? Питання це, мабуть, уже оскому набило досвідченому читачеві. Проте, задамося вкотре, бо все авторство сучасного книжкового ринку поки що не просунулося в його вирішенні далі вульгарного примітивізму. У сучасній науці чомусь прийнято вважати, що аріїпрабатьки європейської цивілізації розділилися на два масиви: індійський та іранський. Поділ цей стався пізніше IV тисячоліття е. Подібна позиція оминає питання утворення сучасних європейських народів, що належать до індоєвропейської мовної групи. Складається враження, що європейський плацдарм аріїв після IV тисячоліття спорожнів. Цілком логічніше було б припустити, що існувала третя гілка, спрямована вглиб самої Європи. Про це свідчать дані археології (Ківікська гробниця, Швеція), топоніміки (назви річок, що звучать на санскриті: Варакша, Кокша – у Кіровській області, Жиздра – у Калузькій, Муша, Варда, – у Литві, Драва – в Угорщині, Раба, Орава , Нітра – у Чехословаччині, Вардар – у Югославії, Рона – у Швейцарії та Франції, Адур – у Франції та багато інших) та етнографії (вишивка, знакові системи, загальні обряди та традиції, спорідненість міфологій та культових принципів). До речі, за єдиною міфологічною традицією, давні європейці активно культивують символіку трьох братів. З неї починається європейська етіологія, що відводить головну роль у створенні світу не єдиному богу-Творцю, а тріумвірату богів (порівняйте: Зевс-Посейдон і Аїд у греків. Юпітер-Марс-Квірін у римлян. Один-Віллі-Ве у скандинавів, Перун Ярило та Троян у слов'ян тощо). Триголови тут символізують поділ світу, що є формальним підтвердженням гіпотези "третьої гілки". Взагалі твердження цієї ідеї може бути лише гіпотетичним, тобто таким, що не спирається на матеріальний доказовий ряд. Наприклад, найдавніші з відомих мегалітичних споруд, пов'язані з основами арійських культів, з'являються в Бретані саме в IV тисячолітті до н.е. / * Едмонд Уайд, Дейл М. Браун «Перші люди» - М.: Світ, 1978, с.147 / Європейський масив аріїв – явище парадоксальне. Почнемо з того, що він не має власної матеріальної культури, а арійські стоянки типу Нижнього Веретя (VIII-VI тисячоліття н.е.) не є свідченням існування суперетносу. Подібні обставини були головним козирем у боротьбі радянської історичної науки проти спроб надати арійству наукоподібну основу. Однак у цьому питанні все напрочуд очевидне. Говорячи про третю гілку аріїв, звичайно, не йдеться про привнесення до Європи нового етнічного елемента. Її геоментальний простір не змінюється. Власне кажучи, арії тому й не існують у межах локалізованої матеріальної культури, що є носіями соціальної типізації суспільства, відомої як "військова демократія", що склалася на основі цілого ряду культур. Наприклад, культури лінійно-стрічкової кераміки, осередок якої знаходиться на Балканах, насичених санскритською топонімікою. А ось що не викликає сумніву, то це період, до якого відбуваються великі соціально-політичні зміни в Європі – початок V тисячоліття. Тобто, час найвищої геополітичної активності аріїв, що штовхає їх на розселення. Все сходиться. Таким чином, просування аріїв Європою - це зміна соціальної формації первісного варварства на ранні форми державності з новою системою організації суспільства (стану), з новою системою релігійних цінностей (солярний культ і трибожі) і з новою системою суспільної моралі. "Війна стає важливою стороною життя
