ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ: “СТАН РОЗВИТКУ ВІВЧАРСТВА ТА КОЗІВНИЦТВА У ПРИВАТНОМУ СЕКТОРІ ШВЕЙЦАРІЇ” Підготувала студентка групи: БТ81ск Стоюшко М.С. ЗА РІЗНОМАНІТНІСТЮ ВИРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ ВІВЦІ ЗАЙМАЮТЬ ПЕРШЕ МІСЦЕ СЕРЕД СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН. ВІВЧАРСТВО ЗАБЕЗПЕЧУЄ НАРОДНЕ ГОСПОДАРСТВО РІЗНОМАНІТНИМИ ПРОДУКТАМИ: ШЕРСТЮ, І ХУТРЯНИМИ ШУБАМИ ОВЧИНАМИ, СМУШКАМИ - НЕЗАМІННОЮ СИРОВИНОЮ ДЛЯ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, А ТАКОЖ БАРАНИНОЮ, САЛОМ, МОЛОКОМ. НАЙГОЛОВНІША І ЦІННА ПРОДУКЦІЯ ВІВЧАРСТВА - ЦЕ ТОНКА ШЕРСТЬ. ТІЛЬКИ З НЕЇ МОЖНА ПРИГОТУВАТИ ВИСОКОЯКІСНІ ТЕКСТИЛЬНІ МАТЕРІАЛИ. ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ ОДОМАШНЕННЯ Вівця була одомашнена людиною вже в глибоку давнину, більше 8 тис. років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, Північної Месопотамії.Припускали, що вівці є нащадками муфлона або уріала. Дані цитогенетичного аналізу дозволяють вважати, що предком домашньої вівці був муфлон. Каріотип уриала містить 58 хромосом, в той час як у домашньої вівці і муфлона число хромосом дорівнює 54. За час ведення вівчарства створено багато різних порід овець. В даний час найкращою породою є - тонкорунна. Вівці цієї породи використовуються для отримання якісної вовни. З алтайської породи настриг становить до 12 кг вовни. Волокно завдовжки до 8 см. до тонкорунним вівцям відносяться Алтайську, Ставропольську, кавказьку і породу меринос. Шерсть з м'ясо-вовняних овецьнапівтонка. Поділяються на довгошерстих і короткошерстих овець. Вівці таких порід у середньому важать 70-80 кг. До полутонкорунным вівцям відносяться: куйбишевська, російська довгошерста, ромні-марш, тянь-шанська, північнокавказька породи. До короткошерстих-латвійська, литовська та Естонська породи. Їх головна відмінність - скоростиглість і відмінні смакові якості м'яса.М'ясо-вовняні напівтонкорунні породи-цигайська і грузинська, їх використовують для виготовлення технічного сукна, штучного хутра і високоякісних килимів. Найкращою зі смушкових порід - є каракульська. Найбільшою порід овець вважається гиссарская, вага тварин цієї породи може досягати 200 кг. Ці вівці відносяться до курдючним. Вони використовуються для виробництва сала і м'яса, а шерсть - для виробництва повсті. Породи тушинская, балабас і Карачаєвська, цінуються м'ясо-молочно-шерстними характеристиками. Їх шерсть пускається для виробництва шуб і бурок. Молоко і м'ясо досить високої якості. Період життя - 14-15 років, в основному вибракування відбувається через 10 років. Остригання дорослих овець відбувається 3 рази на рік-березень, червень, вересень. Настриг з одного барана - 2,5-3 кг, вівцематки - 1,5-1,8 кг. найкраща в світі овчина, з романівських овець, вона міцна, тепла, м'яка, легка, красива. Кращі овчини отримують від 5-6 місячного молодняку, який ще не стригся. Вони характеризуються довгим і шовковистим пухом, легко штучно завиваються, на розвороті мають блакитний колір. Вівці романівської породи-грубошерсті, короткохвості, м'ясо-шерстні. Порода була створена 200 років тому, недалеко від М. Романова (нині Ярославська область, М. Тутаєв). Для цих тварин характерна вузька морда, косо поставлені гострі зуби. Мають відмінні адаптаційні здібності. З-за своєї витривалості, роблять довгі переходи. Шерсть служить захистом від спеки і холодів (мінус 30оС). Має відмінну вовняну продуктивність, саме через це ознаки, вони перевершують інших курдючних овець, які мають грубу шерсть. Настриг вовни з одного барана - 3-5 кг, вівцематок - 2,4-2,7 кг Шерсть неоднорідна, складається з остюки - 24-29% - при тонині 59,5 мкм, перехідного волосу - 16-18 % тонина 33,1 мкм і гармата - 52-56 % - 18 мкм. У малої частки тварин зустрічається мертвий волосся. Основна масть це породи - коричнева, руда і темна. Молоко эдильбаевской породи використовують для приготування різних молочних продуктів: примчик, курта (сири), масло і кислого молока (айраны). Жирність молока знаходиться в межах 5,8%.Едильбаевская порода овець характеризується правильною статура, досить потужною Конституцією і добре розвиненим курдюком. Вага баранов - 110-160 кг, маток - 65-100 кг Вівці досить скоростиглі і мають відмінну енергію росту. Приріст живої ваги за день 195-253 р. Гісарська порода овець відноситься до грубошерстих тварин, м'ясо-сального напрямку. Це найбільша порода в світі. Ця порода є однією з кращих за якістю м'яса і сала. Тварини володіють відмінним імунітетом і чудовою витривалістю. У гірських районах можуть міститися цілий рік. Добре переносять тривалі переходи - 400-500 км. Ця порода використовується для поліпшення скоростиглості і якості м'яса інших порід. Вівці цієї породи розлучаються в Узбекистані, Таджикистані та Росії. Гісарська порода овець ділиться на 3 типи: м'ясний-найголовніший, м'ясо-сальний і сальний. Для овець цієї породи характерний сильний і потужний кістяк. Вага барана - 130-200 кг, маток - 75-80 кг Шерсть груба. Забарвлення руде, темно-руде. В шерсті знаходиться до 33 % мертвого волоса і ості. Стрижка відбувається 2 рази на рік. Настриг з баранів-1,2-1,7 кг, вівцематок-0,9-1,3 кг. Ягнята досить скоростиглі, приріст на добу-500-600 г. Вівці цієї породи відносяться до тонкорунним м'ясо-шерстного напрямку. Порода найбільш поширена в Росії. Найбільша кількість голів зосереджена в Дагестані і Ставропольському краї. Для цієї породи характерна міцна конституція і хороший екстер'єр. Статура пропорційна, міцний кістяк, правильно поставлені кінцівки. Саме у овець породи меринос відмінно розвинена бурда. Меринос порода овець має біле забарвлення шерсті. По тонині і довжині шерсть добре зрівняна. У баранів довжина вовни-8-9 см, у вівцематок-7-9 см. Настриг з одного барана-11-13 кг, у овечок 5-7 кг. КОЗІВНИЦТВО – ДОСИТЬ ПОПУЛЯРНИЙ І РЕНТАБЕЛЬНИЙ БІЗНЕС, УСПІШНО РОЗВИВАЄТЬСЯ ОСТАННІМ ЧАСОМ. ТЕНДЕНЦІЯ ОТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ ПРОДУКЦІЇ СТИМУЛЮЄ ЗБІЛЬШЕННЯ ПОГОЛІВ'Я КІЗ, ЯК У ПРИВАТНИХ ГОСПОДАРСТВАХ, ТАК І У ВЕЛИКИХ СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВАХ.ТВАРИНИ НЕВИБАГЛИВІ, НЕ ВИМАГАЮТЬ ВЕЛИКИХ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ. КОЗИ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО МОЛОЧНИХ ПОРІД, ПРАКТИЧНО НЕ СХИЛЬНИМ ДО МАСТИТІВ. ПРИБУТОК ВІД КОЗІВНИЦТВА ПОЛЯГАЄ В КОМПЛЕКСНОМУ ОТРИМАННІ ПРОДУКЦІЇ: М'ЯСА, ВОВНИ І МОЛОКА. Відмінні характеристики:коротка шерсть білого кольору;відсутність рогів;коротка голова;довгий тулуб;пряма спина;розвинене вим'я.Дійні кози зааненской породи, після першого окоту дають до 4 літрів смачного жирного молока на добу. Крім молока, м'ясо теж володіє високими смаковими якостями.Зміст кіз не вимагає особливих навичок і надмірних вкладень. Специфічний запах з'являється тільки при недотриманні правил гігієни і неякісному кормі. Основні характерні ознаки англонубийской породи:довгі висячі вуха;невелика голова овальної форми;широкий ніс з горбинкою;відсутність рогів у кіз;масивний тулуб;тонкі ноги;коротка шерсть.Забарвлення у "нубієк" дуже різноманітне. Зустрічаються тварини з коричневими, чорними і золотистими відтінками. Найчастіше забарвлення ЗМІШАНЕ. Тварини відрізняються темпераментним характером і гучною поведінкою. В період активної лактації дають по 3 літри жирного корисного молока. Кози великі, дорослі особини можуть досягати позначки в 100 кг. Характерні відмінності:довга плоска морда;стоячі вуха;міцні плоскі роги;коротка шерсть. Забарвлення рідко буває однотонним, в більшості випадків шерсть має два і навіть три відтінки. Кози Альпійської породи відрізняються високою плодючістю. Вже при першому окоті не народжується менше 2 козенят. Дорослі особини приводять по 4 і 5 за один окіт. Молока на добу дають не менше 35 літрів. Відрізняються також спокійним миролюбним характером. БУРСЬКА ПОРОДА Відмітна особливість:потужне тіло;велика вага;коротка густа шерсть;велика овальна голова;великі висячі вуха;короткі потужні ноги;розвинена м'язова система;загнуті назад роги середніх розмірів.Дорослі особини можуть виростати до 140 і більше кілограм. Забарвлення переважно біле, з кремовим відтінком. Голова і вуха – коричневі. Відрізняється швидкими темпами зростання, спокійною вдачею і врівноваженістю. Розводять породу через високоякісного м'яса, за смаковими якостями аналогічним телятині.Порода невибаглива, невимоглива до кормів, легко переносить спеку. Рідко уражається хворобами. Не рекомендується до розведення з суворим кліматом і сильними морозами. Мета розведення овець є отримання великої кількості якісної вовни, то умови утримання овець є вирішальним фактором. Для визначення інфікування або захворювання вівці на ранній стадії потрібна підвищена пильність. Дуже важливо проводити поперемінне обстеження овець і проводити планові профілактичні заходи для контролю за зовнішніми паразитами. Змішане козівництво поширене всюди за рахунок розведення місцевих порід кіз, від яких отримують іноді молоко, іноді пух, іноді шерсть.
