РЕФЕРАТ На тему:”Психологічна теорія З. Фрейда” Вик: Кубарич М.Р. Викл:Бокшан А.М. Класичний психоаналіз розроблений З. Фрейдом. Важливу його складову становить теорія особистості, в якій запропоновано структурну модель особистості відповідно до трирівневого трактування психіки. Ці рівні – свідомий, досвідомий та несвідомий. Думки, відчуття, переживання, що їх актуально усвідомлює людина, становлять свідомий рівень її психіки. Досвідоме охоплює весь досвід особистості, що легко переходить у сферу свідомого. Несвідоме – найглибша й найбільш важлива для розуміння особистості сфера психіки. До неї належать інстинкти, потяги, бажання, інші утворення, перехід яких у сферу свідомого викликає почуття загрози, тривоги, неспокою. Ці несвідомі психічні утворення виявляються у прихованій або символічній формі (сновидіння, помилкові дії, жарти, оговори). Саме цей рівень переважно і визначає поведінку особистості. Відповідно до фрейдистського тлумачення психіки, структура особистості утворена з трьох компонентів: Id (латинський займенник Воно), що позначає вроджені біологічні потреби людини, Ego (латинський займенник Я), що становить зону конфлікту і примирення між біологічним (Воно) та соціальним (зверх Я), Superego (з латин. – зверх Я), що охоплює засвоєні людиною соціальні норми, традиції, цінності тощо. "Воно" цілком входить у сферу несвідомого, "Я" та "Зверх Я" функціонують на всіх трьох рівнях психіки. "Воно" виступає енергетичною базою особистості і належить до первинних процесів. Вроджені несвідомі й незадоволені утворення "Воно" викликають хворобливу психічну напругу і підштовхують особистість до їх задоволення, що призводить до розрядки напруги та приносить полегшення. "Воно" діє за принципом задоволення. У процесі розвитку особистості, її прилучення до суспільства частина "Воно" переходить в "Я". Сфера "Я" належить до вторинних процесів і підпорядкована принципу реальності, що спрямований на попередження передчасної інстинктивної розрядки напруги. За допомогою реалістичного мислення та інших розумових процесів у сфері "Я" формуються механізми адаптації особистості до середовища, його вимог (так звані захисні механізми). З одного боку, "Я" забезпечує самозбереження, а з іншого – дозволяє особистості узгоджувати впливи зі сфери "Воно" із вимогами середовища. Сфера "Зверх Я" – це засвоєні особистістю соціальні норми (табу, заборони, правила, цінності, ідеали тощо) як результат процесу ідентифікації з близькою дорослою людиною своєї статі. Важливі компоненти "Зверх Я" – совість та "Я-ідеал". Водночас, при засвоєнні соціальних норм у дітей формується так званий Едипів комплекс, який складається із суперечливих почуттів, що їх дитина переживає стосовно близького дорослого, з яким ідентифікується. Згідно з 3. Фрейдом, людина конфліктна за своєю природою. Між всіма складовими особистості існує нестійка рівновага, що виникає внаслідок узгодження суперечностей у змісті та спрямуванні їх розвитку. У ній від народження борються два протилежних інстинкти, що визначають її поведінку. Такими інстинктами є ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя і самозбереження) і Танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції й руйнування). Ця боротьба виявляється в амбівалентності людських почуттів, у їх суперечливості. Амбівалентність почуттів посилюється суперечністю соціального буття і доходить до стану конфлікту, який виявляється в неврозі. Основні внутрішні суперечності особистості виникають між рівнями "Воно" і "Зверх Я", які регулює і розв'язує рівень "Я". Якщо "Я" не вдається подолати суперечність між "Воно" і "Зверх Я", то у людини виникають глибокі переживання, що характеризують внутрішній конфліїст. Фрейд розкриває такі механізми захисту від них, як проекція, раціоналізація, витіснення, регресія і ін.. Основним механізмом він вважає сублімацію, тобто перетворення сексуальної енергії людини в інші види її діяльності, у тому числі у творчість. Поведінка у теорії мотивації Фрейда зумовлюється вродженими інстинктами, спрямована на їх задоволення. Вплив інстинктів на поведінку може бути як відкритим, так і прихованим. Інстинкт – вроджений стан енергетичної активації організму, що штовхає його до своєї розрядки. Основою розвитку особистості і людського суспільства виступає енергія інстинкту життя – лібідо. Фрейд запропонував періодизацію психосексуального розвитку особистості з п'ятьма стадіями: оральною, анальною, фалічною, латентною і генітальною. Теорія особистості З. Фрейда мала численних послідовників, найбільш відомими з яких є А. Адлер, К.Г. Юнг, А. Фрейд, К. Хорні .
