Кафедра медицини катастроф та військової медицини Дисципліна “Підготовка офіцерів запасу галузі знань “Охорона здоров’я” Модуль "Основи організації медичного забезпечення населення і військ" Методична вказівка для студентів до практичного заняття Тема 2. “ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ” Заняття Характеристика осередку радіаційного, хімічного і біологічного ураження, дозиметричні прилади. Бойові отруйні речовини. 1. Оповіщення та інформування суб’єктів цивільного захисту. Головним і невідємним елементом всієї системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є інформація та оповіщення. Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають: * оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення; * завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження; *централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій. Зміст інформації з питань цивільного захисту мають становити відомості пронадзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а також заходи реагування на них. Оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, заходи безпеки зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації центральні та місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад. ОПОВІЩЕННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій. Оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів управління цивільного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення. Система оповіщення Цивільного захисту України - це комплекс організаційнотехнічних заходів, апаратури оповіщення, засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації з питань цивільного захисту до органів виконавчої влади всіх рівнів, підприємств, установ, організацій і населення. Оповіщення про загрозу забезпечується шляхом: або виникнення надзвичайних ситуацій 1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення; 2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення); 3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій; 4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення; 5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення; 6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту; Система оповіщення цивільного захисту розподіляється на: а) загальнодержавну, б) регіональні та місцеві автоматизовані системи централізованого оповіщення, в) локальні г) об'єктові системи оповіщення д) системи централізованого виклику (далі СЦВ). Системи оповіщення цивільного захисту повинні охоплювати територію, на якій проживає населення та розташовані підприємства, установи і організації електросиренами, вуличними гучномовцями, мережами радіомовлення та телебачення . Розподіл системи оповіщення: а) На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації загальнодержавного рівня створюється загальнодержавна система централізованого оповіщення центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. б) На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня створюються регіональні та місцеві системи централізованого оповіщення місцевих органів виконавчої влади і населення. в) Локальні системи оповіщення створюються на потенційно небезпечних об’єктах, зона ураження від яких, у разі виникнення на них надзвичайної ситуації, досягає заселених територій або інших підприємств, установ та організацій. г) на потенційно небезпечних підприємствах, на яких зона ураження не виходить за їх територію, створюються об’єктові системи оповіщення. д) для оповіщення чергових служб центральних. регіональних і місцевих органів виконавчої влади, керівного складу цивільного захисту створюються системи циркулярного виклику. Відповідно до Кодексу цивільного захисту на об’єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі – автоматизовані системи). Терміновій інформації, що передається територіальними органами цивільного захисту, потенційно небезпечними підприємствами, повинно передувати уривчасте звучання електросирен, наявних на відповідній території, яке означає « Увага всім!» Встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання. Оператори та провайдери телекомунікації, телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити підключення технічних засобів мовлення до автоматизованих систем централізованого оповіщення з установленням спеціального обладнання для автоматизованої передачі сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій. Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 192 від 15 лютого 1999 року «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях». Готовність системи оповіщення забезпечується шляхом: - організація цілодобового чергування в центральному та територіальному органах виконавчої влади, які забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту; - налагодження прямого телефонного зв’язку чергових служб потенційно небезпечних підприємств, зона ураження яких може поширитися на заселені території і населені пункти; - завчасної підготовки персоналу чергових служб до дій у надзвичайних ситуаціях; - якісного експлуатаційно – технічного обслуговування апаратури і технічних засобів оповіщення та систем зв’язку цивільного захисту. ІНФОРМУВАННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них. Органи управління цивільного захисту зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі. Керівники суб’єктів господарювання, що експлуатують потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки, зобов’язані систематично та оперативно оприлюднювати інформацію про такі об’єкти в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах, інформаційних стендах та в будь-який інший прийнятний спосіб. Інформація має містити дані про суб’єкт, який її надає, та сферу його діяльності, про природу можливого ризику під час аварій, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосіб інформування населення у разі загрози або виникнення аварії та поведінку, якої слід дотримуватися. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до законодавства про інформацію. ДІЇ НАСЕЛЕННЯ В РАЗІ ОПОВІЩЕННЯ ТА ІНФОРМУВАННЯ ПРО ПРОГНОЗУВАННЯ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ Щоб привернути увагу населення в екстремальних випадках виникнення або можливості виникнення надзвичайної ситуації перед початком передачі мовної інформації про неї через мережі радіомовлення і телебачення та інші технічні засоби передавання (відображення) інформації вмикають сирени, сигнально - гучномовні пристрої та електронні інформаційні табло, що в системі цивільного захисту означає «Увага всім! ». Тексти звернень до населення повинні передаватися державною мовою і мовою, якою користується більшість населення в регіоні, а також в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі. Тексти звернень, фонограми, друковані тексти зберігаються в запечатаних конвертах у оперативного чергового Департаменту цивільного захисту обласної державної адміністрації, який в необхідних випадках доводить її до населення. Варіант повідомлення при аварії на хімічно–небезпечному об’єкті: «Увага! Говорить оперативний черговий Департаменту цивільного захисту Вінницької обласної державної адміністрації. Громадяни! Сталася аварія на (вказують підприємство) з викидом (виливом)небезпечної хімічної речовини – аміаку (або іншої). В зону хімічного зараження потрапляють суб’єкти господарювання (вказують які саме), а також мешканці вулиць (вказують назви). Населенню вулиць (вказують назви) знаходитися в будинках, провести щільну герметизацію своїх помешкань. Населенню вулиць (вказують назви) негайно залишити житлові будинки, підприємства, установи та організації і вийти в район центрального міського стадіону. Надалі дійте за вказівками представників Управління цивільного захисту міста Вінниця». Варіант повідомлення про загрозу землетрусу: «Увага! Говорить оперативний черговий Департаменту цивільного захисту Вінницької обласної державної адміністрації. Громадяни! У зв’язку з можливим землетрусом вимкніть газ, воду, електрику, погасіть вогонь у пічках. Візьміть необхідний одяг, документи, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Займіть місця подалі від будинків та ліній електропередач. Сповістіть сусідів про одержане повідомлення. Перебуваючи в приміщенні при першому поштовху станьте у дверний або балконний пройом». Спостереження і контроль: об’єкти, сили і засоби, завдання у різних режимах функціонування єдиної системи захисту. Режими функціонування єдиної системи захисту Єдина система захисту може функціонувати у режимі: — повсякденної діяльності; — підвищеної готовності; — надзвичайної ситуації; — надзвичайного стану; — воєнного стану. Залежно від наявної або прогнозованої обстановки і масштабу НС встановлюється відповідний режим функціонування єдиної системи захисту в межах конкретної території за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради. У режимі повсякденної діяльності єдина система захисту функціонує за наявності нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотій. У цьому режимі органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту: — забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу; — розробляють і виконують цільові та науково-технічні програми запобігання НС і зменшення можливих втрат; — здійснюють заходи, спрямовані на забезпечення безпеки і захисту населення під час НС; — забезпечують підготовку органів управління до дій у НС, організовують навчання населення використання засобів захисту в таких ситуаціях; — створюють і поновлюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків НС; — здійснюють постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення НС. Режим підвищеної готовності встановлюється при погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, загрозі виникнення НС. Органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту: — здійснюють заходи, передбачені для режиму повсякденної діяльності, і допомагають при виникненні НС; — формують комісії для виявлення причин безпосередньо в районі можливого виникнення НС; погіршення обстановки — посилюють спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування виникнення НС та їх масштабів; — розробляють заходи захисту населення, територій в умовах НС; — здійснюють заходи запобігання виникненню НС; — приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють за потреби в район загрози виникнення НС. Режим надзвичайної ситуації Режим НС встановлюється при виникненні НС та під час ліквідації наслідків НС. Органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту: — організовують захист населення і територій; — залучають необхідні сили і засоби; — визначають межі території, на якій виникла НС; — організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків НС; — здійснюють безперервний контроль за станом у районі НС; — оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток НС та оповіщають населення. Режим надзвичайного стану єдиної системи захисту встановлюється відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". Режим воєнного стану Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначається відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". Структура єдиної системи захисту Структуру єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту. Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади на регіональному, місцевому рівні для організації роботи, пов'язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій у разі їх виникнення. При виникненні НС органи управління, сили і засоби функціональних підсистем підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної системи захисту. Організація, сили та засоби, завдання і порядок діяльності функціональних підсистем визначаються положеннями, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади. Територіальні підсистеми єдиної системи захисту включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту та комісії з НС. Територіальні підсистеми створюються в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання виникненню НС та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та воєнного характеру в межах відповідних територій. Організація, сили і засоби, завдання і порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи захисту визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту за погодженням із Радою міністрів АР Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Сили цивільного захисту До сил цивільного захисту належать: — оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; — спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи; — аварійно-відновлювальні формування; — спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту; — формування особливого періоду; — авіаційні та піротехнічні підрозділи; — технічні служби та їх підрозділи; — підрозділи забезпечення та матеріальних резервів. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту — це спеціальне воєнізоване формування, яке призначене для захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, участі в територіальній обороні, міжнародних рятувальних і гуманітарних заходах. Сили і засоби цивільного захисту — це особовий склад органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння, засоби, призначені для ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих та засоби індивідуального захисту. Комплектування органів і підрозділів цивільного захисту — спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту, навчальних закладі, науково-дослідних установ, підрозділів забезпечення — проводиться особами рядового та начальницького складу, слухачами і курсантами. Регіональні та місцеві органи управління та сили цивільного захисту До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать: — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад; — територіальні органи управління спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать: — аварійно-рятувальні формування і підрозділи; — спеціалізовані аварійно-рятувальні служби; — сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; — сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту; — сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту; — добровільні рятувальні формування. Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють: — Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (183/98-ВР); — Кабінет Міністрів України. Для координації діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради). У разі необхідності для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктного регіонів. Забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, цільових програм, ліквідації наслідків НС здійснюється з державного та місцевих бюджетів, інших джерел відповідно до законодавства. Характеристика осередку радіаційного, хімічного і біологічного ураження. Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок ядерного вибуху відбувається масова загибель людей, сільськогосподарських тварин, рослин та руйнування споруд. Осередок ядерного ураження характеризується: • кількістю уражених; • розмірами площі ураження; • зонами ураженості з різними потужностями доз та дозами випромінювання; • зонами пожеж, затоплення, руйнування та пошкоджень будинків і споруд; • частковим пошкодженням та руйнуванням захисних споруд. Ураження людей та тварин виникає внаслідок дій ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації та радіоактивного ураження місцевості, тобто від комбінованого ураження. Розміри осередка ядерного ураження залежать від потужності, виду вибуху та рельєфу місцевості. Для виявлення характеру ураження від ядерного вибуху його осередок умовно поділяють на чотири зони: повних, сильних, середніх та слабких руйнувань. Зона повних руйнувань виникає там, де надмірний тиск у фронті хвилі 50 кПа (0,5 кгс/см) і більше. Ця зона в осередку становить близько 12%. У цій зоні повністю зруйновані будинки, промислові споруди, протирадіаційні сховища та утворюються суцільні завали. Зона сильних руйнувань виникає при надмірному тиску від 50 до ЗО кПа (0,5—0,3 кгс/см) і становить 10% усієї площі осередка. Будинки та споруди будуть сильно зруйновані, сховища вціліють. Для цієї зони характерна масова загибель людей, а люди, які залишилися в будинках, будуть завалені й отримають травми та опіки. Крім цього, можливе ураження людей уламками скла, камінням та іншими предметами. В цій зоні, утвореній наземним та підземним ядерними вибухами, населення буде під впливом радіації. Зона середніх руйнувань характеризується надмірним тиском у фронті ударної хвилі від ЗО до 20 кПакгс/см) і займає 18% осередка. Дерев'яні будинки будуть повністю зруйновані, кам'яні отримають середні та слабкі пошкодження. Сховища та підвальні приміщення будинків уціліють.На вулицях утворяться завали, від світлового випромінювання виникнуть масові пожежі. Для зони характерні масові санітарні ураження. (0,3—0,2 Зона слабких руйнувань утворюється при надмірному тиску від 20 до 18 кПа (0,2—0,1 кгс/см), і становить 60% осередка. В межах цієї зони будинки зазнають слабких руйнувань (тріщини, зруйновані перекриття дверних та віконних заповнень). Від світлового випромінювання виникнуть пожежі дерев'яних споруд. При наземному ядерному вибуху в цій зоні утвориться радіоактивне зараження місцевості. За межами зон руйнувань осередка ядерного вибуху можуть виникати небезпечні руйнування різних споруд та в напрямку поширення вітру — зони радіоактивного зараження. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСЕРЕДКА ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ Масштаб, тривалість та небезпека — основні характеристики хімічного ураження. Масштаб хімічного ураження характеризує просторові межі виявлених наслідків застосування хімічної зброї. Визначається він зоною — площею, в межах якої існує небезпека ураження незахищеного населення і включає район застосування хімічної зброї та зону поширення отруйних речовин. Тривалість дії хімічного ураження — елемент, що характеризує межі виявлених уражуючих факторів отруйних речовин; зумовлюється тривалістю ОР на різних поверхнях і зберігає свої уражуючі дії на незахищене населення. ебезпека хімічного ураження — елемент ураження, що характеризується масштабом негативних наслідків нанесеного збитку в результаті застосування хімічної зброї. ОСЕРЕДОК БІОЛОГІЧНОГО УРАЖЕННЯ Унаслідок застосування ворогом біологічної зброї утворюється зона біологічного ураження. Зоною біологічного ураження називається територія, що потрапила під дію біологічної зброї, і територія, на яку поширюється біологічна рецептура (переносників інфекції). Територія, в межах якої внаслідок застосування біологічної зброї виникли масові зараження людей та тварин, називається осередком біологічного ураження. Для попередження поширення інфекції захворювання в осередку біологічного ураження встановлюється карантин. У прилеглих районах вводиться режим обсервації. Карантин вводиться тоді, коли встановлено факт застосування біологічної зброї і головним чином у таких випадках, коли збудники хвороби відносяться до особливо небезпечних (чума, холера та інше). Карантинний режим передбачає повну ізоляцію осередка ураження від оточуючого населення. На зовнішній межі зони карантину встановлюють озброєну охорону, організовують комендантські служби Вихід людей, виведення тварин і майна забороняється. Населенню забороняється виходити зі своїх квартир. Продукти харчування, питна вода та предмети широкого вжитку населенню постачаються. Припиняється робота усіх підприємств і закладів, крім тих, що мають особливе значення Зона біологічного ураженнядля народного господарства (для оборони). Об'єкти народного господарства, які продовжують свою роботу, переходять на особливий режим праці, робітники та службовці — на казарменне становище з суворим виконанням протиепідемічних вимог. Контакт між робочими змінами забороняється. Харчування і відпочинок організується у спеціальних приміщеннях. У зоні карантину припиняють роботу усі навчальні заклади, заклади культури, ринки тощо. Режим обсервації вводиться, коли збудник інфекційної хвороби не відноситься до особливо небезпечного, ізоляційне обмежені заходи стосуються в'їзду й виїзду, вивезення майна (тільки після дезінфекції), посилення медичного контролю за харчуванням і водопостачанням тощо. Строк карантину й обсервації встановлюється залежно від інкубаційного періоду захворювання, з моменту госпіталізації останнього хворого і закінчення дезінфекції. Класифікація дозиметричних приладів, їх призначення і порядок використання. Класифікація дозиметричних приладів Дозиметричні прилади за своїм призначенням поділяються на чотири основних типи: -Індикатори застосовують для, виявлення радіоактивного забруднення місцевості та різних предметів. Деякі з них дають змогу також вимірювати рівні радіації р- і у-випромінювань. -Датчиком служать газорозрядні лічильники. До цієї групи приладів належать індикатори ДП-63, ДП-63А, ДП-64. -Рентгенметри призначені для вимірювання рівнів радіації на забрудненій радіоактивними речовинами місцевості. Датчиками в цих приладах застосовують іонізаційні камери або газорозрядні лічильники. Це загальновійськовий, рентгенметр ДП-2, рентгенметр "Кактус", ДП-3, ДП-ЗБ, ДП-5А, Б і В, МКС-У та ін. -Радіометри використовують для вимірювання ступеня забруднення поверхонь різних предметів радіоактивними речовинами, головним чином Р- і у-частинками. Датчиками радіометрів є газорозрядні й сцинтиляційні лічильники. Найбільш поширені прилади цієї групи ДП-12, бета-, гамма-радДо-метр мЛуч-А", радіометр "Тисе", радіометричні установки ДП-100М, ДП-100АДМ та ін. Дозиметри призначені для вимірювання сумарних доз опромінення, одержаних особовим складом формувань цивільного захисту та населенням, головним чином у-опромінення. Вони поділяються за видом вимірюваних випромінювань Р, і у- і а-частинок та нейтронного потоку. Такі дозиметри індивідуального призначення мають датчиками іонізаційні камери, газорозрядні, сцинтиляційні й фотолічильники. Набір, який складається з комплекту камер і зарядно-вимірювального пристрою; називають комплектом індивідуального дозиметричного контролю. Комплектами індивідуальних дозиметрів є: ДК-0,2, ДП-22В, ДП-24, ІД-1, ІД-11 та ін. На оснащенні формувань цивільного захисту знаходяться табельні прилади радіаційної розвідки, контролю опромінення і забруднення радіоактивними речовинами: ДП-5В (ДП-5А, ДП-5Б) для вимірювання потужності дози (рівня радіації і ступеня радіоактивного забруднення); ДП-22В, ДП-24, ІД-1, Щ-11 — комплекти індивідуальних дозиметрів, призначених для визначення доз опромінення. Циліндричний корпус 4, виготовлений із дюралюмінію, є зовнішнім електродом системи "камера — конденсатор". Малогабаритна іонізаційна камера 8 виготовлена зі струмопровідного преспорошку. Місткість камери 1,8 см3. Зарядний потенціал камери 180—250 В. Конденсатор 10 ємністю 500 пф. Внутрішній електрод 11 виготовлений з алюмінієвого дроту і в місці кріплення має U-подібну форму. Нитка 9 електроскопа кріпиться до и-подібного електрода. Електроскоп платинується методом розпилення, утворюючи тонкопровідну систему з великою механічною стійкістю. Відліковий мікроскоп складається з окуляра 2 (закріпленого гайкою), об'єктива 6 з втулкою 7, шкали 3. Шкала має 25 поділок. Ціна поділки 2 Р. Зарядна частина дозиметра включає обмежувач 13 і діафрагму 14 з контактом 12. Натискуючи на дозиметр у зарядному гнізді, контакт 12 замикає ланцюг: стержень зарядного гнізда — контакт 12 — внутрішній електрод 11. Після виймання дозиметра із зарядного гнізда під дією пружних властивостей діафрагми 14 контакт повертається в початкове положення, запобігаючи розрядці конденсатора через обмежувач 13. Зарядна частина герметизується діафрагмою з прокладкою і гайкою 16 з кільцем 15. Для захисту дозиметра від забруднення його корпус закритий захисним ковпачком 17, який при зарядці дозиметра відгвинчується. Для кріплення дозиметра до одягу на корпусі є тримач 5. Зарядний пристрій призначений для зарядки дозиметрів. У корпусі ЗД-5 розміщені: перетворювач напруги, випрямляч високої напруги, потенціометр-регулятор напруги, лампочка для підсвічування зарядного гнізда, мікровимикач і елементи живлення. На верхній панелі пристрою знаходяться зарядне гніздо 3 з ковпачком 4, кришка відсіку живлення 5 і ручка потенціометра 6. Живлення здійснюється від двох елементів типу 1,6 ПМЦ-У-8, які забезпечують безперервну роботу приладу не менше 30 год при струмі споживання 200 мА. Під час впливу гамма-випромінення на заряджений дозиметр у робочому об'ємі камери виникає іонізуючий струм. Іонізуючий струм зменшує початковий заряд конденсатора і камери, а також потенціал внутрішнього електрода. Зміна потенціалу, який вимірюється електроскопом, пропорційна експозиційній дозі у-випромінення. Зміна потенціалу внутрішнього електрода призводить до зменшення сил електростатичного відштовхування між візирною ниткою і тримачем електроскопа. Візирна нитка зближується з тримачем, а відображення її переміщується по шкалі відлікового пристрою. Якщо тримати дозиметр проти світла і спостерігати через окуляр за ниткою, можна визначити отриману експозиційну дозу опромінення. Заряджають дозиметр ДКП-50-А перед виходом у район радіоактивного забруднення. Для цього необхідно: — відгвинтити захисний ковпачок дозиметра і захисний ковпачок зарядного гнізда ЗД-5; ручку потенціометра зарядного пристрою повернути вліво до упору; — дозиметр вставити в зарядне гніздо зарядного пристрою, в цей час включаються підсвічування зарядного гнізда і висока напруга; — спостерігаючи в окуляр, злегка натиснути на дозиметр і, повертаючи ручку потенціометра вправо, встановити чорну нитку в полі дозиметра на нульову поділку шкали, після цього вийняти дозиметр із зарядного гнізда і загвинтити ковпачок дозиметра і зарядного гнізда. Дозиметр заряджений на 50 Р. Так само заряджають решту дозиметрів. Дози опромінення в рентгенах визначають по шкалі безпосередньо в осередках забруднення особи, які отримали дозиметри. Показання видні з боку тримача дозиметра через окуляр при спрямуванні оглядового скла на будь-яке джерело світла. Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-1 призначений для вимірювання поглинутих доз гамма-нейтронного випромінювання. Він складається з десяти індивідуальних дозиметрів ІД-1 і зарядного пристрою ЗД-6. Дозиметр забезпечує вимірювання поглинутих доз гамма-нейтронного випромінювання в діапазоні від 20 до 500 рад з потужністю дози до 366 000 рад/год при енергіях гамма-квантів від 0,08 до 2,2 МеВ. Принцип будови і роботи дозиметра ІД-1 такий самий, як ДКП-50-А. Зарядка дозиметра ІД-1 проводиться від зарядного пристрою ЗД-6 або іншого зарядного пристрою (крім ЗД-5), який забезпечує плавну зміну вихідної напруги в межах від 180 до 250 В. Зарядний пристрій ЗД-6 складається з таких основних вузлів і деталей: перетворювача механічної енергії в електричну 5, який складається з чотирьох п'єзоеле-ментів, з'єднаних паралельно, і механічного підсилювача, до складу якого входять гвинтовий, клиновий і важільний механізми, зарядно-контактне гніздо 3 для підключення дозиметра, розрядник 4 для обмеження вихідної напруги; ручки 2 для регулювання вихідної напруги; дзеркала 6 для освітлення шкали дозиметра при його зарядці. Принцип роботи зарядного пристрою: при обертанні ручки 2 за годинниковою стрілкою важільний механізм створює тиск на п'єзоеяемен-ти, які, деформуючись, створюють на торцях різницю потенціалів, прикладену таким чином, щоб по центральному стержню подавався "плюс" на центральний електрод іонізаційної камери дозиметра, а по корпусу "мінус" на зовнішній електрод іонізаційної камери. Для обмеження вихідної напруги зарядного пристрою паралельно п'єзоелементам підключений розрядник. Для приведення дозиметра в робочий стан його потрібно зарядити. Порядок зарядки дозиметра: повернути ручку зарядного пристрою проти годинникової стрілки до упору; вставити дозимер у зарядно-контактне гніздо зарядного пристрою; направити зарядний пристрій дзеркалом на зовнішнє джерело світла; добитися максимального освітлення шкали поворотом дзеркала; натиснути на дозиметр і, спостерігаючи в окуляр, повертати ручку зарядного пристрою за годинниковою стрілкою доти, поки зображення нитки на шкалі дозиметра не встановиться на "0", після цього вийняти дозиметр із зарядно-контактного гнізда; перевірити положення нитки на світло: при вертикальному положенні нитки її зображення повинно бути на "0". Щоб не допустити похибки дозиметра внаслідок прогинання нитки, відрахунок потрібно починати при її вертикальному положенні. Комплект індивідуальних вимірювачів дози ІД-11 призначений для індивідуального контролю опромінення людей з метою первинної діагностики радіаційних уражень. До комплекту входять 500 індивідуальних вимірювачів дози ІД-11 і вимірювальний пристрій ВП. Індивідуальний вимірювач дози ІД-11 забезпечує вимірювання дози гамма- і змішаного гамма-нейтронного випромінення в діапазоні від 10 до 1500 рад. Доза опромінення підсумовується при періодичному опроміненні й зберігається протягом 12 місяців. Конструктивно ІД-11 складається з корпуса, тримача зі скляною пластинкою (детектором). На тримачі є порядковий номер комплекту і порядковий номер індивідуального вимірювача. У корпус вставлений шнур для закріплення в кишені. Вимірювальний пристрій ВП призначений для застосування в стаціонарних і польових умовах. Живлення його від мережі змінного струму напругою 220 В, а також від акумуляторів напругою 12 В або 24 В. На передній панелі ВП розміщені: індикаторне цифрове табло, ручки встановлення нуля і калібровок, тумблер "Вкл", світлове табло встановлення нуля (-,0,+), ключ для розкриття ІД-П "Откр", "Закр", вимірювальне гніздо для встановлення детектора індивідуального вимірювача дози, клема "Земля". Для підготовки вимірювального пристрою до роботи тумблер "Вкл" треба встановити у нижнє положення, ручки "Уст. нуля" і "Калибровка" — в крайнє ліве положення, підключити відповідний кабель живлення до приладу, потім до джерела напруги. Після цього тумблер "Вкл" встановити у верхнє положення, при цьому має висвітитися один із покажчиків: "-" або "+" і будь-які цифри на табло. Через ЗО хв (після прогрівання) прилад готовий до роботи. Перед вимірюванням дози ІД-11 витримується не менше 1 год разом з вимірювальним пристроєм ВП в однакових температурних умовах. Розкрити ІД-11, детектор витягнути з корпуса і вставити у вимірювальне гніздо ВП. Великим пальцем правої руки дослати його разом з рухомим стаканом до упору і палець відпустити. Детектор з рухомим стаканом мас залишатися заглибленим у вимірювальному каналі. Цю операцію потрібно повторити 3—4 рази. Записується третій або четвертий показник. Потім натиснути на детектор до упору і відпустити. Детектор з рухомим стаканом має повернутися у початкове положення, після цього витягнути його з вимірювального гнізда, вставити в корпус і закрити ключем на передній панелі ВП. На табло має встановитися калібрувальне число, якщо воно не встановилося, то поворотом ручки "Калибровка" необхідно встановити калібрувальне число і тільки після цього вимірювати дозу наступним ІД-11. Якщо немає приладів нових модифікацій, можна користуватися приладами, виготовленими раніше, які були табельними приладами в ЦО і зберігаються на об'єктах, а саме: індикатором-сигналізатором ДП-64, рентгенметром ДП-3, ДП-ЗБ, вимірювачем потужності дози ИМД-21, ИМД-21Б, ИМД-21С, радіометром ДП-11Б, ДП-12, індикаторами радіоактивності ДП-63, ДП-63А. Для вирішення завдань цивільного захисту можна застосовувати прилади, які використовуються на об'єктах атомної енергетики, в геології, медицині та інших галузях. До таких приладів належать переносний медичний рентгенметр ПМР-1, ПМР-1М, переносний медичний мікрорентгенметр МРМ-1, МРМ-2, переносний рентгенметр РП-1, гамм а-рентгенметр "Карагач-2", універсальний радіометр РУП-1, РУСИ-7, аерозольний радіометр РВ-4, бета-гамма радіометр ГБР-3, перерахункові прилади ПП-16, ПП-9-2М, ПСО-2-4, переносні універсальні радіометри СРП-68-01, СРП-88-01, СРП-68-02, комплекти індивідуального дозиметричного контролю КИД-4, КИД-6, ИФКУ-1, ИКС, "Гнейс" та ін. Останніми роками виготовляють багато побутових дозиметрів і радіометрів: дозиметри "Рось", РКС-104, ДРГ-01Т, ДСК-04 ("Стриж"). МКС-05 "Терра-ІГ, ДКГ-21П "Ecotest CARD", радіометри "Прип'ять", "Десна", "Бриз", дозиметр-радіометр "Белла" та ін. Деякі з них без будь-яких конструктивних змін можна використовувати для вимірювання потужності експозиційної дози іонізуючих випромінювань під час ведення радіаційної розвідки, поглинутої дози опромінення людей, тварин, а також для сигналізації про наявність радіоактивних речовин. Прилади для радіаційної розвідки і контролю радіоактивного забруднення. Вимірювачі потужності дози ДП-5В, ДП-5А, ДП-5Б та МКС-У (модифікований ДП-5В) призначені для вимірювання рівня гамма-радіації і радіоактивного забруднення поверхні різних предметів за у-випромінюванням. Потужність експозиційної дози у-випроміню-вання визначається в мілірентгенах або рентгенах за годину для тієї точки простору, в якій знаходиться при вимірюваннях блок детектування приладу. Крім того, можна виявляти Р-випромінювання. Технічний опис та інструкція з експлуатації додаються до приладу. Діапазон вимірювань гамма-випромінювання від 0,05 мР/год до 200 Р/год у діапазоні енергій від 0,084 до 1,25 МеВ. Прилади ДП-5В, ДП-5А і ДП-5Б мають шість піддіапазонів вимірювань (табл. 33) і звукову індикацію на всіх піддіапазонах; крім першого. Звукова індикація прослуховується за допомогою головних телефонів приладу. Відлік показань приладу відбувається за нижньою шкалою мікро-амперметра в Р/год, за верхньою шкалою — у мР/год з наступним перемноженням на відповідний коефіцієнт піддіапазону. Робочою вважається ділянка шкали, окреслена суцільною лінією. Живлення приладів здійснюється від трьох сухих елементів типу КБ-1, А-336, один з яких використовують тільки для підсвічування шкали мікроамперметра під час роботи у темний час. Комплект живлення забезпечує безперервну роботу приладу без підсвічування шкали в нормальних умовах не менше 40 год (ДП-5А, ДП-5Б) і 55—70 год (ДП-5В) за умов зберігання не більше одного місяця. Прилади можуть підключатися до зовнішніх джерел постійного струму з напругою 3, 6 і 12 В (ДП-5А, ДП-5Б) і 12 або 24 В (ДП-5В). Для цієї мети є колодка живлення і дільник напруги. Прилад складається з вимірювального пульта, зонда (ДП-5А, ДП-5Б) або блока детектування (ДП-5В), з'єднаних з пультами гнучким кабелем, контрольного стронціево-ітрієвого джерела (З-випромінювання для перевірки працездатності приладів (на внутрішньому боці кришки футляру у ДП-5А і ДП-5Б і на боці детектування у ДП-5В). Вимірювальний пульт складається з панелі і футляра. На панелі вимірювального пульта розміщені: ДП-5А, ДП-5Б і ДП-5В мікроамперметр з двома вимірювальними шкалами, перемикач піддіапазонів 10, кнопка "Сброс" — анулювання показань, тумблер підсвічування шкали, з лівого боку гніздо для телефону. Панель вимірювального пульта кріпиться до кожуха. Елементи схеми приладу змонтовані на платі й з'єднані з панеллю шарніром і гвинтом. Зонд і блок детектування — це сталевий циліндричний корпус з вікном для індикації бета-випромінювання, закритим етилцелю-лозною водостійкою плівкою, крізь яку проникають бета-частинки. На корпус надітий металевий поворотний екран, який фіксується у двох положеннях (Г і Б) на зонді приладів ДП-5А, ДП-5Б і в трьох положеннях (Г, Б і К) на блоці детектування приладу ДП-5В. Вікно корпуса в положенні Г закривається екраном і в лічильник можуть проникати тільки у-промені. Повертаючи екран у положення Б, вікно корпуса відкривається і бета-частинки проникають у лічильник. У заглибленні на екрані розміщене контрольне джерело р-випромінювання. Встановивши в положенні К джерело бета-випромінювання проти вікна, можна перевірити прилад. Зонд і блок детектування на корпусах мають по два опорних фіксатори, за допомогою яких вони встановлюються на обстежувані поверхні при індикації забруднення бета-частинками. У корпусі знаходяться газорозрядний лічильник, електрична схема і підсилювач-нормалізатор. Телефон складається з двох малогабаритних телефонів ТГ-7М, підключається до вимірювального пульта і фіксує наявність радіоактивних випромінювань. Для підготовки приладу до роботи слід вийняти його з укладального ящика, відкрити кришку футляра, оглянути прилад, пристебнути до футляра паси. Дістати зонд або блок детектування, приєднати ручку до зонда, а до блока детектування — штангу. Підключити джерело живлення. Включити прилад, встановити ручки перемикачів піддіапазонів у положення; приладу ДП-5А "Реж" і ДП-5В "▲" — контроль режиму, стрілка приладу встановлюється в режимному секторі: в ДП-5А стрілку приладу потенціометром встановити в режимному секторі на "▲". Якщо стрілка мікроамперметра не відхиляється або не встановлюється на режимному секторі, необхідно перевірити придатність джерел живлення. За допомогою контрольних джерел потрібно перевірити придатність приладів до роботи. Для цього екрани зонду в ДП-5А, ДП-5Б і блока детектування в ДП-5В встановити відповідно у положеннях БІК. Підключити телефони. В приладах ДП-5А, ДП-5Б відкрити контрольне бета-джерело, встановити зонд опорними фіксаторами на кришку футляра так, щоб джерело знаходилося напроти відкритого вікна зонду. Потім, встановлюючи послідовно ручку перемикача піддіапазонів у положення х1000, х100, х10, х1 і x0,1, перевірити придатність приладу на всіх діапазонах, крім першого. В телефоні повинен прослуховуватися тріск. При цьому стрілка мікроамперметра має зашкалювати на 6 і 5-му піддіапазонах, відхилятися на 4-му, а на 3-му і 2-му може не відхилятися через недостатню активність контрольного джерела. На 6 піддіапазоні тріск у телефоні може періодично перериватися через велику активність контрольного джерела для цього піддіапазону. Після цього ручки перемикачів встановити в положення "Викл" ДП-5А, ДП-5Б і"▲" — ДП-5В; натиснути кнопки "Сброс"; повернути екрани в положення Г. Прилади перевірені й готові до роботи. Ураження бойовими отруйними речовинами, загальна характеристика, класифікація. Отруйні речовини (ОР) це хімічні сполуки, які застосовують для того, щоб завдати шкоди незахищеній живій силі або зменшити її боєздатність. За своїми поражаючими властивостями ОР відрізняються від інших бойових засобів: -вони здатні проникати з повітрям у різні споруди, в танки та іншу бойову техніку та уражати людей, що перебувають в них; -вони можуть зберігати свою уражаючу дію в повітрі, на місцевості та в різних об’єктах протягом тривалого часу; -розповсюджуючись у великих об’ємах повітря та на великі площі, вони уражають всіх людей, що знаходяться у сфері їх діяльності без засобів захисту; -пари ОР можуть розповсюджуватись за вітром на великі відстані від районів безпосереднього використання хімічної зброї. Токсикологiчна класифiкацiя : а) ОР нервово-паралiтичної дiї: зарин, зоман, V-гази б) ОР шкiрно-наривної дiї: iприт, азотистий iприт, люїзит. в) ОР загальноотруйної дiї: синільна кислота та її солі, чадний газ. г) ОР задушливої дiї: фосгени, хлор, хлорпікрин. д) ОР подразнюючої дiї: хлорацетофенон, Cі-Ес (CS), Сі-Аp (СR), адамсит. е) Психотоміметичнi (психохiмiчнi) ОР: BZ, ДЛК та iн. ОР нервово-паралітичної дії викликають ураження центральної нервової системи. Основна мета застосування таких ОР - швидке та масове враження людей з великою кількістю смертних випадків. ОР шкірянo-наривної дії завдають шкоди головним чином через шкіряні покрови, а при використанні їх у вигляді аерозолей або пари - також і через органи дихання. ОР загальноотруйної дії уражають через органи дихання і викликають припинення окислювальних процесів в тканинах організму. задушливі ОР найбільше уражають легені. ОР психохімічної дії з'явилися зовсім недавно. Ці отруйні речовини, впливаючи на центральну нервову систему, здатні тимчасово порушити нормальну психічну діяльність людини або викликати такі психічні недоліки, як тимчасова сліпота, глухота, відчуття страху, обмеження рухових функцій деяких органів. Одною з особливостей цих речовин є те, що для смертельного ураження дози мають бути в 1000 разів більше, ніж для тимчасових ефектів. Тактична класифікація : 1) Смертельнодіючі - призначені для знищення живої сили. 2) Несмертельнодіючі отруйні речовини: а) Подразливої дії (стерніти, лакріматори); б) Психоміметичні отруйні речовини (BZ, ДЛК) Отруєння речовинами нервово-паралітичної дії, ознаки, перша допомога. Головними представниками цієї групи є зарин, зоман i Вi - гази (Vx), які специфічно порушують нормальне функціонування нервової системи з появою судом, які переходять у параліч Через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, при потраплянні в шлунково-кишковий. Стійкість їх влітку більше доби, взимку — кілька тижнів і навіть місяців. Переривають процеси деактивації нейротрансмітерів, так, що сигнал м'язам скорочуватися поступає постійно, не даючи їм спочинку. Основною вважають антихолiнестеразну дiю, суть якої зводиться у пригнiченнi ферменту ацетилхолiнестерази (АХЕ), яка мiститься в тканинах нервової системи, еритроцитах, скелетних м'язах, що приводить до припинення або значного зменшення гiдролiзу медiатора-ацетилхолiну (АХ), накопичення якого в синапсах супроводжується наступним збудженням i перезбудженням холiнергiчної нервової системи. Ознаками ураження є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.З патофiзiологiчної точки зору, всi симптоми отруєння ФОР подiляють на 3 групи: мускариноподiбнi, нiкотиноподiбнi, центральнi. До мускориноподiбних симптомiв вiдносяться: бронхоспазм, посилення тонусу та перистальтики кишечника, посилення секрецiї слини, сльозотеча, мiоз, брадикардiя та зниження артерiального тиску.До нiкотиноподiбних симптомiв вiдносять: м'язові фiбриляцiї, посмикування м'язiв обличчя, вiй, язика, шиї, м'язова слабкiсть, тахікардія, пiдвищення артерiального тиску, гiперадреналiнемiя.Центральнi симптоми виражаються: головним болем, порушенням свідомості, судомами, порушенням дихання, коматозним станом. Перебіг отруєння.ФОР викликають в основному однакову клiніку ураження. У клiніцi поряд з загальною резорбтивною дiєю, яка визначає тяжкiсть iнтоксикацiї, вiдмiчаються рiзного ступеню проявлення мiсцевих симптомів, якi виникають у першу чергу.При iнгаляцiйнiй дiї, як правило, прихованого перiоду немає i симптоми iнтоксикацiї настають вiдразу (у першi хвилини), вираженi симптоми ураження органiв дихання (рiнорея, гiперсалiвацiя, стиснення за грудиною, утруднення дихання) i органiв зору (мiоз, сльозотеча).При попаданнi ОР на шкiру симптоми проявляються через 20-30хв при дiї зарину i зоману, i 1-3 години при дiї V-газiв. Вiдмiчається посмикування окремих м'язових волокон (фiбриляцiї), мiсцеве посилення потовидiлення на мiсцi попадання ОР. Загальнорезорбтивна дiя наступає пiзнiше, ніж при iнгаляцiйних формах ураження, мiоз спочатку може бути вiдсутнiм.При попаданнi у шлунково-кишковий тракт симптоми отруєння виникають через декiлька хвилин: нудота, блювання, спазматичнi болi у животi, потiм досить швидко виникають симптоми загальнорезорбтивної дiї. Мiоз з'являється пiзнiше.При попаданнi ОР на поверхню ран чи опіків у першi хвилини вiдмiчаються мiофiбрiляцiї у ранi.По вираженостi iнтоксикацiї видiляють ураження легкого, середнього i тяжкого ступеню. Легкий ступінь ураження концентрації (0,001 - 0,00001г/м3 повiтря) при коротких експозицiях. Через декiлька хвилин-вiдчуття стиснення за грудиною, утруднення дихання. Швидко занепокоєнiсть, напруженiсть, емоцiйна лабiльнiсть. Через 5-7 хв. погiршення зору (сутiнкового i удалину), а також неприємнi вiдчуття в очах. З'являється сльозо- i слинотеча, тахiкардiя, яка переходить у брадикардію, пiдвищення АТ,біль у животi спастичного характеру.Тривалість 1-3 дiб. Час лiкування 5-7 дiб. Прогноз благополучний. Середній ступінь ураження (бронхоспастична форма) виникає вiд бiльш високих концентрацiй ОР або бiльш тривалого дихання отруйним повiтрям невисокої концентрацiї ОР. Характерношвидкий розвиток симптомів інтоксикації, відсутність прихованого періоду.Симптоматика підсилена + бронхоспазм і міофібриляції. Схоже на бронхiальну астму пiд час приступу. Iнколи фiбрилярнi посмикування окремих м'язових груп обличчя, верхнiх кiнцiвок i верхньої половини тулуба. Дихання шумне, вдих короткий 0,5-1 сек., видих подовжений до 10 сек. Тахікардія змiнюється на брадикардiю, АТ значно пiдвищений, у животi перейминоподiбний бiль, нудота, блювання, iнколи пронос.Кожний приступ бронхоспазму продовжується бiля 5-10 хв. Вiдновлюються приступи у першi години ураження через кожнi 10-15хв., потiм поступово рiдшають. Приступи триввають 1-2 дiб. У кровi понижена активнiсть АХЕ сироватки i еритроцитiв на 50-70%. Гострi явища iнтоксикацiї 5-10 дiб, видужання 2-3 тижнi. Ускладнення рецедивуючий бронхоспазм, астматичний бронхiт, астеновегетативний синдром. Тяжкий ступінь ураження (генералiзована або судомно-паралiтична форма). Характерно блискавична форма ураження. Втрата свідомості, судоми короткочасно, смерть 10-12хв у вогнищі де неможливо надати меддопомогу.У клiнiцi затяжної форми тяжкого ураження видiляють три стадiї: початкову, судомну i паралiтичну. Антидотна терапія уражень ФОР: -Холінолітики, вступаючи у взаємодію з холінореактивними структурами органів і тканин, захищають їх, як від прямої дії ОР, так і від токсичної дії ацетилхоліну, що накопичується в результаті пригнічення активності ацетилхолінестерази. -Препарати з групи оксимів здатні реактивувати фермент ацетилхолінестеразу, пригнічену в результаті токсичної дії ФОР, розблоковувати (десенсибілізувати) холінорецептори і відновлювати їх функцію, руйнувати фосфорорганічні речовини при безпосередній взаємодії із ними. ХОЛІНОЛІТИКИ: Найбільш відомий та активний препарат з цієї групи – атропін (0,1 % розчин). Реактиватори холінестерази: Діпіроксим (ТМБ-4), Тримедоксим, Токсогонін (LuH6), Обідоксим, Пралідоксим (2 ПАМ), Ізонітрозин. Невідкладна допомога при отруєні ФОР: 1. Припинення надходження ОР в організм: а. У вогнищі зараження необхідно одягти на ураженого протигаз. б. При попаданні ФОР на шкіру чи одяг необхідно швидко провести ЧСС (рідиною з ІПП) або протерти 10-15% рном нашатирного спирту. в. При попаданні ФОР в очі – промивання 1-2% р-ном гідрокарбонату натрію з наступним закапуванням р-нами новокаїну та 1% атропіну. г. У випадку попадання ФОР в шлунок негайне викликання блювоти, промивання шлунку (повторні, кожні 4-6 год., протягом доби 5% р-ном гідрокарбонату натрію з активованим вугіллям з наступним застосуванням ентеросорбентів та сольових послаблюючих). ХОЛІНОЛІТИКИ. Атропіну сульфат – 0,1% розчин. — при ураженні легкого ступеня – по 1 мл (1 мг) дом’язево або довенно 3-4 рази на добу; — при уражені середнього ступеня - 2-4 мл (2-4 мг) препарату, повторюючи його введення через кожні 20-30 хв по 1-2 мл до покращення стану хворого або до появи симптомів атропінізації; — при важкому ступені ураження - 4-6 мл (4-6 мг) атропіну, повторюючи введення через кожні 3-8 хв по 1-2 мл до припинення судом та появи симптомів атропінізації. Надалі атропін призначають через кожні 4-6 годин по 1-2 мл на протязі 1-3 діб, потім по 1 мл через 8-12 годин — 7-10 днів. На курс лікування потрібно 100-200 мл препарату. РЕАКТИВАТОРИ ХОЛІНЕСТЕРАЗИ. —дипіроксим – по 150-300 мг (1-2 мл 15% р-ну) дом’язево або довенно, але не більше 1,0 г на добу; — ізонітрозин – (одночасно з дипіроксимом) по 800-1200 мг (2-3 мл 40% р-ну) дом’язево або довенно але не більше 1,0 г на добу. Отруєння речовинами загальнотоксичної дії, ознаки, перша допомога. Загально-отруйної дії — синильна кислота,хлороціан. Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судоми, параліч подиху Клінічна картина ураження синильною кислотою (ціанідами): 1. Блискавична форма(виникає, коли в організм людини за короткий час поступає велика кількість ОР). 2. Сповільнена форма (характерна для випадків ураження відносно невеликими концентраціями ОР). -ураження легкого ступеню (неприємний пекуче-гіркий присмак у роті; запах гіркого мигдалю; загальна слабкість, запаморочення; відчуття затерплості слизової рота, слинотеча; нудота, можлива блювота;) -ураження середнього ступеню важкості (збудження, відчуття страху смерті; слизові та шкіра обличчя набувають багряного кольору; пульс сповільнений, напружений, АТ підвищується; дихання стає поверхневим; короткочасна непритомність; нетривалі клонічні судоми.). -клінічна картина ураження ціанідами важкого ступеня: Стадія початкових проявів: неприємний пекуче-гіркий присмак у роті; запах гіркого мигдалю; загальна слабкість, запаморочення; відчуття затерплості слизової рота, слинотеча; нудота, можлива блювота; Стадія задишки (диспноетична): типове забарвлення шкіри та слизових оболонок; зіниці розширені; запаморочення, головний біль, атаксія; відчуття стиснення в грудях, часте та посилене дихання; болі в ділянці серця, нагадуючі стенокардитичний приступ, прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску; нудота та блювота; ЕКГ — зниження інтервалу S-T, низький двохфазний зубець Т, можливапоява синусової аритмії, атріовентрикулярного ритму; артеріо-венозна різниця за О2 зменшується по мірі посилення гістотоксичної гіпоксії. Судомна стадія: різке погіршення стану ураженого; фібрілярні посмикування м'язів обличчя, тризм; в подальшому — періодично виникаючі генералізовані судоми клонічного, а потім тонічного характеру, які закінчуються опістотонусом; уражений непритомніє. ця стадія, як правило, закінчується зупинкою дихання; незначна гіпертензія, при одночасній вираженій брадикардії, можливе порушення атріовентрикулярної провідності з розвитком повного блоку. Паралітична стадія: супроводжується розвитком коматозного стану; припинення дихальної діяльності (параліч дихання); пульс рідкий, слабкий, неритмічний і, накінець, перестає визначатись; артеріальний тиск швидко падає; внаслідок параліча сфінктерів сечового міхура і прямої кишки відбуваєтьсямимовільне сечовиділення та дефекація Принципи антидотної терапії: Речовини здатні зв’язувати вільну синильну кислоту: Сполуки кобальту -кобальтова сіль ЕДТА (етилендіамінтетраоцтової кислоти) – 1 % розчин в гіпертонічному розчині глюкози довенно в дозі 30-40 мл; -гідроксикобаламін (вітамін В12). Вуглеводи -глюкоза – 25-40 % р-н довенно по 20-40 мл або у вигляді базового р-ну (5-10%) при інфузійній терапії. Метгемоглобінутворювачі -Амілнітрит – летка рідина, має своєрідний фруктовий запах — в ампулах, по 0,5 мл препарату — для вдихання; -Нітрит натрію (Natrium nitrosum) довенно, повільно (10-20 мл 2-3 % р-ну). Речовини комбінованої дії: -Табельний антидот антиціан – 1,0-0,75 мл 20 % р-ну довенно на 10 мл 25-40% р-ну глюкози або 0,85 % р-ну хлориду натрію. Профілактика уражень синильною кислотою складається із захисту органів дихання та невикористання питної води та продуктів харчування заражених отрутою. Сучасні протигази надійно забезпечують захист органів дихання від проникнення синильної кислоти. Вживання води і їжі в разі підозри на зараження отруйною речовиною можливо тільки після відповідного заключення на вміст синильної кислоти, тобто після індикації в санітарно-епідеміологічній лабораторії з'єднання. У разі проведення дератизаційних заходів із використанням синильної кислоти, після роботи в приміщенні треба провести дегазацію за допомогою формаліну. Клінічна картина ураження оксидом вуглецю легкий ступінь (перетворення не більше 30 % гемоглобіну в карбоксигемоглобін) - загальне недомагання, - головний біль, Об’єктивно: - легкий рум’янець, - ціаноз слизових, - свідомість збережена, - рефлекси підвищені, - тремор кінцівок, - помірне підвищення АТ. Після припинення контакту з СО клінічні симптоми повільно зникають, але головний біль зберігається до доби і більше. середньої важкості (перетворення до 50 % гемоглобіну в карбоксигемоглобін) -головний біль, - схильність до запаморочення, - хитка хода, іноді непритомність. - стан, який нагадує алкогольне сп’яніння. При огляді: - Шкіра слизові рожево-червоного кольору. - АТ поступово знижується, серцебиття. Можуть виникати шлуночкові екстрасистолії, миготлива аритмія, фібрилярні скорочення окремих м’язових груп. - В крові характерні еритроцитоз, незначний лейкоцитоз. Важкий ступінь (перетворення понад 50 % гемоглобіну в карбоксигемоглобін) Блискавична (апоплексична) форма спостерігається при вдиханні окису вуглецю у високих концентраціях. Уражений швидко непритомніє і падає. Після короткочасних судом через кілька хвилин наступає смерть. Асфіктична форма розвивається при важкому отруєнні в три стадії: Перша (початкова) стадія характеризується головним болем, запаморочен-ням, нудотою або блювотою, явища збудження, схильність до немотивованих дій, тахіпное, виражена слабість. Для другої (стадії коми) характерні непритомність і наростаюче пригнічення всіх функцій організму. Розвивається гостра серцево-судинна недостатність. Наростають явища дихальної гіпоксичної гіпоксії. Зіниці розширюються, хворий впадає в коматозний стан. Іноді появляються судоми. Третя стадія (термінальна) характеризується патологічними ритмами дихання по типу Чайн-Стокса. Комат може тривати 1-2 дні і в більшості випадків закінчується летально. При цьому характерним є те, що безпосередньо причиною смерті буває зупинка дихання, яка передує зупинці серця. 1. Застосування ІЗЗ органів дихання. 2. Винести потерпілого з атмосфери, яка містить СО. Оксигенотерапія Інгаляція 100% О2 через лицеву маску при самостійному диханні або через ларингеальну маску чи ендотрахеальну трубку після інтубації трахеї та переводу на ШВЛ- протягом 1,5 год. Далі – інгаляція 40% киснево-повітряної суміші впродовж 12-24 год. 3.Гіпербарична оксигенація (ГБО) При концентраціях карбоксигемоглобіну вище 25-30% та неврологічних порушеннях – при тиску 1-2 атм. впродовж 1,5 год. 4 рази на добу. 4. Антидотна терапія Ацизол – специфічний антидот – 6% - 1 мл дом’язево на 0,5% розчині новокаїну. При тяжких отруєннях повторно через 1 год. Отруєння речовинами задушливої дії, ознаки, перша допомога. Ураження ОР задушливої дії (хлором, хлорпікрином, фосгенами) В організм хлор потрапляє інгаляційно, проявляючи в місцях проникнення подразнююче-припікаючу і виражену загальнорезорбтивну дію. Основним механізмом дії отрути є розвиток ТОКСИЧНОГО НАБРЯКУ ЛЕГЕНІВ. В основі процесу лежить здатність отрути вибірково уражати легеневу тканину, підвищуючи проникливість альвеоло-капілярних мембран для рідкої частини крові. ТНЛ можна поділити на кілька фаз: Інтрамуральна - проявляється тільки внутрішньоклітинними змінами, які визначаються лише за допомогою електронної мікроскопії. Інтерстиціальна - характеризується пропотіванням судинної рідини в інтерстицій, підвищенням гідрофільності і потовщенням альвеоло-капілярних мембран. Альвеолярна характеризується появою характерних клінічних ознак набряку легень. Клінічна картина уражень хлором Період впливу -пекучі болі в носоглотці, горлі, за грудиною; -дихання стає спочатку рідшим, потім пришвидшується; -кашель, надмірна слинотеча, ринорея; - різь в очах, сльозотеча; - велике значення має фізичне навантаження при перебуванні в зараженій атмосфері. Прихований період - може тривати від 1 до 24 годин (в середньому 4-6 годин); - майже повністю відсутні скарги; - ранні симптоми — пришвидшене поверхневе дихання і брадикардія; - зменшення пульсового за рахунок зниження систолічного АТ; - низьке стояння діафрагми, зменшення абсолютної тупості серця; -в крові зниження кількості гемоглобіну і еритроцитів. Загострювати чи обтяжувати перебіг цього періоду можуть навантаження, паління тютюну, загальне охолодження організму Період токсичного набряку легень фізичні -Симптомокомплекс “синьої гіпоксії” – зниження вмісту кисню в артеріальній крові при збереженому чи підвищеному вмісті СО2 → до стимуляції ДЦ: -ціаноз шкіри і слизових; -вимушене положення тіла; -множинні різнокаліберні вологі хрипи; -виділення рясного пінистого серозного харкотиння; - помірна тахікардія, розшир-ня меж серця, зниження АТ; -гемоглобінемія, еритроцитоз, лейкоцитоз. -Симптомокомплекс “сірої гіпоксії” – зниження як вмісту О2, так і СО2.Гіпокапнія приводить до значного погір-шення функції дихання: -шкірні покриви сіро-землистого відтінку; -колапс, пульс частий нитковидний; -розвивається гостра серцево-судинна і дихальна недостатності. Відновний період - наступає при сприятливому перебігу на 2-3 добу; - набряк легень починає поступово зменшуватись; - нормалізація ф-цій дихання і кровообігу; -покращується загальний стан, зменшуються задишка, кашель, виділення харкотиння; - на 7-8 добу стан ураженого стає задовільним і через 20-25 діб наступає повне одужання. Домедична допомога -вивести постраждалого поза зоною дії отруйної речовини; -забезпечити доступ чистого повітря; -зняти забруднений одяг і теплою водою обмити контактуючі ділянки шкіри; -у разі пошкодження очей, промивання великою кількістю води або слабким розчином соди ( 1 чайна ложка на склянку води) -полоскання ротової порожнини та носа содовим розчином (1 ч..л . соди на 1 склянку води) для мінімізації ушкодження слизової оболонки, застосування інгаляцій з додаванням соди. ДІЇ В УМОВАХ ВИКИДУ (ВИЛИВУ) ХЛОРУ -виходити із вітру; зараженого району перпендикулярний -покинути квартиру (будинок) виключити прилади взяти документи та гроші; при цьому напрямку руху всі нагрівальні -якщо не можливо покинути квартиру (будинок) треба провести її герметизацію (щільно зачинити, вікна, двері) негайно -вдягнути засоби індивідуального захисту (респіратори, ватно марлеві пов`язки, змочені 2% розчином соди) ХЛОР ВАЖЧИЙ ПОВІТРЯ , ТОМУ НИЗЬКИХ ДІЛЯНКАХ,ПІДВАЛАХ, ТОНЕЛЯХ Враховуючи його поверхи будинків та підвищеним місцям. При виявленні властивості, необхідно горищ виходити із НАКОПИЧУЄТЬСЯ В використовувати верхні зараженого району по витоку хлору негайно повідомляйте за телефоном «101» Отруєння речовинами шкірно-наривної дії, ознаки, перша допомога. Клінічна картина уражень іпритом Клініка уражень пароподібним іпритом: - за швидкістю розвитку переважають симптоми з боку очей та органів дихання, в той час, як ураження шкірних покривів виникають із запізненням; - в момент контакту з пароподібним іпритом уражений не відчуває ніяких ознак його дії (запах гірчиці); - через 2-4 год виникають відчуття стороннього тіла в очах, світлобоязнь, сльозотеча. Кон’юнктиви гіперемовані, набряклі; - далі з’являються симптоми ураження дихальних шляхів — відчуття сухості, дертя в носоглотці та за грудиною, сухий нестерпний кашель, набряк слизових оболонок, голос спочатку хриплий, а потім може розвинутись афонія. - Приблизно через 12 годин після отруєння виникають зміни на тих ділянках шкіри, які контактували з ОР. При цьому найбільш чутлива до дії пароподібного іприту шкіра пахової і пахвинної ділянок, геніталій, шиї, місця з підвищеною вологістю. Шкіра стає гіперемованою, гарячою на дотик. Ураження шкірних покривів обмежуються ерітематозним дерматитом без розвитку ерозій та звиразкування. Основні клінічні прояви зникають через 3-4 тижні, проте повне одужання наступає значно пізніше. Клініка уражень краплинно-рідким іпритом Ерітематозна стадія (форма) - Тривалість латентного періоду переважно не менша 12 годин. - Далі на шкірі з’являється еритема блідо-рожевого кольору - з нечіткими розмитими краями, плоска, мало набрякла, не піднімається над здоровою шкірою, не щезає при натискуванні. - Іноді в її центрі спостерігається ішемічна блідість. - Ерітема малоболюча, відмічається тільки свербіння, особливо при її зігріванні. - На місці ерітеми на тривалий час залишається пігментація. - Одужання наступає на 7-10 доби. Везикуло-бульозна стадія (форма) розвивається у випадку більш важкого ураження. Через 12-24 години після попадання крапель іприту на шкіру по краях ерітеми виникають дрібні міхурці (везикули), наповнені бурштинового кольору прозорою рідиною – так зване “іпритне намисто”. З 4-6 доби міхурці починають спадатись, а на їх місці утворюються ерозії. Бульозна стадія (форма). - Через 5-8 годин починається злиття везикул і утворення великих міхурів - Іпритні міхурі малоболючі, напружені. Патоморфологічно розрізняють поверхневі міхурі, дно яких складає сосочковий шар дерми, і глибокі, коли процес захоплює дерму аж до підшкірної жирової клітковини. - На 7 день поверхневі міхурі починають лопатись, і на їх місці відкривається ділянка ерозії, яка згодом покривається струпом. Через 2-4 тижні струп відпадає. Клініка уражень шкіри рідким іпритом: Бульозно-виразкова стадія (форма) Прихований період переважно не перевищує 2-4 годин. При вскритті глибоких міхурів на їх дні утворюються некротичні виразки, які в наступні 5-10 діб збільшуються в розмірах і характеризуються відторгненням некротичних мас. На місці виразок утворюються рубці, які часто приводять до рубцевих котрактур. У випадку неускладненого перебігу, одужання наступає через 2-4 місяці. Гангренозно-некротична стадія (форма) виникає в результаті тривалого контакту рідкого іприту з поверхнею шкіри. При цій формі ураження міхурі не утворюються. Глибоке некротизування уражених ділянок. Через 2-3 дні некротизована тканина відторгається з утворенням глибоких виразкових дефектів. Загоєння розтягується на невизначений період. Клініка уражень очей рідким іпритом Ураження легкого ступеню проявляються через 2-5 годин з моменту контакту. Світлобоязнь, ―відчуття піску в очах‖, гіперемія та набряк слизової оболонки. При середньому ступені скритий період триває від 1 до 3 годин. Додатково – шкіра повік різко набрякла. Відчуття рогівки у вигляді валика. Кон’юнктива та рогівка втрачають свій блиск, мутніють. Тривалість ураження 20-30 днів. Важкий ступінь. Швидко розвивається виразковий кератокон’юктивіт, який панофтальмітом, розривом рогівки, катарактою, втратою ока. Клініка уражень при пероральному поступленні іприту Спостерігається при вживанні заражених харчових продуктів і води. При пероральному отруєнні скритий період триває від 30 хвилин до 2 годин. Потім з’являються слинотеча, нудота, блювота, болі в епігастральній ділянці, діарея. Слизова оболонка губ, ясен і порожнини рота яскраво гіперемована. Потім блювота і болі припиняються, розвиваються симптоми загального отруєння. Смерть наступає протягом доби, часто на фоні судинного колапсу або набряку легень. Клініка уражень при потраплянні іприту на раневі поверхні іприт легко всмоктується з раневих поверхонь, викликаючи клінічні прояви резорбтивної дії. Крім того, заражені рани важко піддаються звичайному лікуванню і вимагають спеціального хірургічного втручання. При ураженні іпритом з рани може відчуватись гірчичний запах. Відмічається набряклість тканин в рані та оточуючих шкірних покривів. Поверхня рани набуває вигляду вареного м’яса. Через 2-3 доби на ній утворюється коричнева некротична плівка, по краях якої визначається характерна зона жовтуватого кольору. Через 7-10 днів починається процес відторгнення некротичних мас. Подальше загоєння рани відбувається дуже повільно. Лікування іпритних уражень При легкому ступені ураження застосовують так званий відкритий метод лікування, коли уражені ділянки нічим не прикривають. При нестерпному свербінні використовують: - протигістамінні препарати, наприклад дімедрол (0,05 г всередину або по 1 мл 1-2 % р-ну дом’язево 3 рази на добу), - обтирання уражених ділянок 5 % р-ном ментолу або 2 % водним розчином оцтовокислого алюмінію. - Можна також застосовувати примочки з 0,1 % р-ну марганцевокислогокалію. При ураженнях шкіри середнього або важкого ступенів необхідно проводити лікування по методу антисептичних пов’язок, коли патологічні звиразковані ділянки накривають серветками, змоченими 5 % р-ном хлораміну. При висиханні їх міняють, або періодично зрошують свіжим розчином. При наявності великих міхурів (понад 5 см), їх вміст відсмоктують шприцом, а оболонки зрізають ножицями, дотримуючись при цьому правил асептики. Ерозивну чи виразкову поверхні накривають серветками, змоченими розчином хлораміну. Лікування уражень іпритом шкірних покривів В стадії загоєння ерозій і виразок і при бульозній формі ураження рекомендується застосування методу термопарафінотерапії. Після туалету та висушуваннятрани на неї і на прилеглу шкіру до 2-3 см наносять тонкий шар розплавленого парафіну (температура не більше 50 ° С ), поверх нього накладають шар вати, потім ще один шар парафіну, а потім пов’язку. Така пов’язка забезпечує спокій і тепло в рані, попереджує інфікування та прискорює загоєння. При приєднанні вираженого інфекційного процесу, який супроводжується розвитком обширного некрозу, необхідно призначати місцево і в ін’єкціях антибіотики, довенну інфузійну детоксикаційну і замісну терапію. Отруєння речовинами подразливої та сльозоточивої дії, ознаки, перша допомога. Смертельна дія для іритантів нехарактерна і можлива тільки при поступанні в організм дуже високих доз цих ОР, в десятки і сотні разів перевищуючих мінімально та оптимально діючі. Враховуючи, що основне призначення іритантів — викликати виснаження живої сили противника при мінімальних витратах ОР, ефективність кожної токсичної сполуки крім звичайних токсикометричних одиниць вимірюють їх: Початковою (пороговою) концентрацією (Споч.) - мінімальна концентрація подразнюючої речовини в атмосфері, яка викликає подразнення слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів або шкіри. Непереносимою концентрацією (Снеп.) називається така концентрація подразнюючої речовини в атмосфері, яка не дозволяє навіть короткочасного перебування в ній особового складу без засобів захисту. Клінічна картина уражень стернітами При легкому ступені - незначне подразнення слизової верхніх дихальних шляхів: - помірний кашель, - пекучі болі в носових ходах, зіві, - симптоми подразнення трахеї, - болі за грудиною і відчуття стискання в грудях. - гіперемія слизових оболонок. Середній ступінь отруєння більш виражена симптоматика подразнення слизових носа та носоглотки і втягненням в процес середніх відділів дихальних шляхів. - Приєднується головний біль, болі в яснах, зубах, щелепах, вухах. - Відмічається надлишкова ринорея, - сухий кашель, - чхання, слинотеча, - нудота, блювота. При сильному подразненні (важкий ступінь) уражаються всі відділи дихальних шляхів. - Болі за грудиною стають нестерпними. - Рефлекторно порушується механіка і ритм дихання (сповільнення та патологічні ритми дихання, аж до його зупинки — апное). - порушується серцева діяльність (брадикардія, підвищення артеріального тиску). Тривалість симптомів ураження при впливі бойових концентрацій ОР кілька годин. Важкі відчуття продовжують наростати протягом 10-15 хвилин після виведення потерпілого з отруєної атмосфери. Через 1-3 години явища подразнення поступово зникають, так як частинки отрути змиваються виділеннями з носа, трахеї, ротової порожнини, очей. Клінічна картина уражень лакриматорами ▲ на передній план виступає різке подразнення кон’юнктиви і рогівки. ▲ Через 5-10 сек. перебування в отруєній атмосфері – сильні різь і печія в очах, світлобоязнь і головний біль, які супроводжуються значною сльозотечею. При легкому ступені - незначні пекучі болі в очах, - помірна сльозотеча і невелика гіперемія кон’юнктиви, які швидко проходять. - Подразнення дихальних шляхів відсутнє. При ураженні середнього ступеня - виражений кон’юнктивіт, спазм повік, - світлобоязнь, надлишкова сльозотеча, - болі в ділянці орбіт. Ці явища зберігаються тривалий час (годинами) після виведення із забрудненої атмосфери, потім зникають без будь-яких наслідків. При важкому ступені, крім ураження очей, відмічається подразнення верхніх дихальних шляхів і симптоми загальнотоксичної дії. - печія в горлі, ринорея, вологий кашель. Ці симптоми доповнюються сильними головними болями, запамороченням, нудотою, блювотою, загальною слабістю. Тривалість одужання при цьому ступені— 4-5 діб. Клінічна картина уражень іритантами комбінованої дії При дії СS, СR уражаються очі та верхні дихальні шляхи: - Раптово починається сильне запалення кон’юнктиви, - болі в очах, надлишкова сльозотеча, блефароспазм. - Одночасно - ознаки подразнення слизової оболонки носа, пекучі болі в горлі і відчуття різкого дискомфорту, сильний кашель. - Якщо дія ОР триває, то почуття дискомфорту поширюється на грудну клітку, виникають затруднене дихання, стиснення, болючість, біль в грудях. - Дихання набуває аритмічного характеру. - Потерпілий стає тривожним, дратівливим, схильним до паніки. Після припинення контакту з СS швидко (приблизно через 10 хвилин) наступає полегшення. На деякий час залишається незначні гіперемія кон’юнктиви та сльозотеча. Шкірна реакція на СS розвивається повільніше, ніж інші симптоми. З’являються свербіння шкіри, пекучі болі, еритематозні плями на її поверхні. Велика концентрація цієї ОР в атмосфері може привести до появи хімічних опіків шкіри ІІ ступеня, які виводять людину з ладу на 10 і більше діб. Лікування уражень — більшості потерпілих може бути повернена боєздатність в короткий термін — протягом 1-2 діб; — вони не підлягають евакуації за межі військового району; — головним в наданні допомоги потерпілим є самодопомога і взаємодопомога, а також надання першої медичної допомоги, що вимагає ретельної підготовки особового складу. Основним завданням при наданні першої медичної допомоги є припинення впливу ОР: - своєчасне одягання протигазу, - промивання очей, порожнини рота, носоглотки водою або 2 % розчином соди після виведення потерпілого із зараженої атмосфери. Для усунення подразнення верхніх дихальних шляхів - вдихання фіциліну — протидимної суміші (ампулу препарату в оплетці вскривають і вкладають під маску протигазу). Протидимна суміш має наступний склад: - хлороформу —- 40,0; - етилового спирту — 40,0, - ефіру — 20,0; - нашатирного спирту — 5 крапель. Випускається в ампулах в оплетці по 1,0. При важких ступенях ураження додатково використовують симптоматичні засоби. Для полегшення приступів кашлю призначають кодеїн. При сильних болях в очах і сльозотечі застосовуються очні краплі з атропіном і новокаїном. Якщо проявляється резорбтивна дія арсинів, показане застосування унітіолу, як при лікуванні люїзитних уражень. Отруєння речовинами психоміметичної дії, ознаки, перша допомога. Психотоміметики (психодизлептики, психохiмiкати, психоотрути, галюциногени) відносяться до ОР, які, згідно тактичної класифікації, належать до групи уражаючих засобів, які тимчасово виводять людей із стану боє- чи працездатності. В ряді західних країн вони отримали назву - інкапситанти. Проте, у великих дозах вони можуть викликати незворотнi (стiйкі) психiчнi розлади i навiть смерть уражених. Вони можуть плануватися до бойового застосування для дезорганiзацiї штабiв та вiйськ, нейтралiзацiї та взяття у полон живої сили вiйськ супротивника без фiзичного знищення i т. iн. До них відносяться хімічні сполуки різної структури, які здатні викликати в особового складу військ тимчасові порушення психічної діяльності або фізичну нездатність до виконання функціональних обов’язків. Подiбнi гострi токсичнi психози ще називають "модальними", тому що вони iмiтують вiдомi психiчнi хвороби, закрема шизофренiю. В групу власне психотоміметиків можуть бути віднесені лише ті хімічні сполуки, які при одноразовій дії на організм зумовлюють розвиток у здорових людей психотичних станів без виражених порушень діяльності інших органів і систем, а також відповідають іншим вимогам, які ставляться до БОР. Як самостiйна група БОР психотомiметики з'явилисьт у 1965 роцi. Таких речовин вiдомо бiльше 20 тис. Виходячи з хімічної структури, можна видiлити такi 5 основних груп: 1. Похiднi гліколевої кислоти - атропiноподiбнi речовини: 3-хінукліділфенілгліколат (BZ), дiтран, бенактизiн, бензiлати. 2. Похiднi лiзергiнової кислоти: дiетiламiд лiзергiнової кислоти та iн. 3. Похiднi триптамiну: дiметiлтриптамiн, буфотенiн, псiлоцин та iн. 4. Похiднi фенiлетiламiну: мескалiн та iн. 5. Рiзної хімічної будови: каннабiноли, сернiл, iбогаїн, гармiн та iн. Сьогодні на озброєнні сучасних армій (табельні БОР) знаходяться речовина BZ (Бі-Зет) і диетиламід лізергінової кислоти (ДЛК). Клінічна картина інтоксикації BZ Тахікардія, запаморочення, атаксія, блювота, сухість в роті, розширення зіниць, порушення зору, заціпеніння. Нездатність до адекватної реакції на зовнішні подразники, втрата зв'язку з оточуючим середовищем, пам'яті, логічного мислення, зорові, акустичні та інші галюцинації, коливання настрою від ейфорії до дисфорії. Можлива агресивна поведінка. Посилення активності, непередбачена поведінка, поступове повернення до нормального психоемоційного стану через 2 – 4 доби. Психоз може тривати вiд кiлькох годин до декiлькох дiб (як правило, 2-4 доби), що залежить вiд дози ОР i iндивiдуальних особливостей органiзму. Поступове повернення до нормального стану вiдбувається через 2-4 доби. Пiсля закiнчення делiрiю протягом 1-3 тижнiв залишається астенічний стан. При великих токсодозах делiрiй може перейти в кому, при виходi з якої спостерiгається зворотній порядок зникнення проявiв розладiв психіки. Дуже характерним є розвиток амнезiї При дуже тяжких формах ураження можливi смертельнi випадки внаслiдок порушення дихання, серцевої дiяльностi та терморегуляцiї. Клінічна картина інтоксикації ДЛК - запаморочення, - слабість, - тремор, - нудота, - парестезії, - порушення зору; - спотворення форми та кольору, - загострене слухове сприйняття, - затруднення у фокусуванні зору; - різкі зміни настрою, - напруженість, - втрата відчуття часу, - деперсоналізація, - галюцинації та ін.. Стадія психозу Починається із змін емоційного настрою і поведінки, які, в основному, залежать від психічного складу людей. В одних виникають депресія, в інших — ейфорія. Поступово з’являються ілюзорні та викривлені сприйняття дійсності — предмети і речі деформуються, збільшуються або зменшуються в розмірах, отримують неприродне забарвлення. Частими симптомами ДЛК-психозів є порушення “схеми тіла”, коли його частини здаються зміщеними одна відносно одної, збільшеними, або зменшеними. У багатьох виникають зорові галюцинації у вигляді яскравих образів і картин. Вони доповнюються слуховими і нюховими, які в свою чергу викликають зорові ілюзії. Часто з’являються синестезії, коли ураженому здається, що він чує звук кольору, відчуває запах звуків і тому подібне. Слід відмітити, що при ураженнях невеликими концентраціями ДЛК не порушується пам’ять і отруєні після одужання здатні описати свої відчуття. Стадія психозу триває переважно 5-8 годин. На підставі перебігу клінічної картини можна виділити 5 типів психозів, які викликаються ДЛК: — затяжні психози, які тривають від кількох діб до кількох місяців; — короткочасні психотичні стани, які з’являються після одноразового отруєння; — хронічні зорові галюцинації, які важко піддаються лікуванню (при хронічних отруєннях невеликими дозами); — загострення рис характеру в емоційно лабільних осіб, схильних до тривалого зниження настрою; — в’яло перебігаюча шизофренічна симптоматика. Заключна стадія Відбувається поступове зворотнє зникнення психічних, соматичних вегетативних порушень. Тривалість цієї стадії може бути до 1,5-2 діб. і
