УКРАЇНСЬКИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО АНАТОМІВ, ГІСТОЛОГІВ,
ЕМБРІОЛОГІВ ТА ТОПОГРАФОАНАТОМІВ УКРАЇНИ
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ
УКРАЇНСЬКИЙ
МОРФОЛОГІЧНИЙ
АЛЬМАНАХ
Заснований у січні 2003 року
Том 12
4
ДЗ “Луганський державний медичний університет” – 2014
Редакційна колегія:
Головний редактор – В.Г. КОВЕШНІКОВ (Луганськ)
О.Ю. БИБИК (Луганськ); Ю.М. ВОВК (Луганськ); І.В. ГУНАС (Вінниця); Ю.Й.
ГУМІНСЬКИЙ (Вінниця); Н.В. ДЄДУХ (Харків); В.К. ІВЧЕНКО (Луганськ); С.А.
КАЩЕНКО (Луганськ); Р. KSIĄŻEK (Люблін, Польща); І.В. ЛОСКУТОВА (Луганськ); В.І.
ЛУЗІН (відповідальний секретар, Луганськ); В.А. ПАСТУХОВА (Київ); В.С. ПИКАЛЮК
(Сімферополь); О.С. РЕШЕТНІКОВА (Луганськ); Л.Д. САВЕНКО (Луганськ); С.М.
СМІРНОВ (Луганськ); С.М. ФЄДЧЕНКО (Луганськ); Ю.Б. ЧАЙКОВСЬКИЙ (заст.
головного редактора, Київ); В.Г. ЧЕРКАСОВ (Київ); О.О. ШЕРСТЮК (Полтава); В.П.
ЯЦЕНКО (заст. головного редактора, Київ)
Редакційна рада:
І.В. БОБРИШЕВА (Луганськ); Ю.Г. БУРМАК (Луганськ); В.М. ВОЛОШИН (Луганськ);
М.А. ВОЛОШИН (Запоріжжя); О.І. ЗІНЧЕНКО (Луганськ); Г.Д. КАЦИ (Луганськ); М.Ф.
КОВТУН (Київ); О.М.КУВЕНЬОВА (Луганськ); Г.В. ЛУК’ЯНЦЕВА (Київ); В.М. ЛУПИР
(Харків); О.Д. ЛУЦИК (Львів); О.А. ОРЛОВА (Луганськ); А.М. ПЕТРУНЯ (Луганськ); Н.М.
САК (Харків); В.З. СІКОРА (Суми); Т.П. ТАНАНАКІНА (Луганськ); О.П. ТИМОШЕНКО
(Луганськ); Я.І. ФЕДОНЮК (Тернопіль); К.О. ФОМІНА (Луганськ); В.Т. ХОМІЧ (Київ); Л.І.
ЧИСТОЛІНОВА (Луганськ)
Підписний індекс 90672
Зав. редакційно-видавничим відділом – Тишкевич О.А.
Технічний редактор – Шутов Є.Ю.
Коректори: Астраханцев Д.А., Єрьомін А.В.
Рекомендований до друку Вченою радою ДЗ “ЛугДМУ”, протокол № 6 від 05.06.2014 р. та
Луганським відділенням Українського Товариства АГЕТ, протокол № 4 від 06.06.2014 р.
Підписано до друку: 10.06.2014 р. Здано в набір: 11. 06.2014 р. Наклад 300 прим.
Адреса редакції: 91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1г, ДЗ “Луганський
державний медичний університет”. Тел./факс. (+380642) 532036. e-mail: umorpha@ukr.net
Англомовна версія журналу знаходиться за адресою: umorpha.inf.ua
Журнал зареєстрований Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та
радіомовлення України. Свідоцтво про реєстрацію КВ №7042.
Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у
галузі медичних (Постанова президії ВАК України від 14 жовтня 2009 р. №1-05/4) і
біологічних наук (Постанова президії ВАК України від 10 лютого 2010 р. №1-05/1)
Внесений до Російського індексу цитування (РІНЦ) на базі Наукової електронної бібліотеки
eLIBRARY.RU
Надруковано в типографії ТОВ „Віртуальна реальність”
(91011, м. Луганськ, вул. Челюскінців, 6/15, тел. (0642)
718-140, 718-141, e-mail. shiko_12@mail/ru. Свідоцтво про
внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої
справи ДК № 1415 від 03.07.2003 р.)
© ДЗ «Луганський державний
медичний університет», 2014
© «Український морфологічний
альманах», 2014
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ОРИГІНАЛЬНІ
СТАТТІ
УДК: 611.146.6:616.147.22-007.64-091.8
Н.В. Антипов, М.А. Бердников, И.А. Колесникова
ГИСТОСТРУКТУРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ВЕН СЕМЕННОГО КАНАТИКА
ПРИ ВАРИКОЦЕЛЕ
Донецкий национальный медицинский университет им. М.Горького
Антипов Н.В., Бердников М.А., Колесникова И.А. Гистоструктурные особенности вен семенного канатика при варикоцеле // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 35.
Целью исследования было выявить основные гистоструктурные изменения вен семенного канатика при варикоцеле путем сравнения с нормальными анатомическими структурами. Для этого исследованы срезы вен семенного канатика 38-ми мужчин, умерших в возрасте 17-57 лет с варикоцеле, а так
же контрольная группа - от 38-ми трупов мужчин той же возрастной категории, без варикоцеле. Изменения были разделены на 3 группы. 1-я группа отражала начальные изменения в структуре венозной
стенки. 2-я группа отражала стадию субкомпенсации, при этом гладкомышечные клетки продольных
слоев венозной стенки были гипертрофированы, в интиме преобладали дегенеративные изменения. 3я группа представляла стадию декомпенсации, при этом во всех слоях были выражены склероз и дистрофия, разрушение эндотелия и нарушение стратификации слоев.
Ключевые слова: варикоцеле, семенной канатик, венозная стенка, гладкомышечные клетки, структурные изменения
Антіпов М.В., Бердников М.О., Колеснікова І.А. Гістроструктурні особливості вен сім’яного
канатика при варикоцеле // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 3-5.
Метою дослідження було виявити основні гістроструктурні зміни вен сім’яного канатика при варикоцеле шляхом порівняння з нормальними анатомічними структурами. Для цього досліджено зрізи
вен сім’яного канатика 38-ми чоловіків, що померли у віці 17-57 років з варикоцеле, а також контрольна група - від 38-ми трупів чоловіків тієї ж вікової категорії, без варикоцеле. Зміни було поділено на 3
групи. 1-ша група відображала початкові зміни у структурі венозної стінки. 2-га група відображала стадію субкомпенсації, при цьому гладеньком’язові клітини поздовжніх шарів венозної стінки були гіпертрофовані, у інтимі переважали дегенеративні зміни. 3-тя група представляла стадію декомпенсації, при
цьому у всіх шарах були виражені склероз та дистрофія, руйнування ендотелію та порушення стратифікації шарів.
Ключові слова: варикоцеле, сім’яний канатик, венозна стінка, гладеньком’язові клітини, структурні
зміни
Antipov N.V., Berdnikov M.А., Kolesnikova I.А. The histostructural features of the spermatic cord
veins in varicocele // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 3-5.
The aim of the study was to determine the main histostructural changes in the spermatic cord veins in
varicocele comparing to normal anatomical structures. For this, the sections of the spermatic cord veins of the
38 men with varicocele, who died at the age 17-57, and the control group – the same material from the 38
men of the same age category without varicocele, were investigated. Changes were separated into 3 groups.
The 1st group displayed the initial changes in the venous structure. The 2nd group displayed the stage of
subcompensation with smooth muscle cells of the longitudinal layers of the venous wall that were
hypertrophied while in intima there were predominantly degenerative changes. The 3rd group displayed the
stage of decompensation with the sclerosis and hypotrophy, endothelium destruction and violation of the
layers stratification.
Key words: varicocele, spermatic cord, venous wall, smooth muscle cells, structural changes
Введение. Варикоцеле наиболее часто
встречается у бесплодных мужчин [1, 3-7]. Несмотря на наличие множества исследований,
посвященных патогенетическим механизмам
этой патологии, начиная от анатомической
предрасположенности и заканчивая функциональной неполноценностью вен семенного
канатика, приводящей к патологическому венозному рефлюксу, единого мнения не существует [2-6].
Кроме того, результаты исследований, посвященных патогистологии вен семенного канатика при варикоцеле, довольно противоречивы
[1-6].
Цель исследования: Выявить основные па-
тогистологические изменения вен семенного
канатика при варикоцеле путем сравнения с
нормальными анатомическими структурами.
Материалы и методы. Макроскопически и
гистологически были исследованы срезы вен
семенного канатика от 38-ми мужчин, умерших
в возрасте 17-57 лет, у которых пальпаторно
выявлялось варикоцеле при моделировании
пробы Вальсальвы хотя бы с одной из сторон,
при этом производилась компрессия на передне-боковую брюшную стенку. Контрольную
группу составили трупы 38-ми мужчин аналогичной возрастной категории, но без какихлибо признаков варикоцеле. На всех трупах
проводилась нижнесрединная лапаротомия.
3
Антипов Н.В., Бердников М.А., Колесникова И.А. Гистоструктурные особенности вен …
После отведения органов брюшной полости
медиально вскрывались брюшина и фасциальный футляр, покрывающие яичковую вену на
уровне крестцово-подвздошного сочленения,
затем по ходу большой поясничной мышцы до
латеральной паховой ямки. Через рассеченное
глубокое паховое кольцо выводился в брюшную
полость семенной канатик, и вывихивалось яичко с его придатком. Семенной канатик брался на
держалку, среди его элементов выделялись сосуды венозного лозовидного сплетения. Послойно вскрывались оболочки яичка. Скелетирование сосудов проводилось с помощью гидравлической препаровки.
С целью визуализации вен семенного канатика и лозовидного сплетения яичковые вены
(ЯВ) заполнялись светоконтрастным веществом
по собственной методике, а именно: на уровне
крестцово-подвздошного сочленения на ЯВ
накладывался кровоостанавливающий зажим,
ниже которого в вену вводилась игла-катетер
«Бабочка» 27 G, через порт которой с помощью
шприца нагнеталось светоконтрастное вещество. В качестве светоконтрастной массы использовался 1% раствор фоточернил INKSYSTEM
Magenta. Далее вены освобождались от фасциальных футляров, их диаметры замерялись
штангенциркулем и сопоставлялись между собой.
Далее образцы фиксировались в 10% растворе нейтрального формалина. После проводки
через батарею спиртов изготавливались парафиновые блоки. Срезы после депарафинизации
окрашивали гематоксилином и эозином, а так же
по Ван-Гизону, по Маллори и по Вейгерту. Препараты были изучены методом световой микроскопии на технике Olympus ВХ-40, микрофотографирование произведено цифровой фотокамерой Olympus U-TV1X с программным обеспечением Olympus DP-Soft.
Для оценки толщины венозной стенки применялся метод микроморфометрического анализа, результаты обработаны программой Medstat.
Работа выполнена на базах отдела судебномедицинской экспертизы трупов Донецкого
областного бюро судебно-медицинской экспертизы, кафедры патоморфологии, а так же кафедры оперативной хирургии и топографической анатомии ДонНМУ им. М. Горького.
Результаты исследования. Варикоцеле
слева было выявлено в 32 (84,2%) случаях, справа – в 3-х (7,9%) , с 2-х сторон – в 3-x (7,9%)
наблюдениях.
Таблица 1.
Группа 1
Группа изменений
Группа 2
Макроскопические
изменения вен,
толщина венозной
стенки.
Вены лозовидного сплетения расширены, полнокровны. Диаметр вен 1,5-3,0 мм.
Толщина венозной стенки
182,5±17,6 мкм.
Вены лозовидного сплетения расширены, полнокровны, имеют извитой ход.
Диаметр вен 2,0-3,0 мм.
Толщина венозной стенки
239,5±18,3 мкм.
Наружный слой
венозной стенки
Некоторое утолщение или
нормальная тощина продольного гладкомышечного
слоя, незначительное разрастание коллагеновых волокон. Эластическая мембрана
представлена отдельными
волокнами или отсуствует.
Гипертрофия продольного
гладкомышечного слоя,
разрастание коллагеновых
волокон.
Эластическая мембрана
отсутствует.
Средний слой
венозной стенки
Продольный гладкомышечный слой не изменен или
несколько утолщен.
Гипертрофия продольного
гладкомышечного слоя.
Гипертрофия циркулярного мышечного слоя.
Внутренний слой
венозной стенки
Элонгация эндотелиальных
клеток, местами неровность
эндотелия. Разрастание
коллагеновых волокон.
Эластическая мембрана
представлена отдельными
волокнами или отсуствует.
Неровность и складчатость
эндотелиального слоя,
местами повреждение эндотелия. Разрастание коллагеновых волокон. Дегенеративные вакуоли в субэндотелиальном слое. Эластическая мембрана отсутствует.
Уровень изменений
В контрольной группе вены семенного канатика имели хорошо выраженную интиму, состоящую из одного ряда эндотелиальных клеток,
Группа 3
Вены лозовидного сплетения варикозно расширены,
полнокровны, имеют извитой ход, при скелетировании легко кровоточат.
Диаметр вен 2,5-3,5 мм и
более. Толщина венозной
стенки 96,7±11,8 мкм.
Истончение продольного
гладкомышечного слоя,
значительное разрастание
коллагеновых волокон.
Эластическая мембрана
отсутствует.
Истончение обоих мышечных слоев вплоть до атрофии, значительное разрастание коллагеновых
волокон.
Неровность и складчатость
эндотелиального слоя,
участки повреждения, дегенерации и атрофии эндотелия. Разрастание коллагеновых волокон. Дегенеративные вакуоли в субэндотелиальном слое. Эластическая мембрана отсутствует.
расположенных на базальной мембране с подлежащим субэндотелиальном слоем. Внутренняя эластическая мембрана представлена от4
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
дельными волокнами. Средний слой был представлен двумя хорошо дифференцируемыми
слоями: непрерывным внутренним циркулярным слоем гладкомышечных клеток, разделенных скудными вкраплениями соединительной
ткани, и наружным гладкомышечным продольным слоем.
Адвентициальная оболочка была представлена пучками продольно лежащих гладкомышечных клеток, разделенных более выраженными
пучками соединительной ткани, чем в среднем
слое, а так же сосудами сосудов. Диаметр вен
составлял 1,5-2,5 мм. Толщина венозной стенки
составляла 156,3±14,7 мкм.
По характеру изменений последние для
удобства классификации были разделены на 3
группы. Результаты представлены на таблице 1.
Группу 1 составили 7 наблюдений, группу 2
– 15, группу 3 – 9. В группе 1 не наблюдалось
значительных микроскопических изменений
структуры, хотя при этом признаки варикоцеле
уже определялись пальпаторно и макроскопически. Для группы 2 было характерным гипертрофия гладкомышечных слоев венозной стенки, а
так же разрастание соединительной ткани, преимущественно за счет медии, в то время как в
интиме
преобладали
дегенеративнодистрофические изменения. Группа 3 отличалась выраженными дистрофическими изменениями всех слоев венозной стенки, проявляющимися грубыми нарушениями стратификации
слоев, дистрофией гладкомышечных клеток, а
так же замещением их коллагеновыми волокнами. Очевидно, что группы изменений представляли собой последовательные стадии дегенерации сосудистой стенки при варикоцеле, где
группа 1 отражала начальные изменения, группа
2 – стадию субкомпенсации, а группа 3 – стадию
декомпенсации.
Выводы:
1) При варикоцеле вены семенного канатика
подвержены стадийным структурным преобразованиям, преимущественно за счет изменения
толщины и качественного состава клеток среднего слоя венозной стенки, а так же потери эластических мембран.
2) Колебания толщины стенок вен семенного канатика при варикоцеле отражают их высокую способность к компенсации гемодинамики
при данной патологии.
3) Клиническая стадия варикоцеле и интраоперационная макроскопическая картина
варикозно измененных вен не всегда соответствуют измененной структуре венозной стенки.
Перспективы дальнейших исследований.
Разработка экспериментальной модели варикоцеле у животных с последующей его коррекцией и анализом динамики структурных изменений вен семенного канатика и гонад с целью
улучшения качества диагностики и лечения варикоцеле на ранних его этапах.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Погорілий В.В. Методи диференційованого
хірургічного лікування хворих на варикоцеле /
В.В. Погорілий, В.І. Півторак, О.А. Сміюха //
Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2013.
– Т.12, №1. – С. 73-76.
2. Патоморфологические аспекты варикозного
поражения вен нижней половины туловища /
Ю.Т. Цуканов, А.Ю. Цуканов, А.Ю. Щеглов,
С.И. Мозговой // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 2006. – Сер. 11, вып.
3. – С. 60-61.
3. Morphological changes in varicocele veins: ultrastructural study / A.O. Musalam, R.A. Eid, M. AlAssiri, M.R. Hussein // Ultrastruct. Pathol. – 2010.
– Vol. 34 (5). – P. 260-268.
4. Abnormal bilateral drainage of testicular veins:
embryological aspects and surgical application /
G.K. Paraskevas, O. Ioannidis, K. Natsis, S. Martoglou // Rom. J. Morphol. Embryol. – 2012. –
Vol. 53 (3). – P. 635-638.
5. Histopathological and immunohistochemical
study of the wall of spermatic veins and its potential
role in the development of varicocele testis / N.
Sobhy, K. El-Mulla, M. Elmessiry, S. El-Gendi //
Alexandria Journal of Medicine. – 2011. – Vol. 47. –
P. 209–215.
6. The complex structure of the smooth muscle
layer of spermatic veins and its potential role in the
development of varicocele testis / D. Tilki, E. Kilic,
R. Tauber, [et al.] European urology. – 2007. – Vol.
51. – P. 1402–1410.
7. A histoarchitectural study of varicocele / M.T.
Zaidi, M. Arshad, A.A. Khan, S.M. Vasanwala //
Biomedical Research. – 2014. – Vol. 25 (1). – P. 5862.
Надійшла 29.04.2014 р.
Рецензент: проф. Ю.М. Вовк
5
Астраханцев Д.А. Влияние имплантации в большеберцовую кость гидроксилапатита, на- …
УДК 616-089.843.99
Д.А. Астраханцев
ВЛИЯНИЕ ИМПЛАНТАЦИИ В БОЛЬШЕБЕРЦОВУЮ КОСТЬ ГИДРОКСИЛАПАТИТА, НАСЫЩЕННОГО МАРГАНЦЕМ, НА ГИСТОЛОГИЧЕСКОЕ
СТРОЕНИЕ НИЖНЕГО РЕЗЦА КРЫС
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»
Астраханцев Д.А. Влияние имплантации в большеберцовую кость гидроксилапатита, насыщенного марганцем, на гистологическое строение нижнего резца крыс // Український
морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №4. – С. 6-10.
Показано, что нанесение дефекта диаметром 2,2 мм в большеберцовых костях сопровождается
угнетением морфофункционального состояния дентинсекретирующих структур нижнего резца до
90 дня наблюдения. Имплантация в область нанесенного дефекта химически чистого гидроксилапатита с 7 по 15 день эксперимента сопровождается манифестацией угнетения морфофункциональной активности дентинсекретирующих структур нижнего резца, которая выражена с
15 до 90 дня эксперимента. Применение материала ОК-015, насыщенного марганцем, в значительной степени сглаживает изменения гистологического строения нижних резцов, наиболее эффективной является концентрация марганца в имплантате 0,25%. При концентрации марганца в
имплантате 0,50% строение нижних резцов на 180 день наблюдения характеризуется признаками
развития марганцевого гипермикроэлементоза.
Ключевые слова: нижний резец, дентин, гидроксилапатит, марганец.
Астраханцев Д.А. Вплив імплантації до великогомілкової кістки гідроксилапатиту, насиченого марганцем, на гістологічну будову нижнього різця щурів // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №4. – С. 6-10.
Показано, що нанесення дефекту діаметром 2,2 мм у великогомілковій кістці супроводжується
пригніченням морфо-функціонального стану дентин-секретуючих структур нижнього різця до 90
доби спостереження. Імплантація в ділянку нанесеного дефекту хімічно чистого гідроксилапатиту
з 7 по 15 добу експерименту супроводжується маніфестацією пригнічення морфо-функціональної
активності дентин-секретуючих структур нижнього різця, яка виражена з 15 до 90 дня експерименту. Застосування матеріалу ОК-015, насиченого марганцем, значною мірою згладжує зміни
гістологічної будови нижніх різців, найбільш ефективною є концентрація марганцю в імплантаті
0,25%. При концентрації марганцю в імплантаті 0,50% будова нижніх різців на 90 по 180 добу
спостереження характеризується ознаками розвитку марганцевого гіпермікроелементоза.
Ключові слова: нижній різець, дентин, гідроксилапатит, марганець.
Astrakhantsev D.A. Effect of implantation of manganese enhanced hydroxylapatite into the tibia
on the histological structure of rats lower incisor // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, №4. – С. 6-10.
The results obtained show that a plain 2.2 mm defect in the tibia has adverse effects on
morphofunctional state of the dentin-secreting structures of the lower incisor up to 90 days of
observation. Implantation of pure hydroxyapatite into the defect produces manifestation of suppression
morpho-functional activity of the dentin-secreting structures of the lower incisors, which is expressed
from 15 to 90 day of experiment. Application of manganese enhanced implants significantly reduces
negative effects on histological structure of the lower incisors. Implants with 0.25% share of manganese
proved to be the most effective while implants with 0.5% share of manganese produced signs of manganese intoxication.
Key words: lower incisor, dentin, hydroxylapatite, manganese.
Доказано, что нанесение дефекта в отдельных костях сопровождается угнетением
темпов роста костей скелета, нарушением гистологического строения их реактивных отделов, дисбалансом химического состава и ультраструктуры костного биоминерала, а также
снижением прочности [7, 9, 11]. Известно
также, что заполнение дефекта гидроксилапатиными материалами сопровождается аналогичными по направленности изменениями,
которые в ранние сроки после имплантации
манифестируют [4]. При этом, использование
для заполнения костных дефектов гидроксилапатитных материалов, содержащих в своем
составе ионы различных металлов (серебра,
селена, железа, меди, марганца и др.) в значительной степени сглаживает негативное влияние процессов заживления перелома на костную систему в целом [4-6].
В то же время практически отсутствуют
сведения об особенностях морфогенеза нижних челюстей в условиях травматического повреждения одного из отделов скелета, а также
при пластике костного дефекта гидроксилапатитными материалами различного состава.
Нам представляется перспективным насыщение имплантируемого материала ОК-015
марганцем в различной концентрации, по6
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
скольку с одной стороны, ионы марганца повышают активность щелочной фосфатазы in
vivo и in vitro [15, 19]. С другой стороны, по
данным [14] добавление к рациону марганца
увеличивает зольность костей, повышает отложение в костной ткани фосфора и уменьшает проявления остеодистрофии. При этом
дефицит марганца в рационе сопровождается
нарушениями структуры и деминерализацией
костей скелета [16].
Таким образом, при наличии в имплантируемом материале ионов марганца создаются
условия для оптимизации процессов репаративной регенерации в зоне дефекта и процессов биологической резорбции имплантата, и,
возможно, будут созданы условия для сглаживания реакций на уровне целостного организма на имплантацию ОК-015 в этих условиях.
Ранее нами было доказано, что имплантация в большеберцовую кость гидроксилапатитного материала ОК-015 сопровождается
сглаживанием негативного влияния «синдрома
перелома» на структурно-функциональное
состояние мыщелкового хряща нижней челюсти [2]. В то же время состояние дентинсекретирующих структур нижнего резца белых
крыс в этих условиях до сих пор не изучено.
Цель данного исследования: изучить
строение нижнего резца у белых крыс после
имплантации в большеберцовые кости биогенного гидроксилапата, насыщенного марганцем в различной концентрации (0,10%,
0,25% и 0,50%).
Связь работы с научными программами, планами, темами. Статья является фрагментом межкафедральной научно-исследовательской работы Луганского государственного
медицинского университете “Морфогенез
костей скелета при заполнении костных дефектов гидроксилапатитными материалами
различного состава” (гос. регистрационный №
0109U004621).
Материал и методы исследования. Исследования были проведены на 252 белых
крысах-самцах с исходной массой тела 135-145
г, распределенных на 6 групп: 1-ая группа –
интактные животные, 2-ая группа – крысы, которым под эфирным наркозом стандартным
стоматологическим бором наносили на границе между проксимальным метафизом и
диафизом большеберцовых костей сквозной
дырчатый дефект диаметром 2,2 мм. Поскольку передне-задний размер большеберцовой
кости в этой области составляет не менее 3
мм, манипуляция не сопровождалась нарушением целостности костного органа и создавались условия для сохранения функциональной
нагрузки на нижнюю конечность [10]. В 3-ей
группе в нанесенный дефект имплантировали
блоки биогенного гидроксилапатита диамет-
ром 2,2 мм, содержащего стеклофазу (материал ОК-015). В 4-6-ой группах дефект заполняли блоками ОК-015, насыщенного марганцем
в концентрациях соответственно 0,10%, 0,25%
и 0,50%. Все манипуляции на животных выполняли в соответствии с правилами Европейской конвенции защиты позвоночных животных, использующихся в экспериментальных и других научных целях [17].
По истечении сроков эксперимента (7, 15,
30, 60, 90 и 180 дней) крыс забивали путем декапитации под эфирным наркозом, выделяли
нижнюю челюсть, производили ее распил на
уровне второго большого коренного зуба, полученные фрагменты фиксировали в 10% растворе нейтрального формалина, декальцинировали, обезвоживали и заливали в парафин.
Готовили гистологические срезы толщиной
до 6-8 мкм, которые окрашивали гематоксилин-эозином [1]. На полученных срезах измеряли ширину слоя одонтобластов, предентина, зрелого дентина и его общую ширину в
лингвальных отделах, а также медиодистальный размер резца [18].
Все полученные цифровые данные обрабатывали методами вариационной статистики
с использованием стандартных прикладных
программ [3].
Результаты и их обсуждение. Проведенное гистологическое исследование нижнего
резца на поперечном срезе на уровне 2-го моляра у половозрелых крыс контрольной группы показало, что дентинсекретирующие
структуры характеризовались высокой морфофункциональной активностью, которая по
мере увеличения сроков наблюдения постепенно снижалась.
За период с 7 по 180 день наблюдения у
половозрелых животных контрольной группы
ширина слоя одонтобластов уменьшилась с
55,58±0,59 мкм до 46,22±0,52 мкм, а ширина
слоя предентина – с 43,92±0,40 мкм до
33,86±0,39 мкм. При этом ширина слоя минерализованного дентина увеличилась в ходе
наблюдения с 143,17±1,62 мкм до 170,08±1,82
мкм, а общая ширина всех слоев дентина – с
187,08±1,66 мкм до 203,94±1,72 мкм. Наконец,
мезио-дистальный размер резца в ходе наблюдения также увеличился с 1064,42±10,35 мкм
до 1224,56±8,78 мкм.
Такие изменения свидетельствуют о достаточно высокой интенсивности как процессов
дентиногенеза, так и роста резца у контрольных животных половозрелого возрастного
периода, которая, однако, уже несколько ниже,
чем у неполовозрелых крыс [8].
Нанесение сквозного дырчатого дефекта
диаметром 2,2 мм в проксимальных отделах
диафиза большеберцовой кости сопровождалось и угнетением морфо-функционального
7
Астраханцев Д.А. Влияние имплантации в большеберцовую кость гидроксилапатита, на- …
состояния дентинсекретирующих структур
нижнего резца, которое было выражено
вплоть до 90 дня эксперимента. В ходе наблюдения отклонения нарастали преимущественно до 60 дня, достигая максимума, после чего
начинали сглаживаться.
Ширина слоя одонтобластов была меньше
аналогичных значений 1-й группы с 7 по 90
день эксперимента соответственно на 4,20%,
4,30%, 4,48%, 4,63% и 5,75%, а ширина слоя
предентина с 7 по 60 день – на 3,86%, 7,22%,
6,31% и 4,23%. Также, ширина слоя минерализованного дентина на 90 день была меньше
значений 1-й группы на 4,63%, а общая ширина всех слоев дентина на 15, 30 и 90 день –
на 4,57%, 3,75% и 4,16%.
При этом мезио-дистальный размер нижнего резца также был меньше значений 1-й
группы с 15 по 60 день эксперимента соответственно на 2,94%, 2,90% и 3,10%.
Полученные результаты в целом совпадают с данными предшествующих наших исследований и являются проявлением системной
реакции организма на «синдром перелома»
[12].
Имплантация в дефект большеберцовой
кости химически чистого биогенного гидроксилапатитного материала ОК-015 в сравнении с 2-й группой сопровождалось манифестацией угнетения морфо-функциональной
активности дентинсекретирующих структур
нижнего резца, которое было выражено с 15
до 90 дня эксперимента.
При этом ширина слоя предентина была
меньше аналогичных значений 2-й группы с
15 по 90 день эксперимента соответственно на
5,07%, 5,14%, 3,93% и 4,45%, а ширина слоя
одонтобластов на 30 и 90 день – на 4,36% и
5,26%. Также, мезио-дистальный размер нижнего резца был меньше значений 2-й группы
на 30 и 90 день эксперимента на 1,88% и
2,62%.
Таким образом, имплантация в дефект
большеберцовой кости химически чистого
биогенного гидроксилапатитного материала
ОК-015 в сравнении с 2-й группой сопровождалось манифестацией угнетения морфофункциональной активности дентинсекретирующих структур нижнего резца, которое было выражено с 15 до 90 дня эксперимента.
Полученные результаты в целом совпадают с данными наших предшествующих исследований и являются проявлением манифестации явлений «синдром перелома» в условиях
одновременно протекающих в большеберцовой кости процессов репаративной регенерации и биологической резорбции имплантата
[12].
Насыщение имплантата марганцем в концентрации 0,10% (4-я группа) сопровождалось
лишь единичными достоверными отличиями
гистологического строения мыщелкового
хряща нижней челюсти от 3-й группы, которые проявлялись лишь на 30 день эксперимента. В частности, к этому сроку ширина
слоя предентина была меньше значений 3-й
группы на 4,24%, а общая ширина всех слоев
дентина – на 2,15%.
Увеличение концентрации марганца в имплантате большеберцовой кости до 0,25% сопровождалось с 60 дня более быстрым восстановлением структуры нижнего резца с максимумом отличий от 3-й группы на 60 день.
Ширина слоя предентина была больше
значений 3-й группы на 60 и 90 день эксперимента на 4,31% и 3,57%, а ширина слоя одонтобластов на 90 день – на 4,93%. Также, мезио-дистальный размер нижнего резца был
больше значений 3-й группы с 60 по 180 день
эксперимента соответственно на 2,64%, 4,11%
и 2,56%.
Таким образом, насыщение имплантата
большеберцовой кости марганцем в концентрации 0,25% в сравнении с 3-й группой сопровождается признаками оптимизации морфо-функционального состояния дентинсекретирующих структур нижнего резца, которые
проявляются с 60 дня после операции.
Увеличение концентрации марганца в имплантате большеберцовых костей до 0,50% не
сопровождалось увеличением степени оптимизации восстановления гистологического
строения нижних резцов подопытных животных.
Ширина слоя одонтобластов на 15 день
эксперимента была меньше аналогичных значений 3-й группы на 3,25%, а ширина слоя
предентина на 90 день – на 7,16%. При этом
ширина слоя минерализованного дентина была меньше значений 3-й группы на 15, 90 и
180 день эксперимента на 4,32%, 5,47% и
4,80%. Также, на 90 и 180 день эксперимента
мезио-дистальный размер резца был меньше
значений 3-й группы на 2,57% и 3,82%.
Таким образом, насыщение имплантата
большеберцовой кости марганцем в концентрации 0,50% в сравнении с 3-й группой сопровождается признаками снижения морфофункциональной активности дентинсекретирующих структур нижнего резца, что может
быть проявлением марганцевого гипермикроэлементоза.
Заключение. Полученные результаты позволяют утверждать, что нанесение дефекта
диаметром 2,2 мм в большеберцовых костях
сопровождается угнетением структурно-функционального состояния дентинсекретирующих структур нижнего резца в период до 90
дня наблюдения. Имплантация в область нанесенного дефекта химически чистого гидро8
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ксилапатита сопровождается манифестацией
изменений в период с 15 по 90 день наблюдения. Применение материала ОК-015, насыщенного марганцем, в значительной степени
сглаживает
изменения
гистологического
строения нижних резцов, наиболее эффективной является концентрация марганца в имплантате 0,25%. При концентрации марганца
в имплантате 0,50% строение нижних резцов
на 90 и 180 день наблюдения характеризуется
признаками развития марганцевого гипермикроэлементоза.
Согласно данным M.S. Clegg и соавт. [20],
ионы
марганца
прямопропорционально
влияют на ось GH/IGF (гормон роста/инсулиноподобный фактор роста), которая
отвечает за процессы линейного роста. Тогда
можно предположить, что ионы марганца, образующиеся при резорбции сложного имплантата разносятся с током крови сначала в
пределах костного органа, а затем и по всему
организму, и влияют на функциональную активность реактивных зон отдельных костей, в
том числе и мыщелковых хрящей нижней челюсти. С другой стороны, по данным А.В.
Скального [13] порогом токсичности марганца
является поступление в организм 40 мг/день
для человека.
Проведенные далее расчеты показывают
следующее: если взять за исходные данные
начальную массу животных 140 г, а массу импланитруемого блока 140 мг, то при концентрации марганца в нем 0,50% получаем эквивалент – 25 мг на кг массы тела [4]. Для человека с массой тела 60 кг это является эквивалентом 1500 мг, что даже с учетом коэффициента видовой устойчивости значительно превосходит порог токсичности.
В таком случае, уменьшение ширины отдельных слоев резца, а также мезиодистального размера с 90 по 180 день эксперимента можно объяснить явлениями интоксикации вследствии накопления марганца во
всем организме и развития марганцевого гипермикроэлементоза.
Перспективы дальнейших исследований. Для выяснения возможных механизмов
нарушения строения нижних резцов после
имплантации в большеберцовые кости материала ОК-015, насыщенного марганцем, в
дальнейшем планируется биохимическое исследование дентина нижнего резца.
крыс при имплантации в большеберцовую
кость гидроксилапатита, насыщенного марганцем / Д.А. Астраханцев // Український
морфологічний альманах. – 2014. – Том 12,
№3. – С. 11-15.
3. Лапач С.Н. Основные принципы применения статистических методов в клинических
испытаниях / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н.
Бабич. – Киев: Морион, 2002. – 160 с.
4. Лубенец
А.А.
Структурнофункциональное состояние проксимальных
эпифизарных хрящей плечевых костей при
имплантации в большеберцовые кости гидроксилапатита, насыщенного марганцем / А.А.
Лубенец // Український медичний альманах.
– 2010. – Том 13, №5 (додаток). – С. 54-57.
5. Лузин В. И. Макро- и микроэлементный
состав нижней челюсти половозрелых крыс
при имплантации в большеберцовую кость
биогенного гидроксилапатита, насыщенного
солями железа в различных концентрациях /
В. И. Лузин, В. Н. Морозов // Вісник проблем біологіі і медицини. – 2012. – Т. 1, № 3. –
С. 145–150.
6. Лузин В.И. Прочность плечевой кости
при имплантации в большеберцовую кость
гидроксилапатитного материала ОК-015, легированного медью/ В.И. Лузин, В.В.
Стрий// Український медичний альманах. –
2009. – Том 12, №5. – С.114-117.
7. Лузин В.И. Рост и формообразование костей скелета белых крыс при нанесении дырчатого дефекта большеберцовых костей на различных этапах постнатального онтогенеза /
В.И. Лузин, В.Н. Прочан // Український
морфологічний альманах. – 2008. – Том 6,
№4. – С. 69-74.
8. Лузин В. И. Современные представления о
морфо-функциональной организации нижней
челюсти крыс / В. И. Лузин, В. Н. Морозов //
Український морфологічний альманах. – 2011.
– Том 9, №4. – С. 161-166.
9. Лузин В.И. Ультраструктура минерала
плечевой кости у белых крыс различного возраста при нанесении дырчатого дефекта
большеберцовой кости / В.И. Лузин, В.Н.
Прочан // Український морфологічний альманах. – 2010. – Том 8, №1. – С. 54-58.
10. Методика моделирования костного дефекта у лабораторных животных / В.И. Лузин,
Д.В. Ивченко, А.А. Панкратьев, [и др.] //
Український медичний альманах. – 2005. –
Том 8, №2 (додаток). – С. 162.
11. Прочан В.Н. Функциональное состояние
проксимального эпифизарного хряща плечевой кости у белых крыс различного возраста
при нанесении дырчатого дефекта большеберцовой кости / В.Н. Прочан //
Український морфологічний альманах. – 2010.
– Том 8, №3. – С. 117-121.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Автандилов Г.Г. Основы количественной
патологической анатомии / Автандилов Г.Г. М.: Медицина, 2002. – 240 с.
2. Астраханцев Д.А. Гистологическое строение мыщелкового хряща нижней челюсти
9
Астраханцев Д.А. Влияние имплантации в большеберцовую кость гидроксилапатита, на- …
12. Северина-Смирнова А.С. Гистологическое
строение резца нижней челюсти белых крыс
при пероральном применении препаратов
кальция и имплантации в большеберцовую
кость биогенного гидроксилапатита // Загальна патологія та патологічна фізіологія. –
2012. – Том 7, №2. – С. 112-114.
13. Скальный А.В. Биоэлементы в медицине/
A.B. Скальный, И.А. Рудаков – М.: Издательский дом «Оникс 21 век»: Мир, 2004. – 272 с.
14. Скоблин А.П. Микроэлементы в костной
ткани / А.П. Скоблин, А.М. Белоус. - М.: Медицина, 1968.- 232 с.
15. Bone formation within alumina tubes: effect
of calcium, manganese, and chromium dopants /
M.B. Pabbruwe, O.C. Standard, C.C. Sorrell, [et
al.] // Biomaterials. - 2004. - Vol.25. – Р.4901.
16. Effects of Long-Term Dietary Manganese
and Copper Deficiency on Rat Skeleton / L.G.
Strause, J. Hegenauer, P. Saltman, [et al.] // J.
Nutrition. – 1986. - Vol. 116, No. 1. - P. 135-141.
17. European convention for the protection of
vertebrate animals used for experimental and
other scientific purpose: Council of Europe
18.03.1986. - Strasbourg, 1986. - 52 p.
18. Kuijpers M. H. Review article. The rat incisor
in toxicologic pathology / M. H. Kuijpers, A. J.
van de Kooij, P. J. Slootweg // Toxicol. Pathol. –
1996. – V. 24, № 3. – Р. 346–360.
19. Rat osseous plate alkaline phosphatase:
mechanism of action of manganese ions / F.A.
Leone, P. Ciancaglini, J.M. Pizauro, [et al.] //
Biometals. - 1995. - Vol. 8. - Р. 86–91.
20. The influence of manganese deficiency on
serum IGF-1 and IGF binding proteins in the
male rat / Clegg M.S., Donovan S.M., Monaco
M.H., [et al.] // Proceedings of the Society for
Experimental Biology and Medicine, 1998. - Vol
219. – Р.41-47.
Надійшла 19.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.М. Волошин
10
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК 599.323.4:547.533:615836.5
В.А. Гаврилов
ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ГИСТОЛОГИЧЕСКОГО СТРОЕНИЯ
МЫЩЕЛКОВОГО ХРЯЩА НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ У БЕЛЫХ КРЫС ПОСЛЕ
60-ДНЕВНОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ ПАРОВ ТОЛУОЛА
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»
Гаврилов В.А. Возрастные особенности гистологического строения мыщелкового хряща нижней
челюсти у белых крыс после 60-дневного воздействия паров толуола // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 11-16.
60-дневное воздействие паров толуола с единоразовой экспозицией 5 часов в 10 ПДК сопровождается снижением морфо-функциональной активности мыщелкового хряща нижней челюсти, выраженность и темпы восстановления которого зависят от возраста животных. Быстрее всего показатели
восстанавливались у неполовозрелых крыс, в период инволютивных изменений восстановление было
минимальным. Применение на фоне ингаляций толуола тиотриазолина в дозировке 117,4 мг/кг либо
настойки эхинацеи пурпурной из расчёта 0,1 мг сухого вещества на 100 г массы сопровождалось восстановлением гистологического строения мыщелкового хряща нижней челюсти. Использование тиотриазолина было более эффективным, чем применение эхинацеи.
Ключевые слова: нижняя челюсть, мыщелковый хрящ, гистологическое строение, толуол.
Гаврилов В.О. Вікові особливості гістологічної будови виросткового хряща нижньої щелепи у
білих щурів після 60-денного впливу парів толуолу // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 11-16.
60-денний вплив парів толуолу з одноразовою експозицією 5 годин в 10 ГДК супроводжується
зниженням морфо-функціональної активності виросткового хряща нижньої щелепи, виразність і темпи відновлення якого залежать від віку тварин. Найшвидше показники відновлювалися у
статевонезрілих щурів, в період інволютивних змін відновлення було мінімальним. Застосування на тлі
інгаляцій толуолу тіотриазоліну в дозуванні 117,4 мг/кг або настоянки ехінацеї пурпурової з розрахунку
0,1 мг сухої речовини на 100 г маси супроводжувалося відновленням гістологічної будови нижнього
різця. Використання тіотриазоліну було більш ефективним, ніж застосування ехінацеї.
Ключові слова: нижня щелепа, виростковий хрящ, гістологічна будова, толуол.
Gavrilov V.A. Age features of histological structure of the mandibular condylar cartilage in rats after 60-day
exposure to toluene vapors // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 11-16.
60-day inhalation of toluene in dosage of 10 MPC as a single 5-hour exposure per day results in inhibition
of morphological functional activities of condylar cartilages of mandible. Restoration of histological structure
of the mandibular condylar well depended on age of animals. Young animals exhibited faster restoration while
in old animals such manifestations were scarce. Administration of thiotriazoline in dosage of 117.4 mg per kg
or Echinaceae tinctura in dosage of 0.1 mg of active substance per 100 grams of body resulted in restoration
of histological structure of the mandibular condylar. Thiotriazoline appeared to be more effective than
Echinaceae tinctura.
Key words: mandible, condylar cartilage, histological structure, toluene.
Введение. Толуол, гомолог бензола, является одним из летучих компонентов эпоксидных смол [6]. В виде сырья толуол используют
для синтеза высокооктановых добавок к моторному топливу, в качестве растворителя лаков, красок, полистирола, акриловых и кремнийорганических смол [12].
Также, пары толуола выделяются в атмосферный воздух и воздух жилых помещений
из табачного дыма, выхлопных газов, косметических средств, строительных материалов
[9]. Следовательно, круг лиц, контактирующих
с парами толуола и продуктов его трансформации в атмосфере, достаточно велик. Учитывая, что мишенью для летучих компонентов
эпоксидных смол могут быть основные координирующие системы организма [2, 3, 10, 15],
особый интерес представляет изучение хронического влияния толуола на морфогенез
нижней челюсти в возрастном аспекте.
Раннее нами было установлено, что после
длительного поздействия паров толуола у белых крыс угнетается функциональная активность дентинсекретирующих структур нижне-
го резца, что негативно сказывается на процессах аппозиционного роста нижней челюсти [4, 5, 11]. В то же время упорядоченных
сведений о гистологическом строении мыщелкового хряща нижней челюсти, определяющего темпы роста ее ветви, после длительного воздействия паров толуола на биологические объекты различного возраста нам
найти не удалось.
Поэтому целью данного исследования
явилось изучение гистологического строения
мыщелкового хряща нижней челюсти у белых
крыс различного возраста после 60-дневного
ингаляционного воздействия паров толуола и
применении в качестве корректоров тиотриазолина и настойки эхинацеи пурпурной.
Работа является составной частью НИР
кафедры анатомии человека государственного
учреждения «Луганский государственный медицинский университет» «Морфогенез органов эндокринной, иммунной и костной систем под хроническим влиянием летучих компонентов эпоксидных смол» (государственный
регистрационный номер №0109U00461).
11
Гаврилов В.А. Возрастные особенности гистологического строения мыщелкового хряща …
Материал и методы исследования. Экспериментальное исследование было проведено на 420 белых беспородных половозрелых
крысах-самцах трех возрастных групп (неполовозрелых, половозрелых и периода инволютивных изменений), полученных из вивария ГУ "Луганский государственный медицинский университет" и содержавшихся согласно требованиям и положениям, установленным "Европейской Конвенцией по защите
позвоночных животных, использующихся для
экспериментальных и научных целей (Страсбург, 1986) [13].
Первую группу составили крысы (контрольная группа), которым внутрибрюшинно
вводили эквивалентное по объему вводимого в
других группах препарата количество изотонического физиологического раствора в течение 2 месяцев. Вторая группа – крысы, которые ежедневно на протяжении двух месяцев в
установке для ингаляционного введения веществ получали ингаляции толуола с единоразовой экспозицией 5 часов в 10 ПДК (ГОСТ
12. 1. 005 – 88) [12]. Третья группа – животные, которые ежедневно на протяжении двух
месяцев на фоне ингаляций толуола получали
внутрибрюшинно ампулярный 2,5% раствор
тиотриазолина в дозе 117,4 мг/кг (производство АТ «Галичфарм», г. Львов). Четвертая
группа – крысы, которые на протяжении двух
месяцев ежедневно на фоне ингаляций толуола получали с помощью внутрижелудочного
зонда настойку эхинацеи пурпурной из расчёта 0,1 мг сухого вещества на 100 г массы крысы
(производство "ЗАТ" Фармацевтическая фабрика "Віола", г. Запорожье).
Крыс выводили из эксперимента на 1, 7,
15, 30 и 60 сутки после завершения двухмесячного воздействия толуола посредством декапитации под эфирным наркозом. Выделяли
нижнюю челюсть, отделяли мыщелковый отросток, фиксировали в 10% растворе нейтрального формалина, декальцинировали 5%
раствором муравьиной кислоты, обезвоживали
в спиртах возрастающей крепости и заливали
в парафин. Готовили фронтальные срезы
мыщелкового отростка нижней челюсти толщиной до 6-8 мкм, которые окрашивали гематоксилин-эозином [1]. На полученных срезах
измеряли общую ширину мыщелкового хряща
нижней челюсти, ширину отдельных его зон,
объемное содержание первичной спонгиозы и
удельное количество клеток в зоне субхондрального остеогенеза [8, 14].
Все полученные цифровые данные обрабатывали методами вариационной статистики
с использованием стандартных прикладных
программ [7].
Результаты и их обсуждение. Все полученные цифровые данные оценивались при
обязательном сопоставлении с аналогичными
показателями животных одновозрастной контрольной группы.
Проведенное гистоморфометрическое исследование мыщелкового хряща нижней челюсти показало, что за период с 1 по 60 день
наблюдения у контрольных неполовозрелых
белых крыс его общая ширина уменьшалась с
882,94±4,25 мкм до 824,47±4,34 мкм, что происходило за счет равномерного сужения всех
его зон. При этом ширина отдельных зон
мыщелкового хряща уменьшилась соответственно: зоны покоя – с 190,47±2,10 мкм до
174,25±1,94 мкм, зоны пролиферации – с
141,06±1,62 мкм до 128,22±1,51 мкм, зоны гипертрофического хряща – с 305,33±3,58 мкм
до 284,03±2,93 мкм, зоны эрозии – с
141,67±1,67 до 131,81±1,78 мкм и зоны субхондрального остеогенеза – с 104,42±1,23 мкм
до 96,17±0,95 мкм. В зоне субхондрального
остеогенеза в ходе наблюдения постепенно
уменьшались объемное содержание первичной спонгиозы и количество клеток на поверхности костных трабекул (остеобластов) –
соответственно с 65,58±0,67% до 62,92±0,73%,
и с 59,81±0,70 шт./мм2 56,50±0,68 шт./мм2.
За период с 1 по 60 день наблюдения общая ширина мыщелкового хряща нижней челюсти у половозрелых контрольных животных уменьшилась с 818,61±4,72 мкм до
743,61±4,44 мкм, что также происходило за
счет сужения отдельных его зон. За период
наблюдения ширина зоны покоя уменьшилась
с 170,67±2,29 мкм до 159,19±1,84 мкм, зоны
пролиферации – с 125,86±1,64 мкм до
122,08±1,40 мкм, зоны гипертрофического
хряща – с 284,83±3,14 мкм до 260,86±2,68 мкм,
зоны эрозии – с 136,86±1,62 мкм до
113,94±1,37 мкм, а зоны субхондрального остеогенеза – с 100,39±1,09 мкм до 87,53±0,89
мкм. В зоне субхондрального остеогенеза объемное содержание первичной спонгиозы
уменьшилось с 62,83±0,74% до 60,78±0,72%, а
количество клеток на поверхности трабекул –
с 55,86±0,65 шт./мм2 до 55,50±0,76 шт./мм2.
Наконец, за период с 1 по 60 день наблюдения общая ширина мыщелкового хряща
нижней челюсти инволютивных животных
контрольной
группы
уменьшилась
с
708,92±3,76 мкм до 679,83±3,90 мкм, что происходило за счет сужения всех отдельных зон
хряща. За период наблюдения ширина зоны
покоя уменьшилась с 158,11±1,57 мкм до
151,56±1,92 мкм, ширина зоны пролиферации
– с 104,69±1,28 мкм до 100,56±1,12 мкм, ширина зоны гипертрофического хряща – с
255,22±2,98 мкм до 243,83±2,51 мкм, ширина
зоны эрозии – с 108,00±1,30 мкм до
104,17±1,14 мкм, и ширина зоны субхондрального остеогенеза – с 82,89±0,82 мкм до
79,72±0,94 мкм. В зоне субхондрального остеогенеза объемное содержание первичной
спонгиозы в ходе наблюдения уменьшилось с
58,00±0,65% до 55,28±0,79%, а количество
клеток на поверхности трабекул – с 53,22±0,66
шт./мм2 до 49,08±0,58 шт./мм2.
12
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
мыщелкового хряща: покоя, пролиферации,
гипертрофического хряща, эрозии и субхондрального остеогенеза также была меньше значений 1-й группы соответственно на 7,24%,
10,15%, 7,31%, 9,03% и 7,06%. Наконец, в зоне
субхондрального остеогенеза объемное содержание первичной спонгиозы и количество
клеток на поверхности трабекул были меньше
значений 1-й группы на 8,75% и 7,06%.
В период реадаптации после воздействия
паров толуола на организм половозрелых
крыс выявленные отклонения в строении мыщелковых хрящей сохранялись приблизительно на одном уровне до 15 дня наблюдения, а затем постепенно сглаживались. При
этом и на 60 день наблюдения достоверные
отличия некоторых показателей от контроля
сохранялись.
Общая ширина мыщелкового хряща нижней челюсти была меньше значений 1-й группы во все установленные сроки наблюдения
соответственно на 8,68%, 8,05%, 7,35% и
3,79%, а ширина зон пролиферации и гипертрофического хряща – на 12,36%, 10,86%,
10,65% и 4,28%, и на 7,41%, 7,47%, 6,51% и
4,18%. При этом ширина зон покоя, эрозии и
субхондрального остеогенеза с 7 по 30 день
наблюдения была меньше значений 1-й группы соответственно на 8,11%, 6,52% и 6,82%,
на 7,42%, 8,17% и 6,52%, и на 10,17%, 8,68% и
7,72%.
Также, объемное содержание первичной
спонгиозы в зоне субхондрального остеогенеза было меньше значений 1-й группы во все
сроки наблюдения соответственно на 9,11%,
7,84%, 9,31% и 4,89%, а количество клеток на
поверхности костных трабекул с 7 по 30 день
– на 6,75%, 6,29% и 6,65%.
После окончания воздействия паров толуола на организм белых крыс старческого
возраста на 1 день общая ширина мыщелкового хряща была меньше значений 1-й группы
на 6,79%, ширина зоны покоя – на 5,41%, зоны пролиферации – на 7,91%, зоны гипертрофического хряща – на 6,57%, зоны эрозии
– на 6,53%, и зоны субхондрального остеогенеза – на 9,01%. Также, объемное содержание
первичной спонгиозы и количество клеток на
поверхности костных трабекул в зоне субхондрального остеогенеза были меньше значений
1-й группы на 5,32% и 6,78%.
В период реадаптации после воздействия
паров толуола на белых крыс старческого возраста выявленные отклонения в строении
мыщелкового хряща нижней челюсти практически не сглаживались.
Во все установленные сроки наблюдения
общая ширина мыщелкового хряща была
меньше значений 1-й группы соответственно
на 6,85%, 6,92%, 6,84% и 7,21%, а ширина зон
покоя и пролиферации – на 4,91%, 4,92%,
4,41% и 4,37%, и на 7,71%, 8,15%, 7,84% и
8,70%. Также во все сроки наблюдения шири-
Таким образом, мыщелковый хрящ нижней челюсти у неполовозрелых и половозрелых контрольных животных характеризуется
высокой интенсивностью костеобразовательных процессов, которая по мере увеличения
возраста животных постепенно снижается. У
контрольных животных инволютивного возрастного периода костеобразовательная активность мыщелковых хрящей крайне низка,
что может быть отражением развития сенильного остеопороза.
Воздействие паров толуола в течение 60
дней с единоразовой экспозицией 5 часов в 10
ПДК сопровождалось угнетением морфофункцональной активности мыщелковых хрящей нижней челюсти у подопытных животных всех возрастных групп.
На 1 день после окончания воздействия
паров толуола на неполовозрелых животных
общая ширина мыщелкового хряща нижней
челюсти была меньше значений 1-й группы на
9,38%. Меньше контрольных значений была и
ширина отдельных его зон: зоны покоя – на
9,19%, зоны пролиферации – на 11,54%, зоны
гипертрофического хряща – на 8,25%, зоны
эрозии – на 9,27% и зоны субхондрального
остеогенеза – на 10,27%. Также, объемное содержание первичной спонгиозы в зоне субхондрального остеогенеза было меньше значений 1-й группы на 9,23%, а количество клеток на поверхности костных трабекул – на
10,64%.
В период реадаптации после воздействия
паров толуола на организм неполовозрелых
белых крыс изменения строения мыщелкового
хряща нижней челюсти постепенно сглаживались и после 30 дня наблюдения достоверные
отличия от показателей 1-й группы уже не регистрировались.
Общая ширина мыщелкового хряща нижней челюсти была меньше значений 1-й группы с 7 по 30 день наблюдения соответственно
на 8,00%, 6,94% и 4,40%, ширина зоны покоя
– на 8,77%, 7,71% и 4,03%, ширина зоны гипертрофического хряща – на 6,32%, 5,65% и
4,31%, а ширина зоны эрозии – на 8,89%,
8,48% и 6,43%. Также, на 7 и 15 день наблюдения ширина зон пролиферации и субхондрального остеогенеза была меньше значений
1-й группы соответственно на 10,90% и 8,14%,
и на 6,20% и 5,38%.
Наконец, объемное содержание первичной спонгиозы в зоне субхондрального остеогенеза было меньше значений 1-й группы на 7
и 15 день наблюдения на 10,09% и 7,67%, а
количество клеток на поверхности костных
трабекул с 7 по 30 день – на 9,92%, 10,14% и
6,52%.
У половозрелых белых крыс на 1 день после окончания воздействия паров толуола на
организм общая ширина мыщелкового хряща
нижней челюсти была меньше значений 1-й
группы на 8,16%. Ширина отдельных зон
13
Гаврилов В.А. Возрастные особенности гистологического строения мыщелкового хряща …
на зон гипертрофического хряща, эрозии и
субхондрального остеогенеза была меньше
значений 1-й группы на 7,25%, 7,76%, 8,30% и
7,87%, на 6,31%, 6,51%, 6,29% и 6,67%, и на
8,88%, 7,17%, 6,38% и 7,49%.
При этом объемное содержание первичной спонгиозы в зоне субхондрального остеогенеза во все сроки наблюдения было меньше
значений 1-й группы соответственно на
6,51%, 5,98%, 4,73% и 5,18%, а количество
клеток на поверхности костных трабекул – на
6,43%, 5,14%, 5,95% и 7,24%.
Таким образом, 60-дневное воздействие на
организм подопытных животных паров толуола в дальнейшем сопровождается угнетением
морфо-функционального состояния мыщелковых хрящей, выраженность которого зависит от возраста. У неполовозрелых крыс после
30 дня наблюдения достоверные отличия исследуемых показателей от контроля уже не
регистрировались, у половозрелых выявленные изменения медленно сглаживались, но и
на 60 день наблюдения сохранялись достоверные отличия большинства показателей от
аналогичных значений 1-й группы. В инволютивный возрастной период явления восстановления практически не наблюдались.
В том случае, когда подопытные животные
на протяжении двух месяцев на фоне ингаляций ЭХГ получали внутрибрюшинно 2,5%
раствор тиотриазолина в дозе 117,4 мг/кг, изменения гистологического строения мыщелковых хрящей у животных всех возрастных
групп сглаживалось.
У неполовозрелых животных 3-й группы
эксперимента 1 день после окончания воздействия общая ширина мыщелкового хряща была больше значений 2-й группы на 6,13%.
Больше значений 2-й группы была и ширина
каждой из отдельных зон: зоны покоя – на
6,21%, зоны пролиферации – на 6,86%, зоны
гипертрофического хряща – на 5,35%, зоны
эрозии – на 5,68%, зоны субхондрального остеогенеза – на 7,95%. Также больше значений
2-й группы были объемное содержание первичной спонгиозы и количество клеток на поверхности трабекул в зоне субхондрального
остеогенеза – на 7,19% и 6,91%.
В период реадаптации после воздействия
условий 3-й группы эксперимента на неполовозрелых белых крыс общая ширина мыщелкового хряща была больше значений 2-й
группы с 7 по 30 день наблюдения соответственно на 4,75%, 4,65% и 2,56%. Ширина зон
пролиферации и субхондрального остеогенеза на 7 день наблюдения была больше значений 2-й группы на 7,55% и 4,74%, ширина зон
покоя и гипертрофического хряща на 15 день
– на 6,81%, и 4,29%, а ширина зоны эрозии на
7 и 30 день – на 5,38% и 4,29%. Также, количество клеток на поверхности трабекул в зоне
субхондрального остеогенеза было больше
значений 2-й группы с 7 по 30 день наблюдения на 6,13%, 8,12% и 4,79%, а содержание
первичной спонгиозы на 7 и 15 день – на
6,94% и 6,39%.
У половозрелых крыс на 1 день после
окончания воздействия условий 3-й группы
на1 день после окончания воздействия лишь
общая ширина мыщелкового хряща была
больше значений 2-й группы на 2,87%.
В период реадаптации после воздействия
условий 3-й группы на половозрелых крыс
общая ширина мыщелкового хряща с 7 по 60
день наблюдения была больше значений 2-й
группы соответственно на 3,55%, 4,66%, 5,51%
и 3,58%, ширина зоны пролиферации – на
4,56%, 5,56%, 8,31% и 4,25%, а ширина зоны
гипертрофического хряща – на 3,61%, 4,47%,
4,87% и 4,20%. Также, ширина зоны субхондрального остеогенеза с 7 по 30 день наблюдения была больше значений 2-й группы на
4,41%, 5,05% и 6,74%, ширина зоны эрозии на
15 и 30 день – на 5,39% и 4,30%, а ширина
зоны покоя на 30 день – на 4,91%. Наконец,
объемное содержание первичной спонгиозы в
зоне субхондрального остеогенеза на 30 и 60
день наблюдения было больше значений 2-й
группы на 5,97% и 4,76%, а количество клеток
на поверхности трабекул на 30 день – на
5,43%.
У инволютивных животных 3-й группы
эксперимента достоверные отличия от аналогичных значений 2-й группы регистрировались с 7 по 60 день наблюдения.
Общая ширина мыщелкового хряща была
больше значений 2-й группы с 7 по 60 день
соответственно на 2,66%, 3,99%, 4,25% и
6,40%, а ширина зоны субхондрального остеогенеза – на 4,50%, 5,11%, 5,96% и 6,33%. Также, с 15 по 60 день наблюдения ширина зон
пролиферации, гипертрофического хряща и
эрозии была больше значений 2-й группы соответственно на 6,05%, 5,82% и 7,53%, на
4,60%, 4,74% и 7,79%, и на 3,75%, 4,44% и
5,97%. Наконец, содержание первичной спонгиозы в зоне субхондрального остеогенеза на
7 день наблюдения было больше контрольного на 5,34%.
Таким образом, применение тиотриазолина на фоне воздействия паров толуола на белых крыс различного возраста сопровождается
сглаживанием влияния условий эксперимента
на морфо-функциональную активность мыщелковых хрящей нижней челюсти. У неполовозрелых крыс эти явления выражены преимущественно с 1 по 15 день наблюдения, у
половозрелых – с 1 по 60 день, а у инволютивных – с 7 по 60 день.
В том случае, когда подопытные животные
на фоне ингаляций толуола получали настойку эхинацеи пурпурной, изменения гистологического строения мыщелковых хрящей также сглаживались, но в несколько меньшей
степени, чем при использовании тиотриазолина.
У неполовозрелых животных 4-й группы
14
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
эксперимента достоверные отличия от показателей 2-й группы регистрировались с 1 по 30
день периода наблюдения.
На 1 день после окончания воздействия
условий эксперимента общая ширина мыщелкового хряща была больше значений 2-й группы на 5,36%, ширина зоны покоя – на 6,23%,
ширина зоны гипертрофического хряща – на
5,30%, а ширина зоны субхондрального остеогенеза – на 5,96%. Также, в зоне субхондрального остеогенеза содержание первичной
спонгиозы и количество клеток на поверхности трабекул были больше значений 2-й группы на 5,83% и 4,89%.
В период реадаптации после воздействия
условий 4-й группы общая ширина мыщелкового хряща была больше значений 2-й группы
с 7 по 30 день соответственно на 4,17%, 4,71%
и 2,50%. Также, на 7 и 15 день наблюдения
ширина зон покоя и гипертрофического хряща была больше значений 2-й группы соответственно на 4,56% и 6,08%, и на 3,81% и
4,19%, а ширина зоны пролиферации на 7
день – на 6,33%. При этом ширина зоны эрозии была больше значений 2-й группы на 15 и
30 день наблюдения на 4,76% и 4,34%, а ширина зоны субхондрального остеогенеза на 15
день – на 4,30%.
Наконец, в зоне субхондрального остеогенеза количество клеток на поверхности трабекул было больше значений 2-й группы на 15 и
30 день наблюдения на 6,63% и 4,38%, а содержание первичной спонгиозы на 15 день –
на 4,84%.
Сравнение результатов гистоморфометрии
мыщелкового хряща нижней челюсти половозрелых животных 4-й группы с аналогичными значениями 2-й группы показало, что
достоверные отличия регистрировались с 7
дня наблюдения.
Общая ширина мыщелкового хряща была
больше значений 2-й группы с 7 по 60 день
соответственно на 3,88%, 3,34%, 4,44% и
2,78%, а ширина зоны пролиферации –
5,45%, 4,56%, 6,27% и 4,45%. Также, ширина
зоны субхондрального остеогенеза была
больше значений 2-й группы с 7 по 30 день
соответственно на 4,54%, 5,71% и 4,86%, ширина зоны гипертрофического хряща на 7
день – на 3,83%, а ширина зоны покоя на 30
день – на 4,14%. Наконец, содержание первичной спонгиозы в зоне субхондрального
остеогенеза было больше значений 2-й группы на 30 и 60 день на 6,60% и 4,18%, а удельное количество клеток на поверхности трабекул на 30 день – на 4,66%.
Наконец, у инволютивных животных 4-й
группы эксперимента достоверные отличия
показателей гистоморфометрии мыщелковых
хрящей от 2-й группы регистрировались с 15
по 60 день наблюдения.
Общая ширина мыщелкового хряща была
больше значений 2-й группы с 15 по 60 день
наблюдения соответственно на 3,11%, 3,60% и
5,01%, а ширина зоны субхондрального остеогенеза – на 4,59%, 4,76% и 4,63%. Также, ширина зоны гипертрофического хряща была
больше значений 2-й группы на 30 и 60 день
на 5,06% и 5,64%, а ширина зон пролиферации и эрозии на 60 день – на 8,08% и 5,14%.
Наконец, содержание первичной спонгиозы и
количество клеток на поверхности трабекул в
зоне субхондрального остеогенеза на 60 день
были больше значений 2-й группы на 5,19% и
6,59%.
Таким образом, применение настойки эхинацеи пурпурной на фоне воздействия паров
толуола на сопровождается сглаживанием негативного влияния условий эксперимента на
гистологическое строение нижнего резца. У
неполовозрелых крыс эти явления были выражены с 1 по 30 день наблюдения, у половозрелых – с 7 по 60 день, а у инволютивных – с
15 по 60 день. Эффективность применения
настойки эхинацеи пурпурной в целом была
ниже, чем при применении тиотриазолина.
Выводы.
1. После 60-дневного ингаляционного
воздействия паров толуола наблюдалось угнетение структурно-функиональной активности
мыщелкового хряща нижней челюсти у белых
крыс различного возраста.
2. В период реадаптации после воздействия паров толуола темпы восстановления гистологического строения мыщелкового хряща
зависели от возраста подопытных животных.
В большей степени строение мыщелкового
хряща восстанавливалось у неполовозрелых
крыс, в период инволютивных изменений эти
явления были минимальными.
3. Применение на фоне ингаляций толуола тиотриазолина либо настойки эхинацеи
пурпурной сопровождалось сглаживанием негативного влияния паров толуола на структурно-функциональное состояние мыщелкового
хряща нижней челюсти. Использование тиотриазолина было более эффективным, чем
применение эхинацеи.
Перспективы дальнейших исследований. Для подтверждения полученных результатов и выяснения возможных механизмов нарушения гистологического строения мыщелкового хряща нижней челюсти после воздействия паров толуола в дальнейшем планируется провести исследование химического состава костного вещества ветви нижней челюсти и
дентина нижнего резца у белых крыс различного возраста в условиях нашего эксперимента.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Автандилов Г.Г. Основы количественной
патологической анатомии / Автандилов Г.Г. М.: Медицина, 2002. – 240 с.
2. Волошин В.М. Ефекти тіотриазоліну та
15
Гаврилов В.А. Возрастные особенности гистологического строения мыщелкового хряща …
настоянки ехінацеї на гістоморфометричні
показники селезінки щурів, які зазнавали інгаляційного впливу толуолу / В.М. Волошин //
Український морфологічний альманах. – 2011.
– Том 9, № 3. – С. 59-61.
3. Волошина І.С. Ефекти інгаляційного
впливу епіхлоргідрину на сім’яники статевонезрілих щурів / І.С. Волошина // Український
морфологічний альманах. – 2011. – Том 9, №
3. – С. 62-64.
4. Гаврилов В.А. Возрастные особенности
роста и формообразования нижней челюсти у
белых крыс после 60-дневного воздействия
паров толуола и применения тиотриазолина
либо настойки эхинацеи пурпурной /
В.А.Гаврилов, В.И. Лузин // Український
морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №
2. – С. 109-113.
5. Гаврилов В.А., Лузин В.И. Гистологическое строение нижнего резца у белых крыс
различного возраста после 60-дневного воздействия паров толуола // Український
морфологічний альманах. – 2013. – Том 11, №
3. – С. 77-81.
6. К вопросу о нормировании модифицированной эпоксидной смолы марки УП-666-4 в
воздухе рабочей зоны / Т.Е. Теплова, Е.В.
Богатырева, Я.Б. Ли [и др.] // Актуальные
проблемы транспортной медицины. – 2005. –
№ 2. – С. 84-88.
7. Лапач С. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Exсel / С. Н. Лапач, А. В. Чубенко,
П. Н. Бабич. – Киев: Морион, 2000. – 320 с.
8. Лузин В. И. Современные представления о
морфо-функциональной организации нижней
челюсти крыс / В. И. Лузин, В. Н. Морозов //
Український морфологічний альманах. – 2011.
– Том 9, №4. – С. 161-166.
9. Майданюк О.О. Вплив побутової хімії та
шкідливих речовин на організм людини /
О.О. Майданюк // Український науковомедичний молодіжний журнал. – 2011. – № 1.
– С. 166-167.
10. Нарушение морфогенеза корковых и под-
корковых структур двигательной системы крыс
на ранних этапах постнатального развития
после интоксикации толуолом и коррекция
этих нарушений с помощью антиоксиданта //
Д.П. Мусеридзе, И.К. Сванидзе, Е.В. Дидимова [и др.] // Современные проблемы токсикологии. – 2010. – № 2-3. – С. 29-32.
11. Рост костей скелета при воздействии на
организм паров толуола / В.И. Лузин, Е.Ю.
Шутов, Д.А. Луговсков, А.Н. Скоробогатов //
Український морфологічний альманах. – 2010.
– Том 8, № 2. – С. 255-256.
12. AEGLs. Proposed Acute Exposure Guideline
Levels. Toluene (CAS Reg. No. 108-88-3). United
States Environmental Protection Agency Office
of Pollution Prevention and Toxics. Public Draft.
– 2000.
13. European convention for the protection of
vertebrate animals used for experimental and
other scientific purpose: Council of Europe
18.03.1986. - Strasbourg, 1986. - 52 p.
14. Luder H. U. Perichondrial and endochondral
components of mandibular condylar growth:
morphometric and autoradiographic quantitation
in rats / H. U. Luder // J. Anat. – 1994. – №
185. – P. 587–598.
15. Peculiarities of the structure of spleen under
the influence of toluene / V. Koveshnikov, V.
Luzin, V. Voloshin, I. Voloshina // Joint meeting
of anatomical societies (Bursa-Turkey, 19-22 May
2011). – Posters A. – P. 56.
Надійшла 24.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.М. Волошин
16
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 616.341:599.323.4:616-001.17
Г.М. Галунко
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ РОЗЧИНУ HAES-LX-5% НА СЛИЗОВУ
ОБОЛОНКУ ТОНКОЇ КИШКИ В ПІЗНІ СТАДІЇ ОПІКОВОЇ ХВОРОБИ
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова
Галунко Г.М. Особливості впливу розчину HAES-LX-5% на слизову оболонку тонкої кишки в пізні стадії опікової хвороби // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С.17-20.
В експерименті на щурах з розвитком опікової хвороби виконувалось електронномікроскопічне та
гістологічне дослідження змін стінки тонкої кишки та при дії розчину HAES-LX-5% у пізні стадії опікової хвороби. Дослідження ультраструктурного стану слизової оболонки тонкої кишки при термічній
травмі встановили, що на фоні розладів структур мікроциркуляторного русла у віддалені терміни опікової хвороби і особливо на 14 та 21 добу наступають значні зміни клітин епітеліальної пластинки,
структурних компонентів власної пластинки слизової оболонки, проте в умовах застосування препарату HAES-LX-5%, вже на 14 добу досліду відмічається покращення структурних компонентів слизової
оболонки стінки органу.
Ключові слова: тонка кишка, опікова хвороба, електронномікроскопічні зміни, розчин 0,9% NaCl,
розчин HAES-LX-5%.
Галунко А.М. Особенности влияния раствора HAES-LX-5% на слизистую оболочку тонкой кишки в поздние стадии ожоговой болезни // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №
4. – С. 17-20.
В эксперименте на крысах с развитием ожоговой болезни выполнялось электронномикроскопическое и гистологическое исследования стенки тонкой кишки в поздние стадии ожоговой болезни. и
при действии раствора HAES-LX-5%. Исследование ультраструктурных изменений слизистой оболочки тонкой кишки при термической травме показали, что на фоне расстройств структур микроциркуляторного русла в отдаленные сроки ожоговой болезни и особенно на 14 и 21 сутки наступают значительные изменения клеток эпителиальной пластинки, структурных компонентов собственной пластинки слизистой оболочки, однако в условиях применения препарата HAES-LX-5%, уже на 14 сутки
опыта отмечается улучшение структурных компонентов слизистой оболочки стенки кишки.
Ключевые слова: тонкая кишка, ожоговая болезнь, электронно-микроскопические изменения, раствор 0,9% NaCl, раствор HAES-LX-5%.
Galunko G.M. Features of influence of solution HAES-LX-5% on the mucosa of the small intestine in the
later stages of burn disease // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 17-20.
In the experiment of burning disease in rats was conducted electron microscopic study of changes in the
wall of the small intestine in those terms and under the influence of a solution HAES-LX-5%. The study of
ultrastructural changes in the mucous membrane of the small intestine in thermal injury showed that against
disorders structures microvasculature in the long-term period of burn disease and especially in the 14 and 21
hours there is a significant change in the epithelial cells of the plate, the structural components of the lamina
propria, but in terms of the drug HAES-LX-5%, already at 14 days experience marked improvements of
structural components of the mucosa of the bowel wall. The study of ultrastructural condition of the mucous
membrane of the small intestine during thermal injury showed that the microcirculation disorders in later
periods of burning disease and especially 14 and 21 days significant changes occur in epithelial cells and
structural components of the lamina propria.
Key words: small intestine, burn disease, electron-microscopic changes, solution 0,9% NaCl, HAES-LX5%.
хворі з важкою опіковою травмою помирають
від сепсису і поліорганної недостатності
(ПОН) [2, 5, 11].
Оскільки патогенетичною основою поліорганної недостатності є порушення мікроциркуляції, котрі виникають ще в періоді опікового шоку і призводять до гіпоксії, клітинної
дистрофії і деструкції, тому у лікуванні необхідно домагатися не тільки ефективної макроциркуляції, з перших же хвилин необхідно
пам'ятати про якнайшвидше відновлення мікроциркуляції, бо саме тут формуються передумови розвитку відстроченої дисфункції органів і ПОН [4, 5, 8].
Проблема інфузійної терапії умовах ОШ
до кінця не вирішена [6, 11, 12]. Тому, сьогодні
в країні існує дефіцит сучасних кровозамінни-
Вступ. Термічні ураження представляють
серйозну небезпеку в медичному, соціальному
та економічному плані. Незважаючи на великі
успіхи, досягнуті в лікуванні опіків, летальність
серед важкообпечених залишається високою
навіть у спеціалізованих стаціонарах. Опіковий шок є одним з найбільш небезпечних періодів в перебігу опікової хвороби, який досить часто призводить до смерті хворих в 14ту добу з моменту отримання опікової травми
[1, 2]. Подальший перебіг опікової хвороби,
наслідки і терміни лікування хворих з опіковою травмою також значною мірою залежить
від характеру інтенсивної терапії та перебігу
опікового шоку. Адже якщо раніше основною
причиною смерті при важкій опіковій травмі
були опіковий шок і сепсис, то останнім часом
17
Галунко Г.М. Особливості впливу розчину HAES-LX-5% на слизову оболонку тонкої …
ків українського виробництва. Забезпечення
спеціалізованих відділень високоефективними, надійними, з мінімальними побічними
ефектами, доступними за вартістю вітчизняними кровозамінниками з органопротекторними властивостями є важливим завданням
сучасної фармакології [3, 7].
В цьому плані нашу увагу привернув
HAES-LX-5 % – кровозамінник, розроблений
в Інституті патології крові та трансфузійної
медицини АМН України. HAES-LX-5 % – це
комплексний інфузійний препарат, який містить гідроксиетильований крохмал (ГЕК) з
ММ 130 000, п’ятиатомний спирт ксилітол,
залужнюючий компонент натрію лактат, солі
натрію хлориду, калію хлориду, кальцію хлориду та магнію хлориду.
Беручи до уваги патогенез розвитку ОШ та
ураження всіх органів в цих умовах, і доведену
клінічну ефективність коригуючого впливу
окремих складових розчину HAES-LX-5 %,
представляє значний інтерес дослідити вплив
нового інфузійного середовища на стан слизової оболонки тонкої кишки за умов важкої
термічної травми [8, 9].
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: публікація є фрагментом є фрагментом планової НДР Державної
установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України», що уклали
Договір з Вінницьким національним медичним університетом імені М.І.Пирогова про
спільне виконання науково-дослідної роботи:
«Створення нових комплексних колоїдних
кровозамінників поліфункціональної дії та
розчини для ресуспендування еритроцитів в
трансфузіології» (КПКВ 6561040, № держреєстрації 0107U001132, м. Львів).
Мета нашого дослідження – вивчити
морфологічні особливості тонкої кишки щурів у пізні терміни опікової хвороби, а саме на
14-ту, 21-у та 30-ту добу після термічного опіку
та при дії HAES-LX-5 % у дозі 10 мл/кг маси
тіла.
Матеріали та методи дослідження. Дане
наукове дослідження проводилось на білих
щурах у відповідні терміни опікової хвороби.
Опік викликали шляхом прикладання до бічних поверхонь тулуба тварин чотирьох мідних
пластинок (по дві пластинки з кожного боку
площею по 2 см кожна), які попередньо тримали протягом шести хвилин у воді з постійною температурою 100 ºС. Загальна площа
опіку у щурів складала 21-23 % при експозиції
10 с, що є достатнім для формування опіку ІІІа ступеня та викликання шокового стану середнього ступеня важкості. Для визначення важкості враження при термічній травмі, застосовували індекс тяжкості ушкодження (ІТУ),
який враховує відомості про площу і глибину
опіків. Площу опіків визначали за “правилом
дев’яток” [4, 13]. Глибину опіків встановлювали по прийнятій в Україні чотирьох степеневій класифікації. В нашому експерименті ІТУ
склав 42-46 од., що відповідає опіковому шоку
середнього ступеню важкості. Розчин 0,9%
NaСl та HAES-LX-5 % вводили внутрішньовенно протягом 5-6 хв. у дозі 10 мл/кг маси
тіла. Інфузію проводили у нижню порожнисту вену, для чого виконувалась її катетеризація
в асептичних умовах через стегнову вену. Катетер, встановлений у стегнову вену, підшивався під шкіру, його просвіт по всій довжині
заповнювався титрованим розчином гепарину
(0,1мл гепарину на 10 мл 0,9 % розчину NaCl)
після кожного введення речовин. Перше введення розчинів здійснювали через 1 год. після
моделювання патологічного стану, наступні
інфузії виконувались 1 раз на добу.
Електронно-мікроскопічні зміни структури
стінки тонкої кишки щурів вивчали на 14-ту,
21-шу та 30-ту добу після відтвореного опіку.
для
електронноЗабір
матеріалу
мікроскопічних досліджень проведений згідно
загальноприйнятої методики. Відпрепаровані
маленькі шматочки стінки тонкої кишки фіксували у 2,5 % розчині глютаральдегіду з активною реакцією середовища рН 7,2-7,4, приготовленому на фосфатному буфері. Фіксований
матеріал через 60 хвилин переносили у буферний розчин і промивали протягом 20-30 хвилин. Постфіксацію здійснювали 1 % розчином чотириокису осмію на фосфатному буфері протягом 60 хвилин, після чого проводили дегідратацію послідовно в спирті, пропіленоксиді та заливали шматочки в суміш епоксидних смол з аралдитом.
Ультратонкі зрізи, виготовлені на ультрамікротомі LKB-3 (Швеція), контрастували 1 %
водним розчином уранілацетату та цитратом
свинцю згідно метода Рейнольдса і вивчали в
електронному мікроскопі ПЕМ-125К. Зразки
органу для гістологічного дослідження брали у
всіх випадках на відстані 5 см від початку дванадцятипалої кишки. Тканину фіксували в
10% нейтральному формаліні, промивали в
проточній воді, проводили через батарею
спиртів зростаючої міцності і заливали в парафін [2]. На ротаційному мікротомі готовили
зрізи товщиною 6 мкм, фарбували гематоксилін-еозином і вивчали в світловому мікроскопі.
Результати та їх обговорення. Електронномікроскопічні дослідження стінки тонкої
кишки тварин на 14 добу після термічної травми в умовах застосування препарату HAESLX показало, що відбувається помірне покращення ультраструктури компонентів слизової
оболонки.
Субмікроскопічно в цей термін досліду
структура келихоподібних клітин ще не відрі18
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
зняється від нелікованих тварин, їх апікальна
частина цитоплазми заповнена крупними секреторними гранулами (рис. 1).
ня їх не таке значне, в порівнянні з тваринами,
яким не вводили препарати корекції. Покращується структура ендотеліоцитів, базальна мембрана потовщена, але чітко контурується. Добре
виражена цитоплазматична ділянка, яка включає
багато піноцитозних пухірців. Периваскулярні
простори помірні, в них відсутній набряк аморфного компоненту (рис. 2).
Такий стан гемокапілярів відображає покращення трофіки слизової оболонки кишки, що
сприяє активному перебігу регенерації та відносній нормалізації її структурних компонентів.
Субмікроскопічні дослідження епітеліальної
пластинки ворсинок слизової оболонки показали, що менше пошкоджені мікроворсинки на
апікальній поверхні стовпчастих епітеліоцитів.
Вони чітко контуруються, щільно прилягають
одна до одної, проте на окремих ділянках частково фрагментовані. Така структурна організація
ворсинок епітеліоцитів свідчить про покращення примембранного травлення і всмоктування.
В цитоплазмі стовпчастих епітеліоцитів
краще збережені органели. В ній багато рибосом та полісом, чітко контуруються мембрани
гранулярної ендоплазматичної сітки і комплексу
Гольджі. В більшості мітохондрій добре структуровані кристи в помірно осміофільному матриксі. Добре контуруються плазмолеми клітин
та міжклітинні контакти.
Серед епітеліоцитів наявні келихоподібні
клітини різної секреторної активності. Це свідчить про оновлення фазного характеру секреції і
реалізації секрету необхідного для процесу травлення (рис. 3).
Рис. 1. Ультраструктурний стан стовпчастих епітеліоцитів з облямівкою епітеліальної пластинки ворсинки тонкої кишки тварини на 14 добу після термічної травми в умовах застосування препарату
HAES-LX. х 17 000.
У власній пластинці слизової оболонки тонкої кишки наявні гемокапіляри з помірними
просвітами у яких є формені елементи крові.
Ендотеліоцити включають подовгастої форми
збільшені ядра, що мають інвагінації каріолеми.
Спостерігаються лімфоцити та активні плазмоцити, в яких добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, наявні гіпертрофовані мітохондрії. У фібробластах краще збережені ядра та
органели.
Субмікроскопічні дослідження на 21 і особливо 28 добу після опіку та застосування коригуючого чинника, встановили суттєве покращення структури компонентів слизової оболонки тонкої кишки.
Рис. 3. Субмікроскопічний стан власної пластинки слизової оболонки тонкої кишки тварини на 28
добу після термічної травми в умовах застосування
препарату HAES-LX. х 8 000
Рис. 2. Субмікроскопічна організація кровоносного капіляра власної пластинки слизової оболонки тонкої кишки тварини на 21 добу після термічної травми в умовах застосування препарату
HAES-LX. х 7 000.
У пухкій сполучній тканині власної пластинки слизової оболонки покращуються ультраструктура фібробластів, вони мають відростчасту форму, добре структуровані органели, тому в
ці терміни спостереження в міжклітинній речовині добре виражені волокнисті структури. Також наявні лімфоцити, активні плазматичні клі-
В складі власної пластинки спостерігаються
функціонально активні кровоносні капіляри.
Вони мають помірні простори, кровонаповнен19
Галунко Г.М. Особливості впливу розчину HAES-LX-5% на слизову оболонку тонкої …
тини, які можуть утворювати окремі скупчення.
В їх складі відсутні деструктивно змінені клітини.
Висновки: 1. Дослідження ультраструктурного стану слизової оболонки тонкої кишки при
термічній травмі встановили, що на фоні розладів структур мікроциркуляторного русла у віддалені терміни опікової хвороби і особливо на 14
та 21 добу наступають значні зміни клітин епітеліальної пластинки, структурних компонентів
власної пластинки слизової оболонки, проте в
умовах застосування препарата HAES-LX-5%,
вже на 14 добу досліду відмічається покращення
структурних компонентів слизової оболонки
стінки органу. 2. Застосування коригуючого
чинника сприяє покращенню структури мікроциркуляторного русла, активації регенераторних
процесів та відносній нормалізації структурних
компонентів епітеліальної і власної пластинок
слизової оболонки.
Перспективи подальших досліджень.
Отримані результати, можуть бути використані
при проведені наукових досліджень для розкриття механізмів патологічних змін в органах
травлення при опіковій хворобі та розробці і
використанні нових лікувальних заходів.
травмой / О.В. Орлова, Г.А. Ливанов, К.М.
Крылов // Общая реаниматология. – 2007. – Т.
1, № 2. – С. 34-36.
8. Патент 93776, Україна, МПК А 61К 9/08.
Комплексний колоїдно-гіперосмолярний інфузійний препарат / Кондрацький Б.О., Новак
В.Л., Кондрацький Я.Б. // Заявка № а 2009
08880; заявл. 25.08.99; опубл. 10.03.2011, Бюл. №
5. – 12 с.
9. Парамонов Б.А. Ожоги. Руководство для
врачей / Б.А. Парамонов, О.Я. Порембский,
В.Г. Яблонский. – Санкт-Петербург, 2000. – 480
с.
10. Пасечка Н.В. Морфологія кишки при
опіковій хворобі та після корекції ентеросорбентами : автореф. дис. …. докт. мед. наук : спец.
14.03.16 – гістологія / Н.В. Пасечка. – Київ, 1996.
– 43 с.
11. Руднов В.А. Современная практика инфузионно-трансфузионной терапии в ОРИТ России / В.А. Руднов, А.С. Зубарев, А.С. Базаров //
Вестник службы крови России. – 2006. – № 2. –
С. 11-19.
12. Румянцев А.Г. Клиническая трансфузиология / А.Г. Румянцев, В.А. Аграненко. – Москва:
“ГЭОТАР Медицина”, 1997. –575 с.
13. Трансфузійні
та
сорбційні
методи
детоксикації при опіковій хворобі. Методичні
рекомендації / М.Ю. Повстяний, Г.П. Козинець,
В.М. Лозинська [та ін.]. – Київ, 1996. – 20 с.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Алексеев А.А. Ожоговый шок: патогенез,
клиника, лечение / А.А. Алексеев, В.А. Лавров
// Российский медицинский журнал. – 2007. –
№ 6. – С. 51-55.
2. Волкова О.В. Основы гистологии и гистологической техники. Учебник / О.В. Волкова,
Ю.К. Елецкий. – Москва: Медицина, 1982. – 304
с.
3. Гусак В.К. Ожоговый шок: оптимизация
интенсивной терапии / В.К. Гусак, В.П. Шано,
Ю.В. Заяц // Український медичний часопис. –
2002. – № 5 (31). – С. 84-88.
4. Козинец Г.П. Хирургическая детоксикация
в комплексном лечении ожоговой болезни /
Г.П. Козинец, С.В. Слесаренко, Б.С. Шейман //
Вестник неотложной и восстановительной медицины. – 2002. – Т. 3, № 3. – С. 531-539.
5. Литовченко А.М. Деякі особливості
інфузійної терапії опікового шоку / А.М. Литовченко, Т.Г. Григор´єва, Г.А. Олійник //
Сучасні досягнення інфузійної терапії: І
Міжнародний конгрес, 2-3 жовтня 2008 р.: тези
доп. – Черкаси, 2008. – С. 218-222.
6. Мовшев Б.Е. Трансфузионные среды: прикладные и фундаментальные аспекты / Б.Е.
Мовшев, В.М. Витвицкий, И.Л. Лисовская//
Гематология и трансфузиология. – 2001. – Т. 46,
№ 3. – С. 74-82.
7. Орлова О.В. Алгоритм инфузионнотрансфузионной терапии и нутриционной поддержки пострадавших с тяжелой термической
Надійшла 04.05.2014 р.
Рецензент: проф. Т.П. Тананакіна
20
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 572.512-053.6:616.216.1-002
І.В. Гунас, Е.Я. Школьнік*
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНТРОПОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ТОВЩИНИ ШКІРНОЖИРОВИХ СКЛАДОК ТІЛА МІЖ ЗДОРОВИМИ ТА ХВОРИМИ НА
ГОСТРИЙ ГНІЙНИЙ ГАЙМОРИТ ЮНАКАМИ І ЧОЛОВІКАМИ БЕЗ
УРАХУВАННЯ ТА З УРАХУВАННЯМ КРАНІОТИПУ
Міжнародна академія інтегративної антропології; *Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, м. Вінниця
Гунас І.В., Школьнік Е.Я. Порівняльний антропометричний аналіз товщини шкірно-жирових
складок тіла між здоровими та хворими на гострий гнійний гайморит юнаками і чоловіків без урахування та з урахуванням краніотипу // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. –
С. 21-25.
В статті описані відмінності товщини шкірно-жирових складок (ТШЖС) тіла у здорових і хворих
на гострий гнійний гайморит юнаків і чоловіків Поділля в загальних групах і у представників різних
краніотипів. Доведено, що найбільш виражені розбіжності ТШЖС тіла встановлені між відповідними
групами здорових і хворих на гострий гнійний гайморит юнаків або чоловіків та між здоровими юнаками.
Ключові слова: антропометрія, краніотип, здорові юнаки та чоловіки, хворі на гострий гнійний
гайморит.
Гунас И.В., Школьнік Е.Я. Сравнительный антропометрический анализ толщины кожножировых складок тела между здоровыми и больными острым гнойным гайморитом юношами и мужчинами без учета и с учетом краниотипа // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12,
№ 4. – С. 21-25.
В статье описаны различия толщины кожно-жировых складок (ТКЖС) тела у здоровых и больных
острым гнойным гайморитом юношей и мужчин Подолья в общих группах и у представителей разных
краниотипов. Доказано, что наиболее выраженные различия ТКЖС тела установлены между соответствующими группами здоровых и больных острым гнойным гайморитом юношей или мужчин и между
здоровыми юношами.
Ключевые слова: антропометрия, краниотип, здоровые юноши и мужчины, больные острым
гнойным гайморитом.
Gunas I.V., Shkolnik E.Ia. Comparative anthropometric analysis of thickness skin-fat folds of body
between healthy and sick young men and women with acute purulent sinusitis without considering and taking
into account the craniotype // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 21-25.
The article describes the differences thickness of skin and fat folds (TSFF) body in healthy people and
patients with acute purulent sinusitis boys and men of Podillya in general groups and representatives of
various craniotype. It is proved that the most pronounced differences of TSFF body established between the
respective groups of healthy people and patients with acute purulent sinusitis boys or men and between
healthy boys.
Key words: anthropometry, craniotype, healthy boys and men with acute purulent sinusitis.
Вступ. Гострий гнійний гайморит (ГГГ) –
бактеріальне ускладнення запалення у верхньощелепних пазухах, яке характеризується утворенням в них гною. Діагностика та лікування
зазначеної патології викликає багато суперечок
серед фахівців, адже у кожного пацієнта вона
перебігає по-різному. Це пояснюється не лише
особливостями реагування на запальний процес
конкретного організму, причинами запалення і
стадією хвороби [10, 15]. Дані літератури свідчать про вікові, статеві, конституціональні особливості будови гайморових пазух [3, 4, 6, 7, 11] і
зв’язок їх із частотою і важкістю ГГГ [2, 9, 12].
Наразі у клінічній анатомії гайморових пазух
одним із найактуальніших є питання про їх розмірні характеристики як у здорових досліджуваних, так і у пацієнтів різних соматотипів [8, 11].
Надлишкова маса тіла традиційно розглядається
як один із важливих факторів розвитку ГГГ [13].
Вимірювання товщини шкірно-жирових складок (ТШЖС) різних ділянок тіла дозволяє
отримати уявлення про склад маси тіла у відпо-
відності з його двокомпонентною моделлю
(ЖМТ і безжирова МТ) і є складовою комплексу
морфометричної оцінки ризику виникнення
ГГГ [8]. Так, за даними Кагана І.І. і співавт. [5]
визначено, що у осіб брахіморфного типу статури верхівки перших верхніх різців і верхнього
ікла дуже близько прилягають до дна порожнини носа і відокремлені від нього тільки тонким
шаром компактної речовини верхньої щелепи,
що сприяє розвитку одонтогенного гнійного
гаймориту. У осіб доліхоморфної статури верхівки коренів верхніх різців і іклів віддалені від
носової порожнини на відстань 10-12 мм і тому
ГГГ у них практично не зустрічається.
Незважаючи на те, що сучасна оториноларингологія володіє серйозним пакетом знань
про причини, що викликають і сприяють розвитку гострого гнійного гаймориту, на даний
момент немає комплексної морфометричної
оцінки ризику його розвитку. При цьому практично відсутні роботи, присвячені вивченню
даного показника в аспекті його порівняння у
21
Гунас І.В., Школьнік Е.Я. Порівняльний антропометричний аналіз товщини шкірно- …
здорових і хворих на дану патологію досліджуваних із різними типами будови черепа [1, 9, 12,
14], особливо це стосується осіб юнацького та
першого зрілого віку.
Зв'язок роботи з науковими програмами,
планами, темами. Стаття виконувалась відповідно до основного плану науково-дослідних робіт Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова і є фрагментом
теми “Розробка нормативних критеріїв здоров’я
різних вікових та статевих груп населення на
основі вивчення антропогенетичних та фізіологічних характеристик організму з метою визначення маркерів мультифакторіальних захворювань” (№ державної реєстрації: 0103U008992).
Мета роботи – встановити відмінності
ТШЖС тіла між здоровими та хворими на гострий гнійний гайморит юнаків і чоловіків Поділля без урахування та з урахуванням краніотипу.
Матеріали та методи дослідження. На базі
науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова було проведено антропологічне обстеження 45 хворих на ГГГ юнаків віком від 18 до
21 року, та 55 хворих на ГГГ чоловіків віком від
22 до 25 років, у третьому поколінні мешканців
Подільського регіону України. З бази даних
науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова взяті первинні антропометричні показники 136 практично здорових юнаків і 72 практично здорових чоловіків аналогічного хворим
юнакам і чоловікам віку, також у третьому поколінні мешканців Подільського регіону України.
Комітетом з біоетики Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова встановлено, що проведені дослідження не
заперечують основним біоетичним нормам Гельсінської декларації, Конвенції Ради Європи
про права людини та біомедицину (1977), відповідним положенням ВООЗ та законам України
(протокол №19 від 08.11.2012).
При вимірюванні ТШЖС двома пальцями
лівої руки (великим і вказівним або середнім)
захоплювалась шкіра разом із підшкірножировою тканиною (але без м'язів), причому на
тулубі і на стегні пальці ставились на відстані 5
см один від одного, а на руках і гомілці – 2-3 см;
потім пальці зсувались, і формувалась шкірножирова складка: 1) на плечі позаду: на рівні вимірювання окружності плеча ближче до внутрішньої поверхні вимірювалась вертикальна складка; 2) на плечі спереду: на рівні вимірювання
окружності плеча ближче до внутрішньої поверхні вимірювалась вертикальна складка; 3) на
передпліччі: при зігнутій в лікті руці у верхній
третині на внутрішньому боці передпліччя назовні від середньої лінії вимірювалась вертикальна
складка; 4) на спині під нижнім кутом лопатки:
складка вимірювалась в косому напрямку; 5) на
грудях вимірювалась вертикальна складка; 6) на
животі: на 3 см нижче пупка по середній лінії
вимірювалась вертикальна складка; 7) на боці
трохи вище талії вимірювалась коса складка; 8)
на стегні спереду: трохи нижче рівня вимірювання обхвату по середній лінії стегна в положенні сидячи (або поставивши ногу на стілець)
вимірювалась вертикальна складка; 9) на гомілці:
над литковим м'язом у верхній третині на середині задньої поверхні вимірювалась вертикальна
складка; на середині гомілки позаду вимірювалась вертикальна складка, яка бралась на середній лінії внутрішньої поверхні литки на рівні
максимального обводу.
Кефалометрія включала вимірювання обхвату голови, сагітальної дуги, найбільшої довжини
й ширини голови, найменшої ширини голови,
ширини обличчя та нижньої щелепи в позиції
голови у франкфуртській горизонтальній площині, яка проходить через козелок вушних раковин та край орбіти, з урахуванням розташування основних кефалометричних точок. Залежно від величини черепного індексу визначали
краніотип: доліхоцефалічний тип будови голови, або довгоголовість (індекс становить 74,9 % і
менше); мезоцефалічний тип будови голови,
або середньоголовість (індекс становить від 75,0
до 79,9 %); брахіцефалічний тип, або короткоголовість (індекс становить 80,0 % і більше).
Встановлено наступний розподіл краніотипів: здорові юнаки – 2 доліхоцефала, 20 мезоцефалів і 114 брахіцефалів; здорові чоловіки – 1
доліхоцефал, 18 мезоцефалів і 53 брахіцефала;
хворі юнаки – 18 мезоцефалів і 27 брахіцефалів;
хворі чоловіки – 4 доліхоцефала, 13 мезоцефалів і 38 брахіцефалів.
Статистична обробка отриманих результатів
проведена в ліцензійному статистичному пакеті
“STATISTICA 6.1” з використанням непараметричних методів оцінки отриманих результатів.
Результати та їх обговорення. Встановлені
середні значення ТШЖС для здорових і хворих
на ГГГ юнаків і чоловіків з урахуванням і без
урахування краніотипу, а також вивчені достовірні відмінності цих показників між зазначеними
групами порівняння (табл. 1).
Встановлено, що величина ТШЖС на задній
поверхні плеча статистично значуще менша
(p<0,01-0,001) у здорових юнаків без урахування
краніотипу та у здорових юнаків брахіцефалів
порівняно із хворими юнаками аналогічних груп
порівняння. ТШЖС на задній поверхні плеча у
здорових юнаків без урахування краніотипу та у
здорових юнаків брахіцефалів статистично значуще менша (p<0,05-0,01) порівняно із здоровими юнаками мезоцефалами. Величина даного
показника статистично значуще менша (p<0,050,01) у здорових чоловіків без урахування краніотипу та у здорових чоловіків брахіцефалів порівняно із хворими чоловіками аналогічних груп
порівняння.
ТШЖС на задній поверхні плеча у здорових
юнаків без урахування краніотипу та у здорових
юнаків брахіцефалів статистично значуще менша (p<0,001) порівняно із здоровими чоловіками відповідних груп порівняння. Зазначений
22
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
показник статистично значуще менший (p<0,05)
у хворих юнаків без урахування краніотипу по-
рівняно із хворими чоловіками відповідної групи
порівняння.
Таблиця 1. Товщина шкірно-жирових складок у здорових і хворих на гострий гнійний гайморит юнаків і
чоловіків (М±σ)
Показник
ТШЖС на
задній
поверхні
плеча (мм)
ТШЖС на
передній
поверхні
плеча (мм)
ТШЖС на
передній
пов.
передпліччя
(мм)
Вік
ТШЖС під
ниж. кутом
лопатки (мм)
Ю
ТШЖС на
грудях
(мм)
Ю
ТШЖС на
животі (мм)
ТШЖС на
боці (мм)
ТШЖС у
верхній
частині
стегна (мм)
ТШЖС на
гомілці (мм)
Ю
Ч
Ю
Ч
Ю
Ч
Ч
Ч
Ю
Ч
Ю
Ч
Ю
Ч
Ю
Ч
З
7,251±
2,265
9,344±
3,479#
5,218±
1,821
6,276±
2,404^
4,054±
1,303
Х
9,933±
5,052
12,20±
5,83*
6,289±
3,462
7,600±
4,693
4,556±
2,221
4,626±
1,664*
5,309±
2,880
11,77±
3,36
12,97±
4,49
5,096±
1,696
6,033±
2,635*
10,49±
3,83
12,59±
5,35*
9,458±
3,313
11,62±
5,06*
12,03±
3,17
13,03±
4,45
8,869±
2,419
9,539±
3,003
8,844±
2,763
11,98±
5,28#
7,356±
2,838
8,782±
4,358
10,84±
4,51
14,45±
7,16^
9,044±
5,351
12,95±
7,30^
9,933±
3,250
12,36±
5,44*
8,611±
3,585
9,873±
3,707*
р
<0,01
<0,01
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
<0,001
>0,05
<0,001
<0,001
>0,05
>0,05
<0,05
>0,05
<0,001
>0,05
=0,074
>0,05
З_М
8,585±
2,094
9,422±
3,117
5,975±
1,888
6,356±
2,318
4,745±
1,247
Х_М
9,444±
5,721
10,69±
4,96
6,056±
3,780
6,462±
4,648
4,444±
1,947
4,833±
1,689
4,846±
3,288
11,34±
3,55
12.14±
4,45
5,720±
1,975
5,961±
2,493
10,61±
3,62
13,75±
6,05
10,50±
3,82
12,54±
5,92
12,36±
3,52
14,20±
4,76
9,410±
2,344
9,917±
3,045
8,500±
3,148
11,15±
5,27T
7,222±
2,647
8,154±
3,532
9,944±
3,589
13,54±
7,80
9,056±
6,366
11,46±
5,77T
10,11±
3,23
11,00±
3,87
8,167±
3,839
8,923±
3,861
р
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
<0,01
>0,05
<0,05
=0,057
>0,05
>0,05
<0,05
>0,05
<0,05
<0,05
<0,05
<0,05
З_Б
6,991±
2,226
9,343±
3,649#
5,089±
1,796
6,255±
2,476^
3,938±
1,288
Х_Б
10,26±
4,64
12,32±
5,70
6,444±
3,297
7,579±
4,065
4,630±
2,420
4,549±
1,680*
5,237±
2,498
11,82±
3,36
13,06±
4,35
4,993±
1,640
6,040±
2,725*
10,44±
3,88
11,96±
4,82T
9,214±
3,136
11,28±
4,79*
11,98±
3,13
12,55±
4,30
8,750±
2,424
9,364±
3,014
9,074±
2,510
12,11±
5,36^
7,444±
3,004
8,842±
4,421
11,44±
5,00
14,53±
6,97T
9,037±
4,686
12,87±
7,30*
9,815±
3,317
12,55±
5,93
8,907±
3,448
10,08±
3,43
р
р3-6
р3-9
р6-9
р4-7
р4-10
р7-10
<0,001
<0,05
>0,05
<0,01
>0,05
>0,05
>0,05
<0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
=0,069
>0,05
<0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
<0,05
>0,05
<0,01
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
<0,001
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
<0,001
>0,05
>0,05
=0,059
>0,05
>0,05
>0,05
<0,001
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
<0,01
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
Примітки: 1. З – здорові; 2. Х – хворі на гострий знійний гайморит; 3. М – здорові або хворі мезоцефали;
4. Б – здорові або хворі брахіцефали; 5. Ю – юнаки; 6. Ч – чоловіки; 7. р – достовірність відмінностей між
відповідними групами здорових і хворих юнаків або чоловіків; 8. р3-6 – достовірність відмінностей між здоровими юнаками або чоловіками без урахування краніотипу та відповідними групами мезоцефалів; 9. р3-9 – достовірність відмінностей між здоровими юнаками або чоловіками без урахування краніотипу та відповідними
групами брахіцефалів;10. р6-9 – достовірність відмінностей між між здоровими юнаками або чоловіками мезоцефалами та відповідними групами брахіцефалів; 11. р4-7 – достовірність відмінностей між хворими на гострий гнійний гайморит юнаками або чоловіками без урахування краніотипу та відповідними групами мезоцефалів; 12. р4-10 – достовірність відмінностей між хворими на гострий гнійний гайморит юнаками або чоловіками
без урахування краніотипу та відповідними групами брахіцефалів; 13. р7-10 – достовірність відмінностей між
хворими на гострий гнійний гайморит юнаками або чоловіками мезоцефалами та відповідними групами брахіцефалів; 14. * – достовірність відмінностей між відповідними групами юнаків і чоловіків на рівні <0,05; 15. ^ –
достовірність відмінностей між відповідними групами юнаків і чоловіків на рівні <0,01; 16. # – достовірність
відмінностей між відповідними групами юнаків і чоловіків на рівні <0,001; 17. т – тенденція відмінностей між
відповідними групами юнаків і чоловіків.
ТШЖС на передній поверхні плеча у здорових
юнаків брахіцефалів статистично значуще менша (p<0,05) та у здорових юнаків без урахування
краніотипу має тенденцію (р=0,069) до менших
значень порівняно із здоровими юнаками мезоцефалами. Зазначений показник статистично
значуще менший (p<0,01) у здорових юнаків без
урахування краніотипу та брахіцефалів порівняно із здоровими чоловіками відповідних груп
порівняння.
ТШЖС на передній поверхні передпліччя у здорових юнаків брахіцефалів та у здорових юнаків
без урахування краніотипу статистично значуще
менша (p<0,05-0,01) порівняно із здоровими
юнаками мезоцефалами. ТШЖС на передній
поверхні передпліччя статистично значуще менша (p<0,05) у здорових юнаків без урахування
краніотипу та у здорових юнаків брахіцефалів
порівняно із здоровими чоловіками відповідних
груп порівняння.
ТШЖС під нижнім кутом лопатки у здорових
юнаків різних краніотипів та у здорових юнаків
без урахування краніотипу статистично значуще
більша (p<0,01-0,001) порівняно із хворими
юнаками відповідних груп порівняння. ТШЖС
під нижнім кутом лопатки у хворих юнаків без
урахування краніотипу і брахіцефалів статистично значуще менша (p<0,01-0,001) та у хворих
юнаків мезоцефалів має значну тенденцію
(р=0,057) до менших значень порівняно із хво23
Гунас І.В., Школьнік Е.Я. Порівняльний антропометричний аналіз товщини шкірно- …
порівняння. ТШЖС на гомілці у хворих юнаків
без урахування краніотипу статистично значуще
менша (p<0,05) порівняно із хворими чоловіками відповідної групи порівняння.
Таким чином, нами встановлені наступні
відмінності ТШЖС у здорових і хворих на ГГГ
юнаків і чоловіків Поділля з урахуванням і без
урахування краніотипу:
між відповідними групами (без урахування краніотипу та різних краніотипів) здорових і хворих юнаків
– більші значення ТШЖС під нижнім кутом
лопатки, у верхній частині стегна у здорових
юнаків без урахування краніотипу та різних краніотипів; ТШЖС на гомілці, на боці у здорових
юнаків без урахування краніотипу та мезоцефалів; ТШЖС на задній поверхні плеча, на грудях
(окрім мезоцефалів) у хворих юнаків без урахування краніотипу та різних краніотипів;
між відповідними групами здорових і хворих чоловіків – більші значення ТШЖС у верхній частині
стегна у здорових юнаків мезоцефалів; ТШЖС
на задній поверхні плеча, на грудях (окрім мезоцефалів) у хворих юнаків без урахування краніотипу та різних краніотипів;
між відповідними групами здорових юнаків – менші значення ТШЖС на задній і передній поверхні плеча, на передній поверхні передпліччя,
на грудях (за винятком юнаків без урахування
краніотипу) у юнаків брахіцефалів та у юнаків
без урахування краніотипу порівняно із юнаками
мезоцефалами.
між відповідними групами хворих юнаків – статистично значущих, або тенденцій відмінностей
не встановлено;
між відповідними групами здорових чоловіків –
статистично значущих, або тенденцій відмінностей не встановлено;
між відповідними групами хворих чоловіків – статистично значущих, або тенденцій відмінностей
не встановлено;
між відповідними групами здорових юнаків і чоловіків – більші значення ТШЖС на задній і передній поверхні плеча, на передній поверхні
передпліччя, на грудях, животі, боці у чоловіків
без урахування краніотипу та у чоловіків брахіцефалів;
між відповідними групами хворих юнаків і чоловіків – більші значення ТШЖС під нижнім кутом
лопатки, на боці у чоловіків без урахування краніотипу та у чоловіків різних краніотипів;
ТШЖС на животі у чоловіків без урахування
краніотипу та у чоловіків брахіцефалів; ТШЖС
на задній поверхні плеча, верхній частині стегна,
на гомілці у чоловіків без урахування краніотипу.
Висновки:
1. Найбільш виражені розбіжності ТШЖС
тіла встановлені між відповідними групами здорових і хворих на ГГГ юнаків (більші значення
ТШЖС під нижнім кутом лопатки, у верхній
частині стегна у здорових юнаків без урахування
краніотипу та різних краніотипів; ТШЖС на
гомілці, на боці у здорових юнаків без урахування краніотипу та мезоцефалів; ТШЖС на задній
рими чоловіками відповідних груп порівняння.
ТШЖС на грудях статистично значуще менша (p<0,05-0,001) у здорових юнаків без урахування краніотипу та у здорових юнаків різних
краніотипів порівняно із хворими юнаками аналогічних груп порівняння. ТШЖС на грудях у
здорових юнаків брахіцефалів має значну тенденцію (p=0,059) до менших значень порівняно
із здоровими юнаками мезоцефалами. Величина
данного показника у здорових чоловіків без
урахування краніотипу, у здорових чоловіків
брахіцефалів статистично значуще менша
(p<0,001) та у здорових чоловіків мезоцефалів
має значну тенденцію (p=0,057) до менших значень порівняно із хворими чоловіками аналогічних груп порівняння. ТШЖС на грудях у здорових юнаків без урахування краніотипу та у здорових юнаків брахіцефалів статистично значуще менша (p<0,05) порівняно із здоровими чоловіками відповідних груп порівняння.
ТШЖС на животі статистично значуще менша (p<0,05) у здорових юнаків без урахування
краніотипу та у здорових юнаків брахіцефалів
має тенденцію (р=0,068) до менших значень
порівняно із здоровими чоловіками відповідних
груп порівняння. Зазначений показник статистично значуще менший (p<0,01) у хворих юнаків без урахування краніотипу порівняно із хворими чоловіками відповідних груп порівняння.
ТШЖС на боці у здорових юнаків без урахування краніотипу та у здорових юнаків мезоцефалів достовірно (p<0,05) більша порівняно із
хворими юнаками аналогічних груп порівняння.
ТШЖС на боці у здорових юнаків без урахування краніотипу та у здорових юнаків брахіцефалів статистично значуще менша (p<0,05) порівняно із здоровими чоловіками відповідних
груп порівняння. Зазначений показник у хворих
юнаків без урахування краніотипу і брахіцефалів
статистично значуще менший (p<0,05-0,01) та у
хворих юнаків мезоцефалів має тенденцію
(р=0,074) до менших значень порівняно із хворими чоловіками відповідних груп порівняння.
ТШЖС у верхній частині стегна у здорових
юнаків без урахування краніотипу і різних краніотипів достовірно (p<0,01-0,001) більша порівняно із хворими юнаками аналогічних груп
порівняння. ТШЖС у верхній частині стегна у
здорових чоловіків мезоцефалів достовірно
(p<0,05) більша порівняно із хворими чоловіками аналогічної групи порівняння. ТШЖС у
верхній частині стегна у хворих юнаків без урахування краніотипу статистично значуще менша
(p<0,05) порівняно із хворими чоловіками відповідної групи порівняння.
ТШЖС на гомілці у здорових юнаків мезоцефалів достовірно (p<0,05) більша та у здорових юнаків без урахування краніотипу має тенденцію (p=0,074) до більших значень порівняно
із хворими юнаками аналогічних груп порівняння. ТШЖС на гомілці у здорових чоловіків
мезоцефалів достовірно (p<0,05) більша порівняно із хворими чоловіками аналогічної групи
24
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
поверхні плеча, на грудях (окрім мезоцефалів) у
хворих юнаків без урахування краніотипу та
різних краніотипів) або чоловіків (більші значення ТШЖС у верхній частині стегна у здорових юнаків мезоцефалів; ТШЖС на задній поверхні плеча, на грудях (окрім мезоцефалів) у
хворих юнаків без урахування краніотипу та
різних краніотипів), між здоровими юнаками
(менші значення ТШЖС на задній і передній
поверхні плеча, на передній поверхні передпліччя, на грудях (за винятком юнаків без урахування краніотипу) у юнаків брахіцефалів та у
юнаків без урахування краніотипу порівняно із
юнаками мезоцефалами).
2. Менша кількість розбіжностей встановлена для ТШЖС тіла між здоровими юнаками й
чоловіками (більші значення ТШЖС на задній і
передній поверхні плеча, на передній поверхні
передпліччя, на грудях, животі, боці у чоловіків
без урахування краніотипу та у чоловіків брахіцефалів); між хворими юнаками і чоловіками
(більші значення ТШЖС під нижнім кутом лопатки, на боці у чоловіків без урахування краніотипу та у чоловіків різних краніотипів; ТШЖС
на животі у чоловіків без урахування краніотипу
та у чоловіків брахіцефалів; ТШЖС на задній
поверхні плеча, верхній частині стегна, на гомілці у чоловіків без урахування краніотипу).
3. Між відповідними групами здорових або
хворих чоловіків і відповідними групами хворих
юнаків взагалі не встановлено статистично значущих відмінностей або тенденцій відмінностей.
Перспективи подальших досліджень. Дослідження розмірів тіла у здорових та хворих
юнаків і чоловіків різних краніотипів дозволять
наблизити нас до розуміння можливих конституціональних проявів гострого гнійного гаймориту.
«Информрегистр», Депозитарий электронных
изданий. – 2013. – .C. 273-278.
4. Иорданишвили А.К. Возрастные особенности и половые различия и корреляционные связи измерительных признаков челюстно-лицевой
области / А.К. Иорданишвили // Заболевания
и повреждения височно-нижнечелюстного сустава. – Л., 1989. – С. 17-22.
5. Каган И.И. Топографическая анатомия и
оперативная хирургия: ученик / И.И. Каган, С.В.
Чемезов. – 2009. – 672 с.
6. Косоуров А.К. Зависимость размеров околоносовых пазух человека от типа черепа / А.К.
Косоуров, В.В. Морозова // Морфология. –
2003. – Т. 123, № 2. – С. 84-87.
7. Никитенко В.В. Возрастные изменения
верхнечелюстного синуса и его стенок у людей
старших возрастных групп / В.В. Никитенко,
А.К. Иорданишвили // Институт Стоматологии. – 2013. – №1 (58). – С. 80-81.
8. Николаев В.Г. Методические подходы в
современной клинической антропологии / В.Г.
Николаев
// Biomedical
and
Biosocial
Anthropology. – 2007. – № 9. – С. 1-3.
9. Особенности строения лицевого черепа и
верхнечелюстной пазухи как предпосылка возникновения осложнений при эндодонтическом
лечении зубов верхней челюсти / А.В. Лепилин, О.В. Мареев, И.П. Коваленко, Г.О. Мареев
// Саратовский научно-медицинский журнал. –
2012. – Т. 8, № 3. – С. 813-816.
10. Пискунов Г.З. Клиническая ринология /
Г.З. Пискунов, С.З. Пискунов. – М. : Мед. информ. агентство, 2006. – 560 с.
11. Пискунов С.З. Новое в морфологии носа и
околоносовых пазух / С.З. Пискунов, В.В. Харченко // Вестн. оториноларингологии. – 2011. –
№ 1. – С. 8-12.
12. Попова М.Е. Заболеваемость верхнечелюстным синуситом у лиц с различным антропомотрическим строением челюстно-лицевой
области / М.Е. Попова, Р.Н. Киков, О.Ю. Шалаев // Вестник новых медицинских технологий. – 2013. – № 1. – С. 18-24.
13. Сучасні аспекти етіології та патогенезу запальних захворювань приносових пазух / І.О.
Талалаєнко, С.К. Боєнко, О.Ф. Патока, В.М.
Віннік // Медицина транспорту України. – 2011.
– № 1. – С. 108-114.
14. Яковлев Н.М. Закономерности изменчивости морфометрических параметров верхнечелюстной пазухи / Н.М. Яковлев // Bulletin of
Medical Internet Conferences (ISSN 2224 6150). –
2013. – Vol. 3., Issue 5. – Р. 936.
15. Balk E.M. Strategies for diagnosing and
treating suspected acute bacterial sinusitis: a costeffectiveness analysis / E.M. Balk, D.R. Zucker,
E.A. Engels // J-Gen-Intern-Med. – 2009. – Vol.
16. – № 10. – Р. 701.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Вариантная анатомия краниометрических
показателей и анатомо-топографических отношений структур черепа в рино- и нейрохирургической практике / И.В. Гайворонский, А.И.
Гайворонский, A.B. Гайворонский [и др.] //
Морфология. – 2010. – Том. 137, вып. 4. – С. 51.
2. Волов Н.В. Диагностическое и прогностическое значение морфометрических признаков
при параназальных синуитах: диссертация ...
канд. мед. наук / Н.В. Волов. – Самара, 2004. –
174 с.
3. Григорькина Е.С. Практические аспекты
изучения возрастных изменений верхнечелюстной пазухи методом анализа трехмерных моделей / Е.С. Григорькина // Материалы III Международной научно-практической конференции
«Современные проблемы отечественной медико-биологической и фармацевтической промышленности. Развитие инновационного и
кадрового потенциала Пензенской области»:
электронное научн. издание. – ФГУП НТЦ
Надійшла 29.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.І.Лузін
25
Гуцол Л.П. Стан і перспективи розвитку ресурсного забезпечення методу гомеопатії в …
УДК: 615.015.32:616-052
Л.П. Гуцол
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ГОМЕОПАТІЇ В РАМКАХ ОПТИМІЗАЦІЇ
НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Гуцол Л.П. Стан і перспективи розвитку ресурсного забезпечення методу гомеопатії в рамках оптимізації надання медичної допомоги // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4.
– С. 26-29.
За результатами даного соціологічного дослідження встановлено, що існує потреба у розвитку ресурсного забезпечення застосування методу гомеопатії в рамках оптимізації пацієнт-орієнтованої медичної допомоги, що обумовлено ефективністю і безпечністю цього методу.
Ключові слова: соціологічне дослідження, ресурсне забезпечення методу гомеопатії, оптимізація
медичної допомоги, ефективність медичної допомоги, безпечність медичної допомоги.
Гуцол Л.П. Перспективы развития ресурсного обеспечения применения метода гомеопатии в рамках оптимизации оказания медицинской помощи // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 26-29.
В ходе данного социологического исследования установлено, что существует потребность в развитии ресурсного обеспечения применения метода гомеопатии в рамках оптимизации пациенториентированной медицинской помощи, что обусловлено эффективностью и безопасностью этого
метода.
Ключевые слова: социологическое исследование, ресурсное обеспечение метода гомеопатии, оптимизация медицинской помощи, эффективность медицинской помощи, безопасность медицинской
помощи.
Hutsol L.P. The prospects of the development of the resource providing the method of homeopathy in
the scope of the medical care optimization // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №
4. – С. 26-29.
This sociological research has established that there is a need to develop the resource providing the
method of homeopathy in the optimization of patient-oriented medical care that is caused the by the efficacy
and safety of this method.
Key words: sociological study, resource provision of the method of homeopathy, optimization of medical
care, efficiency of medical care, safety of medical care.
характеризується холістичним підходом до організму людини й лікування хвороб, що відповідає новій концепції ВООЗ щодо якості системи
охорони здоров’я, і відрізняється безпечністю та
ефективністю [2, 4, 6, 8, 11-14]. Актуальність таких досліджень посилюється тим, що на фоні
існуючої в нашій країні невдоволеності системою охорони здоров’я з боку споживачів медичних послуг і медичного персоналу [1] виявлено
задоволеність медичної громадськості та пацієнтів результатами застосування методу гомеопатії
в рамках надання медичної допомоги [3, 7].
Одним із важливих аспектів досліджень щодо розвитку гомеопатичної допомоги населенню є, на нашу думку, вивчення перспектив ресурсного забезпечення застосування методу гомеопатії.
Зв'язок роботи з науковими програмами,
планами, темами: Дане дослідження виконано
в рамках науково-дослідної роботи кафедри соціальної медицини, економіки та організації
охорони здоров’я Вінницького національного
медичного університету імені М.І. Пирогова
«Вивчення показників здоров’я населення як основа реформування системи охорони здоров’я
України» (Державний реєстраційний номер
0110U000522, затверджена у 2010р.).
Мета роботи: проаналізувати думку медич-
Вступ. В сучасних умовах завдання по зміцненню та відновленню здоров’я набули особливої актуальності, адже здоров’я стало одним із
найважливіших макроекономічних і політичних
факторів у всіх сферах суспільства. Ключова
роль у збереженні здоров’я належить системам
охорони здоров’я: саме вони забезпечують перспективи розвитку держав, тому кожна країна
сьогодні намагається вибудувати найкращий варіант цієї системи. В такому пошуку оптимальної системи охорони здоров’я знаходиться і
Україна [1].
Cучасна система охорони здоров’я повинна
забезпечувати доступність медичних послуг для
тих, хто її потребує, характеризуватися високою
якістю та безпечністю пацієнт-орієнтованої медичної допомоги і забезпечувати максимально
можливі результати на популяційному рівні [5, 9,
10]. Водночас ВООЗ рекомендує інтегрувати
методи нетрадиційної медицини, зокрема, метод
гомеопатії, у первинну медико-санітарну допомогу (ПМСД) національних систем охорони
здоров’я з метою оптимізації її якості [14].
Зважаючи на вищенаведене cьогодні, в період пошуку оптимальних організаційних рішень
в системі охорони здоров’я, актуальним є вивчення питань застосування методу гомеопатії в
рамках надання медичної допомоги, адже він
26
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ної громадськості щодо методу гомеопатії та перспектив розвитку ресурсного забезпечення його застосування.
Матеріали та методи дослідження. Застосовували метод системного підходу та системного аналізу і синтезу, соціологічний метод, статистичний метод.
Для проведення даного соціологічного дослідження була розроблена програма, яка включала етапи визначення об’єкта і предмета дослідження, визначення генеральної сукупності і
формування репрезентативної вибірки, розробку інструменту дослідження (анкети) [9], його
апробацію і корекцію, збір, обробку та аналіз
даних, оцінку результатів дослідження. Методом
збору даних було безповоротне вибіркове анонімне письмове опитування (кожен респондент
заповнював анкету лише один раз).
Об’єктом дослідження була думка респондентів – організаторів фармації (керівників і заступників керівників 112 аптек, які знаходяться в
підпорядкуванні КП «Фармація» м. Києва) щодо
методу гомеопатії та перспектив розвитку ресурсного забезпечення його застосування. Анкетування респондентів проводилось за місцем роботи. Отримані відповіді ґрунтувалися на їх власному сприйнятті ситуації та досвіді. Було отримано 110 анкет, з яких відібрано і опрацьовано
105 якісно заповнених анкет. Слід зазначити, що
на деякі питання анкети респонденти мали можливість давати одразу декілька відповідей, тому
сума відсотків не завжди дорівнювала 100.
98,1 % ± 1,3 % респондентів вказали, що
мають спеціальність «Провізор».
Аналіз анкет також дозволив встановити, що
переважна більшість респондентів – керівників
аптек КП «Фармація» м. Києва – є висококваліфікованими фахівцями. Так, найбільша кількість
респондентів (54 особи) мала вищу кваліфікаційну категорію – 51,4 % ± 4,9 % (p < 0,001).
22,9 % ± 4,1 % респондентів мали стаж роботи за цією спеціальністю понад 31 рік.
Більшість респондентів (61,0 % ± 4,8 %) під
час проведення дослідження працювали на посаді завідувача аптеки КП «Фармація» м. Києва.
Найбільша кількість респондентів (24,8 % ± 4,2
%) працювали на посаді керівника/заступника
керівника аптеки до 5 років.
Результати та їх обговорення. За отриманими результатами, 74,3 % ± 4,3 % респондентів
не вважають стандартну фармакотерапію єдиним методом надання медичної допомоги (р
< 0,001).
На думку опитаних організаторів фармації
для підсилення результативності стандартної
фармакотерапії корисним є використання методу гомеопатії (74,4 % ± 4,9 % респондентів, p
< 0,001).
Найбільш частою причиною (65,4 % ± 5,4 %) необхідності використання альтернативних методів
лікування, зокрема гомеопатії, при наданні медичної
допомоги респонденти відмітили розвиток токсичних ефектів та/або алергійних реакцій при застосуванні традиційних лікарських засобів. Серед причин необхідності використання цих методів у сучасній медичній допомозі респонденти
також відмітили:
- розвиток важких побічних реакцій, які нерідко спостерігаються при проведенні стандартної фармакотерапії (46,2 % ± 5,6 % респондентів);
- високу ціна традиційних лікарських засобів (33,3 % ± 5,3 % респондентів);
- наявність великої кількості фальсифікованих фармпрепаратів на фармацевтичному ринку
України (24,4 % ± 4,9 % респондентів);
- нерідко відсутність традиційних лікарських засобів в аптеках (17,9 % ± 4,3 % респондентів);
- нерідко неефективність традиційної фармакотерапії (17,9 % ± 4,3 % респондентів).
Аналіз відповідей на запитання анкети щодо
необхідності включення гомеопатії у стандарти лікування хронічних захворювань показав, що 81,9 % ±
3,8 % респондентів відповіли ствердно на це
питання (р < 0,001).
Відповіді, отримані на запитання щодо основних
організаційних труднощів для розвитку методу гомеопатії, які сьогодні існують у нашій країні, відображено у таблиці 1.
Таблиця 1. Основні організаційні труднощі для розвитку гомеопатії, на думку респондентів, які сьогодні
існують у нашій країні.
Неналагоджене виробництво гомеопатичних препаратів
Неналагоджена реалізація гомеопатичних препаратів
Недостатня кількість лікарів, які практикують гомеопатію
Недостатня кількість провізорів-гомеопатів
Недостатньо сформована нормативна база
Недостатні можливості підвищення кваліфікації провізорів і лікарів у
галузі гомеопатії
Інше
65,9% ± 5,0% респондентів оцінили гомеопатію як ефективний метод, а 29,7 % ± 4,8 %
респондентів
–
як
високоефективний
(p < 0,001).
При цьому 70,5 % ± 4,5 % респондентів від-
Кількість респондентів
14
10
54
60
57
M ± m (%)
13,3 ± 3,3
9,5 ± 2,9
51,4 ± 4,9
57,1 ± 4,8
54,3 ± 4,9
43
41,0 ± 4,8
4
3,8 ± 1,9
мітили, що ефективність методу гомеопатії не
залежить від віку пацієнтів. 19,0 % ± 3,8 % респондентів відповіли, що метод гомеопатії частіше ефективний при лікуванні дітей. 12,4 % ±
3,2 % респондентів вважають, що метод гомео27
Гуцол Л.П. Стан і перспективи розвитку ресурсного забезпечення методу гомеопатії в …
патії частіше ефективний при лікуванні людей
похилого і старечого віку, а 5,7 % ± 2,3 % − у
дорослих осіб середнього віку.
Вивчення думки респондентів щодо ефективності
гомеопатичного лікування на основі проведеного
анкетування виявило, що 49,5 % ± 4,9 % респондентів відмічають найбільшу/найчастішу ефективність методу гомеопатії при використанні
його з метою профілактичного лікування, а
32,4 % ± 4,6 % респондентів зазначають його
найбільшу/найчастішу ефективність при лікуванні гострих захворювань.
Точка зору респондентів щодо ефективності
гомеопатичного лікування хронічних захворювань різних органів і систем відображена на рис. 1.
27,6%
ЛОР-органів
22,9%
нервової системи
20,0%
Захворювання
органів дихання
18,1%
алергічні
13,3%
серцево-судинної системи
11,4%
шкіри
ендокринної системи
9,5%
опорно-рухового апарату
9,5%
сечостатев ої системи
8,6%
шлунков о-кишков ого т ракт у
інших систем
0,0%
пондентів зазначили, що у їхніх аптеках було
розпочато реалізацію гомеопатичних лікарських
засобів ще до 1980 року.
На запитання чи пропонують активно провізори і
фармацевти аптек гомеопатичні лікарські засоби покупцям, було отримано 80,0 % ± 3,9 % ствердних
відповідей (р < 0,001). Водночас негативну відповідь отримано від 12,4 % ± 3,2 % респондентів.
Серед переваг гомеопатичних лікарських засобів,
які спонукають співробітників аптек рекомендувати ці
препарати покупцям, респонденти відмітили в першу чергу безпечність (65,7 % ± 4,6 %), їх натуральний склад (59,0 % ± 4,8 %), а також ефективність (52,4 % ± 4,9 %).
Щодо відповіді на питання чи приносить реалізація гомеопатичних лікарських засобів комерційний
успіх аптеці, де працюють респонденти, було отримано такі відповіді: 54,8 % ± 5,4 % респондентів
дали ствердну відповідь і відмітили, що реалізація гомеопатичних лікарських засобів приносить
аптеці середній комерційний успіх (р < 0,001), а
17,8 % ± 4,2 % респондентів дали ствердну відповідь і відмітили, що реалізація гомеопатичних
лікарських засобів приносить аптеці значний
комерційний успіх. 15,5 % ± 3,9 % респондентів
зазначили, що їм важко відповісти на це питання. Заперечували комерційний успіх аптеки завдяки реалізації гомеопатичних лікарських засобів 11,9 % ± 3,5 % респондентів.
На запитання, чи приносить респондентам моральне задоволення реалізація гомеопатичних лікарських
засобів у їхній аптеці, 95,2 % ± 2,3 % респондентів
відповіли ствердно (p < 0,001).
Отримання морального задоволення від реалізації
гомеопатичних лікарських засобів респонденти пояснювали безпечністю цих препаратів (78,6 % ±
4,5 % респондентів), їхньою ефективністю
(57,1 % ± 5,4 % респондентів), а також натуральним складом гомеопатичних лікарських засобів (56,0 % ± 5,4 %).
Точка зору респондентів щодо потреби у розширенні мережі гомеопатичних аптек у м. Київ за результатами цього дослідження така: 53,3 % ±
4,9 % респондентів відповіли ствердно на це
питання (p < 0,001), 32,4 % ± 4,6 % респондентів зазначили, що їм важко відповісти на це питання, а 14,3 % ± 3,4 % респондентів дали негативну відповідь.
Висновки:
1. За результатами даного соціологічного
дослідження існує потреба у розвитку ресурсного забезпечення застосування методу гомеопатії
в рамках оптимізації пацієнт-орієнтованої медичної допомоги. Так, 81,9 % ± 3,8 % респондентів вважають необхідним включення методу гомеопатії у стандарти лікування хронічних захворювань з метою покращення результативності
медичної допомоги, обґрунтовуючи цю потребу
в першу чергу безпечністю гомеопатичних лікарських засобів і ефективністю методу гомеопатії у різних вікових групах населення при застосуванні його як з метою профілактики, так і з
7,6%
1,9%
5,0%
10,0%
15,0%
20,0%
25,0%
30,0%
Рис. 1. Точка зору респондентів щодо ефективності методу гомеопатії при лікуванні хронічних захворювань
Ні респонденти, ні їхні рідні/знайомі не спостерігали побічних реакцій при використанні гомеопатичних
лікарських засобів (90,4 % ± 2,9 %, р < 0,001).
Констатовано уподобання респондентами вітчизняних гомеопатичних лікарських засобів у 72,5 % ±
4,7 % випадків і вподобання респондентами зарубіжних гомеопатичних лікарських засобів у
54,9 % ± 5,2 % випадків (p < 0,05).
На запитання чому респонденти віддають перевагу саме вітчизняним виробникам гомеопатичних лікарських засобів було отримано такі відповіді: доступні за ціною – 58,2 % ± 5,2 %, високоефективні –
57,1 % ± 5,2 %, завжди є в аптеках – 45,1 % ±
5,2 %, не викликають побічних ефектів – 41,8 %
± 5,2 %.
На запитання чи реалізуються в аптеці, де працюють респонденти, гомеопатичні лікарські засоби
ствердно відповіли 80,0 % ± 3,9 % респондентів
(р < 0,001).
При уточненні які саме гомеопатичні лікарські засоби реалізуються в аптеках, де працюють
респонденти, отримано такі відповіді: комплексні гомеопатичні препарати – 88,1 % ± 3,5 %,
однокомпонентні – 40,5 % ± 5,4 % (р < 0,001).
Наявність в аптеці, де працюють респонденти,
відділу гомеопатичних лікарських засобів підтвердили
лише 25,0 % ± 4,7 % респондентів (р < 0,001).
Аналіз отриманих результатів показав, що в
аптеках КП «Фармація» (за даними проведеного
анкетування) реалізацію гомеопатичних лікарських засобів було розпочато, в основному, в
2011-2013 роках. При цьому 7,1 % ± 2,8 % рес28
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
метою лікування.
2. Встановлено, що в мережі аптек КП «Фармація» м. Києва доступні гомеопатичні лікарські засоби вітчизняного і зарубіжного виробництва. Провізори і фармацевти КП «Фармація» м.
Києва в рамках фармацевтичної опіки активно
рекомендують своїм покупцям гомеопатичні
лікарські засоби, обґрунтовуючи свої рекомендації безпечністю, ефективністю і натуральним
складом цих препаратів.
3. 54,8 % ± 5,4 % і 17,8 % ± 4,2 % респондентів відмітили, що реалізація гомеопатичних
лікарських засобів приносить аптеці відповідно
середній і значний комерційний успіх (р
< 0,001). Водночас 95,2 % ± 2,3 % респондентів
відмітили, що реалізація гомеопатичних лікарських засобів у їхній аптеці приносить їм моральне
задоволення, причиною якого є безпечність
(78,6 % ± 4,5 % респондентів) та ефективність
(57,1 % ± 5,4 % респондентів) цих препаратів, а
також натуральний склад гомеопатичних лікарських засобів (56,0 % ± 5,4 %). Ці обставини, на
нашу думку, також забезпечують доцільність
подальшого розвитку ресурсного забезпечення
методу гомеопатії.
4. 53,3 % ± 4,9 % респондентів вказали на
потребу у розширенні мережі гомеопатичних
аптек у м. Київ.
Перспективи подальших досліджень. Результати аналізу думки респондентів щодо перспектив розвитку ресурсного забезпечення застосування методу гомеопатії та виявлених організаційних труднощів для розвитку гомеопатичної
допомоги, що існують сьогодні у нашій країні
(недостатньо сформована нормативна база, недостатня кількість лікарів, які практикують метод
гомеопатії, і недостатня кількість провізорівгомеопатів) можуть стати основою для окреслення перспектив подальших досліджень з метою розробки відповідних науково обгрунтованих управлінських рішень щодо їх усунення.
допомоги в закладі охорони здоров’я:
[Монографія] / В.В. Горачук. – Вінниця: ПП
Балюк І.Б., 2012. – 212 с.
6. Гуцол Л.П. Актуальність застосування
гомеопатії як холістичного методу в діяльності
лікаря загальної практики – сімейної медицини
/ Л.П. Гуцол, О.П. Мощич // Сімейна медицина. – 2013. – № 4 (48). – С. 112-114.
7. Гуцол Л.П. Анализ отзывов пациентов о
лечении методом классической гомеопатии /
Л.П. Гуцол, Е.Н. Гуцол // Гомеопатия и фитотерапия. – 2014. – № 2 (44). – С. 5-9.
8. Мощич А.П. Гомеопатия и государственная
система здравоохранения (обзор некоторых международных основополагающих аспектов
взаимоотношений) / А.П. Мощич, В.А. Туманов
// Український гомеопатичний щорічник. –
2007. – Т. 10. – С. 56-62.
9. Організація
соціологічних
опитувань
пацієнтів, їх представників і медичного персоналу в закладах охорони здоров’я: методичні
рекомендації / В.В. Горачук, Ю.В. Вороненко,
Н.Г. Гойда [та ін.]. – Київ, 2012. – 21 с.
10. Руководство по разработке стратегий обеспечения качества и безопасности с позиции
систем здравоохранения // Европейское региональное бюро Всемирной организации здравоохранения. – 2008. – 86 с.
11. Eames S. Homeopathic politics / Sara Eames
// Simile. The Faculty of Homeopathy Newsletter.
– 2010. – Oct. – P. 4.
12. Fisher P. The science of homeopathy: the
current state of play / Fisher Peter // Changing
Perceptions: an integrated approach to serious
illness.
Faculty
of
Homeopathy.
British
Homeopathic Congress. – Cambridge, 2010. – P.
41.
13. Nicolai T. Homeopathy as a part of Integrative
Medicine – Political developments / Ton Nicolai
// The 64th Congress of Liga Medicorum
Homoeopathica Internationalis, (Warsawa, 26–30
Aug. 2009): abstract book. – Warsawa (Poland),
2009. – P. 29.
14. WHO traditional medicine strategy: 2014–
2023. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.who.int/medicines/publications/tradit
ional/ trm_strategy 14_23/en/
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Вороненко Ю.В. Реформування охорони
здоров’я: успіхи і перешкоди / Ю.В. Вороненко,
Н.Г. Гойда // Сучасні медичні технології. –
Запоріжжя, 2013. – № 2 (18). – С. 24-26.
2. Гарник Т.П. Сучасний розвиток гомеопатії
як методу комплементарної та альтернативної
медицини / Т.П. Гарник, Т.М. Козименко, Л.М.
Кіркілевська
//
Фітотерапія.
Науковопрактичний часопис. – Київ, 2008. – № 2. – С. 38.
3. Гойда Н.Г. Стан і перспективи розвитку
гомеопатичної допомоги в Україні / Н.Г. Гойда,
Л.П.
Гуцол
//
Клінічна
фармація,
фармакотерапія та медична стандартизація. –
2013. – № 2. – С. 106-112.
4. Гомеопатія і наномедицина: спільне та
особливості / І.С. Чекман, О.П. Мощич, В.Я.
Антонченко [та ін.] // Фармакологія та лікарська
токсикологія. – 2013. – № 2 (33). – С. 21-25.
5. Горачук В.В. Управління якістю медичної
Надійшла 24.04.2014 р.
Рецензент: проф. Ю.М. Вовк
29
Дмитренко С.В. Вікові та гендерні особливості іхтіозу в подільському регіоні
УДК: 616.5-003.871 -08
С.В. Дмитренко
ВІКОВІ ТА ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ІХТІОЗУ В ПОДІЛЬСЬКОМУ
РЕГІОНІ
Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова
Дмитренко С.В. Вікові та гендерні особливості іхтіозу в Подільському регіоні // Український
морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 30-32.
В статті представлені результати дослідження вікових та гендерних особливостей іхтіозу у Подільському регіоні. Встановлено, що серед хворих на іхтіоз 70 % складали чоловіки, а жінки - 30 %. Серед
чоловіків переважали пацієнти чоловіки в середньому віці (18- 44 роки) – 75 %. У більшості хворих жіночої статі репродуктивного віку (15- 45 років) виявлено порушення оваріо-менструального циклу (9 з
12 пацієнток).
Ключові слова: іхтіоз, гендерні та вікові особливості, перебіг.
Дмитренко С.В. Возрастные и гендерные особенности ихтиоза в Подольском регионе // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 30-32.
В статье представлены результаты исследования возрастных и гендерных особенностей ихтиоза в
Подольском регионе. Установлено, что среди больных ихтиозом 70% составляли мужчины, а женщины - 30%. Среди мужчин преобладали пациенты мужчины в среднем возрасте (18- 44 лет) - 75%. У большинства больных женского пола репродуктивного возраста (15- 45 лет) выявлены нарушения оварио-менструального цикла (9 из 12 пациенток).
Ключевые слова: ихтиоз, гендерные и возрастные особенности, течение.
Dmitrenko S.V. Age and gender features ichthyosis in Podіlsk region // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 30-32.
The paper presents the results of studies age and gender characteristics of ichthyosis Podolsky region.
Established that among patients with ichthyosis 70% were men and women - 30%. Among male patients
dominated middle-aged men (18- 44 years) - 75%. In most patients, women of reproductive age (15- 45 years)
breach ovario-menstrual cycle (9 of 12 patients).
Key words: ichthyosis, gender and age, course.
екологічної реабілітації і корекції хронічних
дерматозів та захворювань, що передаються
статевим шляхом» (Державний реєстраційний
номер 0107U012451, затверджена у 2012р.).
Мета роботи: встановити вікові та гендерні клініко-епідеміологічні прояви іхтіозу серед хворих Вінницької області.
Матеріали та методи дослідження. Проведене когортне дослідження та аналіз клініколабораторних особливостей перебігу іхтіозу у
70 хворих на іхтіоз відносно віку, статі, умов
проживання та праці, наявності шкідливих
звичок, спадковості, кількості звернень на рік,
дати встановлення діагнозу, наявності супутніх
захворювань. У всіх хворих встановлений діагноз згідно клінічних рекомендацій МОЗ
України [6, 13] та виконаний рекомендований
мінімальний рівень клініко-лабораторних досліджень. Всі хворі перебували на диспансерному нагляді та лікуванні у дерматолога за місцем проживання в період 2010 - 2014 роки,
отримували лікування згідно протоколів надання медичної допомоги населенню МОЗ
України [13]. Обстеження хворих проводилось
за місцем проживання та при зверненні в обласний шкірно-венерологічний диспансер.
Вибірка хворих проводилась випадковим
способом, отримані результати аналізувались
методами статистики рекомендованих до когортних досліджень [5] в пакеті програм
"STATISTICA 5.5" (належить ЦНІТ ВНМУ ім.
Вступ. Клінічний перебіг вульгарного іхтіозу є досить маловивченим питанням в дерматовенерології [2, 11]. Класичним залишається опис даного захворювання, як дуже варіабельного відносно перебігу і клінічні прояви,
якого, індивідуальні у кожного пацієнта [4, 12].
Існуючі на сьогодні спроби класифікації захворювання чи виділення клінічних форм або
стадій іхтіозу залишаються одиничними і досить дискутабельними [8, 10]. На наш погляд
це викликано дисбалансом між сучасними даними відносно генетично - молекулярних механізмів патогенезу ВІ [10] і досить маловивченими або застарілими описами клінічних
особливостей патології, що суттєво знижує
ефективність навіть найбільш модернових терапевтичних засобів [4, 12].
Одиничні дослідження проведені серед
окремих популяційних груп населення України не встановили якихось закономірностей
щодо розподілу захворюваності на іхтіоз відносно віку та статі, однак вони були проведені
в досить обмежених відносно локалізації та
статі вибірках [7].
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дане дослідження виконано в рамках наукової тематики кафедри
шкірних та венеричних хвороб Вінницького
національного медичного університету імені
М.І. Пирогова «Удосконалення методів профілактики, діагностики та комплексної ендо30
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
М.І.
Пирогова,
ліцензійний
№
AXXR910A374605FA).
Результати та їх обговорення. Наше дослідження висвітлюють, вперше за останні 30
років [4], клініко-епідеміологічні особливості
іхтіозу в Україні. Як і більшість подібних до-
сліджень, проведених за останній час [9, 11],
нами виявлено певні вікові, гендерні особливості Подільської популяції пацієнтів, що вимагають подальшого врахування при діагностиці, лікуванні та диспансеризації хворих на
іхтіоз (табл. 1).
Таблиця 1. Розподіл хворих на іхтіоз відносно віку та статі (за віковими стандартами ВООЗ)
Вік
Молодше 18
18- 44
45 -59
60-74
74 і старше
Загальна кількість
Чоловіки
10
32
4
2
0
48
Жінки
7
9
1
3
2
22
недостатність діагности в певних вікових групах. За даними багатьох дослідників [7] в східних регіонах України відмічалось переважання
хворих жіночої статі.
Привертає увагу факт наявність у більшості хворих жіночої статі репродуктивного віку
(1545
років)
порушень
оваріоменструального циклу – із 13 осіб даного вікового періоду у 9 були наявні такі порушення.
Гінекологічні порушення мали вигляд від альгодисменорії у 5 осіб, до хронічного аднекситу
та недостатності ІІ фази овуляторного циклу у
однієї пацієнтки.
Отримані нами дані корелюють із класичними спостереженнями та висновками про
тісний взаємозв’язок гормонального дисбалансу у жінок із проявами іхтіозу [3, 4, 12]. Можемо зробити висновок про необхідність посиленої уваги за гінекологічним статусом даної
категорії пацієнтів, що на сьогодні, не враховується в сучасних рекомендаціях та міжнародних настановах щодо клінічного ведення
хворих на іхтіоз.
Щодо гендерного розподілу часу встановлення діагнозу іхтіозу, то для більшості хворих
обох статей верифікація діагнозу відбувалася
відразу після народження (табл. 2).
Серед групи досліджуваних хворих більшість складали чоловіки, як і в генеральній
популяції хворих на іхтіоз у Вінницькій області [1], що відображає структуру поширеності
даної патології в регіоні. В нашій групі дослідження 70 % складали чоловіки, а жінки, відповідно, - 30%.
Що до віку, то загальний середній вік в
групі становив 29,7 років, серед хворих чоловічої статі середній вік склав – 26,9, у пацієнтів
жіночої статі - 36,3 роки (р < 0,05). Різниця в
середньому віці відображає демографічну ситуацію в Україні, яка проявляється у суттєвому
переважанні середньої тривалості життя жінок
у порівнянні з середньою тривалістю життя
чоловіків. Згідно з даними за 2012 рік, у чоловіків вона склала – 66,11, у жінок – 76,02. Тобто жінки живуть майже на 10 років довше, ніж
чоловіки [13].
Аналізуючи результати нашого когортного
дослідження привертає увагу переважання чоловіків пацієнтів в середньому віці (18-44 роки)
– 75 % від загальної кількості, а у жінок розподіл має більш симетричний розподіл. Виявлені
дані, свідчать на наш погляд, про існуючі розбіжності гендерного представництва різних
вікових груп в Україні, та, можливо про певну
Таблиця 2. Гендерні особливості віку встановлення діагнозу
Дата встановлення діагнозу
1-й рік життя
1-10 років
11-18 років
Старше 18
Жінки (n=22)
19
2
1
0
Настороженість лікарів первинної ланки
надання медичної допомоги виявляється у
встановленні діагнозу основної групи пацієнтів на першому році життя, що суттєво покращує віддалені результати терапії і зменшує
інвалідизацію пацієнтів в працездатному віці.
Можемо зазначити, що застосування стандартного лікування рекомендованого сучасними клінічними настановами та протоколами
[8, 13] зменшує інвалідизацію пацієнтів до мі-
Чоловіки (n =48)
41
2
5
0
німуму, що і спостерігалось у хворих нашої
вибірки.
Висновки:
1. Виявлено, що серед хворих на іхтіоз 70
% складали чоловіки, а жінки - 30%.
2. Серед чоловіків переважали пацієнти
чоловіки в середньому віці (18- 44 роки) – 75
%.
3. У більшості хворих жіночої статі репродуктивного віку (15- 45 років) виявлено пору31
Дмитренко С.В. Вікові та гендерні особливості іхтіозу в подільському регіоні
шення оваріо - менструального циклу (9 з 12
пацієнток).
Перспективи подальших досліджень.
Перспективною подальших досліджень є вивчення гендерних та вікових особливостей
клінічних проявів іхтіозу.
и сел харьковской области / А.М. Федота,
П.П. Рыжко, В.М. Воронцов // Медицина
сьогодні і завтра. – 2010. – № 2-3. – С. 47-48.
8. Bellew S. Overcoming the Barrier Treatment
of Ichthyosis: A Combination-therapy Approach
/ S. Bellew, J.Q. Del Rosso // J. Clin. Aesthet.
Dermatol. – 2010. – Vol. 3, № 7. – P. 49-53.
9. Epidemiology and clinical characteristics of
bullous
ichthyosisform
erythroderma
(keratinolytic ichthyosis) in Japan: results from a
nationwide survey / М. Kurosawa, А. Takagi, А.
Tamakoshi [et al.] // J. Am. Acad. Dermatol. –
2013. – № 68. – Р. 278-283.
10. Lai-Cheong
J.E.
Pathogenesis-based
therapies in ichthyoses / J.E. Lai-Cheong, P.M.
Elias, A.S. Paller // Dermatol Ther. – 2013. –
Vol. 26, № 1. – Р. 46-54.
11. Incidence of moderate to severe ichthyosis
in the United States / L. Milstone, К. Miller, М.
Haberman, J. Dickens // Arch. Dermatol. –
2012. – № 148. – Р. 1080–1081.
12. Oji V. Ichthyosis: clinical manifestations and
practical treatment options / V. Oji, H. Traupe
// Am. J. Clin. Dermatol. – 2009. – Vol. 10, №
6. – P. 351-364.
13. http: www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_2004
0505_191.html
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Дмитренко С.В. Розповсюдженість іхтіозу
у Вінницькій області: погляд на проблему /
С.В. Дмитренко // Biomedical and Biosocial
Antropology. – 2012. – № 18. – С. 226-228.
2. Дудченко М.О. Шкірні та венеричні хвороби / М.О. Дудченко, В.Г. Коляденко. – К.,
2008. – 346 с.
3. Куклин
В.Т.
Ихтиоз
(клиникогенеалогические, морфологические, дерматоглифические, функциональные исследования,
лечение и реабилитация больных): автореф.
дис. … д-ра мед. наук / В.Т. Куклин. – М,
1987. – 27 с.
4. Потоцкий И.И. Ихтиоз / И.И. Потоцкий.
– Киев: Здоровья, 1981. – 91 с.
5. Реброва О.Ю. Статистический анализ
медицинских данных. Применение пакета
прикладных программ БТАТШЛСА / О.Ю.
Реброва. – М.: Медиа Сфера, 2006. – 312 с.
6. Рыжко П.П. Генодерматозы: буллезный
эпидермолиз, ихтиоз, псоріаз / П.П. Рыжко,
А.М. Федота, В.М. Воронцов. – Харьков, 2004.
– 330 с.
7. Федота А.М. Генетико-эпидемиологиическое исследование населения малых городов
Надійшла 25.04.2014 р.
Рецензент: доц. Л.І. Чистолінова
32
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
UDC: 616-092.19/099
Y. Kuzenko, A. Romanyuk, *Y. Lindіna, O. Hudymenko
T-LYMPHOCYTES AND PERIODONTAL INFLAMMATION (SHORT REPORT)
Sumy State University; * The first health care center №3 in. Sumy
Kuzenko Y., Romanyuk A., Lindіna Y., Hudymenko O. T-lymphocytes and periodontal
inflammation (short report) // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 33-35.
Object. The object of this study was to analyze the expression of CD3 in periodontal inflammation
Methods. 27 patients (giant-cell epulis) and 30 patients (acute and chronic inflammations) evaluated for
expression of CD3 by immunohistochemistry.
Results. CD3 no expressed in giant-cell. By immunohistochemistry, 0% of giant-cells were positive for
CD3, whereas only 23.28% of infiltrative cells were positive for СD3 (P<0.05). As far as immunoexpression
of CD3 in acute inflammation, 32,7±2,43% was positive cells. Cells infiltration, immunoreactivity of CD3 was
56.2±8,6% (P<0.05) in chronic process.
Conclusion. Chronic periodontopathies have been characterized by the presence in the periodontal
connective tissue of an abundant chronic T cells inflammatory infiltrate.
Key words: CD3, immunohistochemistry, oral giant-cell epulis, inflammation.
Кузенко Е., Романюк А., Лындина Ю., Гудыменко Е. T-лимфоциты и воспаление пародонта
(краткие сведения) // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 33-35.
Объектом данного исследования является анализ экспрессии CD3 в пародонте при воспалении.
Методы. 27 пациентов с гигантоклеточным эпулисом и 30 пациентов с острым и хроническим воспалением пародонта оценивали на наличие CD3 положительных клеток иммуногистохимии.
Результаты. Гигантские клетки не были CD3 положительными, тогда как только 23,28% клеток
инфильтрата в гигантоклеточном эпулисе были СD3 положительными (P <0,05). При остром воспалении 32,7 ± 2,43% клеток клеточного инфильтрата были СD3 позитивными. CD3 + иммунореактивность была 56,2 ± 8,6% в клеточном инфильтрате (р <0,05) при хроническом процессе.
Заключение. Хроническое воспаление пародонта характеризуется наличием в соединительной
ткани обильной Т-клеточной воспалительной инфильтрации.
Ключевые слова: CD3, иммуногистохимия, эпулис, воспаление.
Кузенко Є., Романюк А., Линдіна Ю., Гудименко О. T-лімфоцити і запалення пародонту (короткі відомості) // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 33-35.
Об'єктом даного дослідження є аналіз експресії CD3 позитивних клітин в пародонті при запаленні.
Методи. 27 пацієнтів з гігантоклітинним епулісом і 30 пацієнтів з гострим і хронічним запаленням
оцінювали на наявність CD3 позитивних клітин імуногістохімічно.
Результати. Гігантські клітини не є CD3 позитивними, тоді як тільки 23,28% клітин інфільтрату в
гігантоклітинному епулісі були СD3 позитивними (P <0,05). При гострому запаленні клітинний інфільтрат мав 32,7 ± 2,43% СD3 позитивних клітин. CD3 иммунореактивность була 56,2 ± 8,6% у клітинному інфільтраті (р <0,05) при хронічному запаленні.
Висновок. Хронічні запалення пародонту характеризується наявністю в сполучній тканині рясної
Т-клітинної запальної інфільтрації.
Ключові слова: CD3, імуногістохімія, епуліс, запалення.
Introduction. The most common and most investigated dental diseases is periodontal inflammation The major cause of gingivitis is an accumulation of microbial plaque in and around the dentogingival complex, which, when removed, results
in complete resolution of the inflammatory lesion
[1].
Page et al revealed the early stages of gingival
inflammation, pro-inflammatory cytokines secreted by activate T-lymphocytes, macrophages
and other cells (e.g. fibroblasts, epithelial and endothelial cells) [2].
T-lymphocytes is specifically related to CD3
protein complex within the cellular membrane of
T-lymphocytes. CD3 antigen is presented in the
membrane of all mature T-cells and natural killer
lymphocytes (NK) being absent in other types of
lymphocytes [3]. CD-3+ inflammatory cells gingival was correlated with an increase of collagen
loss significantly [4].
The aim of this study is to determine the
presence of T-lymphocytes cells in periodontal
inflammation, and giant-cell epulis
Methods. The study samples consisted of the
periodontal and epulis tissues of patients. The
subjects were divided into two equal groups:
Patient Group (Group 1) consisted of 27 people who had a morphologically diagnosis of giant
cell granuloma.
Control group (Group 2) consisted of 30 patients who had died in Sumy Regional Hospital.
The patients had various diagnoses (not atherosclerotic ones).
The study population included 27 patients
with giant-cell epulis. Only patients with available
tissue represent a subset of the overall study cohorts.
Immunostainings for CD3 was performed
on formalin-fixed (pH 7,4), paraffin-embedded
thyroid tissue sections using mouse monoclonal
33
Kuzenko Y., Romanyuk A., Lindіna Y., Hudymenko O. T-lymphocytes and periodontal …
anti- CD3 (Thermo Fisher Scientific UK). Briefly,
4μm thick tissue sections were dewaxed in xylene
and were brought to water through graded alcohols. Antigen retrieval was performed by microwaving slides in 10mM citrate buffer (pH 6.2) for
30 min at high power, according to the manufacturer’s instructions. To remove the endogenous
peroxidase activity, sections were then treated
with freshly prepared 1.0% hydrogen peroxide in
the dark for 30 min at 37° C temperature. Nonspecific antibody binding was blocked using
blocking serum. The sections was incubated for
30 min, at 37° C temperature, with the primaries
antibodies against CD3 diluted 1:100 in phosphate buffered saline (PBS) pH 7.2, After washing 3 times with PBS. Anti-(mouse IgG)–
horseradish peroxidase conjugate (1:40 000 dilution) was used for the detection of the CD3 primaries antibodies, sections were then incubated
for 20 min, at 37° C temperature. The colour was
developed by DAB.
Appearance of positive factors was detected
semiquantitatively by counting of positive giant
cells in visual field.
The data was analysed using STATISTICA
8.0 software, user version STA862D175437Q.
The results are presented as average values
(±SD). The K-S test was used in order to evaluate the normality of the data. Also, the Student
method was used to perform simple comparative
analysis. A value ofp < 0.05 was considered significant.
Results. Groups 1 and 2 men and women
were prevalence in the 30- to 70-year-old-age.
Group 1 found the lower jaw (55%) than in the
upper jaw. In the group 2 patients divided 13
with acute and 17 with chronic inflammations.
Staining by G-E we studied previously.
CD3 expressed in giant-cell epulis. Expression of CD3 in giant-cell epulis shown in Fig. 1.
By immunohistochemistry, 0% of giant-cells have
been positive for CD3, whereas only 23.28% of
infiltrative cells were positive for СD3 (P<0.05).
The immunoexpression of CD3 (Group 2)
has confirmed by the presence of brown stained
cytoplasm in cells infiltration. In general, CD3
staining was more intense in the T-cells. As far as
immunoexpression of CD3 in acute inflammation
(Fig-I. 2), 32,7±2,43% was positive cells. Cells
infiltration, immunoreactivity of CD3 was
56.2±8,6% (P<0.05) in chronic process (Fig 2-II).
Fig. 1. Expression of CD3 proteins in giant-cell
epulis (x100 magnification) A – T-cells CD3 “+”, B –
giant cells CD3 “-”
Fig. 2. Expression of CD 3 in gingival, group 2, (x400 magnification) I acute inflammation A - pericellular and
perivascular edema, B – T “+” blood cells infiltration, C – blood vessel. II chronic process A - zone of edema B - T
cells infiltration.
The results of the chronic process shown in Fig
3. Widespread T-cells reactivity in epithelium (Fig.
3). T- lymphocyte reactivity in epithelium was evidence cells migration into oral cavity.
Dictation. The inflammatory infiltration of
periodontitis is composed of mononuclear cells,
mainly mononuclear phagocytes and lymphocytes. T lymphocytes predominate in the nonprogressive stable periodontal lesion in wbich CD4H cells predominate over the CD8-type. The
34
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
proportion of B-lymphocytes and plasma cells
increases as periodontitis progresses. [5, 6]
REFERENCES:
1. Role of free radicals and antioxidants in the
pathogenesis of the inflammatory periodontaldiseases / Iain L. C., Chapple J. Clin Pathol // Mol
Pathol. – 1996. - N49. – P.247-255.
2. Page, R.C. Gingivitis / R.C. Page, // J. Clin.
Periodontol. - 1986. – N.13. – P.345–355.
3. Inflammatory
reaction
in
chronic
periodontopathies in patients with diabetes
mellitus. Histological and immunohistochemical
study / Georgiana Cristiana Camen, O. Caraivan,
Mădălina Olteanu [et all] // Rom J Morphol
Embryol 2012. - N53 (1). – P.55–60.
4. Are cytokines linked to collagen breakdown
during periodontal disease progression? / Ejeil,
A.L., Gaultier, F., Igondjo-Tchen, S J. //
Periodontol. - 2003. - N14. – P.196–201.
5. Seymour G.J. Importance of the host response
in the periodontium. / G. J. Seymour // J Clin
Periodontoi. – 1991. – N.18 – P.421-426.
6. Cell populatiorts and episodic periodontal
attachment loss in humans / Zappa U., ReinkingZappa M., Graf H. [et all] // J Clin Periodontol.
– 1991. – 18. – P.508-515.
7. Signaling
D.
D.
Pregnancy-associated
exosomes and their modulation of T Cell. / D D.
Signaling Taylor, A. Sibel, G. T. Cicek //
Immunol. – 2006. – 176. - P1534-1542.
Fig. 3. Expression of CD3 in gingiva, group 2,
chronic process (x400 magnification) A – T-cells in
epithelium, B T-cells infiltration.
T cells carry out several functions within the
immune response: lyses the cells that express noself molecules on their surface, regulates the immune response, mediates the reactions of delayed
hypersensitivity, synthesizes the most part of lymphokines, stimulates the differentiation of Blymphocytes towards plasma cells, etc
Douglas D. et all studied modulation of the
JAK3 pathway is critical for specific type 1 cytokine receptors, which possess common chains
and can modulate CD3 mediated activation, leading to T cell anergy expression is a key signaling
intermediate for receptor signaling in both T and
NK cells, and the JAK/STAT pathway is also
critical for T regulatory cells and NK cell activation and function. [7]
Conclusion. Chronic periodontopathies have
been characterized by the presence in the periodontal connective tissue of an abundant chronic
T cells inflammatory infiltrate.
Надійшла 27.04.2014 р.
Рецензент: проф. С.А. Кащенко
35
Москаленко Р.А., Романюк А.М., Піддубний А.М., Линдін М.С. Особливості біомінера- …
УДК: 616.65-003.7
Р.А. Москаленко, А.М. Романюк, А.М. Піддубний, М.С. Линдін
ОСОБЛИВОСТІ БІОМІНЕРАЛІЗАЦІЇ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ
ДОБРОЯКІСНІЙ ГІПЕРПЛАЗІЇ
Сумський державний університет
Москаленко Р.А., Романюк А.М., Піддубний А.М., Линдін М.С. Особливості біомінералізації
передміхурової залози при доброякісній гіперплазії // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 36-37.
Мета дослідження полягає у вивченні особливостей морфогенезу простатолітів у передміхуровій
залозі на тлі її нодулярної гіперплазії.
Матеріали та методи. Робота включає гістологічне дослідження 890 хірургічних біопсій доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Методи фарбування – гематоксилін еозин, реакція фон Косса
та конго червоним.
Результати. Середній вік оперованих хворих склав 70,4 ± 0,63 років. У 90,02 ± 1,77% випадків при
нодулярній гіперплазії передміхурової залози виявлені ознаки дифузного чи вогнищевого запалення,
застій секрету спостерігалися в 84,52 ± 2,84% зразків. У просвіті залоз corpora amylacea були знайдені в
69,15 ± 1,21% випадків, в 29,4 ± 3,85% - конкременти. Виявлений сильний кореляційний зв’язок між
запаленням і біомінералізацією - r = 0,95 (р <0,05), запаленням та застоєм секрету - r = 0,96 (р <0,05),
застоєм секрету та утворенням конкрементів - r = 0,86 (р <0,05).
Висновок. Основний механізм формування конкрементів – це преципітація солей неорганічних
речовин шляхом прямого осадження секрету простати, а не дистрофічна кальцифікація corpora
amylacea.
Ключові слова: нодулярна гіперплазія передміхурової залози, біомінералізація, corpora amylacea,
конкременти.
Москаленко Р.А., Романюк А.Н., Поддубный А.М., Лындин Н.С. Особенности биоминерализации предстательной железы при доброкачественной гиперплазии // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 36-37.
Цель исследований заключается в изучении особенностей морфогенеза простатолитов предстательной железы на фоне ее нодулярной гиперплазии.
Материалы и методы. Работа включает гистологическое исследование 890 хирургических биопсий доброкачественной гиперплазии предстательной железы. Методы окрашивания - гематоксилин
эозин, реакция фон Косса и конго красным.
Результаты. Средний возраст оперированных больных составил 70,4 ± 0,63 лет. В 90,02 ± 1,77%
случаев при нодулярной гиперплазии предстательной железы обнаружены признаки диффузного или
очагового воспаления, застой секрета наблюдались в 84,52 ± 2,84% образцов. В просвете желез corpora
amylacea были обнаружены в 69,15 ± 1,21% случаев, в 29,4 ± 3,85% - конкременты. Выявлена сильная
корреляционная связь между воспалением и биоминерализацией - r = 0,95 (р <0,05), воспалением и застоем секрета - r = 0,96 (р <0,05), застоем секрета и образованием конкрементов - r = 0,86 (р <0,05).
Вывод. Основной механизм формирования конкрементов - это преципитация солей неорганических веществ путем прямого осаждения секрета простаты, а не дистрофическая кальцификация corpora
amylacea.
Ключевые слова: нодулярная гиперплазия предстательной железы, биоминерализация, corpora
amylacea, конкременты.
Moskalenko R., Romaniuk A., Piddubnyi A., Lyndin M. Features of prostatic`s biomineralization in
benign hyperplasia // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 36-37.
The purpose of this article is to explore the features of prostatoliths morphogenesis on the background of
nodule prostatic hyperplasia.
Materials and methods. The work includes histological research of 890 surgical biopsies of benign
prostatic hyperplasia, the sections were stained with hematoxylin and eosin or Congo red, von Kossa
methods.
Results. The average age of the operated patients was 70,4 ± 0,63 years old. In 90,02 ± 1,77% of cases
nodular prostatic hyperplasia was combined with diffuse or focal inflammation, engorgements of prostate
gland secretion were observed in 84,52 ± 2,84%. In the lumen of the prostate gland corpora amylacea were
detected in 69,15 ± 1,21% of cases, in 29,4 ± 3,85% - concreations. There was a significant strong correlation
between inflammation and calculi - r = 0.96 (p<0,05), inflammation and secret engorgement - r = 0,95
(p<0,05), engorgement and concreations - r = 0,86 (p <0,05).
Conclusion. Based on the received data, the dominant mechanism of concrements formation is
precipitation by direct sedimentation of prostate secretions, but it’s not a dystrophic calcification of the
corpora amylacea.
Key words: prostate hyperplasia, biomineralization, corpora amylacea, concrement.
Вступ. Організм людини – це складна система, яка представлена органічними та неорганічними речовинами, між котрими існує певний
баланс. У разі його порушення виникає ряд па-
Дослідження виконане в межах навчальнодослідницької теми «Морфогенез загальнопатологічних процесів», № державної реєстрації
013U003315.
36
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
тологічних станів, зокрема ектопічна біомінералізація в органах і тканинах людини [1]. Організм може реагувати на зовнішні впливи шляхом
зміни концентрацій компонентів, які знаходяться
у фізіологічних рідинах, руйнуванням структур
епітеліальної тканини, що призводить до зміни
особливостей їх зволоження, зміни механізмів
синтезу інгібіторів росту конкрементів [4, 7].
Поряд з генетично-обумовленими мінеральними структурами (кістки, зуби та ін.) біоліти
мають значне поширення в органах та тканинах.
Серед них найбільш часто зустрічаються конкременти в нирках, жовчному міхурі, серцевих
клапанах та в паренхіматозних органах, зокрема
простаті.
Виникнення біомінералів у передміхуровій
залозі пов’язують з наявністю в ній патологічних включень – corpora amylacea, або крохмальних тілець [3]. Вони утворюються з β2мікроглобуліну, який надходить у просвіт простатичних залоз з рефлюксної сечі [6].
Простатолітіаз може протікати безсимптомно за наявності неінфікованих конкрементів
малих розмірів. В інших випадках присутність
біолітів значно знижує рівень життя пацієнтів,
погіршує перебіг основного захворювання, знижує ефективність фармакотерапії та створює
вогнища хронічного запалення [2, 5].
Метою нашої роботи стало вивчення морфогенезу простатолітів у передміхуровій залозі
при її доброякісній гіперплазії.
Згідно зі статистичним даними відділу управління охорони здоров’я Сумської обласної ради,
на теренах Сумської області протягом 2008-2014
років зафіксований високий рівень захворюваності та поширеності патології передміхурової залози
з помірною тенденцією до росту цих показників.
Провідне місце займають доброякісні гіперплазії
та рак передміхурової залози.
Матеріали та методи. Нами було проаналізовані 890 інтраопераційних біопсій передміхурової залози з урологічного відділення Сумської
обласної клінічної лікарні (2008-2014 роки спостереження). Методом гістологічного дослідження було фарбування гематоксиліном - еозином, за фон Коссом та конго червоним.
Результати. Вік пацієнтів варіював від 35 до
89 років, і в середньому склав 70,4 ± 0,63 роки.
Макроскопічно при вивченні операційного матеріалу простатоліти виявлені близько 1% випадків, переважно в периферійних ділянках передміхурової залози. Розмір їх коливався від 1 до
6 мм. Виявлені біомінерали мали жовтий, жовтосірий чи білий колір, щільну консистенцію та
пошарову структуру.
При фарбування конго червоним у 69,15 ±
1,21% просвітів простатичних залоз були виявлені corpora amylacea, а в 29,4 ± 3,85% зразків
були верифіковані конкременти за допомогою
реакції фон Косса. В 90,02 ± 1,77% випадків
нодулярна гіперплазія простати поєднувалася з
вогнищевим чи дифузним запаленням. Запальна
інфільтрація, як правило, розташовувалася на-
вколо залоз та в 84,52 ± 2,84% супроводжувалася
застоєм секрету.
Статистично сильний достовірний прямий
кореляційний зв’язок виявлений між процесами
запалення та біомінералізації - r = 0.96 (p<0,05),
запаленням та застоєм секрету - r = 0,95 (p<0,05).
Встановлено також сильний кореляційний зв’язок
між застоєм секрету та утворенням конкрементів –
r = 0,86 (р <0,05). Зв’язки між утворенням corpora
amylacea із застоєм секрету(r = 0,55, р> 0,05) та
запаленням (r = 0,7, р> 0,05) недостовірні та мають
середню силу. Кореляція між процесами генезу
corpora amylacea та біомінералів є слабкою та недостовірною (r = 0,7, р> 0,05)
Висновки:
1. У морфогенезі біомінералізації передміхурової залози при її гіперплазії важлива роль
належить запаленню тканини простати та застою секрету.
2. Дистрофічна кальцифікація крохмальних тілець у морфогенезі простатолітіазу займає
незначне місце.
3. Стабільність форми, структури, консистенції простатолітів у всіх досліджених зразках
свідчить про подібність механізмів утворення
конкрементів у передміхуровій залозі та урегульованість процесу біомінералізації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Голованова О. А. Патогенное минералообразование в организме человека / О. А. Голованова // Известия Томского политехнического
университета. – 2003 – т.315 - №3 - С. 51-56.
2. Камни простаты, современные лечебнодиагностические подходы / [З.В. Стецишин,
Д.В. Щукин, Д.В. Мегера, Г.И.Середа] // В кн:
Здоровье мужчины. – Харьков, 2004. – С.269274.
3. Amyloid in prostatic corpora amylacea / Cross
P.A., Bartley C.J., McClure J. //J. Clin. Pathol. –
1992. – Vol. 45. - p.894-897.
4. Calcification of multi-potent, prostate tumor
endothelium / A.C. Dudley, Z.A. Khan, S-C. Shih,
S-Y. Kang, B.M.M. Zwaans [et al] // Cancer Cell. –
2008. – Vol.14, No. 3. – P. 201-11.
5. Calcifications in prostate and ejaculatory system:
a study on 298 consecutive whole mount sections
of prostate from radical prostatectomy or
cystoprostatectomy specimens / J. Hee Suh, J. M.
Gardner, K. H. Kee // J.Ann Diag Path. – 2008. –
Vol. 12, 3. – P. 165-170.
6. Cross P.A. Amyloid in prostatic corpora
amylacea / Cross P.A., Bartley C.J., McClure J. // J.
Clin. Pathol. – 1992. – Vol. 45. – P. 894-897.
7. Giachelli C.M. Ectopic calcification: gathering
hard facts about soft tissue mineralization / C.M.
Giachelli // Am J Pathol. – 1999. – Vol. 154, No.
3. – P.671-5.
Надійшла 16.04.2014 р.
Рецензент: доц.. Г.В. Лук’янцева
37
Романюк А.М., Коробчанська А.Б., Сауляк С.В., Золотарьова А.В. Особливості …
УДК: 616.37 – 018:611.716.4
* А.М. Романюк, ** А.Б. Коробчанська,* С.В. Сауляк, *А.В. Золотарьова
ОСОБЛИВОСТІ МОРФОЛОГІЧНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ТА ХІМІЧНОГО
СКЛАДУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ ПІД ВПЛИВОМ
СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ
* Сумський державний університет; **Харківський національний медичний університет
Романюк А.М., Коробчанська А.Б., Сауляк С.В., Золотарьова А.В. Особливості морфологічної перебудови та хімічного складу твердих тканин зубощелепної системи під впливом солей важких металів // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 38-41.
У роботі досліджені та показані особливості порушення морфологічної структури та хімічного
складу кісткової тканини та різця нижньої щелепи щурів за умов дії на організм солей хрому, свинцю, цинку, заліза, міді, марганцю. Показано, що реадаптація упродовж 60діб не призводить до нормалізації виявлених змін.
Ключові слова: нижня щелепа, різець, кісткова тканина, морфологія, солі важких металів
Романюк А.Н., Коробчанська А.Б., Сауляк С.В., Золотарева А.В. Особенности морфологичной перестройки и химического состава твердых тканей зубочелюстной системы под воздействием солейтяжелых металлов // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С.
38-41.
В работе исследованы и показаны особенности нарушения морфологической структуры и химического состава костной ткани и резца нижней челюсти крыс в условиях влияния на организм солей хрома, свинца, цинка, железа, меди, марганца. Выявлено, что реадаптация на протяжении 60 суток не нормализует выявленных изменений.
Ключевые слова: нижняя челюсть, резец, костная ткань, морфология, соли тяжелых металлов
Romaniuk A.M., Korobchanska A.B., Sauliak S.V., Zolotarova A.V. Peculiarities of morphological
rebuilding and chemical composition in hard tissues of dentofacial system under the influence of heavy
metals salts // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 38-41.
In this paper the peculiarities of disorders of morphological structure and chemical composition of
bone tissue and lower incisor teeth of rats under the influence of chromium, lead, zinc, iron, copper,
manganese salts are considered. It was determined that 60 days of readaptation period does not lead to
normalization of the revealed changes.
Key words: lower jaw, incisor teeth, bone tissue, morphology, heavy metals salts.
Забруднення довкілля зумовлює зростання
захворюваності населення та ушкодження різних органів та систем, у тому числі і зубощелепної системи [1-5]. Значне місце серед несприятливих екологічних чинників, які негативно
впливають на організм, займають солі важких
металів (СВМ). Численними науковими дослідженнями чітко показано негативний вплив
цих хімічних ксенобіотиків на органи та тканини[6-8]. Разом з тим, у літературі дуже мало робіт присвячено впливу СВМ на зубощелепну
систему [9-10], хоча саме ці органи першими
стикаються з негативною дією різних ксенобіотиків, які попадають в організм аліментарним
шляхом.
Мета дослідження: вивчити особливості
морфологічної перебудови та хімічного складу
різців та кісткової тканини нижньої щелепи за
умов впливу на організм солей важких металів.
Робота виконана у рамках планової наукової тематики кафедри анатомії людини Сумського державного університету № 0113U001347.
Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконане на 102 білих статевозрілих
щурах - самцях масою 130 - 140г. Тварини були
розділені на 2 групи. Першу групу (контроль)
склали інтактні щурі, які перебували у звичай-
них умовах віварію. Тварини другої групи протягом 1 місяця вживали воду з надлишком
СВМ: цинку– 5мг/л, міді– 1 мг/л, заліза - 10
мг/л, марганцю - 0,1мг/л, свинцю– 0,1мг/л,
хрому– 0,1мг/л. Піддослідних тварин виводилися з експерименту шляхом декапітації під
ефірним наркозом через 1, 15, 30 і 60 діб після
припинення вживання СВМ. Дослідження було
виконане з дотриманням положень Директиви
Європейського співтовариства від 24 листопада
1986р. про утримання та використання лабораторних тварин у дослідницьких цілях
Для вивчення особливостей морфологічної
перебудови різця та кісткової тканини нижньої
щелепи застосовували стандартні методики
гістологічного дослідження. Зрізи фарбували
гематоксилін - еозином і пікрофуксином за Ван
Гізон. Загальний морфологічний аналіз і морфометрію проводили за допомогою світлооптичного мікроскопа «Мікмед», з об'єктивами
х10, х20, х40, бінокулярами 7, 10. Документування отриманих результатів проводили за допомогою цифрової відеокамери « Оlimpus BX 41» на персональному комп'ютері. Цифрові
дані обробляли за допомогою комп'ютерної
програми AtteStat 12.0.5
Результати дослідження та їх обгово38
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
рення. Вживання СВМ упродовж місячного
терміну викликало гальмування ростових процесів у різці та нижній щелепі на 5,03%- 8,55%
(р< 0,05). При цьому у кістковій тканині нижньої щелепи виявлено ознаки значного пригнічення інтенсивності кісткоутворювальних про-
цесів у компактній та губчастій речовині. Спостерігається сповільнення апозиційного росту
та порушення осифікації кісткової матриці, поява значних ділянок гіпомінералізації основної
речовини, її набряк (рис.1,А).
А
В
Г
Б
Рис. 1. Гістоструктура нижньої щелепи та різця піддослідного щура після місячного впливу солей важких металів. А. Кісткова тканина: 1-нерівномірність ліній склеювання, 2 – гіпомінералізована ділянка
компакти, 3 –набряклі остеоцити. Забарвлення за Ван Гізон. Цифрове фото. Zoom x 360. Б. Виростковий
хрящ, 60 діб реадаптації: 1-вакуолізація цитоплазми хондроцита, 2 – порожнини резорбції. Забарвлення
гематоксилін-еозином. Цифрове фото. Zoom x 320. В. Поперечний зріз різця: 1 - предентин з ознаками
дистрофічних змін, 2 – пікноз ядер одонтобластів, 3 - гідропічна дистрофія цитоплазми одонтобластів.
Забарвлення гематоксилін-еозином. Цифрове фото. Zoom x 360. Г. Електронна сканограма шліфа нижньої щелепи. 1- компактна речовина, 2 – остеопоротичні зміни компакти з формуванням резорбтивних
порожнин. Зб.×100.
Проліферативна активність кісткових клітин знижувалася та посилювалися резорбтивні
зміни у тканині кістки. Компактність кісткової
тканини нижньої щелепи значно порушувалася і не відновлювалася у реадаптаційному періоді навіть через 60 діб спостереження, що
підкреслює розвиток у кістковій тканині ознак
глибоких дистрофічних та остеопоротичних
змін. Зберігалися ознаки пікнозу ядер, гіпомінералізовані ділянки компакти з її набряком.
Зі сторони виросткового хряща також спостерігалися ознаки пригніченням ростових
процесів та посилення резорбції губчастої кісткової тканини і нерівномірність мінералізації
основної речовини. Найбільш чітко такі зміни
виявлялися у зоні субхондрального остеогене-
зу, яка звужувалася на 9,78% (р< 0,05) з одночасним зменшенням об´єму первинної спонгіози та кількості клітин. Спостерігалося зменшення загальної ширини хряща за рахунок
звуження зони проліферації виросткового
хряща на 7,82% (р<0,05). Після 60 добового
реадапатаційного періоду у виростковому
хрящі зберігалися ознаки посиленої резорбції
у зоні субхондрального остеогенезу, дистрофія хондроцитів у вигляді вакуолізації цитоплазми та пікнозу ядер (рис. 1,Б.).
Зі сторони різця нижньої щелепи піддослідних тварин також виявлені ознаки пригнічення ростових процесів. Всі досліджувані показники достовірно (р<0,05) відставали від контрольних величин. Так, ширина шару одон39
Романюк А.М., Коробчанська А.Б., Сауляк С.В., Золотарьова А.В. Особливості …
тобластів, ширина пре дентину та дентину,
загальна ширина різця, мезіо-дистальна ширина зуба були меншими на 14,38%, на 16,38%
, на 11,28%, на 10,06%, на 10,83%, відповідно.
Ознаки пригнічення дентиногенезу були зумовлені посиленням дистрофічних змін в цитоплазмі одонтобластів та пригніченням проліферативної активності в ядрах. В окремих
клітинах виявлялися явища пікнозу ядер, гідропічної дистрофії цитоплазми. У міжклітинному просторі відмічалося розволокнення
сполучної речовини з розвитком значного та
дифузного набряку (рис.1,В).
Упродовж реадаптації після вживання СВМ
не виявлено виразних ознак покращення процесів дентиноґенезу. У проміжній речовині
серед шару одонтобластів дистрофічні зміни
приймали дифузний характер за рахунок
значного
набряку.
У
більшості
ядер
одонтобластів зберігалися ознаки пікнозу та
ущільнення хроматину
Дослідження шліфів кісткової тканини
нижньої щелепи за допомогою скануючої мікроскопії показало, що в умовах надлишкового
надходження в організм солей важких металів,
відбувалося значне погіршення структури
компактної речовини з посиленням ознак резорбції та остеопоротичних змін (рис.1,Г)
Реадаптація упродовж усіх термінів спостереження не призводила до нормалізації структури кісткової тканини та її компактності. Залишалися ознаки резорбтивних процесів у
кістковій тканині піддослідних тварин навіть
на 60 добу спостереження.
Вживання солей важких металів у надлишковій кількості зумовило зростання вмісту води у нижній щелепі на 17,45%, у зубі на
15,33% та зменшення вмісту органічних і неорганічних речовин відповідно на 9,37% і
9,85% у нижній щелепі та на 8,68% і 9,02% у
різці. Відновний період характеризувався незначним зменшенням різниці досліджуваних
показників. У процентному відношенні різниця залишалася досить суттєвою і навіть після
двохмісячного періоду реадаптації у нижній
щелепі складала 15,18%, у дентині різця –
12,03% для води; 7,26% та 6,76% відповідно
для органічних речовин; 7,31% та 6,84% відповідно для неорганічних речовин.
Аналіз хімічного складу мінерального компоненту органів зубощелепної системи показав, що вміст основного елементу кристалічної
решітки – кальцію після місячного експерименту зменшився на 14,88% у кістці та 12,51% у
різці. Одночасно зменшується концентрація
основного остеотропного мікроелементу - цинку у досліджуваних тканинах відповідно на
8,26% та 7,18%. Надлишкове вживання солей
важких металів супроводжується їх накопиченням у нижній щелепі та зубах. Вміст свин-
цю зростає відповідно на 19,17% та 16,51%,
міді – на 17,41% та 13,94%, марганцю – на
19,17% та 14,20%, хрому – на 21,52% та
17,44%, заліза – на 23,54% та 20,14%. Паралельно з підвищеною гідрофільністю зубощелепної системи в умовах експерименту зростає
вміст натрію у нижній щелепі на 12,36% та у
зубах на 11,71%.
15-ти добовий відновний строк характеризується зовсім незначним зменшенням виявленого дисбалансу. Вміст кальцію та цинку залишається зменшеним на 14,11% та 7,35% у
нижній щелепі, на 11,74% і 5,84% у тканині
різця. Концентрація інших досліджуваних хімічних елементів підвищена, відповідно, для
свинцю на 18,02% та 14,91%, для міді на
16,33% та 12,92%, для марганцю на 18,40% та
13,18%, для хрому на 19,51% та 16,85%, для
заліза 22,00% та 19,05%, для натрію на 11,69%
та 10,58%. Місячний та двохмісячний термін
відновлення також не призводить до нормалізації хімічного складу мінерального компоненту кістки та дентину різця. У них продовжує
залишатися дисбаланс макро- та мікроелементного складу у кристалічній решітці, що значно погіршує морфологічні та функціональні
властивості досліджуваних тканин. Концентрація кальцію відстає від такої у інтактних тварин у нижній щелепі відповідно на 13,40% та
10,25%, у зубі на 10,07% та 7,11%. Вміст цинку
знижений,відповідно, на 6,12% та 4,17% у нижній щелепі та на 5,17% і 4,05% у зубі. Відсоток натрію, свинцю, міді, марганцю, хрому,
заліза збільшений у порівнянні з інтактними
тваринами відповідно у нижній щелепі на
10,53% та 8,78%, на 17,70% та 15,01%, на
14,26% та 12,68%, на 17,08% та 14,50%, на
18,39% та 17,39%, на 21,53% та 20,53%; у дентині зуба, відповідно, на 8,82% та 6,82%, на
13,07% та 11,17%, на 11,16% та 9,36%, на
12,07% та 10,14%, на 15,22% та 13,27%, на
17,18% та 15,05%.
Таким чином, аналіз отриманих результатів проведених експериментальних досліджень
показав, що солі важких металів, які поступали
до організму у надлишковій кількості, мають
негативний вплив як на кісткову тканину нижньої щелепи, так і дентин різця. Це проявлялося пригніченням ростових процесів у кістці,
гальмуванням дентиногенезу у різці. Відновний реадаптаційний період упродовж двох
місяців не призводить до нормалізації морфогенетичних процесів у досліджуваних твердих
тканинах зубощелепної системи. Такі глибокі
порушення морфогенезу зумовлені, на нашу
думку значними порушеннями хімічного складу неорганічної матриці нижньої щелепи та
дентину зуба. Внаслідок цього у кристалічній
решітці відбувається накопичення у надлишковій кількості іонів солей важких металів, які
40
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
витісняють основний компонент гідроксиапатиту – кальцій. Концентрація цього макроелементу у кістці та дентину зуба суттєво знижується у порівняні з інтактними тваринами у
всіх термінах спостереженнях, що і зумовлює
глибокі структурні зміни в досліджуваних органах зубощелепної системи, посилення резорбтивних та остеопоротичних змін, а також
порушення їх морфогенезу та росту.
Висновки:
1. Солі викликають пригнічення ростових
процесів, глибокі морфологічні перетворення
у різці і порушення їх хімічного складу.
2. Морфологічна перебудова і порушення
хімічного складу різця та кісткової тканини
нижньої щелепи під впливом солей важких
металів у ре адаптаційному періоді упродовж
усіх термінів спостереження зберігаються і не
зникають навіть через 60 діб.
Перспективи подальших досліджень
передбачають вивчити можливість корекції
виявлених змін у твердих тканинах зубощелепної системи.
ния летучих компонентов эпоксидных смол/
Ковешников В.Г., Фомина К.А., Лузин В.И.,
Луговсков Д.А. //Астраханский медицинский
журнал. – 2013.- Том.8, №1. –С.128-131.
5. Романюк А.М. Порівняльний аналіз
розповсюдженості та інтенсивності карієсу
серед дітей різних екологічних регіонів Сумщини /А.М. Романюк, Є.В. Кузенко, О.І. Кузенко //Вісник СумДУ. Серія «Медицина». –
2011.- №1. – С.198-201.
6. Макрота
мікроелементи
(обмін,
патологія, методи визначення) / М.В.
Погорєлов, В.І. Буйместер, Г.Ф. Ткач [та ін]. –
Суми: Видавництво СумДУ, 2010. – 147 с.
7. Interactions between toxic (As, Cd, Hg and
Pb) and nutritional essential (Ca, Co, Cr, Cu, Fe,
Mn, Mo, Ni, Se, Zn) elements in the tissues of
cattle from NW Spain / M. López Alonso, F.
Prieto Montaña, M. Miranda [et al] // Biometals.
-2004. – Vol. 17, No.4. – P.389-97.
8. Jarup L. Hazards of heavy metal
contamination / L. Jarup // British medical
bulletin. – 2003. – Vol. 68. – P.167-182.
9. Лахтин Ю.В. Накопичення важких
металів в емалі зубів щурів при їх надмірному
надходженні / Ю.В.Лахтин // Вісник проблем біології і медицини - 2012 - Вип. 3, том 1
(94) –С.142-144.
10. Романюк А.М. Зміни мікроелементного
складу емалі щурів в умовах модельованого
мікроелементозу /А.М. Романюк, Є.В. Кузенко
// Український морфологічний альманах. –
2010. - №3. – С.128.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Гапон В.О. Марганець у навколишньому
середовищі та його вплив на організм / В.О.
Гапон, А.Б. Ященко // Довкілля та здоров'я. 2005. - №2. - С.69-72.
2. Проблеми екології / Гол. ред. Мінаєв
О.А. – Донецьк: ДонНТУ, № 1-2. – 2007. – 171
с.
3. Рустембекова С.А. Микроэлементозы и
факторы экологического риска /С.А. Рустембекова, Т.А. Барабошкина. – Изд.: Логос. –
2006. – 112с.
4. Экологическая морфология органов эндокринной, иммунной и костной систем в условиях хронического ингаляционного влия-
Надійшла 25.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.І. Лузін
41
Смирнова С.Н. Ультраструктурные изменения коры надпочечников в условиях …
УДК: 616.453:618.11-006.2:616-008+616-092.4
С.Н. Смирнова
УЛЬТРАСТРУКТУРНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ КОРЫ НАДПОЧЕЧНИКОВ В
УСЛОВИЯХ ИЗМЕНЕННОГО ГОМЕОСТАЗА ПОД ДЕЙСТВИЕМ
ПОЛИКИСТОЗНОГО ПРОЦЕССА В ЯИЧНИКАХ БЕЛЫХ КРЫС
Крымский государственный медицинский университет имени С. И. Георгиевского
Смирнова С.Н. Ультраструктурные изменения коры надпочечников в условиях измененного гомеостаза под влиянием поликистозного процесса в яичниках белых крыс // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 42-46.
Изучены ультраструктурные изменения коры надпочечников в условиях измененного гомеостаза под влиянием поликистозного процесса в яичниках при моделировании поликистозного
процесса у белых крыс. Степень ультраструктурных нарушений надпочечников связана с направленным характером развития поликистозного процесса в яичниках, достигает максимума в период
расцвета половозрелости при доминировании изменений в пучковой и сетчатой зонах с определенной инертностью клубочковой зоны коркового вещества железы.
Ключевые слова: поликистоз яичников, кортикоциты, ультраструктура.
Смірнова С.М. Ультраструктурні зміни кори надниркових залоз в умовах зміненого гомеостаза
під впливом полікістозного процессу в яєчниках білих щурів // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 42-46.
Вивчені ультраструктурні зміни кори надниркових залоз в умовах зміненого гомеостаза під впливом полікістозного процессу в яєчниках при моделюванні полікістозного процесу у білих щурів. Ступінь ультраструктурних порушень надниркових залоз пов'язана з направленим характером розвитку
поликистозного процесу в яєчниках, досягає максимуму в період розквіту статевозрілості при домінуванні змін до пучкової і сітчастої зонах з певною інертністю клубочкової зони коркового речовини залози.
Ключові слова: полікістоз яєчників, кортікоціти, ультраструктура.
Smirnova S.N. Ultrastructural changes of the adrenal cortex in a changing homeostasis influenced
polycystic ovarian in white rats // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 4246.
We studied the ultrastructural changes of the adrenal cortex under conditions of altered homeostasis
under the influence of polycystic ovaries in the process in the simulation process polycystic white rats. The
degree of ultrastructural disorders of the adrenal glands associated with the direction the character
development process in polycystic ovaries. Morphological changes of peak during the heyday of maturity.
Dominated by changes in the Zona fasciculata and Zona reticularis of the adrenal glands with a certain inertia
in the Zona glomerulosa.
Key words: polycystic ovaries, corticocytes, ultrastructure.
Действие поликистоза яичников вызывает
значительную структурно-функциональную
перестройку надпочечных желез. Многокомпонентность и плейотропность поликстозного процесса в яичниках обусловливают нерешенность множества его патогенетических
аспектов ввиду широкого спектра метаболических реакций и молекулярно-клеточных механизмов, участвующих в реализации его негативных влияний [1]. Вызванная поликистозом
активизация гипофизарно-адреналовой системы позволяет синхронизировать разнонаправленные внутренние процессы в организме
для поддержания его жизнедеятельности в условиях диспропорционального расходования
энергетических и пластических резервов организма со значительным преобладанием катаболических процессов над анаболическими
[2-5]. При этом все звенья системы яичники надпочечники, подвергаются структурнофункциональным перестройкам [6-8]. Очевидно, что степень выраженности этих пере-
строек на тканевом и внутриклеточном уровнях имеет значение для поддержания функционирования органов репродуктивной системы организма, определяя ее способность
адекватно реагировать на повреждающее воздействие поликистоза яичников [9]. Экспериментальное моделирование позволяет оценить
совокупность всех внутриклеточных изменений кортикоцитов (КЦ) и выделить основные,
определяющие способности надпочечников,
как важного звена гипофизарно-адреналовой
системы, обеспечивать развитие компенсаторных явлений.
Цель работы – изучить ультраструктурные
особенности компенсаторной реорганизации
кортикоцитов зон коркового вещества надпочечников экспериментальных животных при
действии поликистозного процесса в яичниках на разных этапах онтогенеза.
Материал и методы исследования. В качестве экспериментальных животных использовали самок лабораторных белых крыс. В со42
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ответствии с поставленной целью выделены
следующие возрастные периоды на этапах постнатального онтогенеза:
• ювенильный период (1 мес.);
• период полового созревания (2 мес.);
• период расцвета половой зрелости (6
мес.);
• период, предшествующий старческому
увяданию (12 мес.).
Работу проводили на 80-и белых крысах.
При формировании экспериментальной (поликистоз яичников) и контрольной (нормальные яичники) групп животных использовали
крысят из одних пометов. В первые сутки после рождения подопытным самкам вводили
подкожно 0,5мл тестостерон - пропионата,
что обеспечивало высокий процент реализации модели [10]. Животные всех экспериментальных и контрольных групп содержались в
стандартных условиях вивария при свободном
доступе к воде и корму. Для электронной микроскопии надпочечники фиксировали в 2,5%
растворе глютарового альдегида с последующей промывкой и дофикацией в 1% растворе
четырехокиси осмия и заливкой материала в
эпон. Изучали в электронном микроскопе
УМВ - 100 к.
Результаты исследования. Поликистоз
яичников приводил к выраженным внутриклеточным изменениям КЦ пучковой и сетчатой
зон коркового вещества надпочечников. Одним из ведущих ультраструктурных маркеров
выраженности стероидогенеза считается изменение количества, формы, размеров и распределения липидных включений (капель),
которые из-за динамичности и наглядности
часто рассматривают в качестве ведущих событий во внутриклеточной реорганизации
КЦ. В то же время детальное исследование
позволяет систематизировать весь спектр
ультраструктурных изменений КЦ при воздействиях поликистоза яичников и оценить их
адаптивно-компенсаторную направленность и
оценить маркеры регенераторной недостаточности. Выявленные нами изменения затрагивали все основные компартменты КЦ: ядерный, митохондриальный и агранулярной цитоплазматической сети, а также липидные
включения.
Ювенильный период. Полученные нами
результаты в ходе электронной микроскопии
показали отличия на клеточном уровне у подопытных животных. Начало процесса воздействия ПКЯ характеризовалось заметным увеличением количества липидных капель в КЦ
клубочковой и пучковой зон надпочечников
(рис. 1). Митохондрии мелких и средних размеров с матриксом высокой и средней электронной плотности находились в непосредственной близости с липосомами. Принимая во
внимание, что митохондрии и липосомы участвуют в процессах стероидогенеза и энергопродукции, можно полагать, что характер их
состояния косвенно свидетельствует о предшествующей функциональной активности.
Рис. 1. Фрагмент кортикоцита андрогенизированной крысы в возрасте одного месяца. Крупное
ядро (я), округлой формы. Неравномерное распределение липосом (л) разной величины в цитоплазме,
преобладание митохондрий (м) среднего и мелкого
размера. Электронная микрофотография. Ув. 8000.
Период полового созревания. Электронномикроскопическая картина характеризовалось
сохранением
структурнофункциональной гетерогенности кортикоцитов с их более выраженными деструктивными
изменениями. Количество липосом в кортикоцитах пучковой зоны уменьшилось. Митохондрии существенно варьировали по размеру, их матрикс был просветлен, с очаговым
лизисом и редукцией крист; их объемная
плотность практически не изменялась по
сравнению с контролем. Только незначительная часть митохондрий имела четкие очертания и непрерывную мембрану, большая же
часть представлена очень мелкими митохондриями. Липосомы неодинаковы по размерам и
по электронной плотности. В тесном контакте
с некоторыми липидами всегда обнаруживались первичные лизосомы. Матрикс у небольшой части липосом был очагово электронно–прозрачным. В некоторых кортикоцитах встречались липиды очень крупных
размеров
и
совершенно
электроннонепроницаемы. Гранулярная эндоплазматическая сеть развита слабо, хотя в цитоплазме в
большом количестве встречались свободные
рибосомы. Обращало на себя внимание расширение полостей агранулярной эндоплазматической сети, содержимое которых становилось электронно-прозрачным. Важно подчеркнуть, что, несмотря на повсеместное
уменьшение величины митохондрий, степень
их набухания в различных клетках в значительной мере варьировала. Притом, чем более
43
Смирнова С.Н. Ультраструктурные изменения коры надпочечников в условиях …
угнетения биосинтетических процессов в
клетках (Непомнящих Л.М. и др., 2003). В
просветах капилляров возрастало количество
моноцитов и лимфоцитов, периваскулярно
наблюдались лимфоциты и макрофаги.
набухали митохондрии, тем значительнее
расширялись цистерны АЭПС, и соответственно уменьшалась плотность основного вещества цитоплазмы. При значительной выраженности этих процессов в некоторых клетках
выявлялись
обширные
электронно-прозрачные зоны цитоплазмы.
Рис. 2. Фрагмент кортикоцита андрогенизированной крысы в возрасте двух месяцев. Выраженное
расширение везикул агранулярного эдоплазматического ретикулума (аэр), равномерное распределение
липосом (л) разной величины в цитоплазме, преобладание митохондрий (м) мелкого размера. Электронная микрофотография. Ув. 8000.
Рис. 3. Фрагмент кортикоцита пучковой зоны
андрогенизированной крысы в возрасте шести месяцев. Крупное ядро (я) неправильной формы с ядрышком, многочисленные митохондрии (м) с кристаллообразными реципитатами (отмечены стрелками),
расширенные полости агранулярного эндоплазматического ретикулума (аэр), первичные и вторичные
лизосомы (лз), вакуоли (вак) по периферии клетки.
Электронная микрофотография. Ув. 8000.
Период расцвета половой зрелости. В
этот срок во всех кортикоцитах отмечался выраженный полиморфизм липосом. В некоторых клетках сетчатой зоны липидные включения полностью отсутствовали. В «светлых»
клетках в обеих зонах часто присутствовали
митохондрии с частично лизированным матриксом. В некоторых кортикоцитах, особенно
в пучковой зоне, отмечалась значительная вакуолизация агранулярной цитоплазматической
сети. Следует отметить также усиление процессов аутофагоцитоза, появление небольших
зон секвестрации цитоплазмы, в результате
чего в цитоплазме клеток, а также межклеточном пространстве и просвете капилляров наблюдалось значительное количество миелиноподобных структур. В сетчатой зоне отмечались участки, практически не содержавшие
кортикоцитов.
Ультраструктурные изменения основных
цитоплазматических компартментов сопровождались изменениями ядерного аппарата кортикоцитов, особенно ядрышек. Наблюдался
выраженный полиморфизм ядер: в одних
клетках в ядрах преобладал гетерохроматин,
расположенный преимущественно маргинально, в других – присутствовал только эухроматин. Очень часто в таких ядрах регистрировались кольцевидные ядрышки, которые
мы рассматривали в качестве ультраструктурного эквивалента снижения синтеза рРНК и
Период, предшествующий старческому
увяданию. Преобладали умеренно осьмиофильные клетки с небольшим количеством
липидных капель (рис. 4). Ядра в них крупные,
с дисперсным хроматином, с одним или двумя
крупными рыхлыми ядрышками, окруженными массивным слоем гетерохроматина. Количество митохондрий резко уменьшилось относительно контроля. Они имели мелкие размеры, иногда в них включались лизосомы.
Единично отмечены гигантские митохондрии.
Некоторые митохондрии содержали кристаллы. Эндоплазматический ретикулум слабо развит, в то же время количество свободных рибосом увеличено. Во многих клетках встречались большие вакуоли, что связано с функциональными нарушениями в клетках. Цитоплазма низкой электронной плотности. Значительно расширены межклеточные пространства.
В некоторых кортикоцитах отмечались
изменения, связанные с процессами депонирования холестерина. Плотно примыкающие
друг к другу кортикоциты находились в разных фазах секреторного цикла, т.е. функционировали асинхронно. Увеличилось количество клеток, находившихся в фазе выделения
секрета и на начальных этапах нового секреторного цикла. В отдельных клетках обнаруживались признаки цитолиза - разрывы плазмолеммы, отек, деградация органелл. Несмот44
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ря на наличие в клетках дистрофически измененных митохондрий, а также миелиноподобных структур, явлений локальной деградации
цитоплазмы не наблюдалось.
явление полисом в цитоплазме КЦ в период,
предшествующий старческому увяданию, свидетельствует о возобновлении регенераторных
процессов, в результате чего тонкая структура
клеток в значительной степени восстанавливается.
Выводы:
1. Степень ультраструктурных нарушений надпочечных желез связана с направленным характером развития поликистозного
процесса в яичниках, достигает максимума в
период расцвета половозрелости при доминировании изменений в пучковой и сетчатой
зонах с определенной инертностью клубочковой зоны коркового вещества железы.
2. В корковом веществе морфологические перестройки сопровождались нарастанием гетерогенности кортикоцитов, особенно в
сетчатой зоне, делипидизацией кортикоцитов,
гемодинамическими нарушениями представлены полнокровием кровеносных сосудов,
сладжами и стазами эритроцитов; некробиозом кортикоцитов и их резорбцией мононуклеарными клетками, фиброзированим соединительнотканной стромы преимущественно в
клубочковой и сетчатой зонах.
Рис. 4. Фрагмент кортикоцита пучковой зоны
надпочечника андрогенизированной крысы в возрасте двенадцати месяцев. Правильной формы ядро (я) и
крупное ядрышко (яд), просветленная цитоплазма,
гетерогенность митохондрий (м), большое количество свободных рибосом (р), единичные лизосомы (лз),
хорошо развит агрнулярный эндоплазматический
ретикулум, на границе с плазматической мембраной
крупная вакуоль (вак), расширены межклеточные
пространства. Электронная микрофотография. Ув.
8000.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Актуальные вопросы синдрома поликистозных яичников (обзор литературы) / Е. В.
Уварова, Ю. П. Григоренко // Репродуктивное здоровье детей и подростков: научнопрактический журнал. 2007. – N6. – С. 41-61.
2. Кириллов О.И. Стрессовая гипертрофия
надпочечника М.: Наука. 1994. – 176с.
3. Ulrich-Lai Y.M. Chronic stress induces adrenal hyperplasia and hypertrophy in a subregionspecific manner / Y.M. Ulrich-Lai, F.F. Helmer,
M.M. Ostrander [et al.] // Am. J. Physiol. Endocrinol. Metab. 2006. – 291. E965-E973.
4. Aguilera G. Regulation of adrenal steroidogenesis during chronic stress / G. Aguilera, A.
Kiss, A. Lu, C. Camacho //Endocrinol. Res.
1996. – 22. – 4. – 433-443.
5. Виноградов В.В. Стресс: морфобиология
коры надпочечников. – Минск.: Беларуская
навука, 1998. – 319с.
6. Овсянникова Т.В. Синдром поликистозных яичников, как причина нарушения репродуктивной функции / Т.В. Овсянникова //
Русский медицинский журнал. 2000. – №18. –
С. 755-758.
7. Escobar-Morreale H.F. The moleculargenetic basis of functional hyperandrogenism and
the polycystic ovary syndrome / H.F. EscobarMorreale, M. Luque-Ramires, J. San Millan //
Endocrine Reviews. 2004. – Vol. 4. – P. 32-34
8. Шаргородская А.В. Синдром поликистоз-
Таким образом, для внутриклеточной реорганизации КЦ при действии поликистозного процесса в яичках характерны как общие
(универсальные), так и специфические изменения ультраструктур, которые отражают развитие компенсаторных реакций, регенераторных процессов, а при их недостаточности –
регенераторно-пластической
недостаточности. Прежде всего, на действие поликистозного процесса в яичниках КЦ реагируют гиперплазией агранулярной эндоплазматической
сети и значительным истощением липидных
капель. В экспериментальной модели на всех
этапах онтогенеза количество липидных капель в КЦ было уменьшено по сравнению с
контролем, что отражает напряженность
функционирования адреналовых желез при
поликистозе яичников. Деструктивные изменения митохондрий, кольцевидная трансформация ядрышек и сегрегация нуклеолонемы на
гранулярный и фибриллярный компоненты,
усиление процессов ауто-фагоцитоза, наблюдаемые преимущественно в более поздние
сроки экспериментов, отражают развитие регенераторно-пластической недостаточности
АКЦ. Вероятно, эти ультраструктурные изменения можно также считать критериями истощения компенсаторных реакций в надпочечниках при поликистозе яичников в период
расцвета половой зрелости. Вместе с тем по45
Смирнова С.Н. Ультраструктурные изменения коры надпочечников в условиях …
ных яичников в возрастном аспекте (обзор
литературы) / А.В. Шаргородская // Проблемы репродукции. – 2003. – Т.9, №11. – С. 2832.
9. Смирнова С.Н. Функциональная морфология яичников в условиях измененного гомеостаза на разных стадиях онтогенеза у белах
крыс при СПКЯ // Таврический медикобиологический вестник. – 2013. – Т.16. – №1 ч. 1. – С. 304-307
10. Резников А. Г., Демкин Л. П., Носенко Н.
Д. Особенности гипоталамо-гипофизарной
регуляции морфологического и функционального состояния репродуктивных органов
у неонатально андрогенизированных самок
крыс в зависимости от времени воздействия
тестостерона / А.Г. Резников, Л.П. Демкин,
Н.Д. Носенко // Пробл. эндокринологии.
1976. – №6. – С. 71-76.
Надійшла 25.04.2014 р.
Рецензент: проф. С.М. Федченко
46
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК 611.71:616.71-089.843
ВЛИЯНИЕ ИМПЛАНТАЦИИ В БОЛЬШЕБЕРЦОВУЮ КОСТЬ МАТЕРИАЛА
ОК-015, НАСЫЩЕННОГО МЕДЬЮ, НА ГИСТОЛОГИЧЕСКОЕ СТРОЕНИЕ
ДИАФИЗА ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ КРЫС
Стрий В.В.
Винницкий национальный медицинский университет имени Н.И. Пирогова
Стрий В.В. Влияние имплантации в большеберцовую кость материала ОК-015, насыщенного медью, на гистологическое строение диафиза плечевой кости крыс // Український
морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 47-51.
В эксперименте на 210 белых крысах выявлены основные закономерности динамики гистологичского строения диафиза плечевой кости при имплантации в большеберцовую кость
гидроксилапатитного материала ОК-015, насыщенного медью в различных концентрацияx.
Доказано, что насыщение имплантируемого материала медью сопровождается сглаживанием
системной реакции скелета на имплантацию.
Ключевые слова: крысы, костный дефект, пластика, компактное вещество, гидроксилапатит, медь.
Стрій В.В. Вплив імплантації до великогомілкової кістки матеріалу ОК-015, насіченого
міддю, на гістологічну будову діафізу плечової кістки щурів // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 47-51.
В експерименті на 210 білих щурах визначені провідні закономірності динаміки гістологічної будови плечової кістки при імплантації до великогомілкової кістки гідроксилапатитного
матеріалу ОК-015, насиченого міддю в різних концентраціях. Доведено, що насичення
імплантованого матеріалу міддю супроводжується згладжуванням системної реакції скелету на
імплантацію.
Ключові слова: щури, кістковий дефект, пластика, компактна речовина, гідроксилапатит,
мідь.
Stry V.V. Effects of implantation at a tibial bone ОC-015 saturated with copper on histological
structure of the humeral diaphysis in rats // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 47-51.
In experiment on 210 white rats the basic patterns of dynamics of the histological structure of
the humeral diaphysis are taped at implantation in a tibial bone the ОC-015 materals saturated with
copper in various concentrations. It is proved, that saturation of an implanted stuff by copper is accompanied by deflection of systemic reaction of an atomy on implantation.
Key words: rats, bone defect, plastic, compact bone, hydroxylapatite, copper.
При травматическом повреждении одной
из костей скелета развивается системный остеопенический синдром – то есть на перелом
отдельной кости реагирует костная система в
целом, а не только поврежденный сегмент
скелета [2, 11]. Имеются также единичные сведения о реакции костного скелета на травматическое повреждение одного из его отделов в
тех случаях, когда производится пластика дефекта различными материалами. Ранее нами
было установлено, что нанесение дефектов в
большеберцовых костях и их заполнение биогенным материалом на основе гидроксилапатита у белых крыс репродуктивного возраста
сопровождается дисбалансом химического
состава костей скелета, снижением их прочности, замедлением темпов их роста и дестабилизацией костного биоминерала [5-7, 12]. При
этом использование гидроксилапатитных материалов, содержащих в своем составе ионы
различных микроэлементов (железа, селена,
цинка, марганца и др.) в значительной степени сглаживает выявленные отклонения [8].
Обнадеживающие результаты были получены при насыщении имплантируемого мате-
риала ОК-015 медью в различной концентрации, поскольку с одной стороны, медь выступает (вместе с О2, витамином С и αкетоглутаратом) как катализатор в формировании стабильной трехспиральной молекулы
костного коллагена [9], определяющей в дальнейшем течение процессов минерализации и
отложения костного гидроксилапатита. С другой стороны, как доказано [10, 14], недостаток
меди в системе цитохром С-оксидазацитохром С ингибирует энергетический цикл
остеогенных клеток, нарушается синтез белка,
что приводит к гибели клеток и сказывается на
процессах минерализации. Следовательно, в
условиях присутствия ионов меди создаются
оптимальные условия для системы цитохром
С-оксидаза-цитохром С, и, возможно, будут
созданы условия и для сглаживания системных
реакций скелета в этих условиях.
Ранее нами было выявлено, что насыщение имплантируемого в костный дефект материала ОК-015 медью в значительной степени
сглаживает негативное влияние условий эксперимента на морфогенез скелета [8]. Однако,
оценка силы влияния действующего фактора
47
Стрий В.В. Влияние имплантации в большеберцовую кость материала ОК-015, насы- …
не была проведена, так же, как и доказательное
определение оптимальной концентрации меди в имплантате.
Цель данного исследования: изучить
особенности гистологического строения диафизов плечевых костей белых крыс при имплантации в большеберцовые кости (ББК)
биогенного гидроксилапатитного материала
ОК-015, насыщенного медью в концентрациях
0,10%, 0,25% и 0,50%. Работа является фрагментом межкафедральной НИР Луганского
государственного медицинского университета
“Морфогенез костей скелета при заполнении
костных дефектов гидроксилапатитными материалами различного состава” (гос. регистрационный № 0109U004621).
Материал и методы исследования. Исследования были проведены на 252 белых
крысах-самцах с исходной массой тела 135-145
г, распределенных на 6 групп: 1-ая группа –
интактные животные, 2-ая группа – крысы, которым под эфирным наркозом стандартным
стоматологическим бором наносили на границе между проксимальным метафизом и диафизом большеберцовых костей сквозной дырчатый дефект диаметром 2,2 мм. Поскольку
передне-задний размер большеберцовой кости в этой области составляет не менее 3 мм,
манипуляция не сопровождалась нарушением
целостности костного органа и создавались
условия для сохранения функциональной нагрузки на нижнюю конечность [4]. В 3-ей группе в нанесенный дефект имплантировали
блоки биогенного гидроксилапатита диаметром 2,2 мм, содержащего стеклофазу (материал ОК-015). В 4-6-ой группах дефект заполняли блоками ОК-015, насыщенного медью в
концентрациях соответственно 0,1%, 0,25% и
0,5%. Все манипуляции на животных выполняли в соответствии с правилами Европейской конвенции защиты позвоночных животных, использующихся в экспериментальных и
других научных целях [13].
По истечении сроков эксперимента (7, 15,
30, 60, 90 и 180 дней) крыс забивали путем декапитации под эфирным наркозом. Фрагменты середины диафизов плечевых костей фиксировали в 10% растворе нейтрального формалина, декальцинировали, обезвоживали и
заливали в парафин. Гистологические срезы
толщиной 10-12 мкм окрашивали гематоксилин-эозином и исследовали при помощи окулярного винтового микрометра МОВ-1-15Х
ГОСТ 7865-56 по общепринятой методике [1].
Программа морфометрии включала в себя измерение ширины слоев диафиза: остеонного,
наружных и генеральных пластин, а также
диаметров остеонов и их каналов. Калибровку
измерительных приборов производили с по-
мощью миллиметрового отрезка ГОСТ 2
07513-55 2.
Все использованные измерения и параметры приведены в соответствие с международной системой единиц. Полученные цифровые
данные обрабатывали методами вариационной
статистики [3].
Результаты и их обсуждение. На поперечном срезе середины диафиза плечевой
кости интактных животных хорошо дифференцировались зоны наружных и внутренних
генеральных пластин, а также остеонный слой,
в котором определялись остеоны, преимущественно первичные.
По мере увеличения возраста интактных
животных толщина слоев диафиза постепенно
увеличивалась, а диаметры остеонов и их каналов уменьшались. Площади компактного
вещества и костно-мозговой полости также
возрастали.
Гистоморфометрическое исследование середины диафиза Пл показало, что у интактных половозрелых крыс площадь его поперечного сечения в ходе наблюдения возрастала - с 1,66±0,04 мм2 до 1,93±0,06 мм2.
При этом площадь костномозговой полости
также увеличивалась - с 1,44±0,03 мм2 до
1,83±0,06 мм2.
Такая динамика исследуемых показателей
свидетельствует об активности процессов аппозиционного роста у половозрелых животных, что подтверждается исследованием послойного строения диафиза: в ходе наблюдения ширина остеонного слоя возрастала с
241,25±2,42 мкм до 289,61±3,62 мкм, а ширина
слоев наружных и внутренних окружающих
пластинок увеличивалась менее значительно с 117,19±1,78 мкм до 147,83±0,08 мкм и с
109,03±1,26 мкм до 139,03±1,63 мкм.
Это свидетельствует об активном формировании зрелой пластинчатой кости. В остеонном слое располагается большое количество остеонов, преимущественно первичных,
размеры которых в ходе наблюдения уменьшались - с 43,22±0,49 мкм до 36,25±2,08 мкм;
размеры каналов остеонов также уменьшались
- с 15,44±0,25 мкм до 10,69±0,08 мкм.
Гистологическое строение середины диафиза Пл в условиях нанесения сквозного дефекта в проксимальных отделах диафиза ББк
характеризовалось сужением его зон. Так, ширина остеонного слоя была меньше аналогичных значений у интактных животных с 7 по 90
дни эксперимента соответственно на 5,84%,
6,14%, 9,10%, 7,85% и 7,32%. Ширина слоя наружных генеральных пластинок была меньше
контрольной с 15 по 90 дни эксперимента соответственно на 8,22%, 9,25%, 8,32% и 9,47%,
а ширина слоя внутренних генеральных плас48
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
казателей 2-й группы соответственно на
5,89%, 5,29%, 7,80% и 7,39%, а к 90 дню еще и
ширина слоя наружных генеральных пластинок и остеонного слоя были больше их же на
8,95% и 9,58%.
Площадь поперечного сечения середины
диафиза Пл к 60 и 90 дням эксперимента была
малодостоверно больше, чем во 2-й группе, а
площадь костно-мозговой полости – меньше,
также малодостоверно (р>0,05).
Наконец, в поздние сроки эксперимента
диаметры остеонов были малодостоверно
больше значений 2-й группы, а диаметры каналов остеонов – меньше. Достоверным было
лишь диаметры каналов остеонов к 60 дню на
11,05%.
Таким образом, имплантация в ББк гидроксилапатитного материала ОК-015 без насыщения медью с 7 по 30 дни эксперимента сопровождается более интенсивными отклонениями, чем во 2-й группе, а в поздние сроки
интенсивность
отклонений
значительно
меньше.
Гистологическое строение середины диафиза Пл при имплантации в ББк материала
ОК-015, насыщенного медью в концентрации
0,10% выявило лишь увеличение диаметров
остеонов к 90 дню эксперимента в сравнении
с значениями 3-й группы на 7,13%.
В 4-й группе ширина слоя внутренних генеральных пластинок диафиза Пл была
больше контрольной к 15 и 30 дням на 6,39%
и 6,01%, а ширина остеонного слоя и слоя
наружных генеральных пластинок к 30 дню –
соответственно на 5,49% и 7,55%. Площадь
костно-мозговой полости к 30 дню – меньше,
чем в 3-й группе на 7,42%, а размеры остеонов
к 60 дню - больше на 8,24% (рис. 1).
При увеличении содержания меди в ОК015 до 0,50% ширина слоя наружных генеральных пластинок была к 7 и 15 дням эксперимента больше значений 3-й группы на
6,22% и 6,54% (р>0,05), ширина остеонного
слоя на 3,94% (р>0,05) и 4,83%, а ширина слоя
внутренних генеральных пластинок – на
8,65% и 11,46%. Диаметры каналов остеонов
были меньше значений 3-й группы к 7 и 15
дням эксперимента на 8,67% и 8,63% (рис. 2),
а площадь костно-мозговой полости – к 30
дню на 7,90%.
Заключение. Таким образом, насыщение
имплантируемого в проксимальные отделы
диафиза ББК биогенного материала ОК-015
медью сглаживало негативное влияние условий эксперимента на структуру диафиза Пл в
сравнении с 3-й группой.
Это проявлялось в преобладании ширины
отдельных зон диафиза, уменьшении площади костно-мозговой полости и увеличении
тинок с 15 по 60 дни – на 4,46%, 8,95% и
9,23%.
Изменение зонального строения середины
диафиза Пл сопровождалось уменьшением
площади его поперечного сечения и увеличением площади костно-мозговой поплости,
однако достоверными эти отклонения были не
всегда. Следует отметить лишь увеличение в
сравнении с контрольными значениями площади костно-мозговой полости на 60 день
эксперимента на 16,20%.
Наряду с этим было выявлено увеличение
диаметров каналов остеонов и уменьшение
диаметров остеонов в сравнении с показателями интактных животных. Диаметры остеонов были меньше контрольных к 7, 30 и 60
дням эксперимента соответственно на 6,11%,
10,48% и 10,38%, а диаметры каналов остеонов превосходили контрольные значения к 7,
15, 30, 60 и 180 дням эксперимента соответственно на 7,19%, 14,09%, 10,28%, 11,94% и
4,42%.
Гистологическое строение середины диафиза Пл в условиях имплантации в проксимальные отделы диафиза ББк биогенного материала ОК-015 на основе гидроксилапатита
характеризовалось сужением его зон. Ширина
слоя наружных генеральных пластинок и остеонного слоя была меньше, чем у интактных
животных с 7 по 60 дни эксперимента соответственно на 5,81%, 8,64%, 6,86% и 7,84% и
на 6,73%, 6,72%, 7,45% и 8,06%.
При этом ширина слоя внутренних генеральных пластинок была меньше показателей
1-й группы к 15 и 60 дням соответственно на
7,93% и 4,43%, а к 90 дню уже превосходила
их на 5,68%.
В ходе наблюдения площадь костно-мозговой полости превосходила аналогичные показатели 1-й группы, а площадь поперечного
сечения диафиза была меньше их, однако границ достоверности отличия достигали не во
всех случаях. Следует лишь отметить, что площадь костно-мозговой полости превосходила
показатели 1-й группы к 7 и 30 дням эксперимента соответственно на 13,87% и 13,84%.
В этих условиях диаметры остеонов были
меньше контрольных значений 1-й группы с 7
по 60 дни эксперимента соответственно на
7,97%, 6,91%, 7,51% и 7,87%. Диаметры каналов остеонов при этом были больше, чему
интактных животных с 7 по 30 дни наблюдения на 9,89%, 14,09% и 9,27%.
Сравнение с показателями 2-й группы выявило следующее: к 7 дню ширина слоя наружных генеральных пластинок была меньше
контрольной на 5,18%. В дальнейшем, с 30 по
180 день эксперимента ширина слоя внутренних генеральных пластинок была больше по49
Стрий В.В. Влияние имплантации в большеберцовую кость материала ОК-015, насы- …
площади поперечного сечения диафиза Пл,
тенденции к увеличению диаметров остеонов.
Выраженность отклонений зависела от
концентрации меди в имплантате: при содержании меди в имплантате 0,10% достоверные
отклонения не были выявлены, при содержании меди 0,25% в период с 15 по 90 дни наблюдения, а при содержании меди 0,50% преимущественно в период с 7 по 15 дни.
10
*
8
6
*
%
4
2
0
-2
-4
Cu 0,10%
-6
Cu 0,25%
7
15
30
60
90
Cu 0,50%
180
дни
Рисунок 1. Динамика размеров остеонов на поперечном срезе середины диафиза Пл у белых крыс
в зависимости от концентрации меди в имплантате и длительности эксперимента (в % по отношению
к показателям 3-й группы) (* - на рисунках 1 и 2 обозначает достоверные отличия от 3-й группы).
8
6
4
%
2
0
*
-2
-4
-6
Cu 0,10%
-8
-10
*
7
*
Cu 0,25%
15
30
60
90
Cu 180
0,50%
дни
Рисунок 2. Динамика размеров каналов остеонов на поперечном срезе середины диафиза Пл у
белых крыс в зависимости от концентрации меди в имплантате и длительности эксперимента (в %
по отношению к показателям 3-й группы).
Перспективы дальнейших исследований. Для подтверждения полученных результатов будет проведено гистологическое исследование проксимального эпифизарного хряща
плечевых костей при имплантации в большеберцовые кости материала ОК-015, насыщенного медью.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Автандилов Г.Г. Медицинская морфометрия. Руководство / Г.Г. Автандилов – М.: Медицина, 1990. – 384 с.
2. Виноградова Т.П. Регенерация и пересадка
костей / Т.П. Виноградова, Г.И. Лаврищева. –
50
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
гидроксилапатитного материала ОК-015, легированного медью/ В.И. Лузин, В.В.
Стрий// Український медичний альманах. –
2009. – Том 12, №5. – С.114-117.
9. Скальный А.В. Биоэлементы в медицине/
A.B. Скальный, И.А. Рудаков – М.: Издательский дом «Оникс 21 век»: Мир, 2004. – 272 с.
10. Скоблин А.П. Микроэлементы в костной
ткани / А.П. Скоблин, А.М. Белоус. - М.: Медицина, 1968.- 232 с.
11. Франке Ю. Остеопороз / Ю. Франке, Г.
Рунге. - М.: Медицина, 1995. – 304 с.
12. Cattermole H.C. Bone mineral changes during tibial fracture healing / H.C. Cattermole, J.E.
Cook, J.N. Fordham, [et al.] // Clin. Orthop. –
1997. – Vol.339. – P.190-196.
13. European convention for the protection of
vertebrate animals used for experimental and
other scientific purpose: Council of Europe
18.03.1986. - Strasbourg, 1986. - 52 p.
14. Strause L.G. Effects of Long-Term Dietary
Manganese and Copper Deficiency on Rat
Skeleton / L.G. Strause, J. Hegenauer, P.
Saltman, et al. // J. Nutrition. – 1986. - Vol. 116,
No. 1. - P. 135-141.
М.: Медицина, 1974. – 248 с.
3. Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Exсel / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко,
П.Н. Бабич. – Киев: Морион, 2000. – 320 с.
4. Лузин В.И. Методика моделирования костного дефекта у лабораторных животных /
В.И. Лузин, Д.В. Ивченко, А.А. Панкратьев, и
др. // Український медичний альманах. –
2005. – Том 8, №2 (додаток). – С. 162.
5. Лузин В.И. Минеральная насыщенность
различных отделов скелета при имплантации
в большеберцовую кость „Остеоапатита керамического – 015” / В.И. Лузин, И.Г. Новоскольцева, В.В. Стрий и др. // Український
морфологічний альманах. – 2007. – Т. 5, № 2.
– С. 114-115.
6. Лузин В.И. Рост и формообразование
костей скелета белых крыс при нанесении
дырчатого дефекта большеберцовых костей на
различных этапах постнатального онтогенеза
/ В.И. Лузин, В.Н. Прочан // Український
морфологічний альманах. – 2008. – Том 6,
№4. – С. 69-74.
7. Лузин В.И. Прочностные характеристики
плечевой кости белых крыс различного возраста при нанесении дырчатого дефекта
большеберцовых костей / В.И. Лузин, В.Н.
Прочан // Український медичний альманах. –
2009. – Том 12, №1. – С. 102-106.
8. Лузин В.И. Прочность плечевой кости
при имплантации в большеберцовую кость
Надійшла 03.05.2014 р.
Рецензент: проф. В.М.Волошин
51
Романюк А.М., Шкрьоба А.О. Морфофункціональні зміни передміхурової залози в …
УДК: 616.65-018-06:504.5
А.М. Романюк, А.О. Шкрьоба
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ В УМОВАХ
ВПЛИВУ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ
Медичний інститут Сумського державного університету.
Романюк А.М., Шкрьоба А.О. Морфофункціональні зміни передміхурової залози в умовах
впливу солей важких металів у віковому аспекті // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 52-56.
Метою даного дослідження є вивчення мікроелементного стану та оцінка особливостей морфофункціональних змін передміхурової залози щурів різного віку за умов впливу на організм комбінації
солей важких металів. Експериментальне дослідження проведене на 144 лабораторних білих щурахсамцях трьох вікових серій: статевонезрілих, статевозрілих та старечих тваринах. У результаті проведеного дослідження у передміхуровій залозі щурів усіх вікових груп виявляються виразні ознаки морфофункціональних змін у вигляді зниження секреторної і проліферативної активності залози, дистрофічних та атрофічних змін ацинарного епітелію, розширення просвітів кінцевих секреторних відділів,
посиленої десквамації залозистого епітелію, поширеного фіброзу та запально-клітинної інфільтрації
строми, дистрофічних змін гладких міоцитів, пошкодження та редукції судин мікроциркулярного русла. Дослідження хімічного складу тканини передміхурової залози щурів, які отримували солі важких
металів, показало підвищення рівнів заліза, міді, хрому, марганцю, свинцю та зниження рівня цинку у
тварин усіх вікових серій.
Ключові слова: передміхурова залоза, морфологічні зміни, солі важких металів.
Романюк А.Н., Шкреба А.О. Морфофункциональные изменения предстательной железы в условиях воздействия солей тяжелых металлов в возрастном аспекте // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 52-56.
Целью данного исследования является изучения микроэлементного состояния и оценка особенностей морфофункциональных изменений предстательной железы крыс разного возраста в условиях
воздействия на организм комбинации солей тяжелых металлов. Экспериментальное исследование проведено на 144 лабораторных белых крысах-самцах трех возрастных серий: неполовозрелых, половозрелых и старых животных. В результате проведенного исследования в предстательной железе крыс
всех возрастных групп определяются выраженные признаки морфофункциональных изменений в виде снижения секреторной и пролиферативной активности железы, дистрофических и атрофических
изменений ацинарного эпителия, расширения просветов конечных секреторных отделов, усиленной
десквамации железистого эпителия, распространенного фиброза и воспалительно-клеточной инфильтрации стромы, дистрофических изменений гладких миоцитов, повреждения и редукции сосудов микроциркуляторного русла. Исследование химического состава ткани предстательной железы крыс, которые получали соли тяжелых металлов, показало повышение уровней железа, меди, хрома, марганца,
свинца и снижение уровня цинка у животных всех возрастных серий.
Ключевые слова: предстательная железа, морфологические изменения, соли тяжелых металлов.
Romaniuk A.M., Shkroba A.O. Effect of heavy metals on the morphological changes of the prostate
gland depending on age // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 52-56.
The study aims to examine the microelement state and evaluate the features of the morphological changes
of the rats prostate gland of different ages under the influence of a combination of heavy metals. An
experimental study was conducted on 144 laboratory white male rats of three age series: immature, mature and
old. As a result of research in the rats prostate of all ages were found signs of morphological changes such as
reduction of secretory and proliferative activity of cancer, dystrophic and atrophic changes in acinar
epithelium, expansion gaps terminal secretory departments, increased desquamation glandular epithelium,
fibrosis and inflammatory cell infiltration of the stroma, dystrophic changes of smooth muscle cells, reduction
of microvascular. The study of the chemical composition of rats prostate tissue treated with heavy metals
showed increased levels of iron, copper, chromium, manganese, lead and zinc reduction in rats of all ages.
Key words: prostate, morphological changes, heavy metal salts.
Складною є екологічна ситуація і в Сумській
області. Згідно даних, отриманих Новомосковською геологорозвідувальною експедицією
(1991 рік) у грунті та поверхневих водах деяких
районів області спостерігається підвищений
вміст таких мікроелементів, як цинк, мідь, залізо,
марганець, свинець та хром.
Високий рівень патології передміхурової залози (ПЗ) у чоловіків, постійне зростання захворюваності на рак простати викликають підвищений інтерес до пошуку можливих етіологічних факторів захворювань ПЗ. Численні дослідження показали залежність патології ПЗ від
Вступ. Надзвичайно важливим фактором,
що впливає на здоров’я населення та на соціально-економічний стан суспільства в цілому є
екологічне становище навколишнього середовища. За останні десятиріччя воно значно погіршилося, техногенний вплив став провідним за
значимістю та масштабом екологічним чинником. Основними факторами, які вплинули на
екологічну ситуацію в Україні були аварія на
Чорнобильській АЕС, невміла меліорація земель, розвиток добувної та переробної промисловості при застарілих технологіях і пов’язана з
цим надмірна урбанізація багатьох районів.
52
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
різноманітних екзогенних факторів. На даний
момент найбільш вивчено вплив на ПЗ низьких
та високих температур, алкогольної інтоксикації,
вібрації, гіпокінетичного стресу, механічної травми, різних гормонів, медикаментів та ксенобіотиків [1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9]. Разом з тим, надзвичайно мало інформації про комбінований вплив
солей важких металів (СВМ) на морфогенез ПЗ.
Мета. Метою дослідження є вивчення мікроелементного стану та оцінка особливостей
морфофункціональних змін передміхурової
залози щурів різного віку за умов впливу на організм комбінації солей важких металів.
Робота виконана у відповідності до плану
наукових досліджень кафедр анатомії людини та
патоморфології Медичного інституту Сумського
державного університету і є частиною держбюджетної теми «Закономірності вікових і конституціональних морфологічних перетворень за
умов впливу ендо- і екзогенних чинників і шляхи їх корекції» (№ держреєстрації 0113U001347).
Матеріал і методи дослідження. Експериментальне дослідження проведене на 144 лабораторних білих щурах-самцях трьох вікових
серій: статевонезрілих, статевозрілих та старечих тваринах (1, 6 та 24 місяців від народження, з
вихідною масою 50-55 г, 180-200 г та 200-220 г
відповідно).
Тварини були розподілені на дві групи: І контрольна, ІІ - тварини, які отримували дистильовану воду з комбінацією солей важких металів (цинку (ZnSO4· 7H2O) - 5 мг/л, міді
(CuSO4·5H2O) - 1 мг/л, заліза (FeSO4) - 10 мг/л,
марганцю (MnSO4·5H2O) - 0,1 мг/л, свинцю
(Pb(NO3)2) - 0,1 мг/л, хрому (K2Cr2O7) - 0,1
мг/л). Тривалість експерименту склала 60 днів.
Під час експерименту лабораторних тварин
утримували відповідно до правил, прийнятих
Європейською конвенцією із захисту хребетних
тварин, яких використовують для експерименту і
наукових завдань (Страсбург, 1986р), принципів
Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною
асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (19642000рр.), «Загальних етичних правил експериментів над тваринами», затверджених І Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001)
Тканину передміхурової залози фіксували в
розчині 10% нейтрального формаліну, заливали
в парафін, зрізи товщиною 5 мкм виготовляли
на ротаційному мікротомі. Гістологічні препарати, забарвлювали гематоксиліном та еозином,
пікрофуксином за Ван Гізон, проводили гістохімічні фарбування за Гоморі, PAS-реакцію.
Отримані препарати досліджували і фотографували за допомогою цифрової системи виводу
зображення «SEO Scan Lab 2.0» (Україна). Електронну мікроскопію з подальшим мікроелементним аналізом проводили на растровому електронному мікроскопі РЕМ-100Е (Україна).
Отриманий матеріал документували у вигляді
цифрових фотографій. Результати морфометричних вимірювань обробляли стандартними
статистичними методами.
Результати дослідження та їх обговорення. При дослідженні інтактних щурів було виявлено, що ПЗ щурів – це подібна до людської
екзокринна залоза, яка структурована навколо
уретри. Проте на відміну від передміхурової
залози людини вона має дольову організацію.
ПЗ у щурів складається з трьох часток, які згідно
їх положенню навколо проксимальної частини
сечівника розподіляються на вентральну, дорсальну та латеральну. Кожна частка складається зі
складної системи проток, проксимально
з’єднаних з уретрою та дистально закінчуються
у секреторних ацинусах. Окремі частки не охоплюють сечівник повністю, тому у гризунів, на
відміну від людини, не виникають симптоми
обструкції нижніх сечових шляхів, пов’язані зі
збільшенням передміхурової залози.
Всі частки ПЗ оточені тонкою сполучнотканинною капсулою. Анатомічно дуже важко розділити латеральну та дорзальну частку залози у
щурів, тому вони часто розглядаються як єдиний
елемент (дорзо-латеральна частка).
Після 60 діб впливу СВМ залозистий компонент ПЗ статевонезрілих щурів представлений
ацинусами різних розмірів, епітелій таких ацинусів, як правило, низькопризматичний, з гіперхромними, продовгуватими ядрами та вузькою
цитоплазмою, залозистий просвіт розширений,
кількість базальних клітин у стінці ацинусів зменшується, базальна мембрана потовщується. У
центральних відділах ПЗ зменшена кількість
залоз. Епітелій деяких залоз однорядний кубічний, з нерівномірно забарвленою цитоплазмою,
каріопікнотичними ядрами.
Зростає кількість залоз з ділянками атрофії
епітеліального шару, відсутністю продуктів секреції у вивідних протоках. Відмічається згладжування рельєфу кінцевих секреторних відділів,
зниження секреторної активності. Зростають
процеси десквамації епітелію, просвіти багатьох
ацинусів заповнені великою кількістю десквамованих гландулоцитів, які формують клітинні
конгломерати (рис. 1).
Рис. 1. Передміхурова залоза піддослідного статевонезрілого щура, 60 доба впливу СВМ. Забарвлення гематоксилін-еозином. Збільшення х100. 1 –
ацинус, 2 – набряк строми 3 – дифузна колагенізація
строми, 4 – потовщення стінки артеріоли.
53
Романюк А.М., Шкрьоба А.О. Морфофункціональні зміни передміхурової залози в …
Строма ПЗ представлена пучками гладких
міоцитів, оточених колагеновими волокнами,
зустрічаються ділянки розростання еластичних
волокон. У більшості препаратів відмічалися
склеротичні зміни строми різного ступеня виразності, від дрібновогнищевого склерозу до дифузного розростання потовщених пучків колагенових волокон (рис. 1). Виявляється значна
мезенхімальна інфільтрація строми. Також звертають на себе увагу дистрофічні зміни гладком’язових клітин строми. У ділянках значної
колагенізації тканини ПЗ гладкі м’язові волокна
стоншувались.
Кількість незмінених гемокапілярів порівняно з попередніми термінами дослідження знижена. Спостерігається порушення будови стінок
артеріол у вигляді їх потовщення з дегенеративними та проліферативними змінами ендотелію,
гіалінозом. Іноді зустрічаються капіляри з аневризмоподібними мальформаціями. У периваскулярних зонах спостерігається розростання
колагенових фібрил.
При дослідженні хімічного складу тканини
ПЗ методом СЕММА після 60 діб експерименту
відносний вміст заліза, міді, хрому, марганцю та
свинцю в тканині ПЗ набуває найбільших значень і у порівнянні з контрольною групою тварин збільшується на 53,74% (p<0,01), 68,52%
(p<0,01), 290,91% (p<0,01), 96,69% (p<0,01) та
1228,13% (p<0,01) відповідно.
На відміну від інших досліджуваних мікроелементів рівень цинку у ПЗ знижується протягом усіх термінів експерименту. На 15 добу спостереження у порівнянні з контролем відносний
вміст цинку знизився на 15,32% (p<0,01), на 30
добу – на 24,15% (p<0,01) та після 60 діб – на
33,20% (p<0,01).
Після 60 днів експерименту просвіти більшості ацинусів ПЗ статевозрілих щурів розширені, не містять секрету, що свідчить про низьку
морфофункціональну активність залоз простати. Морфологія епітелію відрізняється від нормальної, спостерігається пікноз та лізис багатьох
епітеліоцитів, їх вакуолізація. Такі зміни вказують на гіпоплазію та атрофію залозистого епітелію. Секрет залоз інтенсивно забарвлюється
еозином, що свідчить про збільшення його
в’язкості та застій секрету в ацинусах. Епітелій
багатьох ацинусів сплощений, низькопризматичний, з великою кількістю епітеліальностромальних виростів, межі клітин нечіткі (рис.
2). Значно зростає кількість ацинусів покритих
низьким, атрофічним епітелієм, зі згладженим
рельєфом та відсутністю продуктів секреції у
просвіті.
У багатьох ділянках спостерігається периацинарна реактивна лімфоїдна інфільтрація, яка
руйнуючи базальну пластинку, поширюється на
епітеліальний шар. У просвітах ацинусів знаходяться видозмінені епітеліоцити з пікноморфними ядрами. В окремих ацинусах спостерігалася метаплазія епітелію в перехідній, його проліферація з формуванням сосочкових і кріброзних
утворень.
Кінцеві відділи вивідних проток розширені,
з явищами стазу секрету, в їх просвіті зустрічаються клітини десквамованого епітелію та клітини гематогенної природи, серед яких ідентифікуються нейтрофільні та еозинофільні лейкоцити. Відбувається зміна мерокринового типу
секреції гландулоцитов на апокриновий, про що
свідчить зростання індексу апоптозу.
Рис. 2. Передміхурова залоза статевозрілого щура, 60 доба експерименту. Забарвлення гематоксилінеозином. Збільшення х100. 1 – просвіт ацинусу розширений, не містить секрету, 2 – атрофічний, низькопризматичний епітелій, 3 – епітеліальностромальний виріст.
Рис. 3. Передміхурова залоза статевозрілого щура, 60 доба експерименту. Забарвлення за Ван-Гізон.
Збільшення х100. 1 – сплощений залозистий епітелій, 2 – набряк строми, 3 – розростання сполучнотканинного компоненту, 4 – венозний застій.
У багатьох відділах передміхурової залози
піддослідних тварин була виявлена виражена
дифузно-вогнищева лімфоцитарна інфільтрація
строми з явищами фіброзу, розростанням сполучнотканинного компоненту. В інтерстиції збільшується товщина прошарків сполучної тканини (рис. 3). Зростає кількість грубоволокнистої строми і дегенеративних структур, з’являються ділянки зі стромальним набряком (рис.
3).
Гемокапіляри розширені, в них виявляється
венозний застій, набряк периваскулярної строми, потовщення стінки, дистрофічні зміни ендотелію (рис. 3). Спостерігаються осередки по54
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
рушення цілісності судин. Виявляється тромбоз
окремих судин.
При визначенні мікроелементного складу
тканини ПЗ статевозрілих щурів за допомогою
СЕММА на 60 добу спостереження була зафіксована тенденція до підвищення рівнів досліджуваних мікроелементів за виключенням цинку. Вміст заліза зріс на 21,63% (p<0,01) у порівнянні з контролем, міді – на 59,94% (p<0,01),
хрому – на 235,59% (p<0,01), марганцю – на
89,40% (p<0,01), свинцю – на 903,64%. Показник цинку знизився у порівнянні з контролем на
21,63% (p<0,01).
Після 60 діб впливу комбінації СВМ ПЗ старечих щурів побудована з щільно розташованих, розлогих залоз неправильної форми, які
утворюють багаточисленні крипти та сосочкові
вирости (рис. 3.4.6). Ацинуси вкриті одним шаром клітин низького призматичного, кубічного
або плоского епітелію, в ділянці сосочків кількість шарів збільшується. Цитоплазма епітеліальних клітин світла, злегка зерниста, в апікальних відділах виявляються жирові включення,
ядра гіперхромні, округлої форми, часто з ознаками каріопікнозу, розташовуються переважно в
базальних відділах клітин. У порожнині ацинусів
знаходяться десквамовані клітини з конденсованим і фрагментованим ядром, що є типовою
ознакою апоптозу (рис. 4). Зустрічаються ацинуси вкриті низьким атрофічним епітелієм, які
мають вигляд трубочок. Просвіти більшості
ацинусів розширені, не містять продуктів секреції.
тично розташовані пучки і кільцеподібні структури. Навколо кінцевих секреторних відділів ПЗ
нерідко зустрічаються проліферати міоепітеліальних клітин, які утворюють подушкоподібні
випинання. Відмічаються дистрофічні та запальні процеси, набряк, системна дезорганізація
інтерстиціальної тканини. На окремих ділянках
спостерігається масивна інфільтрація строми
лімфоїдними клітинами з дистрофічними змінами гладких м’язових волокон.
Виявляється інтенсивне кровонаповнення
капілярних судин з порушенням реологічних
властивостей крові, що проявляється у вигляді
капіляро- і венулостазів на тлі внутрішньосудинної агрегації еритроцитів. Відбувається підвищення проникності судинної стінки, пошкодження ендотеліального шару, що підтверджується розвитком набряку, плазматичного просякання та виходом форменних елементів крові в
перивазальну тканину.
Після закінчення експерименту, на 60 добу,
вміст заліза в тканині ПЗ старечих щурів відносно контролю збільшився на 68,24% (p<0,01),
вміст міді зріс на 75,68% (p<0,01), марганцю – на
124,32% (p<0,01), рівень хрому та свинцю збільшився більш ніж у п’ять (520,63% (p<0,01)) та
сімнадцять (1766,67% (p<0,01)) разів відповідно.
На відміну від інших мікроелементів, рівень
цинку у тканині ПЗ старечих щурів має тенденцію до зниження: на 15 добу дослідження вміст
цинку у порівнянні з контролем знижувався на
26,39% (p<0,01), на 30 добу – на 40,08%
(p<0,01), після 60 діб – на 50,78% (p<0,01).
Таким чином на 60 день впливу СВМ у ПЗ
щурів усіх вікових груп виявляються виразні
ознаки морфофункціональних змін у вигляді
зниження секреторної і проліферативної активності залози, дистрофічних та атрофічних змін
ацинарного епітелію, розширення просвітів
кінцевих секреторних відділів, посиленої десквамації залозистого епітелію, поширеного фіброзу та запально-клітинної інфільтрації строми,
дистрофічних змін гладких міоцитів, пошкодження та редукції судин мікроциркулярного
русла. Найменш виражені зміни були виявлені у
статевозрілих тварин, що відображає стійкість
системних механізмів підтримки гомеостазу в
даній віковій групі. Вираженість морфологічних
змін у статевонезрілих щурів пояснюється незрілістю компенсаторно-адаптаційних механізмів. Найбільш виразні зміни морфологічної
будови тканини ПЗ були зафіксовані у групі
старечих щурів. Це пояснюється зниженням
компенсаторно-адаптаційних механізмів внаслідок інволютивних змін у залозі на тлі порушення ендокринного статусу старечих щурів, що
проявляється падінням рівня циркулюючих андрогенів і зростанням естрогенізації організму [7].
Дослідження хімічного складу тканини ПЗ
щурів, які отримували СВМ, показало підвищення рівнів заліза, міді, хрому, марганцю, свинцю та зниження рівня цинку у тварин усіх вікових серій. Особливості зміни хімічного складу
Рис. 4. Передміхурова залоза старечого щура, 60
доба експерименту. Забарвлення гематоксилінеозином. Збільшення х 100. 1 – масивна десквамація
ацинарного епітелію; 2 – сосочкові вирости; 3 – повнокров’я судин; 4 – пошкодження судинної стінки з
виходом форменних елементів в перивазальний
простір.
Стінки вивідних протоків ПЗ потовщені за
рахунок розвитку колагенових волокон при
явищах пери- та інтратубулярного склерозу.
Епітеліальні клітини простатичних протоків
зазнають дистрофічних змін і злущуються, іноді
пласти злущеного тубулярного епітелію повністю закривають просвіт протоки.
Міжацинарна строма багата на продовгуваті
клітини типу фібробластів, які утворюють хао55
Романюк А.М., Шкрьоба А.О. Морфофункціональні зміни передміхурової залози в …
4. Карпенко Н. О. Оцінка ушкоджуючої дії
хронічного радіоактивного опромінення в малих
дозах на репродуктивну функцію самців щурів в
залежності від його потужності / Н. О. Карпенко, Л. В. Тарасенко, М. Ю. Алесіна, В. В. Деревець // Проблеми ендокринної патології. –
2005. – № 1. – С. 72-77.
5. Лугин И. А. Влияние иммобилизационного
стресса на состояние тканевых регионов предстательной железы у молодых и зрелых крыс /
И. А. Лугин, Б. В. Троценко // Вісник
Вінницького
національного
медичного
університету. – 2006. – Т. 10, № 2. – С. 348.
6. Пауков В.С. Железы внутренней секреции
при пьянстве и алкоголизме / В.С. Пауков, Ю.
А. Ерохин // Архив патологии. – 2001. - № 3. –
С. 21 - 26.
7. Сашков В.А. Особенности уровня половых
стероидов в мозге и плазме крови у самцов и
самок старых крыс в процессе формирования и
угасания условного рефлекса / В.А. Сашков,
Н.Б. Сельверова, Т.И. Джандарова, Е.А. Гырдымова // Вестник новых медицинских технологий. – 2009. – Т. 16. – №2 – С. 26-30.
8. Саяпина И. Ю. Ремоделирование простаты
крыс при адаптации к низким температурам и в
отдаленные сроки после адаптации / Ирина
Юрьевна Саяпина. // Дальневосточный медицинский журнал. – 2012. – №1. – С. 104.
9. Морфология экспериментального простатита, вызванного введением динитробензолсульфокислоты / И. С.Цветков, В. А. Мхитаров,
Е. В. Андреева, О. В. Макарова. // Актуальные
вопросы морфогенеза в норме и патологии. –
2008. – С. 169–170.
10. Alonso M. L. Interactions between toxic (As,
Cd, Hg and Pb) and nutritional essential (Ca, Co,
Cr, Cu, Fe, Mn, Mo, Ni, Se, Zn) elements in the
tissues of cattle from NW Spain / M. L. Alonso, F.
P. Montaña, M. Miranda. // BioMetals. – 2004. –
Т. 17. – №4 – С. 389–397.
ПЗ в процесі експерименту пояснюються синергічними та антагоністичними взаємодіями досліджуваних важких металів між собою на різних
рівнях – всмоктування в шлунково-кишковому
тракті, транспортних білків, тканинному та клітинному рівнях [10].
Висновки:
1. Будова передміхурової залози щурів усіх
вікових груп зазнає виразних змін на всіх рівнях
її структурної організації.
2. Під впливом досліджуваної комбінації
солей важких металів змінюється хімічний склад
тканини передміхурової залози, що відображається на морфофункціональному стані органа.
За умов одночасного надходження в організм
надлишкових концентрацій солей міді, заліза,
марганцю, цинку, хрому та свинцю відбувається
зниження вмісту цинку при накопиченні інших
досліджуваних мікроелементів. Найбільше накопичується марганець, хром та свинець.
Перспективи подальших досліджень. У
подальшому планується дослідження структурно-функціональної організації хромогранінсекретуючих нейроендокринних клітин передміхурової залози щурів різного віку в умовах впливу
солей важких металів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Бречка Н.М. Вплив препаратів з
анаболічною дією на статеву систему самців
щурів / Н.М. Бречка, О.М. Демченко // Проблеми ендокринної патології. – 2004. - №3. – С.
90-98.
2. Великородний В. І. Зміни в гемомікроциркуляторному руслі передміхурової залози при її
травматичному ушкодженні / В. І. Великородний // Зб. наукових праць ІІІ-го Національного
конгресу АГЕТ України “Актуальні питання
морфології”. – 2002. – Тернопіль: Укрмедкнига.
– С. 49 - 50.
3. Ещенко Ю. В. Действие хелатирующих
агентов на предстательную железу у крыс /
Ю.В. Ещенко, В.В. Новицкий, В.Д. Бовт, В.А.
Ещенко, О.И. Уразова // Бюллетень сибирской
медицины. – 2010. – №9(3). – С. 65-67.
Надійшла 11.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.А. Пастухова
56
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 616.831-005.4-039.31:[612.017.1:57.04]:612.08
Л.М. Яременко
ЕКСПРЕСІЯ GFAP В СЕНСОМОТОРНІЙ КОРІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ПРИ
МОДЕЛЮВАННІ ТРАНЗИТОРНОЇ ІШЕМІЇ ЗА УМОВ ІМУНОМОДУЛЯЦІЇ
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Яременко Л.М. Експресія GFAP в сенсомоторній корі головного мозку при моделюванні транзиторної
ішемії за умов імуномодуляції // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 57-60.
Проведені експериментальні дослідження показали, що альтерація, обумовлена транзиторним порушеннями кровообігу в лівій півкулі головного мозку, в гострий період супроводжується різким зменшенням
експресії GFAP в осередках дегенеративно-деструктивних змін та реактивним її зростанням за їхніми межами. Відновлювальний період після ішемії характеризується не тільки різким зростання кількості GFAPпозитивних клітин у гліальних рубцях та стінках псевдокіст, а й дифузним збільшенням їхньої кількості. Застосування імуномодулятора імунофана при ішемічних ураженнях мозку зменшує ступінь виразності змін
експресії GFAP у корі великих півкуль мозку. Це можна розглядати як морфо-функціональний показник, що
свідчить про зниження подразнюючої дії ішемічної альтерації на астроглію та меншим ступенем її активації.
Останнє може виступати принципово важливим фактором, що обумовлює зменшення виразності вторинних дегенеративних змін у корі головного мозку після порушень кровообігу.
Ключові слова: ішемія мозку, GFAP, астроцити, імуномодуляція.
Яременко Л.М. Экспрессия GFAP в сенсомоторной коре головного мозга при моделировании транзиторной ишемии в условиях иммуномодуляции // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12,
№ 4. – С. 57-60.
Проведенные экспериментальные исследования показали, что альтерация, обусловленная преходящим
нарушением кровообращения в левом полушарии головного мозга, в острый период сопровождается резким уменьшением экспрессии GFAP в очагах дегенеративно-деструктивных изменений и реактивным ее ростом за их пределами. Восстановительный период после ишемии характеризуется не только резким ростом
количества GFAP-позитивных клеток в глиальных рубцах и стенках псевдокист, но и диффузным увеличением их количества. Применение иммуномодулятора имунофана при ишемических поражениях мозга уменьшает степень выраженности изменений экспрессии GFAP в коре больших полушарий мозга. Это можно
рассматривать как морфо-функциональный показатель, свидетельствующий о снижении раздражающего
действия ишемической альтерации на астроглию и меньшей степенью ее активации. Последнее может выступать принципиально важным фактором, обусловливающим уменьшение выраженности вторичных дегенеративных изменений в коре головного мозга после нарушений кровообращения.
Ключевые слова: ишемия мозга, GFAP, астроциты, иммуномодуляция.
Yaremenko L.M. GFAP expression in the rats’ sensorimotor cortex after transitory ischemia and
immunomodulation // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 57-60.
Experimental observations have shown that the alteration caused by ischemia in the left hemisphere of the
brain, in the acute phase is accompanied by a sharp decrease in the expression of GFAP in the foci of degenerative
and destructive changes and reactive its growth beyond. The recovery period after ischemia is characterized not only
by a sharp increase in the number of GFAP-positive cells in the glial scar and walls pseudocysts, but also diffuse
increase in their number. Imunofan use of immunomodulators in ischemic brain lesions reduces the severity of
changes in expression of GFAP in the cerebral cortex of the brain. This can be seen as the morpho-functional
indicator shows a decline irritating ischemic alterations on astroglia and a lesser degree of its activation. The latter
can serve principled but an important factor contributing to a decrease in the severity of secondary degenerative
changes in the cerebral cortex after circulatory disorders.
Key words: cerebral ischemia, GFAP, astrocytes, immunomodulation.
типу. GFAP - це високо специфічний білок
мозку, який не виявляється за межами ЦНС [13,
14, 15]. В якості маркера астроцитів GFAP широко застосовується в діагностичних цілях та в
експериментальних роботах при дослідженні
функцій нервової системи в нормі та при патології [7, 15, 17].
Оскільки мозок є забар’єрним органом, то
порушення гематоенцефалічного бар’єру додає
фактор імунної агресії до патогенезу його судинних уражень при розладах кровообігу в ньому [1, 8, 11]. З цих позицій привертає до себе
синтетичне похідне тимопоетину імунофан
(аргініл-альфа-аспартил-лізил-валіл-тирозил-аргінін),
який проявляє імуннорегулюючі та детоксикаційні властивості, блокує вільнорадикальні процеси перекісного окислення ліпідів [2].
Зв'язок роботи з науковими програмами,
планами, темами: робота є фрагментом науково-дослідної роботи Національного медичного
Вступ. Ішемічні ушкодження мозку характеризуються комплексом деструктивно-дегенеративних, реактивних та відновлювальних процесів [5, 6]. Вони завжди супроводжується вторинними або віддаленими структурними, функціональними та молекулярними змінами, які
тривають від місяців до декількох років [3].
В цих процесах принципово важлива роль
належить клітинам глії у тому числі астроцитам.
Останнім належить низка важливих функцій
підтримки гомеостазу та функціювання мозку.
Вони забезпечують бар’єрну та трофічну функцію, непрямим шляхом впливають на синаптичну передачу та ін. [9, 10, 12, 16]. У зрілих астроцитах ЦНС експресується гліальний фібрилярний кислий протеїн (GFAP). Він, будучи одним із головних імуноцитохімічних маркерів
астроцитарної глії, є членом сімейства білків
цитоскелету і представляє собою основний
проміжний філамент у зрілих клітинах цього
57
Яременко Л.М. Експресія GFAP в сенсомоторній корі головного мозку при моделюванні …
університету імені О.О.Богомольця “Органи
нервової, імунної та сечостатевої систем в умовах експериментального пошкодження”, № держреєстрації 0112U001413.
Мета дослідження – виявити вплив імуномодулятора імунофана на зміни експресії GFAP
в сенсомоторній корі головного мозку в щурів
при моделюванні транзиторної ішемії.
Матеріали і методи. Дослідження проведені на 80 самцях білих статевозрілих щурів лінії
Вістар вагою 260-290 г. Тварини, використані в
досліді, були поділені на 4 груп: 1 група – контроль (К), тварини, які не зазнавали ніяких дій
(n=10); 2 група (МЕА) – з мікроемболізацією
кровоносних судин лівої півкулі головного мозку, (n=35) [4]; 3 група (МЕА+І) – тварини з
МЕА, які отримували по 0,5 мкг імунофану
(НВП «Бионокс», Росія) на 1-10, 21-23, 30-32, 5051 дні експерименту (n=35). Всі оперативні
втручання виконувалися під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг).
Головний мозок для досліджень забирався
через 1, 3, 10, 30 і 90 діб після початку досліду,
після введення тваринам тіопенталу натрію (200
мг/кг). На протязі до 1 хв проводився розтин
черепа щурів, виймався мозок, якій фронтально
розрізався на три частини і середня поміщалася
у 10 % забуферений формалін (рН 7,4, 40С) на
24 години. Матеріал ущільнювався в парафін і
виготовляли гістологічні зрізи товщиною 4 мкм
які забарвлювалися азур ІІ-еозином.
Імуногістохімічну (ІГХ) реакцію для виявлення GFAP проводили у відповідності з протоколом виробника. Гістологічні зрізи товщиною
4 мкм депарафінували ксилолом та регідратували. Демаскування антигенів здійснювалося у
цитратному буфері рН 6.0 при 98оС протягом 20
хвилин, після чого зрізи промивали буфером.
Далі на зрізи наносився 3% розчин перекису
водню на 5 хвилин для пригнічення активності
ендогенної пероксидази. Після 3-х кратного
промивання у фосфатному буфері протягом 5
хвилин зрізи інкубували 30 хвилин в термостаті
при 22оС з первинним поліклональними кролячими антитілами проти GFAP (Dako, Denmark).
Для візуалізації продуктів ІГХ реакції використовувалася система детекції EnVisionTM FLEX,
(Dako, Denmark). Зрізи докрашувалися гематоксиліном Gill. У якості позитивного контрою
використані зразки мозку щурів з визначеною
позитивною реактивністю, а для негативного
контролю проводили процедуру без застосування первинних антитіл.
Отримані гістологічні препарати вивчали та
фотографували за допомогою мікроскопа Nikon
Eclipse 80i з камерою DS-5SMc/L2 (Nikon, Japan)
за стандартизованих умов (збільшення мікроскопа х200, 1280x960 пікселів RGB). На отриманих
зображеннях проводили підрахунок кількості
GFAP-позитивних клітин гангліонарного шару
кори великих півкуль (лівої та правої) на площі
430х320 мкм. Отримані цифрові дані оброблялися стандартними статистичними методами.
Результати та обговорення. Проведені спостереження показали, що у щурів контрольної
групи у сенсомоторній корі півкуль мозку, яка має
звичайну будову, імуногістохімічно виявлялися
GFAP-позитивні клітини з невеликими ядрами та
тонкими відростками. Останні помірно галузяться
й у нейропілі утворювали негусту сітку.
За умов відтворення МЕА через 1 добу у корі
лівої півкулі частина судин виявлялася різко розширеною з виразним периваскулярним набряком,
ознаками стазу. Іноді можна було спостерігати
емболи, що складалися з жирових крапель. Переваскулярний набряк зберігався через 3 і 10 діб, і
навіть через 30 діб після відтворення емболії навколо деяких венозних судин. Вже через 1 добу
після початку досліду при МЕА у лівій півкулі
виявлялися різні за розмірами осередки дегннеративно-деструктивних змін. В їх складі нейропіль
ставав дрібнокомірчастим, а нейрони зазнавали
дегенеративних змін. Через 3 доби у таких ділянках нейропіль ставав крупно комірчастим. У більших з них нейрони зазнавали некрозу, у дрібних –
характеризувалися різним ступенем дегенеративних змін. До 10 доби після емболії у складі лівої
півкулі на місці відносно великих осередків інфарктів починають утворюватися порожнини, які
через 30 діб формували псевдокісти, а на місці
менших некрозів – гліальні рубці, які виявлялися
також через 90 діб досліду. У ділянках гангліонарного шару кори лівої півкулі мозку за межами інфарктів спостерігалися виразні масові реактивні
зміни нейроцитів, частина з яких виявляла ознаки
некротичних змін. Кількість змінених клітин збільшувалася з 1 до 3 доби після емболії, після чого
зменшувалося. У цілому, на протязі досліду у лівій
півкулі при МЕА відбувалося поступове зменшення питомої кількості нейронів гангліонарного
шару і зростала кількість гліоцитів.
ІГХ-дослідженя показало, що в лівій півкулі
мозку після МЕА спостерігався мозаїцизм у експресії GFAP. На 1 і 3, а у меншій ступені на 10
добу досліду, в корі виявлялися множинні невеличкі ділянки (50-100 мкм), а також зрідка більших
розмірів – інфаркти, в яких різко знижена, аж до
повного зникнення, експресія GFAP. За їх межами
через 1 і 3 днів після МЕА спостерігалося суттєве
зростання експресії GFAP, що зумовлено як збільшенням виявлених клітин так і кількості їхніх
відростків. При цьому GFAP-позитивні клітини
мали більші, ніж у контролі, розміри тіл та товстіші відростки. Через 10 діб після початку експерименту з боку ураження спостерігалося суттєве зростання GFAP-позитивних клітин навколо осередків інфарктів, тоді як у інших ділянках визначалося
суттєве зменшення експресії GFAP у порівнянні з
попередніми строками спостереження. У послідуючому, на 30 і 90 добу досліду, відбувалося зростання експресії GFAP, яка на при кінці досліду
ставала суттєво вищою, ніж у контролі. У поодиноких гліальних рубцях, які сформувалися на місці
невеликих осередків інфарктів, а також у стінках
псевдокист, які утворилися на місці великих інфарктів, виявлялася значна кількість, як правило,
58
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
гіпертрофованих GFAP-позитивних астроцитів.
У контлатеральній півкулі (правій) спостерігалося незначне зростання експресії GFAP через
1 і 3 доби після МЕА, після чого зменшувалося і
візуально практично не відрізнялося від того, що
виявлялося у контролі.
Застосування імунофану при МЕА якісно не
змінило морфологічної картини ішемічного
ураження, й у складі лівої півкулі також виявлялися виразні зміни судин та осередки деструкції.
Але, за цих умов визначалося менше змінених
нейроцитів. Крім того, у динаміці експерименту
відбувалося менш виразне зменшення питомої
кількості нейроцитів, а кількість гліоцитів, навпаки збільшувалася в меншій ступені. Все це
призвело до того, що через 90 діб після початку
експерименту, кора великої півкулі мозку зазнавала меншої зміни клітинного складу.
рирувалися та краще простежувалися на протязі.
Зростання експресії GFAP у відновлювальний
період відбувалося менш виразно, що було
пов’язане як з меншою кількістю експресії
GFAP – позитивних астроцитів, так й з меншими розмірами їхніх тіл та значно тоншими відростками. Гліальні рубці та капсули псевдокіст
за цих умов також мали дещо меншу питому
кількість експресії GFAP-позитивних клітин.
Кількісна оцінка кількості клітин (Рис.) при
порушеннях кровообігу у лівій півкулі головного
мозку показала, що при МЕА в ураженій півкулі
(за межами осередків інфарктів) спостерігалося
значне збільшення числа GFAP-позитивних астроцитів через 1 і 3 доби після порушення кровообігу. Після чого, на початок відновлювального
періоду – через 10 днів досліду, відмічалося зменшення кількості цих клітин, з послідуючим поступовим їх зростанням. Це призводить до того, що
через 90 діб експерименту їхня кількість майже у
двічі перевищувала ту, що визначалася у контролі
(р<0,01). У контрлатеральній півкулі спостерігаються незначні зміни кількості GFAP+-астроцитів.
Імунофан, не змінюючи направленість змін
кількості GFAP-позитивних астроцитів у корі
мозку після моделювання ішемії, значно зменшував їхню виразність (Рис.). Через 90 діб за цих
умов вміст виявлених астроцитів виявляється меншим на понад 20%, у порівнянні з МЕА (р<0,05).
Таким чином, проведені спостереження показали, що при ішемії мозку разом з дегенеративними та деструктивними змінами у гострий
період відбуваються зменшення експресії GFAP.
Разом з тим, у ділянках сенсомоторної кори, що
не зазнали критичних пошкоджень, спостерігається зростання його експресії. Це проявляється
збільшенням
питомої
кількості
GFAPпозитивних астроцитів, збільшенням їх розмірів
їхніх тіл, товщини та кількості їх відростків, що
виявляються. Враховуючи, що подібні зміни
спостерігаються і в контрлатеральній півкулі,
хоча і в значно меншій ступені виразності, вони
можуть бути розцінені як реактивне підвищення
активності астроцитів. Від зворотного, можна
припускати, що не всі клітини астроцитарного
ряду кори великих півкуль головного мозку за
звичайних умов є GFAP-позитивними.
Перехід до відновлювально-компенсаторних
процесів після ішемічного ушкодження (10 доба
досліду) супроводжується зниженням експресії
GFAP та кількості астроцитів, що візуалізуються з
його допомогою, до показників менших ніж у
контролі. У подальшому відбувається поступове
наростання кількості GFAP-позитивних клітин у
сенсомоторній корі, кількість яких через 90 діб
після моделювання транзиторної ішемії стає майже вдвічі більшим, ніж у контролі. Останнє може
бути тим фактором, який суттєво вплине на функцію уражених регіонів мозку [6, 9, 15, 16]. Що стосується осередків інфарктів, то у складі гліальних
рубців та у стінках псевдокіст, які утворилися на їх
місті, очікувано виявляється велика кількість
GFAP-позитивних гіпертрофованих астроцитів.
Рис. Динаміка змін кількості астроцитів в сенсомоторній корі мозку (на площі 430х320 мкм) при порушеннях кровообігу в басейні лівої загальної сонної
артерії та застосуванні імуномодулятора. К - контроль,
МЕА – мікроемболія адипоцитами кровоносних судин у
басейні лівої сонної артерії, МЕА+І – мікроемболія
адипоцитами кровоносних судин у басейні лівої сонної
артерії за умов застосування імуномодулятора.
З умов дії імунофіну спостерігалося зменшення виразності змін експресії GFAP у гострий
період ішемії. Це проявлялося, перш за все, меншою кількості мікроосередків, у яких відбувалося різке зниження присутності GFAP. Разом з
тим, в інших ділянках астроцити, що виявлялися, виглядали менш набряклими, утворювали
густішу сітку відростків, які більш чітко конту59
Яременко Л.М. Експресія GFAP в сенсомоторній корі головного мозку при моделюванні …
Імунофан не змінюючи принципово характеру змін експресії GFAP у корі мозку, що виникають після відтворення транзиторної ішемії, суттєво
змінює їхню виразність. Можна припускати, що
менша реакція астроцитів на ішемічне ураження в
гострий період, пов’язана з антиоксидантними
ефектами імунофану [2]. У подальшому, зменшення під впливом імунофану виразності гіперплазії GFAP-позитивної астроцитарної глії після
порушення кровопостачання, можна пов’язати як з
меншою виразністю альтеративних змін у гострому періоді ішемії мозку, так і зі зменшенням імунної відповіді на його ураження [8, 11].
Висновки: Альтерація, обумовлена транзиторним порушеннями кровообігу в лівій півкулі
головного мозку, в гострий період супроводжується різким зменшенням експресії GFAP в осередках дегенеративно-деструктивних змін та
реактивним її зростанням за їхніми межами. Відновлювальний період після ішемічного ушкодження характеризується не тільки різким зростання кількості GFAP-позитивних клітин у гліальних рубцях та стінках псевдокіст, а й дифузним збільшенням їхньої кількості.
Застосування імунофану при ішемічних
ураженнях мозку зменшує ступінь виразності
змін експресії GFAP у корі великих півкуль мозку. Це можна розглядати як морфофункціональний показник, що свідчить про
зниження подразнюючої дії ішемічної альтерації на астроглію та меншим ступенем її активації.
Останнє може виступати принципово важливим
фактором, що обумовлює зменшення виразності вторинних дегенеративних змін у корі головного мозку після порушень кровообігу.
Перспективи подальших досліджень.
Отримані данні щодо експресії GFAP в сенсомоторній корі головного мозку при моделюванні транзиторної ішемії за умов імуномодуляції
поглиблюють уявлення про морфофункціональні зміни у мозку при порушеннях кровообігу
та є підґрунтям для розробки нових способів
лікування цереброваскулярних уражень.
медичний університет імені О. О. Богомольця. № u200805453; опубл. 11.08.2008. Бюл. №15.
5. Скворцова В.И. Ишемический инсульт /
Скворцова В.И., Евзельман М.А. // Орел,
2006.— 404с.
6. Суслина З.А. Инсульт: диагностика, лечение, профілактика / Суслина З.А., Пирадов М.А
// М.: «МЕДпресс-информ», 2008.— 288с.
7. Иммуногистохимическое выявление астроцитов головного мозга при черепно-мозговой
травме. / Сухорукова Е.Г., Коржевский Д.Э., Кирик О.В., Коржевская В.Ф. // Судебно-медицинская экспертиза.— 2010.— № 1.— С. 14-16.
8. Яременко Л.М. Стан титрів аутоантитіл до
тканинних антигенів головного мозку та циркулюючих імунних комплексів при моделюванні
порушень кровопостачання головного мозку
різного ступеню важкості та його корекція /
Яременко Л.М., Грабовий О.М. // Імунологія та
алергологія.— 2009.— № 2-3.— С. 55-59.
9. Bacigaluppi M. New targets of neuroprotection in ischemic stroke. / Bacigaluppi M.,
Hermann D.M. // Scientific World Journal.—
2008.— V. 13, № 8.— P. 698-712.
10. Becher B. Comparison of phenotypic and
functional properties of immediately ex vivo and
cultured human adult microglia / Becher B., Antel
J.P. // Glia.— 1996.— Vol. 18.— P. 1-10.
11. Chamorro Á.The immunology of acute stroke
/ Chamorro Á., Meisel A., Planas A.M. // Nature
Reviews Neurology.— 2012.— V. 8.— P. 401-410
12. Dvorak F. Characterisation of the diagnostic w
indow of serum glial fibrillary acidic protein for the
differentiation of intracerebral haemorrhage and ischaemic stroke / Dvorak F., Haberer I., Sitzer M., Foerch
C. // Cerebrovasc. Dis.— 2009.— N 27.— P. 37-41.
13. Eng L.F. Glial fibrillary acidic protein: GFAP
thirty one years (1969—2000) / Eng L.F., Ghirnikar
R.S., Lee Y.L. // Neurochem. Res.— 2000.—N
25.— P. 1439—1451.
14. Foerch C. Utility of serum GFAP in
monitoring acute MCA territorial infarction /
Foerch C., Singer O., Neumann-Haefelin T. [et al.]
// Cerebrovasc. Dis.— 2003.— N 16.— P. 45.
15. Foerch C. Diagnostic accuracy of plasma glial
fibrillary acidic protein (GFAP) for the
differentiation between intracerebral hemorrhage
and cerebral ischemia in patients with symptoms of
acute stroke / Foerch C., Steinmentz H., Sitzer M.
// International Stroke Conference, 8—11
February 2012, New Orlean, USA. Abstract 82.
16. Liu Z. Reactive astrocytes promote axonal
remodeling and neurological recovery after stroke /
Liu Z., Xin H., Chopp M. // Perspective.—
2014.— V. 9, Issue 21.— P. 1874-1875.
17. Young A.R. Neuroprotection and stroke: time
for a compromise. / Young A.R., Ali C., Duretete
A., Vivien D. // J Neurochem.— 2007.— V.
103.— P. 1302-1309.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Гусев Е.И. Ишемия головного мозга. / Гусев Е.И., Скворцова В.И. – М.: Медицина,
2001.— 327 с.,
2. Караулов А.В. Молекулярно-биологическое
обоснование применения имунофана в клинической практике / Караулов А.В. // Лечащий
врач.— 2000.— № 4.— С. 46-47.
3. Крыжановский Г.Н. Нейроиммунология.
Руководство. / Крыжановский Г.Н., Магаева
С.В., Макаров С.В. Сепашвили Р.И // М.: Издво НИИ общей патологии и патофизиологии,
2003.— 438 с.
4. Пат. 34604 Україна. МПК G09B 23/00.
Спосіб моделювання ішемічного ураження мозку / Грабовий О.М., Яременко Л.М, Панішина
Н.Г.; заявник й патентовласник Національний
Надійшла 16.04.2014 р.
Рецензент: проф. Л.Д.Савенко
60
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 519.443:[613.648.4+613.37
Г.В. Лукьянцева
ОСОБЕННОСТИ ХИМИЧЕСКОГО СОСТАВА КОСТЕЙ У БЕЛЫХ КРЫС
ПОСЛЕ ДВУХМЕСЯЧНОГО УПОТРЕБЛЕНИЯ НАТРИЯ БЕНЗОАТА И
ВОЗМОЖНОСТИ ЕГО КОРРЕКЦИИ
Национальный университет физического воспитания и спорта Украины
Лукьянцева Г.В. Особенности химического состава костей у белых крыс после двухмесячного употребления натрия бензоата и возможности его коррекции // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 61-66.
В эксперименте на 175 половозрелых белых крысах установили, что внутрижелудочное введение
натрия бензоата в дозировке 500 мг/кг и 1000 мг/кг массы тела в течение 2 месяцев сопровождается
дестабилизацией химического состава костей скелета (плечевой, тазовой и третьего поясничного позвонка), выраженность которой прямопропорционально зависит от дозировки вводимого препарата.
Восстановление химического состава исследуемых костей после окончания воздействия условий эксперимента также сопровождалось дозозависимым эффектом. Введение мексидола в дозировке 50 мг/кг
массы на фоне применения натрия бензоата в значительной мере сглаживало выявленные отклонения
как непосредственно по окончании воздействия, так и в период реадаптации.
Ключевые слова: кости, химический состав, натрия бензоат, мексидол.
Лук’янцева Г.В. Особливості хімічного складу кісток у білих щурів після двомісячного вживання натрію бензоату та можливості його корекції // Український морфологічний альманах. –
2014. – Том 12, № 4. – С. 61-66.
В експерименті на 175 статевозрілих білих щурах встановили, що внутрішньошлункове введення
натрію бензоату в дозуванні 500 мг/кг і 1000 мг/кг маси тіла протягом 2 місяців у статевозрілих білих щурів супроводжується дестабілізацією хімічного складу кісток скелету (плечової, кульшової, а
також третього поперекового хребця), виразність якої прямопропорційно залежить від дозування
препарату, що вводиться. Відновлення хімічного складу досліджуваних кісток після закінчення впливу
умов експерименту також супроводжувалось дозозалежним ефектом. Введення мексидола в дозуванні
50 мг/кг маси на тлі застосування натрию бензоату значною мірою згладжувало виявлені відхилення як
безпосередньо після закінчення впливу, так й у період реадаптації.
Ключові слова: кістки, хімічний склад, натрію бензоат, мексидол.
Lukyantseva G.V. Features of the chemical composition of the skeletal bones in rats after 2-month intake of sodium benzoate and possibilities of correction of it state // Український морфологічний альманах.
– 2014. – Том 12, № 4. – С. 61-66.
From the experiment that involved 175 adult rats we have found that 2-months intragastric sodium benzoate in dosage of 500 mg and 1000 mg per kg of body weight results in destabilization of chemical composition of the skeletal bones (humerus, hipbone, and the third lumbar vertebra) which depends directly on dosage. Restoration of chemical composition after drug discontinue was also dose-dependent. Mexidol in dosage
of 5o mg per kg of body weight during sodium benzoate administration reduced alterations significantly immediately after sodium benzoate discontinue and during readaptation..
Key words:, bones, chemical composition, sodium benzoate mexidol.
Пищевые добавки вводятся в пищевые
продукты в процессе их производства, упаковки, транспортировки или хранения для улучшения их органолептических свойств и увеличения сроков хранения. В настоящее время
в пищевой промышленности широко используется Е211, или натрия бензоат (натриевая
соль бензойной кислоты, НБ), который представляет собой белый кристаллический порошок сладковато-соленого вкуса, легко растворимый в воде с образованием слабощелочного
раствора [12]. В виде естественного природного компонента НБ в небольших дозах содержится в яблоках, изюме, клюкве, корице и т.д.
[10]. В клинической практике натрия бензоат
применяют внутрь как отхаркивающее средство при бронхитах и других заболеваниях дыхательных путей. Piper P.W. показано мощное
проокислительное действие бензоата натрия
на популяции аэробных дрожжей [15]. Кроме
того, Е211 оказывает мутагенное воздействие
на митохондриальную ДНК, приводит к угнетению клеточного дыхания и окислительному
стрессу в клетках эпителия желудочнокишечного тракта при употреблении пищи,
содержащей данный компонент [14].
В наших предшествующих исследованиях
было установлено, что 60-дневное внутрижелудочное введение натрия бензоата сопровождается торможением роста костей, дестабилизацией ультраструктуры и фазового состава костного биоминерала, выраженность которой
зависит от концентрации вводимого препарата
[4, 5]. Вместе с этим, сведения о динамике химического состава различных костей скелета
после длительного употребления в пищу на61
Лукьянцева Г.В. Особенности химического состава костей у белых крыс после …
после высушивания костей до постоянного веса
при температуре 105°С в сухожаровом шкафу и
озоления в муфельной печи при температуре
450-500°С в течение 12 часов [7]. Полученную
золу растирали в фарфоровой ступке и хранили
в герметичных микропробирках. Для дальнейшего исследования 10 мг золы растворяли в 2 мл
0,1 Н химически чистой соляной кислоты, доводили до 25 мл бидистиллированной водой. В
полученном растворе определяли содержание
натрия, калия, меди, марганца, цинка, магния и и
кальция на атомно-абсорбционном фотометре
типа "Сатурн"-2 в режиме эмиссии в воздушнопропановом пламени [1, 6], а также содержание
фосфора колориметрически по Бригсу на электрофотоколориметре КФК-3 [8].
Полученные цифровые данные обрабатывали методами вариационной статистики с
использованием стандартных прикладных
программ [3]. Достоверными считали отличия
с уровнем значимости р<0,05.
Результаты и их обсуждение. С увеличением возраста животных контрольной группы
(К) содержание воды и органических веществ в
исследуемых костях за период период наблюдения уменьшалось соответственно в плечевой
кости – с 30,00±0,81% до 27,41±1,08% и с
27,65±0,83% до 26,56±0,55%, в тазовой кости – с
32,43±0,58% до 29,71±0,92% и с 29,04±0,56% до
27,81±0,56%, а также в третьем поясничном позвонке – с 29,61±1,12% до 29,21±1,14% и с
29,60±0,63% до 27,44±0,31%. При этом содержание минеральных веществ за период наблюдения
увеличивалось
соответственно
с
42,36±0,87% до 46,03±0,67% в плечевой кости, с
38,53±0,42% до 42,48±0,89% в тазовой кости и с
40,79±1,05% до 43,35±0,92% в поясничном позвонке.
Параллельно с минеральным составом исследуемых костей изменялся и их химический
состав. В ходе наблюдения содержание кальция
в костной золе увеличивалось с 19,94±0,47% до
22,66±0,44% в плечевой кости, с 19,73±0,51% до
21,44±0,41% в тазовой кости и с 19,38±0,52% до
22,07±0,34% в третьем поясничном позвонке.
Содержание фосфора в костной золе также увеличивалось: с 17,78±0,50% до 18,79±0,46% в
плечевой кости, с 17,97±0,33% до 18,36±0,31% в
тазовой кости и с 17,90±0,52% до 18,59±0,36% в
третьем поясничном позвонке.
Поскольку содержание фосфора увеличивалось в меньшей степени, чем содержание кальция, соотношение кальций/фосфор в ходе наблюдения также увеличивалось: с 1,12±0,03 до
1,21±0,02 для плечевой кости, с 1,10±0,02 до
1,17±0,03 для тазовой кости и с 1,09±0,03 до
1,19±0,02 для третьего поясничного позвонка.
Это также является и косвенным свидетельством
увеличения степени кристаллизации костного
биоминерала.
трия бензоата в доступной литературе нам обнаружить не удалось.
Цель исследования: изучить в эксперименте динамику химического состава костей
скелета у половозрелых белых крыс после 2месячного употребления в пищу натрия бензоата в различной концентрации и обосновать
возможности его коррекции. Работа является
фрагментом межвузовской научно-исследовательской темы «Морфогенез различных органов и систем организма при нанесении дефекта в большеберцовых костях после 60-ти
дневного введения натрия бензоата или тартразина» (государственный регистрационный
номер – 0113U005755).
Материал и методы исследования. Исследование было проведено на 175 белых беспородных половозрелых крысах-самцах с исходной массой тела 200-210 г, взятых из вивария ГУ «Луганский государственный медицинский университет».
Содержание и манипуляции над лабораторными крысами проводились в соответствии с правилами, установленными «Европейской конвенцией по защите позвоночных животных, используемых для экспериментальных
и других научных целей» (Страсбург, 1986)
[13] и положениями Закона Украины № 3477IV от 21.02.2006 г. «О защите животных от
жестокого обхождения».
Подопытные животные были распределены на 5 групп: 1-ю группу составили контрольные животные, которым ежедневно в
течение 60-ти дней при помощи желудочного
зонда вводился 1 мл 0,9% изотонического раствора натрия хлорида (группа К). 2-ю и 3-ю
группы составили крысы, которым ежедневно
в течение 60-ти дней при помощи желудочного зонда вводился 1 мл НБ в дозировке 500
мг/кг и 1000 мг/кг массы тела соответственно
(производитель «Eastman Chemical B.V., Нидерланды») (группы НБ1 и НБ2). 4-я и 5-я
группа – животные, которым наряду с НБ вводили внутримышечно мексидол из расчета 50
мг/кг массы тела ежедневно (производитель
ООО Медицинский центр «Эллара», Российская Федерация) (группы НБ1М и НБ2М).
Расчёт дозировки вводимых препаратов производили с учётом рекомендаций Ю.Р. и Р.С.
Рыболовлевых [9].
По истечении сроков эксперимента (7, 15,
30, 90 и 180 дней) животных декапитировали
под эфирным наркозом, выделяли большеберцовые и тазовые кости, а также третий поясничный позвонок. Химическое исследование состояло в определении содержания воды, органических и минеральных веществ, которые рассчитывали весовым методом, последовательно,
62
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
Вместе с снижением содержания воды в исследуемых костях постепенно понижалось и
содержание гидрофильных элементов – натрия
и калия. Содержание натрия в плечевой кости в
ходе наблюдения уменьшалось с 1,30±0,03% до
0,96±0,01%, в тазовой кости – с 1,43±0,04% до
1,12±0,04%, а в третьем поясничном позвонке –
с 1,39±0,05% до 1,12±0,04%. Соответственно,
содержание калия в плечевой кости уменьшалось с 1,21±0,03% до 0,83±0,03%, в тазовой кости – с 1,24±0,03% до 0,97±0,02%, а в поясничном позвонке – с 1,30±0,04% до 1,02±0,03%.
Поскольку макроэлементный состав всех исследуемых костей с увеличением возраста контрольных животных изменялся однонаправленно, определение основных остеотропных микроэлементов было проведено лишь в минеральном компоненте плечевой кости.
Содержание магния в минеральном компоненте плечевой кости у животных контрольной
группы в ходе наблюдения увеличивалось с
3,28±0,05% до 3,82±0,09%, а содержание железа
практически не изменялось и колебалось в пределах 0,96-1,00 мг%. Также, в ходе наблюдения
содержание меди постепенно уменьшалось с
4,29±0,13 мг% до 4,17±0,10 мг%, содержание
цинка – с 2,68±0,03 мг% до 2,58±0,06 мг%, а содержание марганца – с 0,90±0,02 мг% до
0,80±0,02 мг%.
Такая динамика химического состава исследуемых костей свидетельствует о все еще продолжающихся в скелете животных группы К
процессах роста и об увеличении степени кристаллизации костного минерала [11].
Внутрижелудочное введение натрия бензоата массы в течение 60 дней сопровождалось дестабилизацией химического состава
исследуемых костей, выраженность и темпы
восстановления которой зависели от дозировки вводимого препарата.
На 3 день после окончания введения натрия бензоата в дозировке 500 мг/кг содержание воды в плечевой и тазовой костях, а также
поясничном позвонке было больше контрольных значений группы К соответственно на
9,98%, 10,13% и 12,38%, а содержание минеральных веществ – меньше на 4,69%, 4,99% и
5,49%. Также, доля органического компонента в
третьем поясничном позвонке была меньше
значений группы К на 4,83%.
Соответственно этим изменениям, содержание кальция в минеральном компоненте исследуемых костей было меньше значений группы К
на 6,21% в плечевой кости, на 7,22% в тазовой
кости и на 6,57% в позвонке. При этом соотношение кальций/фосфор было меньше, чем в
группе К на 4-5%, но границ доверительного
интервала эти отличия не достигали.
При этом содержание натрия и калия было
больше контрольных значений группы К соответственно на 8,12% и 9,70% в плечевой кости,
на 8,58% и 7,75% в тазовой кости и на 7,39% и
9,46% в третьем поясничном позвонке. Также,
содержание магния в плечевой кости было
больше контрольного на 7,98%, а содержание
марганца – меньше на 7,27%.
В период реадаптации после воздействия
группы эксперимента НБ1 химический состав
исследуемых костей после 15 дня наблюдения
достаточно быстро восстанавливался, и на 24
день регистрировались лишь единичные достоверные отличия от показателей группы К.
Содержание воды в плечевой и тазовой кости было больше значений группы К на 10 и 15
день наблюдения соответственно на 8,89% и
11,26%, и на 10,06% и 10,27%, а поясничном
позвонке с 10 по 24 день – на 11,82%, 11,05% и
6,77%. Также, содержание минеральных веществ
в тазовой кости на 10 и 15 день наблюдения было меньше значений группы К на 4,75% и
4,67%, а в третьем поясничном позвонке с 10 по
24 день – на 5,33%, 5,01% и 2,65%. Доля органического компонента хотя и была меньше значений группы К, ни водном из случаев от контроля достоверно не отличалась.
В этих условиях содержание кальция в тазовой кости и позвонке с 10 по 24 день наблюдения было меньше контрольных значений группы К соответственно на 6,90%, 6,45% и 4,25%, и
на 6,58%, 6,31% и 5,17%. Также, соотношение
кальций/фосфор в исследуемых костях на 10
день наблюдения было меньше контрольного
на 4,65%, 4,52% и 3,74% соответственно в плечевой и тазовой костях, а также в позвонке.
Наконец, содержание натрия в плечевой
кости было больше значений группы К на 10 и
15 день наблюдения на 7,88% и 7,00%, в тазовой
кости на 10 и 24 день наблюдения – на7,56% и
7,50%, а в поясничном позвонке на 10 день – на
8,47%. Содержание калия было больше контрольного в плечевой и тазовой костях с 10 по
24 день наблюдения соответственно на 8,20%,
11,76% и 8,17%, и на 9,79%, 9,99% и 6,65%, а в
поясничном позвонке на 10 и 15 день – на
8,82% и 9,73%.
Доля магния в плечевой кости на 15 день
наблюдения была больше значений группы К
на 6,47%, а доля марганца на 15 и 24 день – на
6,68% и 7,14%.
Таким образом, внутрижелудочное введение натрия бензоата в дозировке 500 мг/кг
массы в течение 60 дней сопровождается увеличением содержания воды и снижением содержания минеральных веществ в исследуемых
костях с пропорциональным дисбалансом макро- и микроэлементного состава, выраженными
преимущественно до 15 дня периода реадаптации.
Внутрижелудочное введение натрия бензоата в дозировке 1000 мг/кг массы в течение
60 дней (группа НБ2) сопровождалось нарушением химического состава исследуемых
костей, более выраженным, чем при дозировке
500 мг/кг массы тела подопытных животных.
63
Лукьянцева Г.В. Особенности химического состава костей у белых крыс после …
На 3 день по окончании воздействия условий группы НБ2 содержание воды в плечевой и
тазовой костях, а также в третьем поясничном
позвонке было больше контрольных значений
группы К соответственно на 11,27%, 12,14% и
14,34%. Содержание органических и минеральных веществ при этом было меньше контрольного соответственно на 4,45%, 5,97% и 5,41%, и
на 5,08%, 5,72% и 6,49%.
Также содержание кальция в плечевой и тазовой костях и позвонке было меньше значений
группы К на 7,82%, 8,01% и 7,25%, а соотношение кальций/фосфор -–на 6,23%, 5,42% и
4,42%.
Вместе с содержанием воды увеличивалось и
содержание гидрофильных элементов. Содержание натрия в плечевой и тазовой костях и позвонке было больше значений группы К соответственно на 11,42%, 10,08% и 9,03%, а содержание калия – на 12,19%, 11,45% и 9,79%. Наконец, содержание магния в золе плечевой кости
было больше значений группы К на 11,29%, а
содержание цинка и марганца – меньше на
5,65% и 11,53%.
В период реадаптации после воздействия
группы эксперимента НБ2 изменения химического состава исследуемых костей сохранялись
преимущественно до 24 дня наблюдения. На 45
день регистрировались лишь единичные достоверные отклонения от аналогичных показателей
группы К.
Содержание воды в плечевой кости было
больше аналогичных показателей группы К с 10
по 24 день наблюдения соответственно на
11,42%, 12,98% и 10,95%, в тазовой кости с 10
по 45 день – на 11,95%, 12,76%, 9,18% и 7,91%, а
в поясничном позвонке с 10 по 24 день – на
13,15%, 13,46% и 13,32%.
Доля органических веществ в тазовой кости
и позвонке была меньше контрольных значений
группы К с 10 по 24 день наблюдения соответственно на 5,29%, 5,425 и 3,92%, и на 4,52%,
5,33% и 5,27%, а в плечевой кости на 15 день –
на 4,54%. Наконец, содержание минеральных
веществ было меньше контрольных значений
группы К также с 10 по 24 день наблюдения в
плечевой кости – на 5,48%, 5,38% и 4,29%, в
тазовой кости – на 5,36%, 5,62% и 4,12%, а в
третьем поясничном позвонке – на 6,23%, 5,84%
и 5,76%.
Параллельно с минеральным составом исследуемых костей после воздействия условий
группы НБ2 изменялся и их химический состав.
Содержание кальция было меньше контрольных значений группы К с 10 по 24 день
наблюдения в плечевой кости – на 7,13%, 7,72%
и 5,52%, в тазовой кости – на 7,79%, 7,58% и
5,91%, а в поясничном позвонке – на 6,83%,
7,51% и 5,86%. При этом соотношение кальций/фосфор было меньше контрольного, но
достоверно было меньше контрольного лишь
на 24 день наблюдения в биоминерале поясничного позвонка – на 2,27%.
Концентрация натрия в костной золе была
больше контрольных значений группы К в плечевой кости на 10, 15 и 45 день – на 11,37%,
11,20% и 8,79%, в тазовой кости – на 10 и 24
день на 9,60% и 10,41%. А в третьем поясничном позвонке – с 10 по 24 день на 9,94%, 8,39%
и 6,98%. Содержание калия также было больше
контрольного в плечевой кости с 10 по 24 день
наблюдения на 11,96%, 15,21% и 11,25%, в тазовой кости с 10 по 45 день – на 11,90%, 12,58%,
8,77% и 7,54%, а в третьем поясничном позвонке – на 10 и 15 день на 11,59% и 12,07%. Также,
содержание магния в биоминерале плечевой
кости на 15 день наблюдения было больше значений группы К на 6,47%, а содержание марганца на 15 и 24 день – меньше на 6,68% и 7,14%.
Таким образом, внутрижелудочное зондовое
введение натрия бензоата в дозировке 1000
мг/кг массы половозрелым белым крысам сопровождается увеличением содержания в исследуемых костях воды и снижением содержания
органических и минеральных веществ с пропорциональными изменениями макро- и микроэлементного состава. Данные явления выражены
преимущественно до 24 дня периода реадаптации.
При одновременном внутрижелудочном
введении натрия бензоата в дозировке 500 мг/
кг массы тела и внутримышечном введении
5% раствора мексидола из расчета 50 мг/кг
массы тела (группа НБ1М) негативное влияние
условий эксперимента на химический состав
костей в значительной степени сглаживалось.
Сравнение результатов, полученных в группе НБ1М, с показателями химического исследования костей подопытных животных группы
НБ1 (введение натрия бензоата в дозировке 500
мг/кг массы без введения мексидола) показало,
что достоверные отличия регистрировались с 10
по 45 день наблюдения.
Содержание воды в плечевой кости было
меньше значений группы НБ1 с 15 по 45 день
наблюдения соответственно на 7,28%, 6,62% и
7,75%, в тазовой кости на 15 день – на 5,39%, а в
третьем поясничном позвонке с 10 по 24 день –
на 6,12%, 5,82% и 4,81%. Также, содержание
минеральных веществ в тазовой кости было
больше значений группы НБ1 на 10 и 15 день
наблюдения на 4,22% и 3,58%.
Пропорционально изменениям минерального состава исследуемых костей изменялся и их
химический состав. Содержание кальция в золе
плечевой кости было больше значений группы
НБ1 на 10 и 15 день наблюдения на 4,72% и
5,82%, в тазовой кости на 15 день – на 4,76%, а в
поясничном позвонке с 10 по 24 день – на
4,65%, 7,73% и 4,84%. При этом соотношение
кальций/фосфор в плечевой кости на 10 и 15
день было больше значений группы НБ1 на
4,12% и 3,98%, а в позвонке на 15 день – на
5,65%.
В этих условиях содержание гидрофильных
64
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
элементов (натрия и калия) соответственно содержанию воды было меньше контрольных значений, но границ доверительного интервала
отличия достигали не во всех случаях. Содержание калия в плечевой кости на 15 и 24 день наблюдения было меньше значений группы НБ1
на 7,80% и 6,27%, а в тазовой кости и поясничном позвонке на 15 день – на 5,78% и 6,73%.
Также, содержание натрия в тазовой кости было
меньше контрольного на 24 день наблюдения
на 5,83%, а в поясничном позвонке на 45 день –
на 6,05%.
Наконец, содержание марганца в минеральном компоненте плечевой кости было больше
значений группы НБ1 с 10 по 24 день наблюдения соответственно на 6,06%, 6,26% и 7,27%.
Таким образом, одновременное внутрижелудочное введение натрия бензоата в дозировке 500 мг/ кг массы тела и внутримышечное
введение 5% раствора мексидола из расчета 50
мг/кг массы тела сопровождается сглаживанием негативного влияния условий эксперимента
на химический состав исследуемых костей.
Это проявляется в первую очередь в преобладании содержания минеральных веществ,
кальция и марганца в группе НБ1М над показателями группы НБ1 в период с 10 по 24 день
наблюдения.
При одновременном внутрижелудочном
введении натрия бензоата в дозировке 1000
мг/ кг массы тела и внутримышечном введении 5% раствора мексидола из расчета 50
мг/кг массы тела (группа НБ2М) негативное
влияние условий эксперимента на химический
состав исследуемых костей также в значительной степени сглаживалось, преимущественно
в период с 15 по 45 день наблюдения.
Содержание воды в плечевой кости было
меньше значений группы НБ2 с 15 по 45 день
наблюдения соответственно на 5,83%, 7,82% и
7,02%, в тазовой кости на 25 и 45 день – на
6,19% и 5,70%, а в поясничном позвонке на 15 и
24 день – на 5,98% и 8,09%. Также, содержание
минеральных веществ в плечевой и тазовой кости на 24 день наблюдения было больше значений группы НБ2 на 3,42% и 3,32%, а в поясничном позвонке на 15 и 24 день – на 3,62% и
4,71%. Содержание органических веществ в
плечевой кости на 24 день также было больше
контрольного на 3,77%
Также, на 15 и 24 день наблюдения содержание кальция было больше значений группы
НБ2: в плечевой кости – на 3,97% и 3,92%, в
тазовой кости – на 4,07% и 3,63%, а в третьем
поясничном позвонке – на 4,45% и 3,91%. При
этом содержание натрия в плечевой кости на 15
день наблюдения было меньше значений группы НБ2 на 5,95%, а в поясничном позвонке на
45 день – на 6,01%. Содержание калия в золе
плечевой кости на 45 день также было меньше
контрольного на 7,24%.
Наконец, в минеральном компоненте плече-
вой кости содержание магния на 15 день наблюдения было меньше значений группы НБ2 на
6,02%, а содержание цинка и марганца на 24
день – больше на 5,27% и 9,07%.
Таким образом, одновременное внутрижелудочное введение натрия бензоата в дозировке 1000 мг/ кг массы тела и внутримышечное
введение 5% раствора мексидола из расчета 50
мг/кг массы тела сопровождается сглаживанием негативного влияния условий эксперимента
на химический состав исследуемых костей в
период с 10 по 24 день наблюдения.
Известно, что натрия бензоат в тонкой
кишке вступает в химическую реакцию с аскорбиновой кислотой с образованием бензола, который вызывает прямое повреждение
молекулы ДНК митохондрий, что приводит к
нарушению синтеза АТФ в клетках организма
и, в частности, в клетках реактивных отделов
скелета – эпифизарных хрящей и надкостницы [17]. Это сопровождается нарушением физиологической регенерации костной ткани,
являющейся основным структурным компонентом костей, что и сказывается в дальнейшем на их макро- и микроэлементном составе.
Поскольку, установлена роль бензоата натрия в инициировании оксидативного стресса
организма и образовании в тонкой кишке бензола, оказывающего прямое повреждающее
действие на молекулу ДНК митохондрий клеток [16], корригирующее влияние мексидола
может объясняться наличием у него мембранопротекторного, антиоксидантного, стресспротекторного и антигипоксического действия [2].
Выводы:
1. Внутрижелудочное введение натрия
бензоата ежедневно в течение 60-ти дней у
половозрелых белых крыс сопровождается
снижением содержания минеральных веществ
в исследуемых костях с пропроциональным
дисбалансом их химического состава, выраженность которого зависит от дозировки вводимого препарата.
2. Введение натрия бензоата в дозировке
1000 мг/кг массы тела подопытным животным
сопровождается более значительным дисбалансом химического состава исследуемых костей, чем применение дозировки 500 мг/кг массы тела.
3. В период реадаптации после применения натрия бензоата достоверные отличия химического состава исследуемых костей при
дозировке 500 мг/кг регистрировались до 15
дня наблюдения, а при дозировке 1000 мг/кг –
преимущественно до 24 дня наблюдения
4. В период реадаптации после 60-ти
дневного ежедневного внутрижелудочного
65
Лукьянцева Г.В. Особенности химического состава костей у белых крыс после …
введения натрия бензоата в дозировках 500 и
1000 мг/кг массы тела внутримышечное применение 5% раствора мексидола из расчета 50
мг/кг массы тела сопровождается восстановлением химического состава исследуемых костей. При повышении вводимой дозы бензоата
натрия до 1000 мг/кг выраженность и продолжительность корригирующего влияния
введения мексидола уменьшается.
Перспективы дальнейших исследований. В дальнейшем с целью выяснения механизмов дисбаланса химического состава костей скелета в условиях нашего эксперимента
планируется изучить ультраструктуру костного
биоминерала у белых крыс в период реадаптации после 60-ти дневного введения натрия
бензоата и использовании в качестве корректора мексидола.
- С.72-76.
8. Полуэктов Н.С. Методы анализа по фотометрии пламени / Н.С. Полуэктов. - М.: Химия, 1967. - 307 с.
9. Рыболовлев Ю.Р. Дозирование веществ
для млекопитающих по константе биологической активности / Ю.Р. Рыболовлев, Р.С. Рыболовлев // Доклады АН СССР. – 1979. – Том
247, № 6. – С. 1513-1516.
10. Сарафанова Л.А. Пищевые добавки: Энциклопедия. / Л.А. Сарафанова – СанктПетербург: ГИОРД, 2004. – 808 с.
11. Шутов Е.Ю. Влияние 60-ти дневной ингаляции парами толуола на химический состав
большеберцовых костей половозрелых белых
крыс / Е.Ю. Шутов // Український
морфологічний альманах. – 2012. – Том 10, №
3. – С. 138-141.
12. Concise International Chemical Assessment
Document 26. Benzoic acid and sodium benzoate
/ A. Wibbertmann, J. Kielhorn, G. Koennecker
[et al.] Geneva: World Health Organization, 2010.
– 48 p.
13. European convention for the protection of
vertebrate animals used for experimental and
other scientific purpose: Council of Europe
18.03.1986. – Strasbourg, 1986. – 52 p.
14. Ikarashi Y. Analysis of preservatives used in
cosmetic products: salicylic acid, sodium benzoate, sodium dehydroacetate, potassium sorbate,
phenoxyethanol, and parabens / Y. Ikarashi, T.
Uchino, T. Nishimura // Kokuritsu Iyakuhin
Shokuhin Eisei Kenkyusho Hokoku. – 2010. – V.
128. – P. 85-90.
15. Piper P.W. Yeast superoxide dismutase mutants reveal a pro-oxidant action of weak organic
acid food preservatives / P.W. Piper // Free
Radic Biol Med. – 1999. – Vol. 27. – P.12191227.
16. Production of Benzene from Ascorbic Acid
and Sodium Benzoate. A White Paper Produced
by AIB International. – Manhattan, Kansas, 2006.
– 4 с.
17. The evaluation of the genotoxicity of two
food preservatives: sodium benzoate and potassium benzoate / N. Zengin, D. Yüzbaşıoğlu, F.
Unal [et al.] // Food Chem. Toxicol. – 2011. – V.
49(4). – P. 763-769.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Брицке Э.М. Атомно-абсорбционный
спектральный анализ / Э.М. Брицке. – М.:
Химия. 1982. – 244 с.
2. Воронина Т.А. Мексидол: основные нейропсихотропные эффекты и механизм действия / Т.А. Воронина // Фарматека. – 2009. –
№6. – С. 28-31.
3. Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / Лапач С.Н., Чубенко А.В.,
Бабич П.Н. – Киев: «Морион», 2001. – 210 с.
4. Лукьянцева Г.В. Особенности роста костей скелета у белых крыс после двухмесячного
употребления натрия бензоата и возможности
его коррекции / Г.В. Лукьянцева //
Український морфологічний альманах. – 2014.
– Том 12, № 2. – С. 120-124.
5. Лукьянцева Г.В. Фазовый состав биоминерала тазовой кости у белых крыс после двухмесячного употребления в пищу натрия бензоата / Г.В. Лукьянцева // Український морфологічний альманах. – 2011. – Том 9, № 4
(додаток). – С. 41-44.
6. Колб В.Г. Клиническая биохимия / В.Г.
Колб, В.С. Камышников. - Минск: Беларусь, 1976. - С.209 - 211.
7. Новиков Ю.В. Применение спектрографии для определения минерального состава
костной ткани при гигиенических исследованиях / Ю.В. Новиков, А.В. Аксюк, А.М. Ленточников // Гигиена и санитария. - 1969. - N6.
Надійшла 19.03.2014 р.
Рецензент: проф. С.А. Кащенко
66
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 611.316+615.849.114+616.832.9-008.8
Е.А. Беляева
СТРУКТУРНЫЕ ПРЕОБРАЗОВАНИЯ ПОДНИЖНЕЧЕЛЮСТНОЙ СЛЮННОЙ ЖЕЛЕЗЫ ПОСЛЕ ОБЛУЧЕНИЯ НА ФОНЕ ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО
ВВЕДЕНИЯ КСЕНОГЕННОЙ СПИННОМОЗГОВОЙ ЖИДКОСТИ
Государственное учреждение "Крымский государственный медицинский университет имени С.И. Георгиевского"
Беляева Е.А. Структурные преобразования поднижнечелюстной слюнной железы после облучения на фоне парентерального введения ксеногенной спинномозговой жидкости // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 67-70.
Целью проведенного экспериментального исследования выступала оценка структурных преобразований поднижнечелюстной слюнной железы крыс после однократного тотального облучения на
фоне парентерального введения ксеногенной спинномозговой жидкости. В исследовании использовался комплексный морфологический подход. Выявлено, что парентеральное введение ксеногенной
СМЖ после однократного тотального облучения оказывает отчетливый корригирующий эффект в
отношении развивающихся в ткани поднижнечелюстной слюнной железы гистопатологических изменений. Наиболее выраженный эффект наблюдается на 30-е сутки после облучения.
Ключевые слова: поднижнечелюстная слюнная железа, ионизирующее излучение, спинномозговая жидкость, крысы.
Бєляєва Є.А. Структурні перетворення піднижньощелепної слинної залози після опромінення на
тлі парентерального введення ксеногенної спиномозкової рідини // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 67-70.
Метою проведеного експериментального дослідження виступала оцінка структурних перетворень
піднижньощелепної слинної залози після опромінення на тлі парентерального введення ксеногенної
спиномозкової рідини. У дослідженні використовували комплексний морфологічних підхід. Виявлено,
що парентеральне введення ксеногенної спинномозкової рідини після одноразового тотального опромінення викликає коригуючий ефект щодо гістопатологічних змін що розвиваються в тканини піднижньощелепної слинної залози. Найбільш виражений ефект спостерігається на 30-у добу після опромінення.
Ключові слова: піднижньощелепна слинна залоза, іонізуюче випромінювання, спиномозкова рідина, щури.
Belyaeva E.A. Structural changes of the submandibular salivary gland after irradiation under the
parenteral injection of the xenogenic cerebrospinal fluid // Український морфологічний альманах. – 2014.
– Том 12, № 4. – С. 67-70.
The purpose of the experimental study was an assessment of structural changes of submandibular salivary
gland after irradiation under the parenteral injection of the xenogenic cerebrospinal fluid. Complex
morphological approach was used. It was revealed that parenteral injection of xenogenic CSF after a single
whole-body irradiation has a distinct corrective effect against histopathological changes that develop in
submandibular salivary gland tissue. The most pronounced effect was observed on the 30th day after
irradiation.
Key words: submandibular salivary gland, ionizing radiation, cerebrospinal fluid, rats.
Введение. Ежегодно во всем мире выявляется свыше 500 000 новых случаев злокачественных опухолей головы и шеи и при этом более
270 000 случаев заканчивается летальным исходом [6]. В структуре онкологической заболеваемости России злокачественные новообразования головы и шеи в 2006 году составили более 5
%. [5]. После постановки диагноза стандарт терапии продиктован стадией опухоли и, для
большинства опухолей, заключается в хирургической резекции с последующей лучевой терапией. Таким образом, большой интерес представляет дальнейшее изучение структурных преобразований больших слюнных желез, включая
и поднижнечелюстную железу (ПНЧЖ), в условиях воздействия ионизирующего излучения, а
также морфологическая оценка эффективности
применения различных средств коррекции негативных последствий лучевого воздействия. С
этой точки зрения, в качестве перспективного
направления выступает изучение биологических
эффектов ксеногенной спинномозговой жидкости (СМЖ) и разработка на ее основе препарата,
обладающего широким спектром действий [2].
Цель исследования – комплексная оценка
структурных преобразований поднижнечелюстной слюнной железы крыс после однократного
тотального облучения на фоне парентерального
введения ксеногенной спинномозговой жидкости.
Материалы и методы исследования. В качестве экспериментальных животных использовали самцов крыс линии Вистар с четко определенным показателем радиационной чувствительности (ЛД50 по различным данным от 6 до
8,5 Гр) [4]. Все крысы в исследовании были разделены на 3 серии опытов: контрольную серию
(К), экспериментальную серию тотального облучения + физиологический раствор (ТОФ) и
экспериментальную серию тотального облучения + ликвор (ТОЛ). В каждой серии присутствовали крысы трех возрастных групп в равных
67
Беляева Е.А. Структурные преобразования поднижнечелюстной слюнной железы после …
соотношениях (по 12 крыс каждой возрастной
группе в серии): крысы ювенильного возраста
(Ю) (3 месяца, масса тела – 160–180 г), крысы
зрелого возраста (Зр) (12 месяцев, 200–220 г) и
крысы предстарческого возраста (П) (20 месяцев,
220–250 г).
Крысы серии ТОФ подвергались воздействию ионизирующего излучения на фоне введения физиологического раствора, а крысы серии
ТОЛ – аналогичному воздействию ионизирующего излучения на фоне эквивалентного
введения СМЖ. Крыс контрольной серии опытов, которые выступали в качестве сравнения, не
подвергали облучению, но аналогичным образом, с аналогичной кратностью и дозой вводили
физиологический раствор.
Экспериментальную модель лучевого поражения в дозе 5 Гр реализовывали с использованием линейного ускорителя Clinac 2100 (производства компании Varian, США). Использовали
следующие параметры: рабочая энергия линейного ускорителя – 6 МэВ, время экспозиции – 50
сек, разовая доза – 500 рад (5 Грей), размер поля
– 40 см х 40 см, глубина проникновения – 2,5 см.
Крыс экспериментальных и контрольной
серии опытов содержали в стандартных условиях вивария. На протяжении эксперимента животных взвешивали, фиксируя данные в журнал
проведения исследования. На 7-е и 30-е сутки
после облучения крыс выводили из эксперимента путем декапитации под эфирным наркозом с
соблюдением биоэтических принципов [1] и
последующим выделением ПНЧЖ.
Использовали следующие методы исследования: органометрический метод; гистологические методы (окраска гематоксилином и эозином, ШИК-реакция, окраска полутонких срезов
толуидиновым синим); гисто- и цитоморфометрические методы (для количественной оценки
гисто- и цитоморфометрических показателей
основных структурно-функциональных компонентов ПНЧЖ); электронномикроскопический
метод; методы статистического анализа.
Результаты и их обсуждение. Применение
СМЖ после однократного тотального облучения экспериментальных крыс продемонстрировало выраженный "нормализующий" эффект,
проявляющийся в стремлении большинства
изученных показателей к контрольным значениям.
При проведении описательного гистологического анализа структурные преобразования
паренхиматозных и стромально-сосудистых
компонентов ПНЧЖ на 7-е сутки после облучения характеризовались теми же признаками
дистрофических преобразований эпителиоцитов концевых отделов и протоков, которые были выявлены в экспериментальной серии без
коррекции (ТОФ). При этом выраженность данных изменений была меньше, чем в серии без
коррекции, и изменения носили преимущественно обратимый характер. Данные преобразования включали в себя вакуолизацию и про-
светление цитоплазмы эпителиоцитов, гиперконденсацию хроматина, дезорганизацию внутриклеточных структур, отек и расширение периацинарных, периваскулярных и перидуктальных пространств, расширение просвета внутрии междольковых выводных протоков, неравномерное расширение и полнокровие сосудов
микроциркуляторного русла и т.д. Как и в экспериментальной серии ТОФ, наиболее выраженные гистопатологические преобразования в
ткани ПНЧЖ наблюдали в группах крыс ювенильного возраста, тогда как в группах крыс
зрелого и предстарческого возраста изменения
носили значительно менее выраженный характер.
Рис. 1. Значения относительной площади компонентов ПНЧЖ крыс на 7-е (слева) и 30-е (справа)
сутки после облучения на фоне введения СМЖ в
сравнении с серией без коррекции. ** – р < 0,05.
На 30-е сутки после облучения во всех возрастных группах экспериментальных животных
наблюдали гистологическую картину, которая
практически приближалась к контролю. Преобразования, выявленные на 30-е сутки эксперимента, характеризовались сочетанием остаточных дистрофических изменений клеточных и
внеклеточных структур слюнной железы и адаптационно-компенсаторных изменений, проявляющихся в функциональной гипертрофии
68
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
структурных компонентов органа. Эти наблюдения количественно подтверждались данными
гисто- и цитоморфометрии.
Большинство значений относительной
площади основных структурно-функциональных компонентов ПНЧЖ на 7-е и 30-е сутки
после облучения большинство показателей статистически достоверно отклонялись от контроля. Эти отклонения, как правило, имели аналогичную тенденцию той, которая была выявлена
в экспериментальной серии ТОФ. Однако изменения по сравнению с контролем были значительно менее выраженными, чем в серии без
коррекции, что подтверждается наличием
большого количества статистически достоверных различий между двумя экспериментальными сериями (рис. 1).
Так, в экспериментальной серии ТОФ, как
на 7-е, так и на 30-е сутки после облучения, типичное перераспределение относительных
площадей структурно-функциональных компонентов ПНЧЖ характеризовалось уменьшением
доли ацинусов с соответствующим увеличением
относительной площади, занимаемой различными протоками (в зависимости от возрастной
группы и сроков эксперимента). В отличие от
этого, в экспериментальной серии ТОЛ показатели относительной площади ацинусов ПНЧЖ
превышали показатели серии без коррекции на
8,79 %, 22,79 % и 17,09 % на 7-е сутки эксперимента (у крыс ювенильного, зрелого и предстарческого возраста, соответственно), а также
на 25,63 %, 20,63 % и 5,52 % на 30-е сутки эксперимента (у крыс ювенильного, зрелого и
предстарческого возраста, соответственно).
Аналогичное уменьшение относительной площади выводных протоков по сравнению с серией без коррекции составило 48,54 %, 27,52 % и
27,15 % на 7-е сутки эксперимента и 46,41 %,
18,36 % и 33,60 % на 30-е сутки эксперимента (у
крыс ювенильного, зрелого и предстарческого
возраста, соответственно). Большинство отклонений, выявленных по сравнению с экспериментальной серии ТОФ, имели "нормализующую" направленность и достигали уровня статистической достоверности.
На 7-е сутки после облучения показатели
абсолютной площади отдельно взятых ацинусов, гранулярных и исчерченных протоков превышали аналогичные показатели, выявленные в
экспериментальной серии ТОФ (за исключением группы крыс предстарческого возраста). При
этом показатель абсолютной площади исчерченных протоков в группе крыс ювенильного
возраста и показатель абсолютной площади
ацинусов в группе крыс зрелого возраста статистически достоверно превышали аналогичные
показатели в серии без коррекции (на 35,11 % и
21,77 %, соответственно). На 30-е сутки после
облучения в группе крыс зрелого возраста статистически достоверные различия показателей
абсолютной площади между экспериментальными сериями отсутствовали, однако показа-
тельными были различия в наиболее "чувствительных" группах крыс ювенильного и предстарческого возраста. Показатели абсолютной
площади отдельных ацинусов у крыс ювенильного и предстарческого возрастов статистически
достоверно превышали соответствующие показатели серии без коррекции на 60,50 % и 29,40
%, соответственно (рис. 2). Учитывая, что в экспериментальной серии ТОФ данные преобразования были отнесены к проявлениям атрофии
концевых отделов и соответствующего снижения функциональной активности ПНЧЖ, можно предположить, что парентеральное введение
СМЖ замедляет процессы атрофии. Более того,
учитывая наличие статистически достоверного
увеличения показателей абсолютной площади
ацинусов по сравнению с контролем (в группах
крыс ювенильного и предстарческого возраста
на 32,62 % и 31,73 %, соответственно), в совокупности с данными описательного гистологического анализа и ультрамикроскопического
исследования это указывает на развитие функциональной гипертрофии концевых отделов
ПНЧЖ.
Рис. 2. Значения абсолютной площади компонентов ПНЧЖ крыс на 7-е (слева) и 30-е (справа)
сутки после облучения на фоне введения СМЖ в
сравнении с серией без коррекции. ** – р < 0,05.
Наконец, при проведении анализа данных
цитоморфометрического изучения эпителиоци69
Беляева Е.А. Структурные преобразования поднижнечелюстной слюнной железы после …
тов протоков, диаметра просвета протоков и их
внешнего диаметра тенденция, выявленная в
экспериментальной серии ТОЛ на 7-е сутки
после облучения, характеризовалась опять же
"нормализацией" показателей, т.е. стремлением
изученных параметров к контрольным значениям и наличием соответствующих отклонений от
серии без коррекции. Например, в группах крыс
ювенильного, зрелого и предстарческого возраста было выявлено увеличение высоты эпителиоцитов гранулярных протоков по сравнению
с серией без коррекции на 15,64 %, 3,57 % и
17,88 %, соответственно. Аналогичное увеличение высоты эпителиоцитов исчерченных протоков составило 4,46%, 18,30 % (р < 0,05) и 6,43 %,
соответственно.
В отличие от 7-х суток эксперимента на 30-е
сутки после облучения выявленные различия
между экспериментальными сериями более отчетливо указывают на эффект от парентерального введения СМЖ. Можно выделить две тенденции: 1) увеличение высоты эпителиоцитов
гранулярных, исчерченных и выводных протоков (хотя и не достигающих уровня статистической достоверности в большинстве случаев); 2)
значительное и статистически достоверное
уменьшение показателей внешнего диаметра и
диаметра просвета протоков ПНЧЖ (рис. 3).
Выводы: Парентеральное введение ксеногенной СМЖ после однократного тотального
облучения оказывает отчетливый корригирующий эффект в отношении развивающихся в
ткани поднижнечелюстной слюнной железы
гистопатологических изменений. Наиболее
выраженный эффект наблюдается на 30-е сутки
после облучения. Основываясь на полученных
данных описательного гистологического анализа, гисто- и цитоморфометрического и ультрамикроскопического анализа, можно заключить,
что парентеральное введение СМЖ после воздействия ионизирующего излучения способно
оказать стимулирующее воздействие на процессы восстановления функциональной активности
и регенерации поднижнечелюстной слюнной
железы, а также замедлить или предотвратить
развитие отсроченных эффектов радиационного поражения, таких как атрофия железистого
эпителия.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Мишалов В. Д. О правовых, законодательных, этических нормах и требованиях при выполнении научных морфологически исследований / В. Д. Мишалов, Ю. Б. Чайковский, И. В.
Твердохлеб // Морфология. – 2007. – Т. 1, № 2.
– C. 108–115.
2. Онтогенетические особенности морфофункциональных характеристик и регенераторных потенций различных органов и систем при
введении спинномозговой жидкости / В. С.
Пикалюк, Е. Ю. Бессалова, М. А. Кривенцов [и
др.] // Морфология. – 2009. – №4. – С. 184–185.
3. Пат. 2101774РФ G09B23/28 Способ лечения
острой лучевой болезни у экспериментальных
животных: Пат. 2101774РФ G09B23/28 [В. В.
Ткач, О. М. Атаманова, И. Е. Андрианова и др.]
№ 3182147 15.10.87; Опубл. 10.01.98; Бюл. № 1.
– 46 с.
4. Старых О. Н. Выживаемость и средняя продолжительность жизни облученных крыс на
фоне сочетанного применения эраконда и димексида / О.Н. Старых // Материалы междунар.
научно-практич. конф. «Проблемы регионального управления рисками на объектах агропромышленного комплекса». – Оренбург, 2002. – С.
199 – 201.
5. Чиссов В. И. Онкология: национальное руководство / В. И. Чиссов. – М.: ГЭОТАР-Медиа,
2008. – 1060 с.
6. Head and neck cancer: meeting summary and
research opportunities / [J. R. Grandis, J. A.
Pietenpol, J. S. Greenberger et al.] // Cancer Res. –
2004. – Vol. 64, No. 21. – P. 8126–8129.
Рис. 3. Линейные значения компонентов
ПНЧЖ крыс на 30-е сутки после облучения на фоне
введения СМЖ в сравнении с серией без коррекции.
** – р < 0,05.
Первая группа отклонений указывает на повышение функциональной активности эпителиальной выстилки протоков, а вторая – на восстановление структурно-функционального состояния протоков (приближение к контрольным
показателям), что может косвенно свидетельствовать об уменьшении явлений тканевого отека.
В целом, можно констатировать, что парентеральное введение ксеногенной СМЖ после
однократного тотального облучения оказывает
отчетливый корригирующий эффект в отношении развивающихся в ткани ПНЧЖ гистопатологических изменений. Наибольшего развития это действие достигает на 30-е сутки после
облучения (т.е. после 10-кратного введения
СМЖ).
Надійшла 09.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.М. Волошин
70
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК 615.225.2:616.72-002.77-08
Е.Б. Комарова
ВЛИЯНИЕ РАМИПРИЛА НА АРТРОСКОПИЧЕСКИЕ И
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ СИНОВИАЛЬНОЙ ОБОЛОЧКИ У
БОЛЬНЫХ РЕВМАТОИДНЫМ АРТРИТОМ
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»
Комарова Е.Б. Влияние рамиприла на артроскопические и морфологические показатели синовиальной оболочки у больных ревматоидным артритом // Український морфологічний альманах. –
2014. – Том 12, № 4. – С. 71-74.
Комплексная терапия больных ревматоидным артритом с добавлением рамиприла в течение 12
месяцев улучшала макро- и микрооценку синовиальной оболочки у обследованных больных, а именно: при артроскопии уменьшалась воспалительная гиперплазия в 1,6 раза, уменьшалась гиперемия и
интенсивность сосудистого рисунка на 55%, паннус уменьшался на 30%, наличие фибрина снижалось
в 1,7 раза; при морфологическом исследовании снижались признаки воспаления в 2,5 раза, на 40%
признаки ангиогенеза, уменьшалась плазмоклеточная инфильтрация.
Ключевые слова: ревматоидный артрит, синовиальная оболочка, артроскопия, морфология, рамиприл.
Комарова О.Б. Вплив раміприлу на артроскопічні і морфологічні показники синовіальної оболонки у хворих на ревматоїдний артрит // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12,
№ 4. – С. 71-74.
Комплексна терапія хворих на ревматоїдний артрит з додаванням раміприлу протягом 12 місяців
покращувала макро- і мікрооценку синовіальної оболонки у обстежених хворих, а саме: при артроскопії зменшувалася запальна гіперплазія в 1,6 рази, зменшувалася інтенсивність гіперемії і судинного малюнка на 55%, ознаки паннуса зменшувалися на 30%, наявність фібрину знижувалося в 1,7 рази; при
морфологічному дослідженні знижувалися ознаки запалення в 2,5 рази, на 40% ознаки ангіогенезу,
зменшувалася плазмоклітинна інфільтрація.
Ключові слова: ревматоїдний артрит, синовіальна оболонка, артроскопія, морфологія, раміприл.
Komarova E.B. Influence of ramipril on arthroscopical and morphological parameters of synovium in
patients with rheumatoid arthritis // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. –
С. 71-74.
Applying of ramipril in complex therapy in patients with rheumatoid arthritis during a year contributes to
improved in macro- and micro score synovial membrane: the arthroscopy - reduced inflammation hyperplasia
in 1,6 times, intensity of angiogenesis on 55%, pannus formation on 30% and evaluation of fibrin in 1,7 times;
the morphology - reduced of edema in 2,5 times, signs of angiogenesis on 40%, decreased plasma cell infiltration.
Key words: rheumatoid arthritis, synovial membrane, arthroscopy, morphology, angiogenesis, ramipril.
Синовиальная оболочка (СО) является основным органом-мишенью для иммунной
системы в патогенезе ревматоидного артрита
(РА). СО - «иммунокомпетентная ткань», инфильтрированная большим количеством лимфоцитов и плазматических клеток [9]. Эти
клетки продуцируют значительное количество
биологических агентов (комплемент, иммуноглобулины, цитокины, факторы роста, металлопротеиназы), ответственных за тканевое
воспаление, образование паннуса, эрозии
хряща и деструкция костной ткани [2, 13].
Важной методикой, используемой для визуализации и макрооценки СО является артроскопия, с помощью которой возможна и
качественная биопсия СО с последующим
гистологическим исследованием [1, 10]. При
осмотре СО обращают внимание на цвет,
отечность, сосудистый рисунок и патологические включения на поверхности и в ее слоях,
на количество, форму, размеры и строение
синовиальных ворсин. СО в норме, как правило, розового цвета, гладкая и прозрачная, с
выразительным неярким рисунком тонкой
сосудистой сети [2]. Морфологические диаг-
ностические критерии РА, предложенные
АСR, включают гиперплазию синовиальных
ворсин, пролиферацию покровных клеток с
палисадоподобным расположении, инфильтраты из лимфоцитов и плазматических клеток, образование фолликулов, поверхностное
и глубокое отложения фибрина, наличие очагов некроза [14].
Клинические и экспериментальные исследования патофизиологии ренин-ангиотензинальдостероновой системы свидетельствуют о
том, что ангиотензин ІІ (АнІІ) принимает
активное участие в развитии сосудистого воспаления, оксидативного стресса, дисфункции
эндотелия, пролиферации фибробластов [6,
11]. АнІІ стимулирует ангиогенез и пролиферацию фибробластов [4], а также приводит к
индукции процессов воспаления [12]. С другой
стороны блокировка эффектов АнII приводит
к снижению молекул адгезии (IСАМ-1), фактора некроза опухоли (TNF-α) и Среактивного белка [8], снижению активации
NFkβ и провоспалительных цитокинов [3, 7].
Поэтому использование ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (иАПФ)
71
Комарова Е.Б. Влияние рамиприла на артроскопические и морфологические показатели …..
в комплексной терапии РА может стать одним
из перспективных методов лечения РА для
улучшения прогноза основного заболевания,
что является актуальной проблемой современной ревматологии.
Связь работы с научными программами, планами, темами. Работа является фрагментом НИР «Оптимизация методов лечения
и диагностики заболеваний внутренних органов, оценка их эффективности» (№ госрегистрации 0111U006069) кафедры внутренней
медицины факультета последипломного образования ГУ "Луганский государственный медицинский университет".
Цель исследования: установить влияние
рамиприла на макро- и микрооценку СО в
комплексном лечении больных РА.
Материалы и методы: До и после лечения 31 больному с РА (верификация диагноза
согласно критериям АСR/EULAR, 2010) с
уровнем АнII в сыворотке крови > 9 пг/мл
было выполнено артроскопическое исследования коленного сустава из двух стандартных
доступов с применением оптики (Karl Storz
GmbH, Tuttlingen , Германия) размером 2,4 мм
с углом 300. Вся процедура артроскопии записывалась на видео для дальнейшей оценки
макроскопических изменений СО. Оценивались параметры изменений: тип гиперплазии
СО, васкуляризация СО, атрофические изменения СО, наличие паннуса и фибрина, форма ворсин. Для биопсии использовались участки максимально измененной СО. Препараты
СО фиксировали в 10% буферного раствора
формалина (рН 7,0), заливали в парафин, гистологические срезы толщиной 4-5 мкм окрашивали гематоксилином и эозином. Препараты изучали при увеличении микроскопа Primo
Star (Carl Zeiss, ФРГ). Морфологически оценивали количество рядов синовиоцитов, гиперплазию ворсин, степень инфильтрации
лимфоцитами, воспалительно-экссудативные
признаки, сосудистые изменения, дезорганизацию соединительной ткани. Для макро- и
микрооценки изменений СО нами была применена методика полуколичественной оценки
[1] в модификации собственного опыта в баллах: 0 - изменений нет, 1 - незначительно выражены, 2 - умеренные, 3 - выраженные, 4 резко выражены.
Больные получали комплексную терапию,
которая включала стандартную базисную терапию РА, согласно протоколам лечения ревматических болезней (Приказ МОЗ Украины
№ 676 от 12.10. 2006г., Приказ МOЗ Украины
№ 263 от 14.04.2014 г.) и рамиприл 2,5-5 мг в
сутки в течение 12 месяцев. Начальная доза
рамиприла составляла 2,5 мг один раз в сутки
в течение первой недели, затем дозу повышали до 5 мг в сутки под контролем АД в течение следующих 10 дней. Целевая доза рамиприла (5 мг/сут) была выбрана в соответствии
с результатами исследования PHARAO [15].
Без изменений в течение всего исследования
оставалась базовая стандартная терапия РА.
Оценку достоверности результатов исследования проводили по критерию Стьюдента
(t), различия считали достоверными при р ≤
0,05.
Результаты обследования и их обсуждение: Динамика изменений макрооценки СО
при артроскопии после комплексного лечения
с применением рамиприла отображена на рис.
1.
Как видно из рисунка, после комплексного
лечения достоверно снижалась степень воспалительной гиперплазии СО (уменьшение толщины и отека) (t=2,71, p=0,04), достоверно
снижалась интенсивность гиперемии и сосудистого рисунка СО (t=2,99, p=0,03).
Рис. 1. Динамика макрооценки артроскопических изменений СО после комплексного лечения,
баллы.
Примечание. 1 – воспалительная гиперплазия, 2
– гиперемия СО, 3 – ворсинчатая гиперплазия СО, 4
– атрофические изменения СО, 5 – наличие паннуса,
6 – наличие фибрина.
Ворсинчатая структура синовии, наличие
атрофических изменений на некоторых участках сохранялась, хотя отмечалась тенденция к
уменьшению (t=1,92, p=0,16; t=1,01, p=0,3,
соответственно). Достоверно уменьшалась
бальная оценка наличия паннуса и фибрина
(t=2,67, p=0,04; t=4,03, p=0,01, соответственно).
Динамика микрооценки СО у обследованных больных РА после комплексной терапии
с применением рамиприла отображено на рис.
2.
Как видно из рисунка, после комплексного
лечения оценка гиперплазии ворсин и пролиферации синовиоцитов имела тенденцию к
уменьшению, однако статистических отличий
установлено не было (t=1,01, p>0,05; t=1,65,
p>0,05, соответственно). Следует отметить,
что пролиферация покровных клеток не превышала 3-5 рядов.
Достоверным было снижение признаков
воспаления в виде отека (t=2,69, p=0,04). Ус72
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
тановлено уменьшение количества сосудов с
признаками интенсивного кровообращения и
эндоваскулита (t=4,13, p=0,01). Так же было
отмечено уменьшение степени инфильтрации
СО, клеточные элементы были представлены
преимущественно лимфоцитами, которые
образовывали небольшие скопления. Очаговая лимфоидная инфильтрация была без изменений (p>0,05), но диффузная инфильтрация достоверно снижалась (t=2,97, p=0,03).
Достоверно уменьшалась плазмоклеточная
инфильтрация СО после лечения (t=3,32,
p=0,02). Тенденция уменьшения признаков
мукоидного набухания и фибриноидных изменений не достигала статистических достоверностей (p>0,05).
выражены явления гиперваскуляризации (полнокровные, застойные сосуды со стазом эритроцитов).
После комплексного лечения с рамиприлом в течении 12 месяцев при морфологическом исследовании СО наблюдалось уменьшение экссудации и признаков ангиогенеза,
снижалась инфильтрация лимфоцитами, пролиферация покровных клеток была 3-4 ряда
(рис. 4).
Рис. 4. Синовиальная оболочка больной Б. с РА,
45 лет после комплексного лечения. Окраска гематоксилин эозином. Х100.
Таким образом, комплексная терапия с добавлением рамиприла в течение 12 месяцев
улучшала макро- и микрооценку СО у обследованных больных с РА, а именно: при артроскопии уменьшалась воспалительная гиперплазия СО (уменьшение толщины и отека)
в 1,6 раза, уменьшалась интенсивность гиперемии и сосудистого рисунка на 55%, паннус
уменьшался на 30%, наличие фибрина снижалось в 1,7 раза. При морфологическом исследовании СО после комплексного лечения с
применением рамиприла наблюдалось достоверное уменьшение признаков воспаления в
виде отека в 2,5 раза, на 40% уменьшались
признаки ангиогенеза - уменьшение количества сосудов с признаками интенсивного кровообращения и эндоваскулита, на 45% снижалась плазмоклеточная инфильтрация.
Следует отметить, только в экспериментальных исследованиях на животных было
показано, что применение иАПФ снижало
развитие легочного фиброза у крыс [5] и индуцированного артрита [14]. В нашем исследовании впервые с помощью морфологического обследования доказана способность
иАПФ
уменьшать
воспалительноэкссудативные, инфильтративные процессы и
интенсивность ангиогенеза у больных РА.
Выводы: применение рамиприла в комплексной терапии у больных с РА в течении
12 месяцев улучшало макро и микрооценку
СО:
1. при артроскопии – уменьшались воспалительная гиперплазия, интенсивность гиперемии, паннуса и фибрина;
Рис. 2. Динамика морфологических изменений
СО после комплексного лечения у больных с РА.
Примечание. 1 – пролиферация покровных
клеток, 2 – гиперплазия ворсин, 3 – отек, 4 – ангиогенез, 5 – очаговая лимфоидная инфильтрация, 6 –
диффузная лимфоидная инфильтрация, 7 – лимфоидные фолликулы, 8 – плазмоклеточная инфильтрация, 9 – мукоидное набухание, 10 – фибриноидные
изменения.
Рис. 3. Синовиальная оболочка больной Б. с РА,
45 лет до лечения. Окраска гематоксилин эозином.
Х60.
На рис. 3. представлена гистологическая
картина СО больной Б. с РА, 45 лет до лечения. При морфологическом исследовании СО
превалируют признаки гиперплазии ворсин,
диффузной инфильтрации лимфоцитами,
73
Комарова Е.Б. Влияние рамиприла на артроскопические и морфологические показатели …..
2. при морфологии – уменьшались признаки отека, ангиогенеза и плазмоклеточной
инфильтрации.
[et al.] // Am. J. Physiol. Heart Circ. Physiol. –
2008. – Vol. 294. – P.1058–1066.
13. Talc P. P. Analyzing synovial tissue samples.
What can we learn about early rheumatoid arthritis, the heterogeneity of the disease, and the effects of treatment? / P. P. Talc // J. Rheumatol.
– 2005. – Vol. 72. – P. 25-26.
14. The non-thiol angiotensin-converting enzyme
inhibitor quinapril suppresses inflammatory arthritis / N. Dalbeth, J. Edwards, S. Fairchild [et
al.] // Rheumatology. – 2005. – Vol. 44(1). –
P.24-31.
15. The PHARAO study: prevention of hypertension with the angiotensin-converting enzymeinhibitor ramipril in patients with highnormal blood pressure: a prospective, randomized, controlled prevention trial of the German
Hypertension League / S. Luders, J. Schrader, J.
Berger [et al.] // Hypertens. – 2008. – Vol.26. –
Р.1487-1496.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Лялина В.В. Артроскопия и морфология
синовитов / В.В. Лялина, А.Б. Шехтер. - Москва: Наука, 2007. - 108 с.
2. Олюнин Ю. А. Хронический синовит в
ревматологии. Оценка активности и тактика
лечения / Ю. А. Олюнин // Русский медицинский журнал. — 2005. — Том 13, N 8. —
С. 548-551.
3. Провоспалительные цитокининдуцирующие свойства ангиотензина II и механизм
антицитокиновых эффектов ингибитора ангиотензинпревращающего фермента каптоприла / А. Г. Соловьев, Л. Л. Резников, П. Г.
Назаров, C. A. Dinarello // Цитокины и воспаление. –– 2006. – Т.5 (3). – С.40-45.
4. Angiotensin II protects fibroblast-like synoviocytes from apoptosis via the AT1-NF-kB
pathway / L. Pattacini, B. Casali, L. Boiardi [et
al.] // Rheumatology. – 2007. – Vol. 46. – P.
1252-1257.
5. Antifibrotic effect of captopril and enalapril
on paraquat-induced lung fibrosis in rats /
Mahmoud Ghazi-Khansari, Ali MohammadiKarakani, Masoud Sotoudeh [et al.] // Journal of
applied toxicology. – 2007. –Vol. 27(4). P.342-9.
6. Biernacka A. Angin and Cardiac Fibrosis / A.
Biernacka and N. G. Frangogiannis // Angin
Dis. – 2011. – Vol. 2(2). – P. 158-173.
7. Dagenais Nigel J. Protective effects of
angiotensin
II
interruption:
angiotensinconverting enzyme inhibitors and angiotensin II
receptor blockers / J. Nigel Dagenais and
Fakhred din Jamali // Pharmacotherapy – 2005.
– Vol. 25(9). - P.1213-1229.
8. Ferrario C. M. Role of the renin-angiotensinaldosterone system and proinflammatory mediators in cardiovascular disease / C. M. Ferrario,
W. B. Strawn // Am. J. Cardiol. – 2006. – Vol.
98(1). - P.121-8.
9. Hitchon C. A. The synovium in rheumatoid
arthritis / C. A. Hitchon, H. S. El-Gabalawy //
Open Rheumatol. J. – 2011. – Vol. 5. – P.107-14
10. Intraarticular glucocorticoid treatment reduces inflammation in synovial cell infiltrations
more efficiently than in synovial blood vessels /
E. af Klint, C. Grundtman, M. Engström [et al.]
// Arthritis Rheum. – 2005. – Vol. 52(12). –
P.3880-9.
11. Iravanian
S.
The
Renin-angiotensinaldosterone system (RAAS) and cardiac Arrhythmias / S. Iravanian and S. C. Dudley // Heart
Rhythm. – 2008. – Vol. 5(6). – P. 12-17.
12. Role of asymmetric dimethylarginine for angiotensin II-induced target organ damage in mice
/ Johannes Jacobi, Renke Maas, Nada Cordasic
Надійшла 23.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.А.Пастухова
74
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 572.7: 618 - 33 - 36
О.В. Кононенко, О.В. Телешова, О.В. Зінченко, О.В. Бургело
ОСОБЛИВОСТІ ФЕТО-ПЛАЦЕНТАРНОЇ СИСТЕМИ ПІД ЧАС ЗАТРИМКИ
ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУ ПЛОДУ У ТЕРМІНІ ГЕСТАЦІЇ 20-22
ТИЖНІВ
ДЗ «Луганський державний медичний університет».
Кононенко О.В., Телешова О.В., Зінченко О.В., Бургело О.В. Особливості фето-плацентарної системи під час затримки внутрішньоутробного розвитку плоду у терміні гестації 20-22 тижня
// Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 75-77.
Дослідження засновано на морфологічному та стереометричному вивченні плацент, антропометрії та органометрії плодів, кореляційному дослідженні параметрів системи “плацента-плід”. Вивчені 20
плодів та їх плаценти у терміні гестації 20-22 тижнів. Встановлено, що під час затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) плоду спостерігається зростання ваги плаценти та плацентарно-плодового
коефіцієнту, зниження антропометричних параметрів плоду та органо-плацентарних індексів. Плаценти при ЗВУР характеризуються наявністю комплексу патоморфологічних змін, у т.ч. розладів кровообігу (ішемічних інфарктів, субхоріальних гематом); наявністю додаткових часток; порушенням дозрівання ворсин хоріона (затримка диференціювання з гіповаскуляризацією стовбурових, проміжних та
термінальних ворсин); запальних інфільтратів у хоріальній пластинці, продуктивного васкуліту судин
ворсин; низьким рівнем компенсаторно-пристосувальних процесів у гістоструктурах ворсин; стереометрично - збільшення товщини хоріальної пластинки та потовщення плацентарного бар’єра. Під час
кореляційного аналізу відмічено збільшення кількості кореляційних зв’язків у ланках системи “плацента-плід”.
Ключові слова: ЗВУР, плацента, плід.
Кононенко О.В., Телешова О.В., Зинченко О.В., Бургело Е.В. Особенности фетоплацентарной системы при задержке внутриутробного развития плода в сроке гестации 20-22 недели
// Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 75-77.
Исследование основано на морфологическом и стереометрическом изучении плацент, антропометрии и органометрии плодов, корреляционном анализе параметров системы «плацента-плод». Изучены 20 плодов и их плаценты в сроках гестации 20-22 недель. Установлено, что при задержке внутриутробного развития (ЗВУР) плода наблюдается увеличение массы плаценты и плацентарноплодового коэффициента, снижение антропометрических параметров плода и органо-плацентарных
индексов. Плаценты при ЗВУР характеризуются наличием комплекса патоморфологических изменений, в т.ч. расстройств кровообращения (ишемических инфарктов, субхориальных гематом); наличием добавочных долей; нарушением созревания ворсин хориона (задержка дифференцировки с гиповаскуляризацией стволовых, промежуточных и терминальних ворсин), воспалительных инфильтратов
в хориальной пластинке, продуктивного васкулита сосудов ворсин; низким уровнем компенсаторноприспособительных процессов в гистоструктурах ворсин; стереометрически - увеличение толщины
хориальной пластинки и утолщение плацентарного барьера. При корреляционном анализе отмечено
увеличение количества корреляционных связей в системе “плацента-плод”.
Ключевые слова: ЗВУР, плацента, плод.
Kononenko O.V, Teleshova O.V., Zinchenko O.V., Burgelo E.V. Morpho-functional peculiarities in
cases of fetal growth retardation at 20-22 weeks of gestation // Український морфологічний альманах. –
2014. – Том 12, № 4. – С. 75-77.
This study has performed on the basis of morphological and stereological evaluations of placenta, fetal
anthropometrical and organometrical investigations, correlation analysis of the parameters of the system
’placenta-fetus’. 20 both fetuses and placentas at 20-22 weeks of gestation has been studied. It was found the
increase of both placental weight and placenta-fetus index, the decrease of the anthropometrical parameters
and some of fetal organs-placenta indices in cases of intrauterine fetal growth retardation (IUGR). In
placentas villi immaturity, inflammatory infiltrates, hypovascularisation were discovered. Besides, the
intensification of both dystrophy and necrosis in placental tissue were seen too. Stereometrical evaluation has
shown the thickening of the placental membrane in cases of IUGR at various stages of gestation. The
correlation analysis has demonstrated the increase in number and intensity of the correlations in the links of
the system ‘placenta-fetus’.
Key words: IUGR, placenta, fetus.
Вступ. Питання охорони здоров’я матері
та дитини є пріоритетним напрямком сучасної
медицини. Серед негативних станів, що ведуть
до зростання перинатальної захворюваності та
смертності, велика роль належить затримці
внутрішньоутробного розвитку плода (ЗВУР)
[1, 2, 5]. За даними різних авторів ця патологія
ускладнює від 6,5 до 44% вагітностей [3, 4].
При цьому відмічається тенденція до зростан-
ня частоти народження дітей з малою вагою
[1].
Однак, до теперішнього часу не зрозуміло,
в які терміни антенатального періоду можуть
бути виявлені явища дискоординації фетоплацентарного росту із ознаками плодової ретардації.
Метою даного дослідження було вивчення
органо-плацентарних особливостей при за75
Кононенко О.В., Телешова О.В., Зінченко О.В., Бургело О.В. Особливості …
тримці внутрішньоутробного розвитку плода.
Матеріал та методи. Дане дослідження засновано на морфології 20 плацент, антропометрії та органометрії плодів, отриманих в результаті штучного переривання вагітність за
соціальними показниками у гінекологічному
відділенні 2-го клінічного пологового будинку
міста Луганська у терміні гестації 20-22 тижнів.
У групу із затримкою внутрішньоутробного
розвитку віднесені 10 випадків з масою плодів
нижче рівня 10-й перцентилі (у контролі – 10
випадків з вагою плодів між 10 та 90 перцентиллю).
Плоди зважувалися, вимірювалися їх довжина тіла, коло голови, грудей та живота. Дослідження органів плоду включало в себе вимірювання ваги нирок, підшлункової залози,
серця та печінки.
Дослідження плацент починалося з огляду.
Кожна плацента зважувалася. Потім розглядалися материнська та плодова поверхні, пупковий канатик, оболонки, відзначався вигляд
плаценти на розрізі. При описанні плодової
поверхні плаценти увага зверталася на її забарвлення, наявність або відсутність гематом, валика, обідка, варикозного розширення вен,
набряку. Під час огляду плодових оболонок
констатувалася їх товщина, колір, включення,
дані про набряк. Дослідження пупкового канатика починалося з вимірювання його довжини,
діаметра, відзначалося місце прикріплення його до плаценти. Також фіксувалися наявність
або відсутність набряку, тромбозу судин, істинних та несправжніх вузлів, гематом, пошкоджень та варикозного розширення вен.
Огляд материнської поверхні давав уяву
про форму плаценти, наявність або відсутність
додаткових часток, особливості борозни, наявність інфарктів, згустків крові та їх кількості,
а також про кровонаповнення досліджуваної
поверхні. Під час дослідження вигляду плаценти на розрізі зверталася увага на кровонаповнення, розподіл забарвлення тканини на шари,
наявність інфарктів.
Плацента розрізалася на паралельні смужки
шириною 1 см. Для гістологічного дослідження “випадковим” методом відбиралися по 2
шматочка тканини з центральної, парацентральної та крайової зон. Із кожного виготовлялися гістологічні препарати.
Вираховувалися відносні показники: вага
плаценти/вага плоду (ППК), вага печінки, нирок, серця та підшлункової залози до ваги плаценти.
Стереометричний аналіз ворсинчастого
хоріону проводився за допомогою окулярної
сітки для стереометричного дослідження шляхом сканування усієї товщі плаценти на гістологічних препаратах під час збільшення в 80 и
400 разів методом точкового рахунку.
При збільшенні х 80 в 25 випадково обраних полях зору виявлявся питомий об’єм межворсинчатого простору (МВП), фібриноїду в
МВП, периферичного трофобласту, стовбурових ворсин, термінальних та проміжних ворсин, хоріальної та базальної пластинок, інфарктів, вогнищів кальцинозу, запалювальних інфільтратів. При збільшенні х 400 у такій же
кількості полів зору виявлявся питомий об’єм
хориального епітелію, интерстицию та судин.
Морфометричне дослідження плацентарного бар’еру було проведено на комп’ютері
Sperry під час використання програми VIDSIV (Analytical Measuring Systems Ltd.,
Cambridge, U.K.) при збільшенні х 600, (який
поєднується із IBM). Кореляційний аналіз між
параметрами матері, плаценти та плоду, а також статистичний аналіз морфометричних
параметрів у групах здійснювався на комп’ютері, у поєднанні із IBM, за допомогою програми Stat View (Institute Inc, SAS Campus
Drive, Cary, North Carolina, 27513). Із загального числа кореляційних зв’язків відбиралися
задовільні (коефіцієнт кореляції 0,5 - 0,69), сильні (0,7 - 0,89).
Результати та їх обговорення. Визначено, що вага плодів основної групи дослідження
була нижчою (0,423±0,02 кг), ніж у групі контролю (0,63±0,04 кг, р<0,05).
Антропометричні параметри плодів групи
ЗВУР також знижувалися у порівнянні із фізіологічним перебігом вагітності (довжина тіла
0,265±0,008м проти 0,31±0,007м у контролі,
р<0,05, коло голови 0,176±0,004м проти
0,22±0,004м у контролі, р<0,05, коло грудей
0,153±0,004м проти 0,184±0,004м у контролі,
р<0,05, коло живота 0,132±0,003м проти
0,16±0,003м у контролі, р<0,05).
Дослідження органо-плацентарних співвідношень виявило вірогідне їх зменшення у групі із ретардацією внутрішньоутробного розвитку (маса печінки/маса плаценти 0,027±0,003
проти 0,041±0,002 у контролі, р<0,05, маса серця /маса плаценти 0,016±0,001 проти
0,027±0,001 у контролі, р<0,05, маса підшлункової залози/маса плаценти 0,0017±0,0003
проти 0,0031±0,0003 у контролі, р<0,05, маса
печінки/маса плаценти 0,119±0,008 проти
0,175±0,006 у контролі, р<0,05).
Плацентарно-плодовий коефіцієнт в основній групі зростав до 0,406±0,03 (у контролі
0,268±0,007, р<0,05).
Макроскопічне дослідження плацент дозволило визначити у групі ЗВУР наявність інфарктів, субхоріальних гематом, додаткових
часток.
При мікроскопічному дослідженні плацент
виявлено комплекс патоморфологічних змін, у
тому числі розлади кровообігу у вигляді великих ділянок ворсинчастого хоріона з ішемічними інфарктами; порушення дозрівання ворсин із ознаками затримки диференціювання
стовбурових, проміжних та термінальних ворсин та їх гіповаскуляризація. Також виявлялися
запальні інфільтрати у хоріальній пластинці,
продуктивний васкуліт фетальних судин вор76
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
син. Констатувалося накопичення солей кальцію
у
МВП.
Рівень
компенсаторнопристосувальних процесів у ворсинчастому
хоріоні знижувався, що виявлялося у наявності
ознак гіповаскуляризації, зниженні кількості та
довжини синцитіокапілярних мембран.
Стереометричне дослідження показало збільшення товщини плацентарного бар’єру до
11,62±0,1мкм (в контролі 10,74 ± 0,09 ммк,
р<0,001). Істотно збільшувалася товщина хоріальної пластинки в плацентах групи ЗВУР
(11,875±2,1 відносно 6,7±1,67 у контролі,
р<0,05).
Кореляційний аналіз показав підсилення
задовільних та сильних кореляційних зв’язків
між параметрами системи «плацента-плід» в
основній групі дослідження.
Висновки: Виявленні нами диспропорції
розвитку плода, фетальных органів та плаценти дають підстави стверджувати необхідність
постійного моніторингу вагітних із ознаками
рестрикції росту плода. Діти, народжені з
ознаками ЗВУР, повинні бути включені до
груп ризику, а також надалі спостерігатися з
метою ранньої профілактики разньоманітних
захворювань.
Перспективи подальшого розвитку у
даному напрямку. Проведення та впровадження в практику даних дослідження є перспективним і в подальшому у зв’язку з актуальністю проблеми затримки внутрішньоутробного розвитку плода.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Артеменко В.В. Клинические факторы в
патогенезе задержки развития плода. / В.В.
Артеменко // Здоровье женщины. – 2013. - №
1 (77). – С.117-119.
2. Голяновський О.В. Прогнозування, діагностика та розродження вагітних з синдромом затримки розвитку плода (огляд літератури). /
О.В. Голяновський, Г.О. Толстанова, М.І. Насташенко // Здоровье женщины. – 2013. - № 7
(83). – С. 45-50.
3. Особливості розвитку дітей з внутрішньоутробною затримкою росту. / С.М. Янюта,
О.І. Жданович, Т.В. Коломійченко, В.П. Присяжнюк // Современная педиатрия. – 2008. № 3 (20). – С. 121-123
4. Степанюк А.Г. До питання щодо затримки
внутрішньоутробного розвитку плода. / А.Г.
Степанюк, В.Д. Гриб // Здоровье женщины. –
2008. - №4 (36). – С. 95-96.
5. Sankaran S. Aetiology and pathogenesis of
IUGR. / S. Sankaran, P.M. Kyle //Best Pract Res
Clin Obstet Gynaecol. – 2009. - №. 23(6). –
Р.765-777.
Надійшла 18.04.2014 р.
Рецензент: проф. О.Ю. Бибик
77
Кувенёва М.Л., Лопастинский Н.Н. Изменение общего количества эпителиоцитов и …
УДК: 616.345.566-344.52:616.567-957.345-02
М.Л. Кувенёва, Н.Н. Лопастинский
ИЗМЕНЕНИЕ ОБЩЕГО КОЛИЧЕСТВА ЭПИТЕЛИОЦИТОВ И МУКОЦИТОВ
В СОБСТВЕННЫХ ЖЕЛЕЗАХ ФУНДАЛЬНОГО ОТДЕЛА ЖЕЛУДКА КРЫС
ПОД ВОЗДЕЙСТВИЕМ ЭКСТРАКТА ЭХИНАЦЕИ ПУРПУРНОЙ
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»
Кувенёва М.Л., Лопастинский Н.Н. Изменение общего количества эпителиоцитов и мукоцитов
в собственных железах фундального отдела желудка крыс под воздействием экстракта эхинацеи пурпурной // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 78-80.
Целью исследования было изучить влияние экстракта эхинацеи пурпурной на общее количество
клеток и количество мукоцитов в одной собственной железе фундального отдела желудка крыс. Опыты проводили на шестидесяти половозрелых беспородных белых крысах-самцах. Введение экстракта
эхинацеи пурпурной приводило к изменениям в структуре слизистой оболочки фундального отдела
желудка.
Под влиянием экстракта эхинацеи пурпурной увеличивалось общее количество клеток, а также количество мукоцитов в одной собственной железе слизистой оболочки фундального отдела желудка
крыс. Увеличение показателей наблюдалось с первых по пятнадцатые сутки и с первых по седьмые сутки наблюдения соответственно. С течением времени степень увеличения изученных показателей, которое возникло под влиянием экстракта эхинацеи пурпурной, уменьшается.
Ключевые слова: фундальный отдел желудка, собственная железа желудка, мукоциты, экстракт
эхинацеи пурпурной.
Кувеньова М.Л., Лопастинський Н.Н. Зміна загальної кількості епiтелiоцитiв і мукоцитiв у власних залозах фундального відділу шлунку щурів під впливом екстракту ехінацеї пурпурової // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 78-80.
Метою дослідження було вивчити вплив екстракту ехінацеї пурпурової на загальну кількість клітин і кількість мукоцитов в одній власній залозі фундального відділу шлунку щурів. Досліди проводили
на шістдесяти статевозрілих безпородних білих щурах-самцях. Введення екстракту ехінацеї пурпурової
призводило до змін в структурі слизової оболонки фундального відділу шлунку.
Під впливом екстракту ехінацеї пурпурової збільшувалася загальна кількість клітин, а також кількість мукоцитов в одній власній залозі слизової оболонки фундального відділу шлунку щурів. Збільшення показників спостерігалося з перших по п'ятнадцяту добу і з перших по сьому добу спостереження відповідно. З часом міра збільшення вивчених показників, яке виникло під впливом екстракту
ехінацеї пурпурової, зменшується.
Ключові слова: фундальный відділ шлунку, власна залоза шлунку, мукоцити, екстракт ехінацеї пурпурової.
Кuvenyova М.L., Lopastinskiy N.N. Changes of number rats` epithelial cells and mucous cells into
fundal gastric glands proper, arising up under action of echinacea purple extract // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 78-80.
A research purpose was to study influence of Echinacea purple extract on number of all cells and mucous
cells number in one gastric gland proper of rats' stomach fundus. Experiments were conducted on sixty white
outbred adult male rats. Introduction of Echinacea purple extract resulted in changes in the structure of
mucous membrane of stomach fundus. Under influence of Echinacea purple extract the number of all cells
and mucous cells number in one gastric gland proper of mucous membrane of rats' stomach fundus increased.
The increase of indexes was observed from the first to the fifteenth day and first to the seventh of research
respectively. The degree of studied indexes increase, which arose up under influence of Echinacea purple
extract, diminished in time.
Key words: gastric fundus, gastric gland proper, mucous cells,echinacea purple extract.
ных, можно выделить процесс перекисного
окисления липидов [2]. Учитывая то, что интенсивность перекисного окисления липидов
в значительной мере определяется состоянием
антиоксидантной защитной системы организма и его обеспечением антиоксидантами [6,7],
можно сделать заключение о перспективности
и важности изучения воздействия на желудок,
как один из главных органов пищеварительной системы, препаратов, обладающих антиоксидантными свойствами.
Экстракт эхинацеи пурпурной (ЭЭП) –
средство растительного происхождения, обладающее выраженными иммуномодулирующи-
Введение. На сегодняшний день организм
человека подвергается влиянию экзогенных
факторов различной природы. Воздействию
последних особо подвержены органы и системы, имеющие непосредственный контакт с
факторами окружающей среды. К числу таких
систем органов относится дыхательная, пищеварительная и некоторые другие системы [3,4].
В основе механизма многих патологических процессов, в том числе и в слизистой
оболочке органов пищеварительной системы,
лежит повреждение клеточных мембран. Среди многих причин, которые приводят к повреждению этих структур, как один из основ78
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ми, противовоспалительными и антиоксидантными свойствами. Трава эхинацеи пурпурной содержит водорастворимые полисахариды, эфирные масла флавоноиды и ряд других биологически активных веществ [1].
Области применения препаратов эхинацеи
включают инфекционные и воспалительные
заболевания дыхательных путей, мочеполовой
системы и опорно-двигательного аппарата, а
также ряд патологий невоспалительного характера эндокринологического и аллергологического профиля [5].
Но влияние препаратов эхинацеи пурпурной на морфофункциональные особенности
желудка изучено недостаточно.
Цель исследования. Изучить влияние
ЭЭП на общее количество клеток и количество мукоцитов в одной собственной железе
фундального отдела желудка крыс. Статья является фрагментом научно-исследовательской
работы: «Структурно-функціональний стан
тканин за умов діїекзогенних та ендогенних
чинників та корекція змін, що виникають за
умов дії цих чинників», № 0112U002870.
Материалы и методы исследования.
Опыты проводили на шестидесяти половозрелых беспородных белых крысах-самцах массой 300-350 грамм, которые были разделены
на 2 экспериментальные группы (по 30 животных в каждой группе). Первую группу составили интактные крысы, вторую – крысы, подвергавшиеся воздействию ЭЭП.
Жидкий ЭЭП (производитель:"ОАО" Лубныфарм ", г. Лубны, Полтавская обл.) в течение двух месяцев пять дней в неделю с помощью зонда вводился внутрижелудочно из расчёта 200 мг/кг. По истечении срока эксперимента (на первые, седьмые, пятнадцатые, тридцатые и шестидесятые сутки по окончании
действия исследуемых факторов) эвтаназию
животных осуществляли путём декапитации
под эфирным наркозом. С помощью светооптического микроскопирования проводили
подсчёт общего количества клеток и количества мукоцитов в одной собственной железе
слизистой оболочки фундального отдела желудка после предварительной окраски срезов
гематоксилин-эозином. Детали гистологического строения изучали с помощью цифрового морфометрического комплекса, который
состоит из микроскопа Olympus 5050Z, соединенной с цифровой камерой. Цифровые
фотографии обрабатывали с помощью программы «Morpholog». Морфометрические данные экспортировали в программу Exel для
дальнейшей статистической обработки и хранения. Для обработки данных использовали
программу STATISTIKA 6.1. Достоверной
считалась вероятная погрешность менее 5%
(р<0,05). Полученные данные обрабатывались
статистически с использованием критерия t
Фишера-Стьюдента.
Результаты исследования и их обсуждение. Введение ЭЭП сопровождалось увеличением количества клеток в одной собственной железе фундального отдела желудка крыс
в сравнении с аналогичным показателем интактных крыс контрольной группы на первые,
седьмые и пятнадцатые сутки исследования на
30,6%, 25,2% и на 19,9% соответственно
(р<0,001) (таблица 1). При сопоставлении количества клеток в одной собственной железе
фундального отдела желудка крыс в разные
сроки по завершению применения ЭЭП было
обнаружено его уменьшение с первых по тридцатые сутки на 24,7% (р<0,001), а также с
первых по шестидесятые сутки на 23,4%
(р<0,01).
Таблица 1. Количество клеток в одной собственной железе фундального отдела желудка крыс, получавших ЭЭП (M±СКО)
Сутки исследования
1
7
15
30
60
Количество
крыс в группе
n=6
n=6
n=6
n=6
n=6
Количество клеток в одной собственной железе фундального отдела желудка
Контрольная группа
После воздействия ЭЭП
117,75±3,06
153,80±9,67*
115,48±2,29
144,59±5,69*
118,22±4,20
141,77±2,61*
114,72±4,90
115,81±3,64х
119,61±4,41
117,83±7,08х
Примечание: * - р<0,001 в сравнении с показателями крыс контрольной группы (интактные крысы); х р<0,001 в сравнении с другими сроками исследования.
На первые и на седьмые сутки исследования
у крыс, получавших ЭЭП, количество мукоцитов в одной собственной железе фундального
отдела желудка увеличивалось в сравнении с
соответствующим показателем у интактных
крыс контрольной группы на 20,2% (р<0,01) и
на 12,6% (р<0,05) соответственно (таблица 2).
Сравнительный анализ изменений количества
мукоцитов в одной собственной железе слизистой оболочки фундального отдела желудка
крыс, которым вводили ЭЭП, в разные сроки
исследования позволил выявить наличие достоверных изменений с первых по тридцатые и
с первых по шестидесятые сутки наблюдения,
когда уменьшение показателя составило 20,1%
и 16,9% соответственно (р<0,01).
79
Кувенёва М.Л., Лопастинский Н.Н. Изменение общего количества эпителиоцитов и …
Таблица 2. Количество мукоцитов в одной собственной железе слизистой оболочки фундального отдела
желудка крыс, получавших ЭЭП (M±СКО)
Сутки исследования
Количество
крыс в группе
1
7
15
30
60
n=6
n=6
n=6
n=6
n=6
Количество мукоцитов в одной собственной железе слизистой оболочки фундального отдела желудка крыс
Контрольная группа
После воздействия ЭЭП
25,10±1,03
30,18±1,51*
24,20±1,24
27,24±1,94*
24,54±0,86
26,25±1,80
24,06±2,96
24,12±1,71х
25,67±1,59
25,07±1,52х
Примечание: * - р<0,05 в сравнении с показателями крыс контрольной группы (интактные крысы); х р<0,01 в сравнении с другими сроками исследования.
Выводы:
1. Воздействие ЭЭП приводит к изменениям
в структуре слизистой оболочки фундального
отдела желудка, которые сохраняются после завершения действия ЭЭП.
2. Общее количество клеток в одной собственной железе фундального отдела желудка
крыс вследствие влияния ЭЭП увеличивалось в
период с первых по пятнадцатые сутки наблюдения. Степень увеличения с течением времени
постепенно уменьшалась.
3. Под влиянием ЭЭП количество мукоцитов в одной собственной железе слизистой оболочки фундального отдела желудка крыс существенно изменялось на первые и седьмые сутки
исследования. В более поздних сроках статистически значимых изменений количества мукоцитов после действия ЭЭП не выявлено, что
указывает на снижение степени влияния изученного агента на вышеуказанный показатель с течением времени.
Дальнейшие исследования закономерностей
структурных изменений слизистой оболочки
желудка под влиянием ЭЭП позволят получить
более детальное представление о механизмах
действия этого препарата на состояние желудка.
митохондриальной и микросомальнойэлектронотранспортных цепей в гепатоцитах при острой токсической гепатопатии, вызванной эпихлоргидрином/ И.Ю. Высоцкий // Современные проблемы токсикологии. - 2009. - № 3-4. С. 68.
3. Евтушенко В.М., Ключко С.С. Динамика
структурних элементов желудка крыс после введения антигена / В.М. Евтушенко, С.С. Ключко
// Запорожский медицинский журнал. – 2013. №5. – С. 23 - 25.
4. Зміни висоти слизової оболонки фундального відділу шлунка, висоти фундальних залоз та
глибини покривно-ямкового епітелію після
впливу інозину/ С.М. Смірнов, Т.В. Лежньова,
А.С. Смірнов [та iн.] // Загальна патологія та
патологічна фізіологія. – 2011. – Т. 6, № 1. – С.
69 – 72.
5. Минак Е.Н. Изучение действия эхинацеи
пурпурной на биохимические показатели при
остром тетрахлорметановом гепатите / Е.Н.
Минак // Лабораторная диагностика. – 2003. №1.- С. 51 - 53.
6. Плужников М.С. Клиническое значение
процессов перекисного окисления липидов /
М.С. Плужников, Б.С. Иванов, М.С. Жуманкулов // Вестник отриноларингологии. – 1991. № 3. – С. 89 - 91.
7. Цвях О.О. Вплив стресу на стан прооксидантно – антиоксидантної системи шлунку
щурів при нестачі та надлишку мелатоніну /
О.О. Цвях // Вісник проблем біології та медицини. – 2013. – Вип. 3. – С. 254-258.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Влияние настойки эхинацеи пурпурной
(Echinacea purpurea L) и её полисахаридного
комплекса на эффективность цитостатической
терапии перевиваемой опухоли / Т.Г. Разина,
К.А. Лопатина, Е.П. Зуева // Экспериментальная и клиническая фармакология. – 2007. – № 3.
– С. 33-35.
2. Высоцкий И.Ю. Фармакологическая коррекция нарушений уровня отдельных компонентов
Надійшла 18.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.М. Волошин
80
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 616.12:616.79
О.Б. Маметова, Г.А. Мороз
ПАРАВЕРТЕБРАЛЬНАЯ МИОРЕЛАКСАЦИЯ КАРДИО-РЕСПИРАТОРНОЙ
РЕФЛЕКСОГЕННОЙ ЗОНЫ КАК СРЕДСТВО ПОВЫШЕНИЯ
ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ СПОРТСМЕНОВ
Государственное учреждение «Крымский государственный медицинский университет имени С. И. Георгиевского»
Маметова О.Б., Мороз Г.А. Паравертебральная миорелаксация кардио-респираторной рефлексогенной зоны как средство повышения функционального состояния спортсменов // Український
морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 81-84.
Изучено влияние паравертебральной миорелаксации в водной среде на функциональное состояние паравертебральных мышц и уровень физической работоспособности у спортсменов, занимающихся футболом (n=30), тяжелой атлетикой (n=30). Показано, что после сеанса паравертебральной
миорелаксации тонус мышц сегментов С3-Th8 гомогенизировался, приобрел относительную симметричность в паравертебральных точках, а его величина у футболистов и тяжелоатлетов утратила существенность различий (р>0,05). Повысился уровень аэробной работоспособности как у футболистов
(р<0,001), так и у тяжелоатлетов (р<0,001) по результатам PWC170-теста, выполненного после сеанса
паравертебральной миорелаксации.
Ключевые слова: спортсмены, паравертебральная миорелаксация, функциональное состояние.
Маметова О.Б., Мороз Г.О. Паравертебральна міорелаксація кардіо-респіраторної рефлексогенної зони як засіб підвищення функціонального стану спортсменів // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 81-84.
Вивчено вплив паравертебральної міорелаксації у водному середовищі на функціональний стан
паравертебральних м'язів і рівень фізичної працездатності у спортсменів, що займаються футболом
(n=30) і важкою атлетикою (n=30). Показано, що після сеансу паравертебральної міорелаксації тонус
м'язів сегментів С3-Th8 гомогенезувався, придбав відносну симетричність у паравертебральних точках,
а його величина у футболістів і важкоатлетів втратила істотність відмінностей (р>0,05). Підвищився рівень аеробної працездатності як у футболістів (р<0,001), так і у важкоатлетів (р<0,001) за результатами
PWC170-теста, виконаного після сеансу паравертебральної міорелаксації.
Ключові слова: спортсмени, паравертебральна міорелаксація, функціональний стан.
Mametova O.B., Moroz G.A. Paravertebral muscle relaxation of the cardiorespiratory reflexogenic zone
as a method to improve the functional state of athletes // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 81-84.
The effect of paravertebral muscle relaxation in water on the functional state of paravertebral muscles and
the physical performance level in athletes (30 soccer players and 30 weightlifters) was studied. It was shown
that after the procedure of the paravertebral muscle relaxation tone of the C3-Th8 muscles homogenized and
acquired relative symmetry in the paravertebral points with no significant differences between soccer players
and weightlifters [p > 0.05]. Both in soccer players and weightlifters PWC170 test following the procedure
showed significant [р < 0.001] increasing of the aerobic performance capability.
Key words: athletes, paravertebral muscle relaxation, functional state.
нусы паравертебральных и корпусных мышц
(локальные и распространенные мышечные гипертонусы, соответственно ЛМГ и РМГ), формирующиеся в зонах дестабилизации и нарушений моторных патернов ОДА, приводят к снижению аэробного потенциала мышц и периартикулярных тканей, что в значительной мере
снижает как специфическую, так и общую работоспособность спортсменов [2, 8, 10].
В настоящее время, одним из наиболее эффективных методов, непосредственно воздействующих на мишень ЛМГ, являются тракционные техники [4]. Показано, что тракция мезодермальных образований зон С3-Th8, осуществляемая разными методами, приводит к снижению симпатических влияний на показатели работы сердца [3], повышению содержания кислорода в тканях конечностей [6], улучшению
показателей работы респираторной системы [1].
Авторы пришли к выводу, что в основе обнару-
Актуальность. Как известно, физическая
работоспособность в значительной мере определяется
продуктивностью
кардио-респираторной и утилизирующей систем, так как
аэробная работа мышц лимитируется доставкой
кислорода к тканям с одной стороны [7], и уровнем потребления кислорода митохондрональным аппаратом мышц, с другой [9]. В ряде видов
спорта (тяжелая атлетика, борьба и др.) специфические тренировочные и соревновательные
нагрузки предъявляют высокие требования к
оппорно-двигательному аппарату (ОДА) спортсменов, которые зачастую превышают резервные возможности организма. Результатом этого
является ряд травматических изменений ОДА,
проявляющихся в нарушениях двигательных
стереотипов, нарушении координации и биомеханики движений и позных реакций, гипермобильности позвоночных сегментов и т.д. Компенсаторно развивающиеся при этом гиперто81
Маметова О.Б., Мороз Г.А. Паравертебральная миорелаксация кардио-респираторной …
женных кардио-васкулярных и респираторных
эффектов на разных ступенях кислородного
каскада является гармонизация миотонуса в проекционных областях С3-Th8 и нормализация
афферентаций от мышц в цепях мио-кардиальных, мио-васкулярных и мио-респираторных рефлексов.
С этих позиций перспективным для оптимизации функциональной подготовленности спортсменов представляется устранение ЛМГ и
РМГ.
Следует отметить, что до настоящего времени неизученным остается вопрос о влиянии
тракционной миорелаксации сегментов С3-Th8
на интегративный показатель работы кислородтранспортной и кислород-утилизирующей систем, именно, – на показатель аэробной работоспособности организма.
Цель исследования – изучить влияние паравертебральной миорелаксации в водной среде
на оперативное состояние тонуса паравертебральных мышц в рефлексогенной кардиореспираторной зоне (сегменты С3-Th8) и на физическую работоспособность.
Материалы и методы. В исследовании
принимали участие 60 спортсменов в возрасте
18-25 лет, имеющие квалификацию от I разряда
до мастера спорта. Из них у 30-и спортсменов
(футболисты) тренировочный эффект имел
преимущественно аэробный характер (группа-1),
а 30 спортсменов (тяжелоатлеты) тренировали
преимущественно анаэробную выносливость
(группа-2). У всех спортсменов проводили коррекцию тонуса паравертебральных мышц зоны
С3-Th8 методом постуральной фиксированной
тракции (ПФТ) в бассейне с применением нудла
в течение 30 минут. Для функциональной диагностики состояния мезодермальных образова-
ний сегментов С3-Th8 применяли метод электромиотонометрии. При этом пальпаторно определяли локализацию ЛМГ (или РМГ) в паравертебральных зонах С3-Th8, измеряли величину
его миотонуса и отмечали на коже место проведения замера (как правило, в центре ЛМГ). В той
же точке измеряли величину миотонуса после
проведения сеанса ПФТ. Для определения уровня физической работоспособности была применена проба PWC170.
Результаты и обсуждения. Результаты анализа позволили обнаружить, что до сеанса паравертебральной миорелаксации, по данным электромиотонометрии обнаружены существенные
различия в функциональном состоянии интактных паравертебральных тканей сегментов С3-Th8
у спортменов-футболистов и спортсменовтяжелоатлетов. Так, у штангистов распространенность и выраженность ЛМГ в шейногрудной зоне была значительно больше, чем у
футболистов, вероятно вследствие характера
тренировочных нагрузок, приходящихся у тяжелоатлетов, в основном, на шейно-грудные соматические сегменты.
До сеанса паравертебральной миорелаксации величина ЛМГ у обследованных группы-1
варьировала от 32,6 ед. до 48,5 ед., в среднем
36,91±3,22 ед., а у спортсменов группы-2 была
существенно больше и составила 39,8-65,2 ед., в
среднем 50,43±6,16 ед. (табл. 1). Вероятно, корсетирование гипертонусом позвоночных двигательных сегментов шейно-грудного отдела носит охранительный характер в ответ на гипермобильность и функциональную несостоятельность ОДА зоны С3-Th8 в связи со значительными специфическими нагрузками у тяжелоатлетов.
Таблица 1. Влияние сеанса постуральной фиксированной тракции на функциональное состояние мышц
спортсменов (n1 = 30; n2 = 30)
№
Показатели
1
Мышечн. тонус (ед.)
2
Мышечн. тонус (ед.)
До
После
группа-1 (футболисты)
36,91±3,22
25,63±3,71
группа-2 (тяжелоатлеты)
50,43±6,16
27,12±4,06
После сеанса паравертебральной миорелаксации было обнаружено существенное снижение выраженности гипертонусов в сегментах С3Th8 у спортсменов в обеих групп, что свидетельствует о высокой эффективности метода
паравертебральной миорелаксации не только
для больных сколиозом, на которых этот метод
был впервые опробован [5], но также и для
спортсменов, ОДА которых отличается большей силой и тренированностью, а двигательные
навыки (в том числе и постуральные) – большей
устойчивостью. Следует отметить, что после
сеанса паравертебральной миорелаксации тонус
мышц сегментов С3-Th8 гомогенизировался,
приобрел относительную симметричность в
∆% до-после
р
33,04±5,15
<0,05
48,35±6,91
<0,05
паравертебральных точках, а его величина у
футболистов и тяжелоатлетов утратила существенность различий (р>0,05), связанных со спецификой тренировочных нагрузок.
Уровень аэробной работоспособности по
PWC170-тесту у спортсменов разных групп до
сеанса паравертебральной миорелаксации составлял: 12,11±0,089 кГм/мин/кг у футболистов
и 11,93±0,06 кГм/мин/кг у тяжелоатлетов (табл.
2), что объективно отражает специфику долговременной адаптации энергетических систем в
соответствии с преимущественно аэробным или
анаэробным характером тренировочного процесса, соответственно.
82
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
Таблица 2. Влияние сеанса постуральной фиксированной тракции на работоспособность спортсменов
(n1 = 30; n2 = 30)
№
Показатели
1
PWC170 (кГм/мин/кг)
2
PWC170 (кГм/мин/кг)
До
После
группа-1 (футболисты)
12,11±0,09
14,14±0,08
группа-2 (тяжелоатлеты)
11,93±0,06
15,32±0,09
∆% до-после
р
18,03±0,67
<0,01
29,08±0,48
<0,01
кации (от 1 разряда до мастера спорта) уровень
физической работоспособности в большей мере
определяется
характером
морфофункциональных нарушений в рефлекторных
патернах регуляции мио-висцеральных отношений, чем тренированностью систем энэргообеспечения, видом гипертрофии и композицией
мышц.
Эти особенности следует учитывать при
планировании объема и интенсивности тренировочных нагрузок во избежание перетренированности, спортивных травм и снижения уровня
адаптивных возможностей спортсменов. Без
формирования «физиологического оптимума» в
соматических рефлексогенных зонах тренировка, направленная на повышение функционального потенциала проекционных висцеральных
систем и органов, будет малоэффективна.
Выводы:
1. У тяжелоатлетов, тренировочные нагрузки
которых преимущественно направлены на верхние конечности и мышцы плечевого пояса, наблюдаются явления перетренированности в виде паравертебральных мышечных гипертонусов
сегментов С3-Th8, имеющих существенно более
выраженный характер, наряду с меньшими показателями их аэробной работоспособности в
сравнении с футболистами (р<0,001).
2. Гармонизация тонуса паравертебральных
мышц в области рефлекторных зон кардиореспираторной системы приводит к увеличению аэробной работоспособности у всех спортсменов, причем у тяжелоатлетов PWC170 повышается значительно больше, чем у футболистов
(р<0,001).
3. Прирост относительной аэробной работоспособности пропорционален величине снижения паравертебрального мышечного гипертонуса в сегментах С3-Th8 до уровня физиологической нормы в фоновом состоянии (коэффициент корреляции 0,57), независимо от направленности тренировочного процесса спортсменов.
После сеанса паравертебральной миорелаксации был обнаружен существенно больший
прирост уровня PWC170 у спортсменов группы-2
(на 29,08±0,48% против 18,03±0,67% в группе-1,
(р<0,001), это, вероятно, обусловлен тем, что у
тяжелоатлетов высокий интактный исходный
уровень ЛМГ в сегментах С3-Th8 (50,43±6,16
ед.) вызвал выраженные нарушения в механизмах регуляции кардио-респираторных функций,
в значительно большей мере снижая их фоновую работоспособность, чем у футболистов.
После сеанса паравертебральной миорелаксации гармонизация и снижение их ЛМГ до
27,12±4,06 ед., т.е. практически до величины
миотонуса у футболистов (т.е. до 25,63±3,71 ед.
(р>0,05) минимизировало разницу в относительной аэробной производительности у спортсменов разных специализаций, независимо от
направленности тренировочного процесса.
Вероятно, нормализация афферентного потока от мышечных рецептивных полей в шейно-грудной зонах рефлекторного представительства кардио-респираторной системы, повысила эффективность регуляторных механизмов
срочной адаптации кислород-транспортной
системы к кислородному запросу ОДА при выполнении нагрузки степ-эргометрии. Объективизацией этого феномена послужило значительное увеличение аэробной работоспособности как у футболистов (р<0,001), так и у тяжелоатлетов (р<0,001) по результатам PWC170-теста,
выполненного после сеанса паравертебральной
миорелаксации в водной среде.
Существенное снижение выраженности гипертонусов в сегментах С3-Th8 и повышение
уровня физической работоспособности у
спортсменов обеих групп после сеанса паравертебральной миорелаксации позволяет предположить прямую причинно-следственную связь
между функциональным состоянием мезодермальных образований рецептивных полей миовисцеральных рефлексов, эффективностью работы их проекционных висцеральных систем и
работоспособностью организма в целом. Причем эта связь носит преимущественный характер
в сравнении с характером долговременной адаптации энергосистем, обеспечивающих аэробную или анаэробную нагрузку, т.к. обследуемые
спортсмены разных специализаций (и возможно, с разной композицией мышц) отреагировали на сеанс паравертебральной миорелаксацией
однонаправлено.
Полученные данные позволяют предполагать, что у спортсменов исследуемой квалифи-
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Березовский В. А. Индивидуальная реактивность системы дыхания человека и её оценка
/ В.А. Березовский, Т.В. Серебровская // Физиологический журнал. – 1988. – Т. 34, № 6. – С.
3-7.
2. Бурмакова Г.М. Пояснично-крестцовые боли у спортсменов и артистов балета (клиника,
83
Маметова О.Б., Мороз Г.А. Паравертебральная миорелаксация кардио-респираторной …
диагностика, лечение) : диссертация... доктора
медицинских наук: 14.00.22; [Место защиты: Государственное учреждение науки «Центральный
научно-исследовательский институт травматологии и ортопедии»]. – Москва, 2004. – 325 с.
3. Виноградов Валерій. Характер изменения
чувствительности реакций кардиореспираторной системы и их кинетики при изолированном
воздействии массажных манипуляций и специальных упражнений / В.Виноградов //
Педагогіка, психологія та медико-біологічні
проблеми фізичного виховання і спорту
[зб.наук. праць / наук. ред. Єрмакова С.]. –
Харьків: ХДАДМ (XXПІ), 2002. – № 24. – С. 8994.
4. Виноградов В.Е. Стимуляция работоспособности и восстановительных процессов внетренировочными средствами в подготовке
спортсменов высокого класса / В.Е. Виноградов
// Физическое воспитание студентов. – 2011. –
№ 6. – С. 16-21.
5. Ефименко П.Б. Соматовегетативные нарушения в организме студентов при вынужденном
функциональном искривлении осанки / П.Б.
Ефименко // Физическое воспитание студентов. – 2011. – № 6. – С. 37-39.
6. Колчинская А.З. Механизмы действия традиционных и нетрадиционных средств повы-
шения аэробной производительности спортсменов / А.З. Колчинская // Наука в олимпийском спорте. – 1997.– № 2. – С. 58-64.
7. Лошицька Т.І. Аналіз функціонального
стану серцево-судинної та дихальної систем у
юнаків з різними рівнями фізичного здоров'я та
фізичної
підготовленості.
–
Педагогіка,
психологія та медико-біологічні проблеми
фізичного виховання і спорту: наукова
монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. –
Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. – № 18. – С. 4447.
8. Мирзоев О.М. Восстановительные средства
в системе подготовки спортсменов / О.М. Мирзоев. – Москва: Физкультура и спорт, 2005. – 220
с.
9. Озолинь П.П. Адаптация сосудистой системы к спортивным нагрузкам / П.П. Озолинь.
– Рига: Зинатне, 1984. – 131 с.
10. Цибіз Геннадій. Вплив фізичних навантажень на морфофункціональний стан організму
/ Геннадій Цибіз. – К.: КПП Друкар-Сталь,
2002. – 334 с.
Надійшла 11.04 2014 р.
Рецензент: проф. С.М. Смірнов
84
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 616.71-007.234-009.7+616.8-008.6.
В.А. Пеннер, В.В. Борисенко, Ж.В. Голованева*, О.П. Меженская*
БОЛЬ В НИЖНЕЙ ЧАСТИ СПИНЫ ПРИ ОСТЕОПОРОЗЕ И СИНДРОМЫ,
КОТОРЫЕ ЕЕ СОПРОВОЖДАЮТ
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»; Луганская городская многопрофильная
больница № 7‫٭‬
Пеннер.В.А., Борисенко В.В., Голованева Ж.В., Меженская О.П. Боль в нижней части спины при остеопорозе и синдромы, которые ее сопровождают // Український морфологічний альманах.
– 2014. – Том 12, № 4. – С. 85-88.
Боль в нижней части спины - характерный признак остеопороза, которая может быть острой и
хронической, по механизму развития - ноцицептивной и смешанной. Основное влияние на качество
жизни при болевом синдроме оказывают тревога и депрессия, которые утяжеляют и видоизменяют
клиническую картину заболевания. Ранняя диагностика хронической и острой боли в нижней части
спины при остеопорозе и синдромов, которые ее сопровождают, необходима для проведения адекватной терапии и предупреждения инвалидизации больного.
Ключевые слова: боль, остеопороз, диагностика, синдромы.
Пеннер В.А., Борисенко В.В., Голованьова Ж.В., Меженська О.П. Біль у нижній частині
спини при остеопорозі і синдроми, які її супроводжують // Український морфологічний альманах. –
2014. – Том 12, № 4. – С. 85-88.
Біль у нижній частині спини - характерна ознака остеопорозу, яка може бути гострою і хронічною,
за механізмом розвитку - ноцицептивною та змішаною. Основний вплив на якість життя при больовому синдромі надають тривога і депресія, які обтяжують і змінюють клінічну картину захворювання.
Рання діагностика хронічної і гострої болі в нижній частині спини при остеопорозі та синдромів, які її
супроводжують, необхідна для проведення адекватної терапії та попередження інвалідизації хворого.
Ключові слова: біль, остеопороз, діагностика, синдроми.
Penner.V.A. Borisenko V.V., Golovaneva J.V., Mezenskaya O.P. Lower back pain in at the
osteoporosis and syndromes that accompany it // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том
12, № 4. – С. 85-88.
Lower back pain this is characteristic of osteoporosis, which can be acute or chronic, according to the
mechanism of development are nociceptive and mixed. At the pain syndrome the main influence on the
quality of life have anxiety and depression, which adds extra weight to alter the clinical picture of the disease.
Early diagnosis of chronic and acute lower back pain at osteoporosis and syndromes that accompany it
necessary to conduct adequate therapy and prevention of disability of the patient.
Key words: pain, osteoporosis, diagnosis, syndromes.
Боль в нижней части спины (БНЧС) - боль,
локализующаяся в пояснице, крестце и крестцово-подвздошной области, которая может иррадиировать в ягодицы и/или ноги с одной или
двух сторон [10, 12, 15].
Острая и хроническая БНЧС – самая частая
жалоба после простудных заболеваний и малых
травм, наиболее частая причина ограничения
физической активности пациентов моложе 45
лет [11]. Число людей, страдающих хронической БНЧС, увеличивается с возрастом, достигая
уровня 50 % и более среди лиц старше 60 лет.
Не менее 60 – 80 % населения испытали ее хотя
бы один раз [6, 12].
Наиболее частая причина острой БНЧС грыжа межпозвонкового диска, а хронической –
поясничный спондилез [13, 16]. Хроническая
БНЧС часто психологически окрашена, сопровождается депрессией или тревогой [1, 2]. БНЧС
может ставить в тупик, создавая диагностические
и терапевтические дилеммы [3]. С одной стороны, существует много заболеваний, проявляющихся БНЧС, распознать которые можно только помня об их существовании, с другой стороны, в связи с частыми трудностями в диагностике и лечении БНЧС нередки случаи аггравации,
особенно при различных психологических расстройствах [1, 14].
Заболевания, индуцирующие боли в спине:
патология мягких тканей — 73%, дегенеративные изменения позвоночника — 10%, грыжа
диска — 4%, травмы, врождённые аномалии,
спондилолистез — 4%, компрессионные переломы позвонков при остеопорозе — 4%, спинальный стеноз — 3%, инфекция, опухоль, воспаление — 1%, отражённые боли — 1%. Позвоночник является ответственным за боли в
спине в сравнительно небольшом количестве
случаев (около 25%) [9, 10].
По данным института геронтологии остеопороз чрезвычайно распространен, особенно
среди женщин, вступивших в период менопаузы
[4, 8] и количество случаев его неуклонно растет. Это связано с появлением новых методов
диагностика этого заболевания и внедрением их
в практику. В последние десятилетия темпы
роста остеопороза повышаются как в Украине,
так и во всем мире. Мировая статистика - 220
млн. больных остеопорозом. В Украине каждый
2-й житель имеет остеопению, 2,5 млн. женщин
и 900 тыс. мужчин страдают остеопорозом, который из медицинской проблемы уже перерос в
социальную [6]. Течение остеопороза сопровождается неврологическими осложнениями, а
половина пациентов становятся инвалидами. По
данным ВОЗ после 50 лет у каждой четверной
85
Пеннер.В.А., Борисенко В.В., Голованева Ж.В., Меженская О.П. Боль в нижней части …
женщины бывает один или более остеопоротических переломов позвоночника [8].
Заболевание вначале может проявляться болями в спине и/или пояснице. В далеко зашедших случаях появляются кифоз, уменьшение
роста и патологические компрессионные переломы позвонков, которые случаются спонтанно,
при минимальном физическом воздействии:
кашле, чихании, неловком движении в пояснице, при падении с высоты не выше собственного
роста человека [5, 7]. От 30 до 50% случаев
впервые появление боли в спине у этих пациентов является следствием перелома позвонков,
когда возникает острый болевой синдром [16].
Боль может иррадиировать по корешковому
типу в грудь, живот, по бедру, резко ограничивать двигательную активность.
Цель работы: изучить особенности боли в
нижней части спины при остеопорозе и синдромы, которые ее сопровождают.
Материал и методы исследования. В исследовании приняли участие 80 пациентов неврологического и кардиологического отделений
ЛГМБ № 7, которые предъявляли жалобы на
боль в спине. Всем им был установлен сопутствующий диагноз - остеопороз. Средний возраст
– 65,7 ± 1,1 лет.
Обследование больных проводили по единому диагностическому алгоритму: клиниконеврологическое обследование, степень выраженности болевого синдрома по визуальной
аналоговой шкале (ВАШ) от 1 до 10 баллов,
анкета выявления остеопороза (по Kanis, 2010),
комплексный болевой опросник (КБО), шкала
хронической боли (CPGS), опросник DN4, болевая шкала LANSS, шкала самооценки тревоги
и депрессии Гамильтона (HDRS), шкала реактивной и личностной тревожности Спилбергера, анкета качества жизни (MOS-SF 36), лабораторно-инструментальные методы исследования,
СКТ, МРТ позвоночника, минеральная плотность костной ткани (МПКТ) определялась с
помощью двойной энергетической рентгеновской абсорбциометрии на денситометре
"Prodigy" (GE Medical Systems). Индекс качества
кости (Trabecular Bone Score, TBS) определяли
при помощи программы Med-IMAPs Insight
(Франция). Статистическая обработка данных
стандартными методами при помощи программы статистического анализа StatPlus (2006) (см.
http://www.analystsoft.com/ru/), параметрические и непараметрические методы статистического анализа (Стьюдента, Уилкоксона, Манна–
Уитни). При сравнении вариационных рядов
учитывались достоверные различия (p<0,05).
Собственные данные. Жалобы на БНЧС
предъявляли 78,0% пациентов, которых мы разделили на две группы: с острой (40,0 %) и хронической (60,0 %) болью. При проведении денситометрии, СКТ, МРТ позвоночника были выявлены
признаки диффузного остеопороза, патологических компрессионных переломов позвонков или
их выраженная деформация (рис. 1).
Рис. 1. Денситометрия (прямая проекция). Пациент Б., муж. 1941 г.р., остеопороз поясничного отдела позвоночника. Анализ теста отражает высокий
риск остеопоротического перелома. Т-индекс на 25
% ниже среднего уровня -2,5
У пациентов с острой БНЧС интенсивность
болевого синдрома по ВАШ была в среднем 9,5
балла. В 72 % случаев появление боли было связано с неловким движением, подъемом тяжести,
ездой в транспорте или другими факторами, которые привели к резкой нагрузке на позвоночный
столб. Боль усиливалась при кашле, в вертикальном положении тела, уменьшалась после отдыха в
положении лежа, перкуссия остистых отростков
усиливала боль. У 15 % пациентов был другой
вариант острой боли, которая развивалась «медленно», в течение 1 - 2 дней, без травмы, и продолжалась от нескольких дней до нескольких недель, тупого характера, возникала время от времени, позже становилась продолжительной и усиливалась. Причиной такого медленного начала, повидимому, являлась так называемая “ползучая деформация” тел позвонков (рис. 2). У 13 % пациентов боль была связана с неловким движением,
которое сопровождалось болевыми приступами
без боли между ними.
Рис. 2. СКТ пояснично-крестцового отдела позвоночника (сагиттальный срез). Пациент Б., муж. 1941 г.р.
КТ - признаки диффузного остеопороза, 1, 2 - патологических компрессионных переломов L1, L4 (снижение
высоты в центральных отделах тел L1, L4 до 1/3), на
фоне дегенеративно-дистрофических изменений.
86
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
гическая переносимость ноцицептивных стимулов: 1) боль не давала человеку возможности
выполнять свои повседневные обязанности, но
тем не менее не мешала ему спокойно лечь
спать, 2) пациент живо и ярко описывал испытываемые болевые ощущения и всем своим поведением демонстрировал, что он болен, 3)
он/она испытывали боль постоянно, болевые
ощущения при этом не менялись, 4) физическая
нагрузка усиливала боль, а повышенное внимание и забота со стороны окружающих смягчали
ее.
Чаще всего мы сталкивались с атипично
протекающими стертыми депрессиями. Пациенты с атипичной депрессией предъявляли жалобы исключительно на отдельные стойкие
соматические симптомы: постоянное чувство
усталости (80 %), повышенная раздражительность (62%), нарушения сна (75%) - частые ночные пробуждения, неудовлетворенность сном,
трудности пробуждения, увеличение длительности ночного сна, дневная гиперсомния. Тревожные расстройства выходили на первый план у
пациентов с острой БНЧС.
Тревожно-депрессивный синдром наблюдался в 76 % случаев. По шкале Гамильтона
была выявлена клинически выраженная депрессия (27,26 ± 0,55) у 34 % пациентов с хронической БНЧС, у 30 % (17,56 ± 0,12) - субклинически выраженная тревога и депрессия, у 12 %
пациентов с острой БНЧС - умеренный депрессивный эпизод (15,13± 0,28). По результатам
теста Спилбергера пациенты с хронической
БНЧС имели высокий уровень реактивной
(52,33 ± 0,91) и личностной (54,4 ± 0,87) тревожности, пациенты с острой БНЧС - умеренный уровень реактивной тревожности (41,36 ±
0,8) и высокий уровень личностной тревожности (47,5 ± 1,2).
У больных с хронической БНЧС отмечалось
достоверное снижение качества жизни (КЖ)
(52,6±1,6 балла), которое зависело от длительности заболевания, влияющей на физическую
активность, и не зависело от интенсивности
боли в спине. КЖ пациентов с острой БНЧС
также снижалось (48,2±1,2 балла) и зависело от
интенсивности болевого синдрома, а не от частоты приступов и продолжительности болезни
и влияло на социальное функционирование.
Выводы: Боль в нижней части спины —
одна из наиболее частых жалоб пациентов с
остеопорозом. Острая БНЧС характеризуется
большой интенсивностью, тяжестью и обычно
сохраняется в течение нескольких недель или
месяцев с момента перелома. Особенностями
хронической БНЧС является то, что она чаще
имеет монотонный характер, периодически
усиливается; может быть тупой, сдавливающей,
разрывающей, ноющей. Не будучи выраженным, этот болевой синдром значительно ограничивает социальную активность людей. Основное влияние на КЖ при болевом синдроме
оказывают тревога и депрессия. Тревожность
По механизму возникновения острая БНЧС
в 70,0 % случаев была ноцицептивной, в 30,0 %
- смешанной, с признаками периферической
нейропатической и ноцицептивной боли.
Хроническая БНЧС у наших пациентов
длилась в среднем - 4,22±1,2 месяца. Болевые
ощущения в позвоночнике формировались
постепенно или после эпизода острой боли, со
временем она становилась постоянной, уменьшалась в горизонтальном положении, усиливалась даже при незначительной физической активности, часто имела опоясывающий характер
(рис. 3).
Рис. 3. СКТ пояснично-крестцового отдела позвоночника (фронтальный срез), жен., 1954 г.р. 1 ось позвоночника S-образно искривлена влево, на
фоне 2 - диффузного остеопороза, снижение высоты
межпозвонковых дисков на уровне L3-L4-L5. Краевые остеофиты по передним и боковым поверхностям L3-S1 с переходом на переднюю продольную
связку.
Степень интенсивности болевого синдрома
по ВАШ, в среднем, была 6,1 балла, характер
боли в 76,0 % случаев – постоянная с небольшими всплесками, в 34,0 % - постоянная с болевыми приступами между ними. Чаще всего боль
была ноцицептивной – у 78,0 % пациентов,
смешанной - у 22,0 %. У 47 % больных на фоне
хронического течения болезни возникали эпизоды острых болей, которые были связанны с
компрессией позвонков, чаще как проявление
трабекулярного перелома, и таких эпизодов
было несколько.
Нарушения в психоэмоциональной сфере
наблюдались у всех пациентов с острой и хронической БНЧС. При обследовании пациентов
с хронической БНЧС обращали особое внимание на такие клинические признаки, как чрезмерное внимание индивидуума к своему соматическому состоянию, подавленное настроение и
безнадежный взгляд на жизнь, плохая психоло87
Пеннер.В.А., Борисенко В.В., Голованева Ж.В., Меженская О.П. Боль в нижней части …
5. Поворознюк В.В. Застосування препарату
“Кальцемін” у реабілітації хворих з остеопоротичними переломами проксимального відділу
стегнової кістки / В.В. Поворознюк, В.С. Форосенко // Інформаційний лист, Київ, 2005. - 3 с.
6. Поворознюк В.В. Менопауза и костномышечная система / В.В. Поворознюк, Н.В.
Григорьева - Киев: Эспресс, – 2004. – 512 с.
7.
Поворознюк В.В. Боль в нижней части
спины / В.В. Поворознюк - Медикс. АнтиЕйджинг, 2009- № 2 (08). - С. 54-60.
8. Поворознюк В.В. Менопауза и остеопороз
/ В.В. Поворознюк, Н.В. Григорьева // Репродуктивная эндокринология, 2012. - № 2 (4). - С.
40-47.
9. Atlas S.J. Evaluating and managing acute of
low back pain in the primary care setting / S.J.
Atlas, R.A. Deyo // J. Gen. Intern Med., 2001. V.16. - P. 120-131.
10. Bishop M.D. Self-reported pain and disability
outcomes from an endogenous model of muscular
back pain / M.D. Bishop, M.E. Horn, S.Z. George
[et al.] // BMC Musculoskelet Disord, 2011. - Р.
12-35.
11. Breivik H. Survey of chronic pain in Europe:
Prevalence, impact on daily life, and treatment / H.
Breivik, B. Collett, V. Ventafridda [et al.] //
European Journal of Pain, 2006. - 10 (4): 287–333.
12. Cole A.J. Low back pain handbook / A.J.
Cole, A.S. Herring // A guide for the practicing
clinician., 2nd ed., 2003. - 584 p.
13. Classification of chronic pain: descriptions of
chronic pain syndromes and definitions of pain
terms prepared by International Association for the
Study of Pain, Task Force on Taxonomy / Ed. by
H. Merskey, N. Bogduk - 2nd ed., Seattle: IASP
Press, 1994. - 222 р.
14. Gatchel R.J. Psychosocial predictors of
chronic pain and response to treatment /
15. R. J. Gatchel, Е. Epker // J. New York:
Guilford Press, 1999. - p. 412–434.
16. Koes B.W. Clinical guidelines for the
management of low back pain in primary care: an
international comparison / B.W. Koes, M. Tulder.,
R. Ostelo [et al.] // Spine, 2001. - V. 26. - P. 25042513.
17. Pengel L. Acute low back pain: systematic
review of its prognosis / L. Pengel, R.D. Herbert,
C.G. Maher [et al.] // BMJ, 2003. - 327: 9 - 12.
является определяющей для психического здоровья, жизненной активности и общего состояния здоровья. Депрессия при хронической
БНЧС влияет на физическое функционирование, при острой - на социальное функционирование, обусловленное эмоциональным состоянием, что значительно ухудшает прогноз заболевания, увеличивает сроки лечения. Поэтому
ранняя диагностика хронической и острой боли
в нижней части спины, а также синдромов, которые ее сопровождают, необходима для проведения адекватной терапии и предупреждения
инвалидизации больного, так как сосуществующая с болью депрессия и тревога значительно
утяжеляют и видоизменяют клиническую картину заболевания. Вне зависимости от того,
первична или вторична депрессия по отношению к боли, ее необходимо купировать, применяя психотерапевтические и психофармакологические методы воздействия.
При сочетании БНЧС с депрессией и тревогой препаратами первого выбора являются антидепрессанты, которые оказывают не только
антидепрессивное, противотревожное, но и
собственно анальгетическое действие.
Перспективы дальнейших исследований. Дальнейшие исследования будут направлены на разработку методов диагностики и
лечения болей в спине при остеопорозе, сопровождающихся расстройствами в психоэмоциональной сфере.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Вознесенская Т.Г. Хроническая боль и депрессия / Т.Г. Вознесенская, А.М. Вейн // Психиатрия и психофармакология, 2000. - № 1. - С.
4–7.
2. Голубев В.Л. О концептуальной модели
перехода острой боли в хроническую / В.Л.
Голубев, А.Б. Данилов // РМЖ Специальный
выпуск. Болевой синдром, 2009. - том 17, № 1. С.11-14.
3. Данилов А.Б. Алгоритм диагностики и
лечения боли в нижней части спины с точки
зрения доказательной медицины / А.Б. Данилов
// Атмосфера. Нервные болезни, 2010. - №4. С. 11-18.
4. Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика, профилактика и лечение: / Под ред.
Н.А. Коржа, В.В. Поворознюка, Н.В. Дедух [и
др.] // Харьков: Золотые страницы, 2002. – С.
432-433.
Надійшла 17.04.2014 р.
Рецензент: доц. О.М. Скрябіна
88
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК 519.443:[613.648.4+613.37
К.Т. Симрок
ОСОБЕННОСТИ РОСТА И ФОРМООБРАЗОВАНИЯ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ
БЕЛЫХ КРЫС ПОСЛЕ 60-ДНЕВНОГО ПРИМЕНЕНИЯ ГЛУТАМАТА НАТРИЯ И ИОНИЗИРУЮЩЕГО ОБЛУЧЕНИЯ
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»
Симрок К.Т. Особенности роста и формообразования нижней челюсти белых крыс после
60-дневного применения глутамата натрия и ионизирующего облучения // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №4. – С. 89-94.
Двухмесячное употребление в пищу глутамата натрия в дозировке 30 мг/кг массы животных и
воздействие ионизирующего излучения в суммарной дозировке 4 Гр, а также их сочетание сопровождаются выраженным замедлением темпов продольного и аппозиционного роста нижних челюстей, которое сохраняется и в период реадаптации. Это требует поиска средств для профилактики и коррекции выявленных изменения. По нашим данным таким агентом может являться спирулина.
Ключевые слова: нижняя челюсть, рост, натрия глутамат, ионизирующее излучение, спирулина.
Сімрок К.Т. Особливості росту та формоутворення нижньої щелепи білих щурів після 60денного застосування глутамату натрію і впливу іонізуючого опромінення // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №4. – С. 89-94.
Двомісячне споживання глутамату натрію в дозуванні 30 мг / кг маси тварин і вплив
іонізуючого випромінювання у сумарній дозі 4 Гр, а також їх поєднання супроводжуються вираженим уповільненням темпів поздовжнього та аппозиційного росту нижніх щелеп, яке
зберігається і в період реадаптації. Це вимагає пошуку засобів для профілактики та корекції виявлених змін. За нашими даними таким агентом може бути спіруліна.
Ключові слова: нижня щелепа, ріст, натрію глутамат, іонізуюче випромінювання, спіруліна.
Simrok K.T. Growth features of mandible in white rats after 60 days of administration of sodium
glutamate and ionizing radiation // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №3. –
С. 89-94.
60-day application of sodium glutamate in dosage of 30 mg per kg of body weight and exposure to
ionizing radiation and their combined action results in marked decrease of the mandible longitudinal and
apposition growth that expands even to readaptation period. This fact urges searching for medication
and prophylactic measures for such a state. According to our findings Spirulina well satisfies this demand.
Key words: mandible, growth, sodium glutamate, ionizing radiation, Spirulina.
конец, имеются и сведения, о том, что длительное применение натрия глутамата сопровождается и негативными морфологическими изменениями в органах иммунной системы организма [2], а также приводит к снижению прочностных характеристик нижней челюсти [6].
Не следует забывать и о том, что в настоящее время уровень радиационного фона зачастую превышает традиционный уровень, не выходя при этом значительно за пределы установленных норм [1].
Таким образом, сведения о влиянии натрия
глутамата на организм человека и животных, немногочисленны и отрывочны, а информация о
комбинированном воздействии натрия глутамата
и ионизирующей радиации практически отсутствует. Не удалось в доступной литературе обнаружить и сведения о комплексном влиянии данных
факторов на ростовые процессы в костной системе вообще и в нижней челюсти в частности.
Исходя из этого, целью нашей работы явилось изучить темпы роста и формообразование
нижней челюсти у половозрелых крыс в период
реадаптации после применения глутамата на-
Костная система является открытой динамической системой, которая активно реагирует на
воздействие как эндогенных, так и внешнесредовых агентов (в том числе, и поступающих в
организм с пищевыми продуктами) на всех
уровнях своей структурной организации [7].
При этом подавляющее большинство продуктов
питания в настоящее время содержат те или
иные пищевые добавки, одной из них является
натрия глутамат [8].
Известно, что использование натрия глутамата вызывает симптомы так называемой «болезни китайских ресторанов», которая сопровождается головной болью, сердцебиением, мышечной слабостью и нарушением памяти, а
также вызывает аллергические реакции [12]. Доказано и то, что незначительные количества натрия глутамата в крысином корме вызывают деструкцию нейронов и глии в промежуточном
мозге, включая и структуры ядер, отвечающих за
аппетит и насыщение [3, 17]. Также, эта пищевая
добавка увеличивает количество инсулина в
плазме крови втрое, что и является причиной
ожирения у животных в эксперименте [13]. На89
Симрок К.Т. Особенности роста и формообразования нижней челюсти белых крыс после …
За период с 1 по 60 день наблюдения максимальная длина нижней челюсти увеличилась
с 29,58±0,28 мм до 32,26±0,35 мм, а высота ее
ветви – с 12,58±0,13 мм до 14,06±0,14 мм. Поскольку темпы прироста высоты ветви нижней
челюсти преобладали над темпами прироста ее
максимальной длины, высотно-продольный коэффициент в ходе наблюдения также постепенно увеличивался с 42,53±0,16% до 43,60±0,41%.
Наряду с достаточно интенсивным продольным
ростом нижней челюсти продолжался и интенсивный прирост ее массы, в результате чего индекс Симона в ходе наблюдения уменьшался с
4,19±0,03 у.е. до 4,12±0,03 у.е.
Темпы аппозиционного роста нижней челюсти контрольных животных также были достаточно высоки: толщина нижней челюсти в
области альвеолярного контрфорса увеличивалась с 1 по 60 день наблюдения с 2,80±0,06 мм
до 3,30±0,04 мм, а толщина в области восходящего контрфорса – с 3,32±0,02 мм до 3,72±0,03
мм. Наконец, высота тела нижней челюсти контрольных животных в ходе наблюдения увеличивалась с 3,80±0,04 мм до 4,45±0,05 мм, а высота альвеолярного отростка – с 3,12±0,04 мм до
3,36±0,03 мм.
Вместе с этим у контрольных животных в
репродуктивный возрастной период продолжался и рост зубов. За период с 1 по 60 день
ширина нижнего резца при выходе из собственной альвеолы увеличилась с 1,27±0,03 мм до
1,49±0,02 мм, а его высота в этом же месте – с
1,90±0,03 мм до 2,25±0,02 мм. Наконец, ширина
молярного ряда у контрольных животных за период наблюдения увеличилась с 1,91±0,03 мм до
2,01±0,03 мм, а длина молярного ряда – с
6,81±0,09 мм до 6,97±0,04 мм.
Полученные результаты остеометрии нижней челюсти половозрелых белых крыс контрольной группы свидетельствуют о достаточно
интенсивных темпах ее как продольного и аппозиционного роста и совпадают как с аналогичными результатами, описанными в доступной
литературе, так и данными наших предшествующих исследований [9].
Внутрижелудочное введение подопытным
животным натрия глутамата в дозировке 30
мг/кг массы тела в течение 60 дней сопровождалось угнетением темпов продольного и аппозиционного роста нижней челюсти.
На 1 день после окончания введения натрия
глутамата максимальная длина нижней челюсти
была меньше значений 1-й группы на 4,52%, а
высота ее ветви при этом – на 8,66%. В результате высотно-продольный коэффициент был
меньше контрольного показателя на 4,30%. Наряду с темпами продольного роста нижней челюсти в условиях 2-й группы замедлялся и прирост ее массы, в результате к 1 дню индекс Симона был больше значений 1-й группы на
3,07%.
Также, толщина нижней челюсти в области
альвеолярного контрфорса была меньше значе-
трия и воздействия ионизирующего излучения,
а так же в условиях назначения потенциального
корректора спирулины.
Связь с научными темами и планами.
Данная работа выполнена в соответствии с планом научных исследований ГЗ «Луганский государственный медицинский университет» и является частью научной темы кафедры анатомии
человека «Влияние пищевых добавок и ионизирующего излучения на морфогенез органов дыхательной, иммунной и эндокринной систем»
(№
государственной
регистрации
0112U001849).
Материалы и методы. Экспериментальное
исследование было выполнено на 240 крысах
линии Вистар с исходной массой тела 180-200 г,
разделенных на 8 групп. 1-я группа – контрольные животные, 2-я - животные, получавшие
внутрижелудочно через зонд натрия глутамат в
дозировке 30 мг/кг массы тела животного ежедневно на протяжении 60 дней. В 3-й группе
животные облучались на протяжении 60 дней
ионизирующим излучением в 4 сеанса (4 Гр
суммарно). В 4-й группе крысы на протяжении
60 дней внутрижелудочно получали спирулину
в дозировке 250 мг/кг массы тела животного, в
5-й группе – натрия глутамат и ионизирующее
излучение, в 6-й группе - натрия глутамат и спирулину, в 7-й группе - спирулину и ионизирующее излучение, а 8-й группы на фоне сочетания приема натрия глутамата и облучения ионизирующим излучением получали спирулину.
Содержание и манипуляции над лабораторными животными проводились в соответствии с
правилами, установленными «Европейской конвенцией по защите позвоночных животных,
используемых для экспериментальных и других
научных целей» (Страсбург, 1986) [14] и положениями Закона Украины № 3477-IV от
21.02.2006 г. «О защите животных от жестокого
обхождения». Расчёт дозировки вводимых препаратов производили с учётом рекомендаций
Ю.Р. и Р.С. Рыболовлевых [10].
Животных выводили из эксперимента на 1,
7, 15, 30 и 60 день после окончания воздействий
путем декапитации под эфирным наркозом. Выделяли нижнюю челюсть, взвешивали на аналитических весах ВРЛ-200 и проводили их остеометрию штангенциркулем ШЦ-1с с точностью
до 0,05 мм по традиционной схеме [5].
Все полученные цифровые данные обрабатывали методами вариационной статистики с
использованием стандартных прикладных программ [4].
Результаты и их обсуждение. Анализ и
интерпретация всех полученных данных проводился при обязательном сопоставлении с аналогичными показателями одновозрастной контрольной группы.
Нижняя челюсть половозрелых животных
контрольной группы характеризовалась все еще
достаточно высокими темпами как продольного
так и аппозиционного роста.
90
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
области альвеолярного и восходящего контрфорсов была меньше значений 1-й группы на
7,75% и 7,53%, а высота тела нижней челюсти и
альвеолярного отростка – на 4,51% и 7,09%.
Также, ширина и высота нижнего резца при выходе их альвеолы были меньше аналогичных
показателей 1-й группы на 10,11% и 7,71%.
В период реадаптации после воздействия
ионизирующей радиации на организм подопытных животных угнетение темпов роста
нижней челюсти сохранялось приблизительно
на одном уровне до 30 дня наблюдения и лишь
затем незначительно нивелировалось.
Максимальная длина нижней челюсти была
меньше значений 1-й группы во все установленные сроки наблюдения соответственно на 6,89%,
6,24%, 5,22% и 4,92%, а высота ее ветви – на
10,48%, 9,59%, 6,70% и 5,40%. В результате высотно-продольный коэффициент был меньше контрольного только на 7 и 15 день наблюдения – на
3,80% и 3,51%. При этом, восстановление массы
нижнечелюстного органа происходило крайне
медленно. Поэтому индекс Симона во все сроки
наблюдения был больше значений 1-й группы
соответственно на 5,65%, 3,48%, 3,41% и 4,06%.
В этих условиях толщина нижней челюсти в
области альвеолярного и восходящего контрфорсов оставалась меньше значений 1-й группы
во все установленные сроки наблюдения соответственно на 7,70%, 7,07%, 7,32% и 4,72%, и на
7,24%, 8,79%, 6,41% и 5,22%. Также, высота альвеолярного отростка была меньше значений 1-й
группы во все установленные сроки наблюдения
соответственно на 8,30%, 7,56%, 6,61% и 4,73%,
а высота тела нижней челюсти с 7 по 30 день
наблюдения – на 5,14%, 4,89% и 4,59%.
Также в ходе всего периода реадаптации после воздействия ионизирующего излучения сохранялось и угнетение роста нижнего резца.
Ширина и высота резца при выходе из собственной альвеолы во все установленные сроки
наблюдения были меньше аналогичных значений 1-й группы соответственно на 9,88%, 9,09%,
8,82% и 4,81%, и на 8,17%, 6,93%, 8,06% и
6,03%. На 7 и 15 день меньше значений 1-й
группы была и ширина молярного ряда – на
6,47% и 5,62%, что, однако, следует рассматривать не столько как замедление роста, как увеличение стираемости больших коренных зубов в
условиях 3-й группы эксперимента.
Таким образом, облучение подопытных животных на протяжении 60 дней ионизирующим
излучением в 4 сеанса (4 Гр суммарно) сопровождается угнетением темпов продольного и
аппозиционного роста нижней челюсти. В период редаптации после воздействия ионизирующего излучения угнетение темпов роста
нижней челюсти сохраняется на одном уровне
до 30 дня наблюдения и лишь затем начинает
сглаживаться. Однако, и на 60 день периода реадаптации сохраняются достоверные отличия
большинства показателей остеометрии от контрольной группы.
ний 1-й группы на 6,22%, а в области восходящего контрфорса – на 5,81%. Наконец, на 1
день после окончания воздействия условий 2-й
группы эксперимента высота альвеолярного отростка была меньше значений 1-й группы на
4,81%. При этом ширина нижнего резца при
выходе из альвеолы была меньше контрольной
на 6,74%, а высота – на 5,94%.
В период реадаптации после введения натрия глутамата темпы роста нижней челюсти
после 15 дня постепенно сглаживались, но и на
60 день наблюдения сохранялись единичные
достоверные отличия от контрольной группы.
Высота ветви нижней челюсти была меньше
аналогичных значений 1-й группы с 7 по 60
день наблюдения соответственно на 7,62%,
7,13%, 5,67% и 3,97%, максимальная длина на 15
и 30 день – на 7,22% и 4,19%, а высотнопродольный коэффициент на 7 день – на 4,36%.
Также меделенно восстанавливались и темпы
прироста массы нижней челюсти: индекс Симона оставался больше значений 1-й группы на 7,
15 и 60 день – на 3,22%, 2,46% и 3,02%.
Также, толщина нижней челюсти в области
альвеолярного и восходящего контрфорсов с 7
по 30 день наблюдения была меньше значений
1-й группы соответственно на 5,31%, 4,35% и
4,65% и на 6,82%, 5,51% и 4,82%. Также, высота
альвеолярного отростка нижней челюсти была
меньше значений 1-й группы с 7 по 30 день на
4,65%, 4,44% и 4,48%, а высота тела на 30 день –
на 3,58%.
В этих условиях ширина и высота резца при
выходе из собственной альвеолы были меньше
аналогчиных значений 1-й группы соответственно на 8,79%, 7,00%, 4,81% и 4,80%, и на
6,00%, 3,43%, 6,06% и 4,13%. Также, ширина
молярного ряда на 15 день была меньше контрольной на 3,46%.
Таким образом, употребление в пищу натрия глутамата в дозировке 30 мг/кг массы тела
ежедневно в течение 60 дней сопровождается
угнетением темпов продольного и аппозиционного роста нижней челюсти. В период редаптации темпы роста нижней челюсти постепенно
восстанавливаются и после 30 дня с окончания
применения натрия глутамата достоверные отличия с контрольной группой являются уже
единичными.
Облучение подопытных животных на протяжении 60 дней ионизирующим излучением в
4 сеанса (4 Гр суммарно; 3-я группа) сопровождалось угнетением темпов продольного и аппозиционного роста нижней челюсти.
На 1 день после окончания облучения максимальная длина нижней челюсти была меньше
показателей 1-й группы на 7,03%, высота ветви –
на 12,29%, а высотно-продольный коэффициент – на 5,65%. При этом индекс Симона был
больше значений 1-й группы на 4,78%, что свидетельствует и о значительной потере массы
нижней челюсти.
В этих условиях толщина нижней челюсти в
91
Симрок К.Т. Особенности роста и формообразования нижней челюсти белых крыс после …
нижней челюсти подопытных животных 5-й
группы с аналогичными показателями 2-й группы (введение натрия глутамата без облучения)
установили, что на 1 день наблюдения высота
ветви нижней челюсти была меньше контрольной на 4,35%, а высота альвеолярного отростка
– на 5,77%. Также, ширина и высота резца при
выходе из альвеолы были меньше значений 2-й
группы на 6,02% и 7,20%,
В период реадаптации после воздействия
условий 5-й группы эксперимента на подопытных животных высота ветви нижней челюсти
была меньше значений 2-й группы во все сроки
наблюдения соответственно на 3,33%, 5,16%
5,13% и 5,71%, а высотно-продольный коэффициент на 15 день – на 4,44%. Также, индекс Симона на 30 день был больше значений 2-й группы на 4,05%.
Меньше значений 2-й группы во все сроки
наблюдения была и толщина нижней челюсти в
области альвеолярного и восходящего контрфорсов - соответственно на 6,06%, 6,16%, 4,65%
и 5,70%, и на 3,57%, 4,78%, 4,60% и 7,00%. При
этом высота альвеолярного отростка была
меньше значений 2-й группы на 7 и 15 день на
6,70% и 4,19%, а высота тела нижней челюсти
на 7 день – на 5,79%.
Наконец, ширина и высота нижнего резца
при выходе из собственной альвеолы были
меньше аналогичных значений 2-й группы с 7
по 30 день наблюдения соответственно на
4,76%, 6,74% и 3,37%, и на 5,38%, 7,97% и
6,37%. Также, ширина молярного ряда во все
сроки наблюдения была меньше аналогичных
значений 2-й группы, но границ доверительного
интервала отличия достигали лишь на 15 день
(4,48%).
Таким образом, при сочетании введения натрия глутамата и облучения ионизирующим
излучением темпы роста нижней челюсти угнетаются более значимо, чем при применении
этих агентов изолированно. В сравнении с 2-й
группой (изолированное применение натрия
глутамата) в период реадаптации восстановление темпов роста нижней челюсти практически
не происходило.
Применение спирулины в дозировке 250
мг/кг массы тела одновременно с введением натрия глутамата (6-я группа) в значительной степени сглаживало негативное влияние условий
эксперимента на процессы продольного и аппозиционного роста нижней челюсти: на 1 день
после прекращения затравки индекс Симона
был меньше значений 2-й группы на 2,65%.
В период реадаптации после воздействия
условий 6-й группы эксперимента на подопытных животных высота ветви нижней челюсти во
все сроки наблюдения была больше значений 2й группы соответственно на 4,76%, 5,89%, 4,14%
и 3,39%, а ее максимальная длина на 15 день –
на 6,39%. Также, высота альвеолярного отростка
и толщина восходящего контрфорса на 7 день
наблюдения были больше значений 2-й группы
Снижение прочности нижней челюсти после длительного применения натрия глутамата,
ионизирующего излучения требует поиска медикаментозных методов профилактики и лечения.
В качестве потенциального корректора нами
была избрана спирулина, которая содержит витамины, микроэлементы, более 20 аминокислот,
среди которых 8 – незаменимые. Также спирулина является источником антиоксидантов, содержание бета-каротина в ней в 35 раз выше,
чем в моркови, и белки фикоцианины - природные иммуностимуляторы, которые встречаются только в пищевых водорослях и способствуют восстановлению структуры слизистой
оболочки тонкой кишки [11].
В ходе экспериментальных исследований
было установлено, что спирулина препятствует
накоплению малонового диальдегида в сердце и
печени крыс, обладая, таким образом, выраженным антиоксидантным эффектом, который отчетливо выражено при воздействии спирулины
на физиологически стареющих крыс, что свидетельствует и о существенном геропротекторном
эффекте спирулины [15, 16].
Внутрижелудочное введение подопытным
животным спирулины в дозировке 250 мг/кг
массы тела ежедневно в течение 60 дней (4-я
группа) сопровождалось в дальнейшем некоторыми признаками оптимизации ростовых процессов в нижней челюсти. При этом достоверные отличия от показателей 1-й группы регистрировались лишь в единичных случаях.
Непосредственно после окончания 60дневного цикла введения спирулины высота ветви нижней челюсти была больше значений 1-й
группы на 3,33%, а толщина нижней челюсти в
области альвеолярного контрфорса – на 4,49%.
Также, ширина и высота нижнего резца при выходе из собственной альвеолы были больше
значений 1-й группы на 6,74% и 4,59%.
В период реадаптации после внутрижелудочного введения спирулины признаки оптимизации ростовых процессов нижней челюсти
сохранялись до 15 дня наблюдения. Высота альвеолярного отростка была больше аналогичныхз значений 1-й группы на 7 и 15 день наблюдения на 4,47% и 3,78%, толщина альвеолярного контрфорса на 7 день – на 4,26%, а
толщина восходящего контрфорса на 15 день –
на 4,77%. Также ширина нижнего резца при выходе из альвеолы была больше значений 1-й
группы на 7 и 15 день на 4,84% и 2,87%, а высота резца на 7 день – на 2,11%.
Таким образом, введение подопытным животным спирулины в дозировке 250 мг/кг массы
тела ежедневно в течение 60 дней сопровождается некоторой оптимизацией темпов продольного и аппозиционного роста нижней челюсти,
что проявляется в преобладании единичных
показателей остеометрии в период до 15 дня
наблюдения.
При сравнении результатов остеометрии
92
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
форсов была больше контрольной на 5,71% и
5,66%.
В период реадаптации после воздействия
условий 8-й группы эксперимента на подопытных животных высота ветви нижней челюсти
была больше значений 5-й группы с 15 по 60
день наблюдения соответственно на 4,82%,
6,90% и 7,07%, а индекс Симона на 60 день –
меньше на 4,59%. При этом толщина нижней
челюсти в области альвеолярного контрфорса
была больше значений 5-й группы на 7, 30 и 60
день наблюдения соответственно на 5,91%,
6,34% и 6,51%, а в области восходящего контрфорса на 15 и 30 день – на 5,02% и 4,82%. Также
высота тела нижней челюсти и высота альвеолярного отростка на 7 день наблюдения были
больше контрольных на 6,15% и 6,67%.
Наконец, высота нижнего резца при выходе
из собственной альвеолы была больше значений 5-й группы на 15 и 30 день на 4,72% и
6,06%, а ширина резца на 60 день – на 4,17%.
Таким образом, применение спирулины в
дозировке 250 мг/кг массы тела на фоне комбинации введения натрия глутамата и воздействия
ионизирующего излучения сглаживало негативное влияние условий эксперимента на рост и
формообразование нижней челюсти. Восстановление темпов роста нижней челюсти в период реадаптации также происходило значительно быстрее, однако эффективность коррекции была ниже, чем на фоне изолированного
воздействия натрия глутамата либо ионизирующего излучения.
Заключение. Полученные нами результаты
позволяют сделать следующие обобщения.
1. Употребление в пищу натрия глутамата в
дозировке 30 мг/кг массы тела ежедневно в течение 60 дней сопровождается замедлением
темпов продольного и аппозиционного роста
нижней челюсти. В период реадаптации рост
нижней челюсти постепенно восстанавливается
и на 60 день после окончания применения натрия глутамата достоверные отличия с контрольной группой уже не определяются.
2. Облучение подопытных животных на
протяжении 60 дней ионизирующим излучением в 4 сеанса (4 Гр суммарно) сопровождается
усугублением торможения роста нижней челюсти. В период реадаптации рост нижней челюсти медленно восстанавливается и на 60 день все
еще сохранялись достоверные отличия большинства показателей остеометрии от контроля.
Амплитуда выявленных отклонений в целом
выше, чем после применения натрия глутамата.
3. При комбинации натрия глутамата и ионизирующего излучения темпы роста нижней
челюсти снижаются еще более значимо. В сравнении с группой с изолированным применением натрия глутамата в период реадаптации восстановление темпов роста нижней челюсти
практически не происходит.
4. Внутрижелудочное введение подопытным
животным спирулины в дозировке 250 мг/кг
на 4,31% и 5,36%, а толщина альвеолярного
контрфорса на 30 день – на 4,65%. Наконец,
ширина нижнего резца при выходе из собственной альвеолы была больше значений 2-й
группы на 15 день наблюдения на 4,49%, а его
высота на 30 день – на 4,96%.
Таким образом, применение спирулины в
дозировке 250 мг/кг массы тела на фоне введения натрия глутамата в значительной степени
сглаживало негативное влияние условий эксперимента на темпы роста нижней челюсти. Восстановление ростовых процессов в нижней челюсти в период реадаптации также происходило быстрее.
Применение спирулины в дозировке 250
мг/кг массы тела одновременно с воздействием
ионизирующего излучения (7-я группа) также
несколько сглаживало негативное влияние условий эксперимента на рост нижней челюсти в
сравнении с группой с изолированным применением ионизирующего излучения (3-я группа):
на 1 день после прекращения затравки толщина
нижней челюсти в области альвеолярного
контрфорса была больше контрольной на
4,65%.
В период реадаптации после воздействия
условий 7-й группы эксперимента на подопытных животных высота ветви нижней челюсти
была больше значений 3-й группы с 15 по 60
день наблюдения соответственно на 4,98%,
4,08% и 4,30%, а индекс Симона на 7 и 60 день
был меньше их на 3,93% и 3,67%. Это свидетельствует о восстановлении костеобразовательной активности мыщелкового хряща и темпов набора костной массы.
Также толщина нижней челюсти в области
восходящего контрфорса на 15 день была
больше значений 3-й группы на 5,41%, а толщина в области альвеолярного контрфорса на
30 день – на 6,70%. При этом высота альвеолярного отростка была больше контрольной на 7 и
15 день на 4,98% и 4,81%, высота тела нижней
челюсти на 7 день – на 4,38%, а ширина резца
при выходе из альвеолы на 30 день – на 6,59%.
Таким образом, применение спирулины в
дозировке 250 мг/кг массы тела на фоне воздействия ионизирующего излучения сглаживало
негативное влияние условий эксперимента на
ростовые процессы в нижней челюсти. Восстановление темпов роста нижней челюсти в период реадаптации также происходило быстрее.
Однако, эффективность применения спирулины была ниже, чем на фоне введения натрия
глутамата.
Наконец, применение спирулины на фоне
комбинации введения натрия глутамата и воздействия ионизирующего излучения (8-я группа) также сглаживало негативное влияние условий эксперимента на рост нижней челюсти в
сравнении с аналогичной группой без введения
спирулины (5-я группа): на 1 день после прекращения затравки толщина нижней челюсти в
области альвеолярного и восходящего контр93
Симрок К.Т. Особенности роста и формообразования нижней челюсти белых крыс после …
массы тела в течение 60 дней сопровождалось в
дальнейшем признаками оптимизации роста
нижней челюсти, выраженными на 7 и 15 день
периода реадаптации.
5. Применение спирулины в дозировке 250
мг/кг массы тела на фоне введения натрия глутамата в значительной степени сглаживало негативное влияние условий эксперимента на темпы
роста нижней челюсти. Восстановление роста
нижней челюсти в период реадаптации также
происходило быстрее.
6. Использование спирулины на фоне воздействия ионизирующего излучения также
сглаживало негативное влияние условий эксперимента на темпы роста нижней челюсти, а их
восстановление в период реадаптации также
происходило быстрее. Однако, эффективность
применения спирулины была ниже, чем на фоне введения натрия глутамата.
7. Применение спирулины на фоне комбинации натрия глутамата и ионизирующего излучения сглаживало влияние условий эксперимента на процессы роста нижней челюсти. Восстановление роста в период реадаптации также
происходило значительно быстрее.
Перспективы дальнейших исследований.
Для выяснения возможных механизмов нарушения процессов роста нижней челюсти после
введения натрия глутамата и воздействия ионизирующего излучения в дальнейшем планируется гистологическое исследование реактивных
отделов нижней челюсти – мыщелковых хрящей и дентинсекретирующих структур резца.
лых крыс после 60-дневного применения глутамата
натрия и ионизирующего облучения / В.И. Лузин,
К.Т. Симрок // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, №3. – С. 41-45.
7. Лузин В. И. Современные представления о
морфо-функциональной организации нижней
челюсти крыс / В. И. Лузин, В. Н. Морозов //
Український морфологічний альманах. – 2011. –
Том 9, №4. – С. 161-166.
8. Попович Н.А. К оценке опасности применения синтетических пищевых красителей /
Н.А. Попович // Современные проблемы токсикологии. -2000.-№2.- С. 33-38
9. Рост костей скелета при воздействии на организм паров толуола / В.И. Лузин, Е.Ю. Шутов, Д.А. Луговсков, А.Н. Скоробогатов //
Український морфологічний альманах. – 2010. –
Том 8, № 2. – С. 255-256.
10. Рыболовлев Ю.Р. Дозирование веществ для
млекопитающих по константе биологической
активности / Ю.Р. Рыболовлев, Р.С. Рыболовлев // Доклады АН СССР. – 1979. – Т. 247, № 6,
– С. 1513-1516.
11. Abd El-Baky H.H. Characterization and bioactivity of phycocyanin isolated from Spirulina
maxima grown under salt stress / H.H. Abd ElBaky and G.S. El-Baroty // Food Funct. – 2012. –
Vol. 3 (4). – P. 381-388.
12. Asero, R. Chronic rhinitis with nasal polyposis
associated with sodium glutamate intolerance / R.
Asero and G. Bottazzi // Int. Arch. Allergy Immunol. – 2007. – Vol. 144 (2). – P. 159-161.
13. Effects of administration of sodium glutamate
during the neonatal period on behavior and blood
corticosterone levels in male mice / E.G.
Kuznetsova, T.G. Amstislavskaya, V.V. Bulygina,
[et al.] // Neurosci Behav. Physiol. – 2007. – Vol.
37 (8). – P. 827-833.
14. European convention for the protection of vertebrate animals used for experimental and other
scientific purpose: Council of Europe 18.03.1986. Strasbourg, 1986. - 52 p.
15. Severe neonatal hypercalcemia related to maternal exposure to nutritional supplement containing Spirulina / G. Moulis, A. Batz, G. Durrieu, [et
al.] // Eur. J. Clin. Pharmacol. – 2012. – Vol. 68
(2). – P. 221-222.
16. [Spirulina, exercise and serum glucose control
in diabetic rats] / L.P. Moura, A.L. Gurjao, J.C.
Jambassi Filho, [et al.] // Arq. Bras. Endocrinol.
Metabol. – 2012. – Vol. 56 (1). – P. 25-32.
17. [The influence of long-term monosodium glutamate feeding on the structure of rats pancreas] /
I.V. Leshchenko, V.H. Shevchuk, T.M. Falalieieva,
and T.V. Beregova // Fiziol. Zh. – 2012. – Vol.
58(2). – P. 59-65.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Берест А.Ю. Особенности органогенеза
тимуса крыс после хронического воздействия
ионизирующего излучения и пищевых добавок
/ А.Ю. Берест //Український морфологічний
альманах. – 2012. – Том 10, № 3. – С. 15-17.
2. Бибик Е.Ю. Состояние клеточного звена
иммунитета после хронического воздействия
ионизирующего излучения и пищевых добавок
/ Е.Ю. Бибик, А.Ю. Берест, Д.А. Мороз //
Український морфологічний альманах. – 2012. –
Том 10, № 2. – С. 9-11.
3. Лаврушенко Л.Ф. Влияние пищевых добавок на окислительные процессы в митохондриях
печени крыс / Лаврушенко Л.Ф. // Укр.
біохімічний журн. —1998. —Т.70, № 2. —С.
136—139.
4. Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Exсel / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н.
Бабич. – Киев: Морион, 2000. – С. 320.
5. Лузин В.И. Методика остеометрии нижней
челюсти / В.И. Лузин // Український медичний альманах. – 2005. – Том 8, №3. – С. 123–124.
6. Лузин В.И. Прочность нижней челюсти бе-
Надійшла 29.04.2014 р.
Рецензент: проф.. С.А. Кащенко
94
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК:591.445:57.044
А.Н. Скоробогатов
ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ УЛЬТРАСТРУКТУРЫ БИОМИНЕРАЛА
ТАЗОВОЙ КОСТИ ПОСЛЕ 60-ДНЕВНОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ НА ОРГАНИЗМ ПАРОВ ЭПИХЛОРГИДРИНА
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»
Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности ультраструктуры биоминерала тазовой кости
после 60-дневного воздействия на организм паров эпихлоргидрина // Український
морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 95-99.
60-дневное воздействие паров эпихлоргидрина с экспозицией 5 часов в 10 ПДК сопровождается дестабилизацией кристаллической решетки костного биоминерала, выраженность и темпы
восстановления которой зависят от возраста подопытных животных. Быстрее всего размеры кристаллитов и коэффициент микротекстурирования восстанавливались у неполовозрелых крыс, в
период инволютивных изменений восстановление было минимальными. Применение на фоне
ингаляций эпихлоргидрина тиотриазолина в дозировке 117,4 мг/кг массы либо настойки эхинацеи пурпурной из расчёта 0,1 мг сухого вещества на 100 г массы сопровождалось сглаживанием
выявленных изменений. Использование тиотриазолина было более эффективным, чем применение эхинацеи.
Ключевые слова: кости, эпихлоргидрин, биоминерал, ультраструктура.
Скоробогатов А.М. Вікові особливості ультраструктури біомінерала кульшової кістки після
60-денної дії на організм парів епіхлоргідріна // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 95-99.
60-денний вплив парів епіхлоргідріна з експозицією 5 годин в 10 ГДК супроводжується дестабілізацією кристалічної решітки кісткового біомінерала, виразність і темпи відновлення якої залежать від віку піддослідних тварин. Найшвидше розміри кристалітів та коефіцієнт мікротекстурування відновлювалися у статевонезрілих щурів, в період інволютивних змін відновлення було мінімальним. Застосування на тлі інгаляцій епіхлоргідріна тіотриазоліна в дозуванні 117,4 мг / кг маси або настоянки ехінацеї пурпурової з розрахунку 0,1 мг сухої речовини на 100 г маси супроводжувалося згладжуванням виявлених змін. Використання тіотриазоліну було більш ефективним,
ніж застосування ехінацеї.
Ключові слова: кістки, епіхлоргідрин, біомінерал, ультраструктура.
Skorobogatov A.N. Age peculiarities of hip bone biomineral ultrastructure after influence of the
60-day exposure to epichlorhydrin vapor on organism // Український морфологічний альманах. –
2014. – Том 12, № 4. – С. 95-99.
60-days of the epychlorhidrine inhalations in dosage of 10 MPC as a single 5-hour exposure per day
caused the destabilization of bone biominerals with the dose- and age-dependent mode. Reparation of
the bone mineral status (microtexturation and scattering blocks) was possible in young organisms, but in
older age groups changes have become unimproved. Administration of the thiotriazoline in dosage of
117.4 mg per kg of body weight or tincturа of Echinacea Purpurеa in dosage of 0.1 mg of active substance per 100 grams of body weight prevents the distortion of the bony biominerals after the 60-days
influence of the epychlorhidrine vapors, but the thiotriazoline has much more reparative potency.
Key words: bones, epichlorohydrine, biomineral, ultrasructure.
Введение. Костная система активно реагирует на воздействие самых различных факторов окружающей среды. Одним из таких
факторов в настоящее время являются эпоксидные смолы [6].
Эпоксидные смолы применяются в авто- и
судостроении, нефтяной промышленности, а
также используются для получения лакокрасочных покрытий и клеев [3]. Одним из главных сырьевых продуктов при производстве
эпоксидных смол является эпихлоргидрин
(ЭХГ), который обладает выраженными раздражающими и сенсибилизирующими свойствами [12]. Доказана также высокая мутагенность ЭХГ, которая проявляется значительным повышением хромосомных аберраций,
что напрямую связано с продолжительностью
действия токсического фактора [11].
Доказано, что длительное воздействие паров ЭХГ сопровождается негативным влиянием на морфогенез органов иммунной, половой и костной систем [1, 2, 5]. Известно также,
что после длительного воздействия паров
эпихлоргидрина нарушается фазовый состав
костного биоминерала [10]. Однако, сведения
о том, как длительное воздействие ЭХГ влияет
на ультраструктуру кристаллической решетки
костного биоминерала в возрастном аспекте, в
доступной литературе отсутствуют.
Поэтому целью исследования явилось установить особенности ультраструктуры кристаллической решетки биоминерала тазовой
95
Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности ультраструктуры биоминерала тазовой …..
кости у белых крыс различного возраста после
60-ти дневного ингаляционного воздействия
паров ЭХГ, а также обосновать возможности
коррекции выявленных изменений тиотриазолином и настойкой эхинацеи пурпурной.
Работа была выполнена в рамках плана научных исследований ГУ «Луганский государственный медицинский университет» и является составной частью научно-исследовательской работы кафедры анатомии человека
«Морфогенез органов эндокринной, иммунной и костной систем под хроническим влиянием летучих компонентов эпоксидных смол»
(государственный регистрационный номер
№0109U00461).
Материал и методы исследования. Эксперимент был проведен на 420 белых крысахсамцах трех возрастных групп (неполовозрелых, половозрелых и периода инволютивных
изменений), полученных из вивария ГУ "Луганский государственный медицинский университет" и содержавшихся согласно требованиям и положениям, установленным "Европейской Конвенцией по защите позвоночных
животных, использующихся для экспериментальных и научных целей (Страсбург, 1986)
[13].
1-ю группу составили крысы (контрольная
группа), которым внутрибрюшинно вводили
эквивалентное по объему количество изотонического физиологического раствора в течение 2 месяцев. 2-я группа – крысы, которые
ежедневно на протяжении двух месяцев в установке для ингаляционного введения веществ
получали ингаляции ЭХГ с единоразовой экспозицией 5 часов в 10 ПДК (ГОСТ 12. 1. 005 –
88) [12]. 3-я группа – животные, которые ежедневно на протяжении двух месяцев на фоне
ингаляций ЭХГ получали внутрибрюшинно
ампулярный 2,5% раствор тиотриазолина в
дозе 117,4 мг/кг (производство АТ «Галичфарм», г. Львов). 4-я группа – крысы, которые
на протяжении двух месяцев ежедневно на
фоне ингаляций ЭХГ получали с помощью
внутрижелудочного зонда настойку эхинацеи
пурпурной из расчёта 0,1 мг сухого вещества
на 100 г массы крысы (производство "ЗАТ"
Фармацевтическая фабрика "Віола", г. Запорожье). Расчёт дозировки вводимых препаратов производили с учётом рекомендаций Ю.Р.
и Р.С. Рыболовлевых [9].
Крыс выводили из эксперимента на 1, 7,
15, 30, 60 сутки после завершения двухмесячного воздействия ЭХГ посредством декапитации под эфирным наркозом. Выделяли тазовые кости и исследовали методом рентгеноструктурного анализа. Исследование порошка
костного вещества, полученного в агатовой
ступке, проводили на аппарате ДРОН-2,0 с
гониометрической приставкой ГУР-5. Ис-
пользовали Кα излучение меди с длиной волны 0,1542 нМ; напряжение и сила анодного
тока составляли соответственно 30 кВ и 20 А.
Дифрагированные рентгеновские лучи регистрировали в угловом диапазоне от 2° до 37°
со скоростью записи 1° в 1 минуту [7].
На полученных дифрактограммах исследовали наиболее выраженные дифракционные
пики, по угловому положению которых рассчитывали размеры блоков когерентного рассеивания по уравнению Селякова-Шерера и
коэффициент микротекстурирования по методу соотношения рефлексов [8]. Также производили расчет параметров элементарных
ячеек костного биоминерала.
Все полученные цифровые данные обрабатывали методами вариационной статистики
с использованием стандартных прикладных
программ [4].
Результаты и их обсуждение. Оценка
полученных результатов во всех случаях производилась при обязательном сопоставлении с
аналогичными показателями контрольных одновозрастных животных.
В ходе наблюдения размеры элементарных
ячеек биоминерала тазовой кости вдоль оси а
у неполовозрелых животных увеличивались с
9,360±0,002 (10-10) М до 9,380±0,005 (10-10) М,
а размеры вдоль оси с – с 6,824±0,002 (10-10) М
до 6,843±0,002 (10-10) М. При этом соотношение размеров элементарных ячеек с/а в ходе
наблюдения оставалось практически неизменным и колебалось в пределах 72,91-72,96 у.е.
Увеличивались у неполовозрелых животных
контрольной группы в ходе наблюдения и
размеры блоков когерентного рассеивания – с
36,23±0,58 нМ до 41,64±0,85 нМ. Коэффициент микротекстурирования костного биоминерала при этом также возрастал – с
0,3140±0,0094 у.е. до 0,3862±0,0142 у.е.
У половозрелых животных ходе наблюдения, с 1 по 60 день, размеры элементарных
ячеек биоминерала тазовой кости вдоль осей а
и с увеличивались соответственно с
9,380±0,001 (10-10) М до 9,383±0,003 (10-10) М,
и с 6,839±0,003 (10-10) М до 6,852±0,001 (10-10)
М. В результате соотношение размеров элементарных ячеек с/а в ходе наблюдения также
несколько увеличивалось – с 72,92±0,03 у.е. до
73,03±0,02 у.е. Вместе с этим за период с 1 по
60 день наблюдения размеры блоков когерентного рассеивания костного биоминерала
увеличивались с 40,57±0,54 нМ до 43,94±0,49
нМ, а коэффициент микротекстурирования
до
возрастал
с
0,3942±0,0068
у.е.
0,4262±0,0045 у.е.
В период инволютивных изменений в ходе
наблюдения размеры элементарных ячеек биоминерала тазовой кости вдоль оси а увеличились с 9,394±0,001 (10-10) М до 9,403±0,002 (1096
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
10)
ячеек биоминерала тазовой кости вдоль осей а
и с были больше значений 1-й группы на
0,23% и 0,21%. Также, размеры блоков когерентного рассеивания были больше значений
1-й группы на 10,25%, а коэффициент микротекстурирования – меньша на 10,03%.
В период реадаптации после воздействия
паров эпихлоргидрина на организм половозрелых белых крыс выявленные изменения
ультраструктуры биоминерала тазовой кости
сохранялись на одном уровне преимущественно до 30 дня наблюдения и лишь затем
начинали сглаживаться.
Размеры элементарных ячеек биоминерала
тазовой кости вдоль оси а были больше значений 1-й группы во все установленные сроки
наблюдения соответственно на 0,22%, 0,20%,
0,20% и 0,19%, а размеры элементарных ячеек
вдоль оси с с 7 по 30 день – на 0,20%, 0,16% и
0,15%.
Также во все установленные сроки наблюдения размеры кристаллитов костного биоминерала были, больше значений 1-й группы
соответственно на 8,73%, 9,68%, 8,40% и
6,53%, а коэффициент микротекстурирования
- меньше на 12,16%, 11,91%, 11,55% и 9,69%.
На 1 день после окончания 60-дневного
воздействия паров эпихлоргидрина на организм белых крыс старческого возраста размеры элементарных ячеек костного биоминерала
вдоль осей а и с были больше значений 1-й
группы на 0,13% и 0,16%. При этом размеры
блоков когерентного рассеивания были больше значений 1-й группы на 4,70%, а коэффициент микротекстурирования костного биоминерала – меньше на 7,65%.
В период реадаптации после воздействия
паров эпихлоргидрина на инволютивных белых крыс выявленные отклонения практически не восстанавливались.
Размеры элементарных ячеек костного
биоминерала вдоль оси а были больше значений 1-й группы во все установленные сроки
наблюдения соответственно на 0,14%, 0,14%,
0,17% и 0,12%, а размеры элементарных ячеек
вдоль оси с – на 0,15%, 0,11%, 0,16% и 0,14%.
Также, коэффициент микротекстурирования
костного биоминерала был меньше значений
1-й группы во все установленные сроки наблюдения соответственно на 6,25%, 6,36%,
6,09% и 4,17%, а размеры кристаллитов на 7
день – больше на 3,53%.
Таким образом 60-дневное воздействие
паров ЭХГ на организм подопытных животных сопровождалось дестабилизацией кристаллической решетки биоминерала тазовой
кости. У неполовозрелых животных изменения постепенно сглаживались и на 60 день
наблюдения сохранялись единичные отличия
от контроля, у половозрелых животных изме-
М, а размеры элементарных ячеек вдоль оси
с – с 6,862±0,002 (10-10) М до 6,879±0,001 (1010)
М. также, соотношение размеров элементарных ячеек с/а, характеризующее степнь их
симметрии, за период с 1 по 60 день наблюдения увеличилось с 73,05±0,03 у.е. до
73,16±0,02 у.е.
Также, в ходе наблюдения у контрольных
крыс старческого возраста увеличивались и
размеры блоков когерентного рассеивания,
что свидетельствует об уменьшении общей
обменной поверхности: с 48,33±0,71 нМ до
51,64±0,68 нМ. Коэффициент микротекстурирования при этом с 1 по 60 день наблюдения уменьшался от 0,4034±0,0042 у.е до
0,3401±0,0038 у.е.
Полученные результаты свидетельствуют
об увеличении степени упорядоченности кристаллической решетки у неполовозрелых и
половозрелых животных контрольной группы
и об ее дестабилизации в инволютивный возрастной период, является проявлением первичного возрастзависимого остеопороза.
Ингаляционное ежедневное воздействие
паров ЭХГ на протяжении двух месяцев сопровождалось дестабилизацией кристаллической решетки биоминерала тазовой кости.
Выраженность изменений при этом зависела
от возраста подопытных животных.
На 1 день после окончания воздействия
паров эпихлоргидрина на неполовозрелых
крыс размеры элементарных ячеек биоминерала тазовой кости вдоль соей а и с были
больше контрольных значений 1-й группы на
0,22% и 0,20%, а размеры кристаллитов – на
11,51%. При этом коэффициент микротекстурирования был меньше значений 1-й группы
на 11,20%.
В период реадаптации после воздействия
паров эпихлоргидрина на организм неполовозрелых крыс нарушения ультраструктуры
костного биоминерала постепенно сглаживались и на 60 день наблюдения достоверные
отличия от 1-й группы регистрировались в
единичных случаях.
Размеры элементарных ячеек биоминерала
тазовой кости вдоль оси а с 7 по 30 день наблюдения были больше контрольных значений 1-й группы соответственно на 0,20%,
0,15% и 0,13%, а размеры элементарных ячеек
вдоль оси с на 7 и 15 день – на 0,21% и 0,19%.
Также, с 7 по 30 день наблюдения размеры
кристаллитов костного биоминерала были
больше значений 1-й группы соответственно
на 10,75%, 9,87% и 8,76%, а коэффициент
микротекстурирования – меньше на 11,98%,
10,00% и 8,27%.
На 1 день после окончания 60-дневного
воздействия паров эпихлоргидрина на половозрелых животных размеры элементарных
97
Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности ультраструктуры биоминерала тазовой …..
нения сохранялись на одном уровне до 30 дня
наблюдения, а в инволютивный возрастной
период восстановление не происходило.
С целью коррекции выявленных изменений нами были использованы раствор тиотриазолина и настойка эхинацеи пурпурной.
Введение подопытным животным внутрибрюшинно 2,5% раствора тиотриазолина в
дозировке 117,4 мг/кг на фоне ингаляций парами ЭХГ, сопровождалось сглаживанием выявленных изменений.
При сравнении с результатами рентгеноструктурного анализа костного биоминерала
неполовозрелых животных 2-й группы установили, что на 1 день после окончания воздействия условий 3-й группы размеры элементарных ячеек вдоль оси а были меньше контрольных показателей на 0,14%, а размеры
кристаллитов – на 5,20%. При этом коэффициент микротекстурирования был больше значений 2-й группы на 5,66%.
В период реадаптации после воздействия
условий 3-й группы эксперимента на неполовозрелых крыс размеры кристаллитов биоминерала тазовой кости были меньше значений
2-й группы на 7 и 15 день на 5,68% и 7,63%, а
коэффициент микротекстурирования на 7
день – больше на 7,09%. Также, на 15 день
наблюдения размеры элементарных ячеек костного биоминерала вдоль осей с и а были
меньше значений 2-й группы на 0,14% и
0,16%.
У половозрелых животных 3-й группы размеры элементарных ячеек костного биоминерала вдоль оси а с 15 по 60 день наблюдения
были меньше значений 2-й группы на 0,16%,
0,15% и 0,20%, а размеры кристаллитов на 60
день – на 5,37%. Наконец, коэффициент микротекстуриования на 30 и 60 день наблюдения
был больше контрольных значений 2-й группы эксперимента на 9,17% и 8,76%.
В инволютивный возрастной период у животных 3-й группы эксперимента размеры элементарных ячеек биоминерала тазовой кости
вдоль оси а были меньше контрольных значений 2-й группы на 30 и 60 день наблюдения
на 0,10% и 0,11%, а размеры элементарных
ячеек вдоль оси с на 60 день – на 0,15%.
Таким образом, применение тиотриазолина на фоне воздействия на подопытных животных паров ЭХГ в дальнейшем сопровождается сглаживанием негативного влияния условий эксперимента на ультраструктуру биоминерала тазовых костей. У неполовозрелых
крыс эти явления наблюдаются в период всего
наблюдения, у половозрелых – с 15 по 60
день, а в инволютивный возрастной период –
на 30 и 60 день реадаптации.
Внутрижелудочное ежедневное введение
настойки эхинацеи пурпурной из расчёта 0,1
мг сухого вещества на 100 г массы крысы одновременно с ингаляцией ЭХГ также сглаживало негативное влияние паров ЭХГ на ультраструктуру кристаллической решетки биоминерала тазовых костей, но несколько меньше,
чем введение тиотриазолина.
При сравнении результатов рентгеноструктурного анализа костного биоминерала
подопытных животных 4-й группы эксперимента с аналогичными значениями 2-й группы
установили, что достоверные отличия имели
место только на 15 и 30 день наблюдения.
На 15 и 30 день наблюдения коэффициент
микрротекстурирования биоминерала тазовой
кости был больше значений 2-й группы на
8,40% и 8,55%, а размеры элементарных ячеек
биоминерала тазовой кости вдоль оси а на 30
день были меньше контрольных на 0,15%.
Сравнение результатов рентгеноструктурного анализа костного биоминерала подопытных животных 4-й группы эксперимента с
аналогичными результатами 2-й группы показало, что достоверные отличия регистрировались с 30 дня наблюдения.
Размеры элементарных ячеек костного
биоминерала вдоль оси с были меньше значений 2-й группы на 30 день наблюдения на
0,14%, а размеры элементарных ячеек вдоль
оси а – на 60 день на 0,15%. Также, коэффициент микротекстурирования костного биоминерала был больше значений 2-й группы на
30 и 60 день наблюдения на 7,24% и 6,33%.
У подопытных животных старческого возраста 4-й группы эксперимента сравнение с
аналогичными данными 2-й группы показало,
что достоверные отличия регистрировались
только на 60 день периода реадаптации: на 60
день размеры элементарных ячеек вдоль оси а
и содержание кальцита были меньше значений 2-й группы на 0,11%.
Таким образом, применение настойки
эхинацеи пурпурной на фоне воздействия на
подопытных животных паров ЭХГ в дальнейшем сопровождается сглаживанием негативного влияния условий эксперимента на ультарструктуру биоминерала тазовых костей. У неполовозрелых крыс это проявляется на 15 и 30
день наблюдения, а у половозрелых - на 30 и
60 день, а у инволютивных – на 60 день. Эффективность применения настойки эхинацеи
пурпурной в целом была ниже, чем эффективность применения тиотриазолина
Выводы.
1. После 60-дневного ингаляционного
воздействия паров ЭХГ наблюдается дестабилизация кристаллической решетки биоминерала тазовой кости у белых крыс различного
возраста.
2. В период реадаптации после воздействия паров ЭХГ темпы восстановления ультра98
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
структуры биоминерала тазовой кости зависели от возраста подопытных животных. Быстрее всего эти показатели восстанавливалась у
неполовозрелых крыс, в период инволютивных изменений эти явления были минимальными.
3. Применение на фоне ингаляций ЭХГ
тиотриазолина либо настойки эхинацеи пурпурной сопровождалось сглаживанием негативного влияния ЭХГ на ультраструктуру
биоминерала тазовой кости. Использование
тиотриазолина было более эффективным, чем
применение эхинацеи.
Перспективы дальнейших исследований. Выявленные методом рентгеноструктурного анализа изменения ультраструктуры кристаллической решетки биоминерала тазовой
кости после длительного воздействия паров
ЭХГ требуют выяснения основных механизмов их возникновения. С этой целью планируется исследование макро- и микроэлементного состава костей подопытных животных в
условиях нашего эксперимента.
5. Лузин В. И. Формообразование нижней
челюсти у белых крыс после длительной ингаляции парами толуола / В. И. Лузин, Д. А.
Луговсков, А. Н. Скоробогатов // Українській
морфологічний альманах. – 2011. – Т. 9, № 2.
– С. 43–46.
6. Майданюк О.О. Вплив побутової хімії та
шкідливих речовин на організм людини /
О.О. Майданюк // Український науковомедичний молодіжний журнал. – 2011. – № 1.
– С. 166-167.
7. Миркин Л.И. Рентгеноструктурный анализ. Индицирование рентгенограмм: справочное руководство / Миркин Л.И. – М.: Наука,
1981. – 496 с.
8. Михеев В.И. Рентгенометрический определитель минералов / В.И. Михеев. – М.: Госгеолтехиздат., 1957. – 868 с.
9. Рыболовлев Ю.Р. Дозирование веществ
для млекопитающих по константе биологической активности / Ю.Р. Рыболовлев, Р.С. Рыболовлев // Доклады АН СССР. – 1979. – Том
247, № 6. – С. 1513-1516.
10. Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
влияния 60-дневного воздействия паров эпихлоргидрина на фазовый состав биоминерала тазовой
кости и возможности его коррекции / А.Н. Скоробогатов, В.И. Лузин // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 3. – С. 55-59.
1. Волошин В.М. Морфологічні зміни тимусу статевонезрілих білих щурів після інгаляційного впливу епіхлоргідрину та можливість
їх корекції тіотриазоліном / В.М. Волошин //
Український морфологічний альманах. – 2012.
– Том 10, № 1. – С. 118-121.
2. Волошина І.С. Ефекти інгаляційного
впливу епіхлоргідріну на сім’яники статевонезрілих щурів / І.С. Волошина // Український
морфологічний альманах. – 2011. – Том 9, №
3. – С. 62-64.
3. К вопросу о нормировании модифицированной эпоксидной смолы марки УП-666-4 в
воздухе рабочей зоны / Т. Е. Теплова, Е. В.
Богатырева, Я. Б. Ли, И. В. Василенко, В. В.
Мухин // Актуальные проблемы транспортной медицины. – 2005. - № 2. – С.84-88.
4. Лапач С. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Exсel / С. Н. Лапач, А. В. Чубенко,
П. Н. Бабич. – Киев: Морион, 2000. – 320 с.
11. Draft for NIOSH review. Skin Notation (SK)
Profile for Epichlorohydrin, 1997. - 23 р.
12. Epichlorohydrin in Drinking-water. Background document for development of WHO
Guidelines for Drinking-water Quality. - World
Health Organization, 2004. –15 р.
13. European convention for the protection of
vertebrate animals used for experimental and
other scientific purpose: Council of Europe
18.03.1986. - Strasbourg, 1986. - 52 p.
Надійшла 26.04.2014 р.
Рецензент: проф. Л.Д.Савенко
99
Соцька Я.А., Шаповалова І.А. Взаємозв’язок між морфологічними показниками …..
УДК 616.36-002.3:616.567-465.478-03
Я.А. Соцька, І.А. Шаповалова
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ МОРФОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ
МІКРОГЕМОЦИРКУЛЯЦІЇ ТА ЦИТОКІНОВИМ ПРОФІЛЕМ КРОВІ У ХВОРИХ
ІЗ ХРОНІЧНИМ ТОКСИЧНИМ ГЕПАТИТОМ, СПОЛУЧЕНИМ ІЗ ХРОНІЧНИМ
НЕКАЛЬКУЛЬОЗНИМ ХОЛЕЦИТИТОМ ТА ОЖИРЕННЯМ
Державна установа «Луганський державний медичний університет»
Соцька Я.А., Шаповалова І.А. Взаємозв’язок між морфологічними показниками мікрогемоциркуляції та цитокіновим профілем крові у хворих із хронічним токсичним гепатитом, сполученим із
хронічним некалькульозним холецититом та ожиренням // Український морфологічний альманах. –
2014. – Том 12, № 4. – С. 100-106.
У хворих з хронічним токсичним гепатитом, поєднаним з хронічним некалькульозним холециститом і ожирінням були суттєві порушення з боку морфологічних показників мікрогемодінамікі усіх відділів мікроциркуляторного русла (МЦР). При цьому встановлено прямий корелятивний взаємозв'язок
між ступенем розладів з боку МЦР і кратністю підвищення концентрації прозапальних цитокінів
(ФНПα, ІL-1β) у крові хворих. Включення сучасного гепатопротекторного препарату Гепадиф в комплекс лікування хворих з даною коморбітной патологією сприяє як ліквідації морфологічних і функціональних порушень з боку МЦР, так і нормалізації цитокінового профілю.
Ключові слова: хронічний некалькульозний холецистит, мікроциркуляторне русло, морфологічні
зсуви, цитокіновий профіль, хронічний токсичний гепатит.
Соцкая Я.А., Шаповалова И.А. Взаимосвязь между морфологическими показателями микрогемоциркуляции и цитокиновым профилем крови у больных с хроническим токсическим гепатитом, сочетанным с хроническим некалькулезным холециститом и ожирением // Український морфологічний
альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 100-106.
У больных с хроническим токсическим гепатитом, сочетанным с хроническим некалькулезным
холециститом и ожирением были существенные сдвиги со стороны морфологических показателей
микрогемодинамики, все отделы микроциркуляторного русла (МЦР). При этом установлена прямая
коррелятивная взаимосвязь между степенью расстройств со стороны МЦР и кратностью повышения
концентрации провоспалительных цитокинов (ФНПα, ІL-1β) в крови больных. Включение современного гепатопротекторного препарата гепадиф в комплекс лечения больных с данной коморбитной патологией способствует как ликвидации морфологических и функциональных нарушений со стороны
МЦР, так и нормализации цитокинового профиля.
Ключевые слова: хронический некалькулезный холецистит, хронический токсический гепатит,
микроциркуляторное русло, морфологические сдвиги, цитокиновый профиль крови
Ya. A. Sotskaya, I. A. Shapovalova. Correlation intercommunications between the morphological indexes of microcirculatory channel by the cytokines type of blood of patients with the chronic toxic hepatitis,
which combined with chronic uncalculosis cholecystitis and obesity // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 100-106.
At patients with the chronic toxic hepatitis, which combined with chronic uncalculosis cholecystitis and
obesity the low degree of activity substantial changes from the side of morphological indexes of microhaemodynamic, which engulf all sections of microcirculatory channel were exposed. Thus set direct correlative
intercommunication between the degree of disorders from the side of microcirculatory channel and multiple
of increase of concentration of proinflammatory cytokines (FTNα, IL-1β) in the blood of patients. At patients
whose taken hepadif results to increase of number of functioning capillaries and decline of conjunctival indexes. It s a proofed the positive effect to the microcirculation and cytokines type of blood. Finding dates
had shown the pathogenically reasonability of the inclusion of modern hepadif in the treatment regimes at
the patients with given comorbid pathology .
Key words: chronic uncalculosis cholecystitis, chronic toxic hepatitis, microcirculatory, morphological
violations, cytokines type of blood.
які в теперішній час широко застосовуються у харчовій промисловості [1, 11, 13, 22]. В сучасних
умовах провідною патологією ЖВШ є хронічний
некалькульозний холецистит (ХНХ), який часто
поєднується з хронічною патологією печінки, внаслідок чого відмічається взаємне погіршення стану
як паренхими печінки, так і ЖВШ [6, 11, 13]. За
статистичними даними як в Україні, так і в країнах
світу, суттєво збільшилася кількість хронічних
захворювань ЖВШ, зокрема ХНХ [17, 22, 23].
Слід зауважити, що вказана тенденція має напрямок до подальшого прогресування [16, 21]. За нашими попередніми даними було встановлено, що
Вступ. Відомо, що за останні десятиріччя суттєво зросла поширеність хронічної патології печінки та жовчовивідних шляхів (ЖВШ) як в Україні,
так і в інших країнах СНД [16]. Медичне й соціальне значення проблеми хронічних токсичних
гепатитів (ХТГ) визначається їх значним розповсюдженням в сучасних умовах та досить високим
рівнем захворюваності внаслідок несприятливого
екологічного стану та тривалий час приймати різноманітні ліки, більшість з яких по своїй суті є
ксенобіотиками, поширеністю зловживання алкогольними напоями, а також негативним впливом
на паренхіму печінки консервантів та барвників,
100
Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности ультраструктуры биоминерала тазовой …..
в умовах великих промислових регіонів досить
часто зустрічається поєдннання хронічної патології жовчовивідних шляхів та жовчного міхура,
особливо ХНХ, з хронічним токсичнім гепатитом
(ХТГ), що накладає відбиток як на клінічний
перебіг такого коморбідного захворювання, так і
на його виходи [18]. У патогенетичному плані
особливості клініки та перебігу такої поєднаної
патології гепатобіліарної системи (ГБС) можна
пов’язати з суттєвими порушеннями ендокрінного
гомеостазу [11, 24], у зв’язку з чим хворі з
поєднаною патологією печінки та ожиренням у
вигляді ХНХ у сполучені з ХТГ, потребують проведення сучасного лікування [10, 11,17]. Наш клінічний досвід показує, що у хворих з цією коморбітною патологією визначається дисбаланс з боку
показників мікрогемодинаміки [16]. При цьому в
наших попередніх роботах, встановлена наявність
виражених морфологічних і функціональних розладів з боку мікроциркуляторного русла (МЦР) у
хворих із ХНХ, сполученим із ХТГ, особливо при
наявності фонового ожирення [24 ]. При цьому
було встановлено, що лікування лише загальноприйнятими засобами [10, 11] у цих хворих не
призводить до досягнення стійкої клінікобіохімічної ремісії вказаної сполученої патології та
нормалізації вивчених показників мікрогемодинаміки [14]. Тому можна вважати доцільною подальшу розробку патогенетично обгрунтованих
підходів до лікування хворих на ХТГ, поєднаний з
ХНХ на тлі Ож. В цьому плані нашу увагу привернув сучасний гепатопротектор гепадиф, показаннями для застосування якого є цирози печінки
(у складі комплексної терапії), інтоксикація
внаслідок тривалого прийому протипухлинних,
протитуберкульозних та інших препаратів, стеатоз
печінки, алкогольна хвороба печінки [2]. Встановлена ефективність гепадифа в лікуванні хворих на
неалкогольний стеатогепатит та метаболічний
синдром у дітей [5]. Нами позитивно оцінена
ефективність гепадифу при лікуванні хворих на
ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож [18]. Тому
можна вважати доцільним вивчення інших ланок
механізму фармакологічної дії гепадифу, зокрема
його впливу на показники мікрогемоциркуляції у
хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож [19].
В теперешній час значну увагу при патології
печінки та інших хронічних захворюваннях
приділяють порушенням з боку цитокінового
статусу організму [3, 4, 7, 20]. Відомо, що прозапальні цитокіни (ЦК), зокрема фактор некрозу
пухлин альфа (ФНПα) та інтерлейкін 1-бета (ІL1β) оказують чітко виражений вплив на стан
МЦР [4,7,20]. Однак, динаміка вказаних ЦК та
їхній вплив на стан МЦР у хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож, залишаються не вивченими. Тому можна вважати доцільним та перспективним проаналізувати показники МЦР у
хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож та
можливий кореляційний взаємозв’язок з вмістом
прозапальних ЦК у крові хворих. Нашою робочею гіпотезою було, що з одного боку, низка
прозапальних ЦК може активно впливати на
стан МЦР та призводити до порушення мікрогемодинаміки, а з іншого боку при порушеннях
МЦР може активуватися продукція прозапальних ЦК у зв’язку з впливом на стан ендотелію.
Зв’язок роботи з науковими програмами,
планами, темами. Робота виконана відповідно
до основного плану науково-дослідних робіт
(НДР) Луганського державного медичного університету і являє собою фрагмент тем НДР:
«Клініко-патогенетичні особливості, лікування
та медична реабілітація хворих на хронічний
токсичний гепатит, поєднаний з хронічним бескам’яним холециститом та ожирінням» (№ держреєстрації 0108U004716).
Метою роботи було вивчення корелятивних
взаємозв’язків між морфологічними показниками МЦР та цитокіновим профілем крові у хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож при
лікуванні гепадифом.
Матеріали та методи дослідження. Для реалізації вказаної мети дослідження нами було обстежено 82 хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на
тлі Ож, які бул поділені на дві групи – основну (42
паціента) і зіставлення (40 осіб). Діагноз встановлювався експертним шляхом з урахуванням даних
анамнезу, результатів клінічного та лабораторного
(біохімічного) обстеження, яке характеризувало
функціональний стан печінки, а також даних сонографічного дослідження органів черевної порожнини для встановлення морфологічних ознак
патології з боку печінки та жовчного міхура. З метою виключення вірусного ураження печінки протягом періоду лікування було проведено двократне
дослідження сироватки крові обстежених на маркери вірусних гепатитів (ВГ): В, С та D за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). При позитивних результатах ІФА на наявність тих чи інших
маркерів ВГ хворі були вилучені з подальшого
обстеження Проведена рандомізація обох груп
обстежених хворих за віком, статтю, тривалостю
захворювання за даними анамнезу та частотою
загострень патологічного процесу у печінці та
ЖВШ за останній рік. При цьому в обидві групи
включали лише хворих з наявністю помірного
загострення запального процесу у жовчному міхурі
та печінки.
Хворі на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож
обох груп отримували загальноприйняту терапію згідно рекомендацій [10]. Хворі основної
групи додатково в якості гепатопротектору отримували гепадиф по 1 флакону у 5% розчині
400,0 глюкози внутрішьовенно крапельно 1 раз
на добу на протязі 10 діб, далі по 2 капсули 3
рази на день протягом 30-40 діб поспіль.
Гепадиф затверджений Наказом МОЗ України № 726 від 3.11.2006 р. в якості лікарського
препарату, зареєстрований в Україні та дозволений до клінічного застосування (реєстраційне
посвідчення № UA/5324/01/01) [2]. Гепадиф
стимулює метаболізм жирів – компонентів βокисного перетворення вільних жирних кислот
у мітохондріях гепатоцитів, біосинтетичні процеси, запобігає некрозу гепатоцитів, нормалізує
101
Соцька Я.А., Шаповалова І.А. Взаємозв’язок між морфологічними показниками …..
процес проліферації гепатоцитів, систему печінкових ферментів і відновлює нормальну функцію печінки [2]. Наявність аденозину, що є компонентом коензимів, нуклеїнових кислот, забезпечує регуляцію процесів кровотворення. Вітаміни групи В (ціанокобаламін, піридоксин) регулюють окисно-відновні процеси, беруть участь у
білковому, жировому і вуглеводному обміні, в
обміні амінокислот. Карнітин сприяє розщепленню жирних довголанцюгових кислот і заміщенню жирнокислотного метаболічного шунта
вуглеводним, поліпшує засвоєння їжі. Антитоксична фракція екстракту печінки є очищеною
антитоксичною витяжкою із печінки і обумовлює антитоксичний ефект. Гепадиф покращує
травлення, поліпшує жовчовиділення, сприяє
поліпшенню глікогенофіксуючої, синтетичної,
антитоксичної функції печінки, сприяє інкреції
та підвищує чутливість клітин печінки до дії інсуліну [2].
Лабораторні методи дослідження включали
клінічний аналіз крові і сечі, вивчення вмісту глюкози у крові. Для оцінки функціонального стану
печінки визначалися біохімічні показники з використанням уніфікованих методів [ ], які включали
визначення у крові рівня загального білірубіну і
його фракцій, активності сироваткових амінотрансфераз – аланінамінотрасферази (АлАТ) і аспартатамінотрасферази (АсАТ); активності екскреторних ферментів – лужної фосфатази (ЛФ) і гамаглутамілтраспептидази (ГГТП); показника тимолової проби. При цьому функціональні проби печінки визначалися в динаміці лікування та оцінювались в комплексі з клінічними даними.
При проведенні дослідження в якості основного методу вивчення стану мікрогемодинаміки в
обстежених хворих проводили біомікроскопію
бульбарної кон’юнктиви (ББК) обох очей за допомогою фотощілинної лампи ЩЛ-2М. В низкі
випадків додатково також використовували метод
морфометрії капілярів нігтьового ложа з використанням капіляроскопу М-60 А. При цьому аналізували калібр і хід мікросудин, наявність аневризм і
судинних клубочків, артеріоло-венулярний коефіцієнт
(АВК),
функціонування
артеріоловенулярних анастомозів (АВА), число діючих капілярів, швидкість і характер кровотоку в МЦР,
стан позасудинних (параваскулярних, в тому числі
паракапілярних) зон [8,14]. Крім того, при морфометрії капілярів нігтьового ложа (капіляроскопії)
враховувалася форма капілярних петель і їхнє число в полі зору, стан капіляроскопічного фону,
характер кровотоку і видимість мікросудин [12]. На
рис. 1 представлена нормальна картина мікрогемодинаміки у практично здорової особи (співвідношення діаметру артеріол до венул – АВК 2:3, хід
судин правильний, кровотік ламінарний, периваскулярного набряку немає).
Для кількісного аналізу вираження морфологічних зсувів з боку МЦР розраховувалися індекси
судинних (КІ1), внутрішньосудинних (КІ2) та позасудинних (периваскулярних) (КІ3) порушень, а
також загальний (інтегральний) кон’юнктивальний
індекс (КІ заг.) за формулою: КІзаг. = КІ1+КІ2+КІ3
[13]. Дослідження мікроциркуляції у хворих з
ХНХ, сполученим із ХВГС, здійснювали до початку лікування та після його завершення.
Рис. 1. Нормальна картина мікрогемодинаміки
при ББК
Вміст прозапальних ЦК в крові - ФНОα и IL1β досліджували з використанням сертифікованих
в Україні тест-систем виробництва ООО «Протеиновый контур» (СПб - РФ) – ProCon TNFa и
ProCon IL – 1β. Дослідження проводилися на імуноферментному аналізаторі PR 1200 фирми Sanofi
Diagnostics Pasteur (Франция) за допомогою інструкцій фірми-виробника. Статистичну обробку
отриманих результатів дослідження призводили
на персональному комп’ютері Intel Pentium III 800
за допомогою одно- та багатофакторного дисперсійного аналізу (пакети ліцензійних програм
Microsoft Office 97, Microsoft Exel Stadia 6.1/prof
та Statistica), що розраховані на аналіз імунологічної та біохімічної інформації [9,15].
Отримані результати та їхнє обговорення.
Аналіз одержаних даних показав, що у всіх хворих
на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож, в періоді
загострення захворювання виявлялися суттєві порушення з боку МЦР, ступінь вираженості і тривалість збереження яких залежали від загальної тривалості захворювання та частоти його загострень
за останній рік. Порушення з боку МЦР виражалися переважно у вигляді звивистості і нерівномірності калібру венул і капілярів, зменшення числа
функціонуючих капілярів з утворенням аваскулярних зон, появи в ряді випадків сітчастої структури
судин, що є ознакою функціонуючих АВА, зменшення АВК до 1:4 - 1:5; уповільнення, а у ряді випадків навіть ретроградного кровотоку; появи
сладж-синдрому І-ІІ ступеня у венулах і капілярах у
вигляді гранулярно-зернистого кровотоку; наявності периваскулярного набряку різного ступеня вираженості. При цьому у більшості хворих на ХТГ,
сполучений з ХНХ на тлі Ож, до початку лікування відмічалося підвищення усіх проаналізованих КІ (табл. 1), що свідчило про генералізоване
порушення з боку показників мікрогемодинаміки
та стану МЦР.
Так, до лікування КІ1 був підвищений у середньому в 3,5 рази стосовно норми (Р<0,001), КІ2 – в
2,66 рази (Р<0,01), КІ3 – в 16,5 рази (Р<0,001) та
КІзаг. – в 3,6 рази (Р<0,001). На рис. 2 представлені
помірно виражені порушення мікрогемоциркуляції у хворого з ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож.
102
Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности ультраструктуры биоминерала тазовой …..
Таблиця 1. Стан мікрогемодинаміки у хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож до початку проведення лікування (М ± m)
КІ
КІзаг.
КІ1
КІ2
КІ3
Норма
3,5 ± 0,2
2,2 ± 0,14
1,2 ± 0,18
0,1±0,01
Основна група (n=42)
12,6±0,5***
7,7±0,25***
3,2±0,1**
1,7±0,05***
Група зіставлення (n=40)
12,5±0,35***
7,7±0,2***
3,3±0,12**
1,5±0,1***
Р
>0,05
>0,05
>0,05
>0,05
Примітка: в табл. 1-4 вірогідність різниці відносно норми * - при Р<0,05, ** - Р<0,01, *** - Р<0,001; стовпчик Р – вірогідність різниці між показниками основної групи та групи зіставлення.
лярів встановлені блідість і каламутність фону,
зниження видимості капілярних петель і зменшення їх числа (3-5 петель на 1 мм), поліморфність капілярів, уповільнення і зернистість кровотоку, у ряді випадків стаз крові (рис.3).
Дані щодо порушення з боку МЦР підтверджені нами і при проведенні морфометрії капілярів нігтьового ложа (капіляроскопії): при цьому дослідженні спостерігалися блідість і каламутність фону, зменшення числа функціонуючих
петель у полі зору (5-6 петель на 1 мм) і зниження їх видимості, поліморфність капілярів і звивистість одиничних петель, розширення венозної бранші і звуження артеріальної, уповільнення і зернистість кровотоку, іноді відмічався маятникоподібний кровотік.
Нами було проаналізовано вміст у крові низки ЦК з прозапальною активністю (ІL-1β,
ФНПα) та протизапальною дією (ІL-4). При
цьому було встановлено, що до початку проведення лікування у хворих обох груп, які були під
наглядом, відмічалося вірогідне підвищення
концентрації прозапальних ЦК у крові. Так, в
основній групі обстежених концентрація ІL-1β
була в цей період в 2,4 рази вище норми
(Р<0,001), ФНПα – в 2,39 рази вище норми
(Р<0,001). Навпаки концентрація протизапального ЦК ІL-4 мала тенденцію до зниження (в
середньому в 1,48 разів стосовно норми;
Р<0,05). Виходячи з цього, коефіцієнти які відображають співвідношення ЦК з прозапальною
та протизапальною активністю, суттєво збільшувалися: ІL-1β/ІL-4 – в 3,55 рази (Р<0,001),
ФНПα/ІL-4 – в 2,63 рази (Р<0,001). Це свідчило
про зниження превалювання у сироватці крові
прозапальних ЦК над протизапальними (табл.
2).
Аналогічні результати отримані при обстежені також пацієнтів із групи зіставлення. Концентрація ІL-1β була вище норми у 2,39 рази в
групі зіставлення (Р<0,001). Вміст у сироватці
крові ФНПα був збільшений стосовно норми в
1,74 рази у пацієнтів групи зіставлення
(Р<0,001). Навпаки, вміст у сироватці крові протизапального ЦК ІL-4 був знижений в групі зіставлення в 1,56 рази (Р<0,05). Виходячи з цих
змін вмісту ЦК у крові кратність збільшення індексу ІL-1β/ІL-4 складала в цій групі 3,72 рази
(Р<0,001). Коефіцієнт ФНПα/ІL-4 був збільшений у 2,72 рази (Р<0,001). Ці дані свідчать про
суттєву перевагу прозапальних активностей у
крові хворих в цей період обстеження.
Рис. 2. Помірно виражені порушення мікрогемоциркуляції у хворого з ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож
У цього хворого АВК складає 1:4, виявлена
звивистість та нерівномірність колібра венул і
капілярів, сітчаста структура судин, що свідчить
про наявність функціонуючих артеріоловенулярних анастомозів – АВА, кровотік гранулярно-зернистий, відмічається помірно виражений периваскулярний набряк ІІ ступеню.
Рис. 3. Виражені порушення з боку мікрогемодинаміки у хворого на ХТГ, сполучений з ХНХ на
тлі Ож.
При вираженому загостренні у хворих ХТГ,
сполучений з ХНХ на тлі Ож порушення мікрогемодинаміки були більш виражені. При проведенні ББК у таких хворих частіше виявлялися
безсудинні зони, зменшення АВК до 1:5 - 1:6;
сітчаста структура судин (наявність АВА), меандровидна звивистість венул. З внутрішньосудинних змін мало місце уповільнення, ретроградний кровотік і навіть повна зупинка потоку
крові; внутрішньосудинна агрегація формених
елементів крові (ВАЕК) II - III ступеня. У позасудинному відділі спостерігався виражений периваскулярний набряк. При морфометрії капі103
Соцька Я.А., Шаповалова І.А. Взаємозв’язок між морфологічними показниками …..
Таблиця 2. Вміст ЦК у сироватці крові у хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож до початку проведення лікування (М±m), пг/мл.
Групи хворих, які підлягали проведенню лікування
Вміст ЦК
Норма
Р
основна (n=42)
зіставлення (n=40)
IL-1β
18,8±1,7
45,2±2,6***
45,1±2,4***
<0,05
ФНПα
39,6±2,2
70,3±2,9***
69,2±3,1***
<0,05
IL-4
47,2±1,6
31,8±1,6*
30,2±1,5*
<0,05
IL-1β/IL-4
0,4±0,03
1,42±0,02***
1,49±0,03***
<0,05
ФНПα/IL-4
0,84±0,04
2,21±0,03***
2,29±0,03***
<0,05
При зіставленні рівня зростання прозапальних
цитокінів та порушенням мікрогемодинаміки у
хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож
встановлено наявність певних кореляційних взаємозв'язків. Індивідуальний аналіз показав, що ступінь підвищення ФНП-α корелював із судинними
порушеннями у мікроциркуляторному руслі в обстежених хворих (r=+0,694). Крім того у хворих на
ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож, були виявлені
істотні порушення мікрогемоциркуляції в периваскулярному відділі МЦР, що корелювало з ступенем зростання рівня ІL-1β (r=+0,685).
При проведенні ББК у динаміці встановлено,
що після завершення лікування в основній групі
хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож, які
отримували ПО, мала місце тенденція до нормалізації показників МЦР, в тому числі зниження АВК,
зникнення аваскулярних зон і сітчастої структури
судин, прискорення кровотоку і зникнення стазу
крові, ліквідації сладж-синдрому в артеріолах і капілярах і зниження вираженості периваскулярного
набряку. У цих хворих розсмокталися мікрогеморагії, а саме при кількісній оцінці мікроциркуляції
після завершення лікування КІзаг. склав 4,2±0,25
бали і був в 1,78 рази нижче (Р<0,01), ніж у групі
зіставлення, наближаючись до показників норми
(Р>0,05) (дивись таблицю 3).
Таблиця 3. Стан мікродинаміки у хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож після завершення лікування (М ± m)
КІ
КІзаг.
КІ1
КІ2
КІ3
Норма
3,5 ± 0,2
2,2 ± 0,14
1,2 ± 0,18
0,1±0,01
Основна група (n=42)
4,2 ± 0,25
2,6 ± 0,16
1,4 ± 0,11
0,2 ± 0,02
У хворих групи зіставлення, які отримували
лише загальноприйняте лікування, відмічалось
збереження більш виражених зсувів з боку показників МЦР, що віддзеркалює збереження підвищення у цих пацієнтів показників КІ. Дійсно, показник КІ1 знизився стосовно вихідного рівня в 2,2
рази (Р<0,01) та складав після завершення лікування 3,5±0,3, що було в 1,59 рази вище норми
(Р<0,05); КІ2 знизився в 1,03 рази стосовно вихідного рівня та становив після цього 3,2±0,12, що
було в 1,6 рази вище норми (Р<0,05); КІ3 знизився
в 1,87 рази стосовно норми для даного показника
та складав у середньому після завершення лікування 0,8±0,07, що було в 8 разів вище норми
(Р<0,001). Інтегральний показник КІзаг. знизився в
ході лікування в середньому в 1,6 рази (Р<0,05), та
складав після завершення курсу лікування 7,5±0,5,
що було в середньому в 2,14 рази вище відповідного показника норми (Р<0,05) (табл. 3). Таким
чином, отримані дані свідчать, що при проведенні
загальноприйнятого лікування відмічається незначне покращення стану МЦР в обстежених пацієнтів, однак повної нормалізації показників мікрогемодинаміки все ж таки не відбувається.
Аналогічна тенденція виявлена і при морфометрії капілярів: у хворих основної групи
зникали блідість і каламутність фону, підвищувалося число функціонуючих капілярних петель
у полі зору і покращувалась їх видимість, норма-
Група зіставлення (n=40)
7,5 ± 0,5**
3,5 ± 0,3**
3,2 ± 0,12*
0,8 ± 0,07**
Р
<0,01
<0,05
<0,05
<0,01
лізувалася форма капілярів і їх калібр, прискорювався кровоток.
У той же час у хворих групи зіставлення
зберігалися суттєво виражені зсуви показників
мікрогемодинаміки, в тому числі наявність каламутності фону та зменшення кількості функціонуючих капілярів, їх деформація та сповільнення кровотоку. Ці дані підтверджені нами і при
проведенні морфометрії капілярів: при цьому
дослідженні спостерігалися блідість і каламутність фону, зменшення числа функціонуючих
петель у полі зору (5-6 петель на 1 мм) і зниження їх видимості, поліморфність капілярів і звивистість одиничних петель, розширення венозної бранші і звуження артеріальної, уповільнення і зернистість кровотоку, іноді відмічався маятникоподібний кровоток.
Таким чином, на момент завершення лікування у пацієнтів основної групи відмічалась
чітко виражена позитивна динаміка, а в низці
випадків навіть практично повна нормалізація
стану мікрогемоциркуляції, що характеризується
покращенням показників МЦР. У періоді диспансерного спостереження у пацієнтів основної
групи мікроциркуляторні показники наближалися до нормальних значень. У хворих групи
зіставлення залишались суттєві зсуви морфологічних та функціональних показників мікрогемодинаміки, що свідчило про незавершеність
104
Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности ультраструктуры биоминерала тазовой …..
Р<0,05), ФНПα (в 1,14 рази вище норми;
Р<0,05), а концентрація протизапального ЦК
ІL-4 залишилась вірогідно меншою показника
норми (в 1,15 рази; Р<0,05). Виходячи з цього
індекси, які відображають співвідношення прозапальних та протизапальних ЦК, зберігалися
помірно підвищеними – коефіцієнт ІL-1β/ІL-4 –
в 1,52 рази вище норми (Р<0,05), ФНПα/ІL-4 –
в 1,32 рази вище норми (Р<0,05). Це свідчить
про деяке превалювання прозапальних активностей у сироватці крові на тлі відносної недостатності протизапальних властивостей (див. табл.
4).
патологічного процесу в організмі та наявність
порушень мікрогемоциркуляції.
При повторному вивченні ЦП крові хворих
після завершення лікування було встановлено,
що в цілому динаміка ЦК залежить від лікування, що отримували пацієнти (табл. 4).
Так, з таблиці 4 видно, що в основній групі
хворих, яка отримувала гепадиф, відмічалася
практично повна нормалізація як вмісту ЦК у
крові, так і співвідношення між ними (Р>0,05). У
групі зіставлення також мала місце позитивна
динаміка з боку ЦК, але менше виражена. Тому
в цій групі зберігалося помірне підвищення вмісту у крові ІL-1β (в 1,32 рази вище норми;
Таблиця 4. Концентрація ЦК у сироватці крові у хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож після завершення лікування (М±m)
Вміст ЦК
IL-1β
ФНПα
IL-4
IL-1β/IL-4
ФНПα/IL-4
Норма
18,8±1,7
39,6±2,2
47,2±1,6
0,4±0,03
0,84±0,04
Групи хворих, які підлягали проведенню лікування
основна (n=42)
зіставлення (n=40)
19,2±2,2
24,9±2,1*
40,1±2,5
45,2±2,2*
45,2±1,8
40,7±2,2*
0,42±0,03
0,61±0,04*
0,89±0,03
1,11±0,04*
Таким чином, отримані дані свідчать про
позитивний вплив гепатопротектору гепадифу
на стан МЦР та ЦП у хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож о процесу в печінці . Використання гепадифу у пацієнтів з даною коморбідною патологією сприяє відновленню морфологічних та функціональих показників мікрогемоциркуляції та нормалізації ЦП. Виходячи з
цього, можна рекомендувати використання гепадифу в комплексі лікування хворих на ХТГ,
сполучений з ХНХ на тлі Ож.
Висновки:
1. У хворих на ХТГ, сполучений з ХНХ на
тлі Ож, виявлені чітко виражені морфологічні
порушення з боку МЦР у вигляді спазму артеріол, звивистості і нерівномірності калібру венул і
капілярів, зменшення числа функціонуючих капілярів з утворенням аваскулярних зон, появи в
ряді випадків сітчастої структури судин, що є
ознакою функціонуючих артеріоло-венулярних
анастомозів, зменшення артеріоло-венулярного
коефіцієнту до 1:4 - 1:5; уповільнення, а у ряді
випадків і ретроградного кровотоку; сладжсиндрому І-ІІ ступеня у венулах і капілярах.
2. У обстежених хворих на ХТГ, сполучений
з ХНХ на тлі Ож поряд з порушеннями з боку
морфологічних показників мікроциркуляторного русла спостерігалося також закономірне зростання концентрації прозапальних цитокінів
(ФНПα і ІL-1β) у крові. Встановлений прямий
кореляційний взаємозв'язок між значенням судинних (КІ1) і периваскулярних (КІ3) порушень
мікрогемодинаміки та вмістом прозапальних
цитокінів (ІL-1β, ФНПα) у крові обстежених пацієнтів.
3. Включення гепатопротекторного препарату гепадиф до комплексу лікування хворих на
ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож, сприяє лік-
Р
<0,01
<0,01
<0,01
<0,01
<0,01
відації морфологічних та функціональних порушень з боку МЦР і покращенню стану мікрогемоциркуляції у хворих з даною коморбідною
патологією, а також забезпечує позитивну динаміку цитокінового профілю крові цих пацієнтів.
4. Отримані дані дозволяють вважати патогенетично обгрунтованим, доцільним та перспективним у клінічному плані використання гападифу у комплексі лікування хворих на ХТГ,
сполучений з ХНХ на тлі Ож.
5. В подальшому можна вважати доцільним
вивчення взаємозвязку стану МЦР у хворих на
ХТГ, сполучений з ХНХ на тлі Ож, з ендотеліальною функцією, зокрема продукцією оксиду
азоту.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Бабак О.Я. Современные представления о
лекарственно-индуцированном поражении печени / О.Я. Бабак // Здоров’я України. – 2007.
- № 20 (1). – С.34-36.
2. Гепадиф: інструкція для медичного застосування препарату / Затверджена 03.11.2006 р.
Наказом МОЗ України № 726.
3. Ешану В.С. Цитокины и их биологические
эффекты при некоторых болезнях печени / В.С.
Ешану // Клинические перспективы гастроэнтерологии, гепатологии. – 2004. - № 5. – С. 11 –
16.
4. Жданов А.В. Особенности корреляционных
связей в системе цитокинов / А.В.Жданов,
Г.Т.Сухих, М.П.Давыдова // Бюл. эксперим.
биологич. и медицині. – 2003. – № 9. – С. 309 –
311.
5. Зелінська Н.Б. Лікування метаболічного синдрому у дітей із застосуванням препарату Гепа105
Соцька Я.А., Шаповалова І.А. Взаємозв’язок між морфологічними показниками …..
диф / Н.Б. Зелінська, Т.М. Бегутова // Клінічна
ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2008. № 1. - C. 71-77.
6. Ивашкин В.Т. Болезни печени и жёлчевыводящих путей / Под ред. В.Т. Ивашкина. – М.:
Мед. вести, 2002. – 416 с.
7. Кашкин П.К. Цитокины иммунной системы:
основные свойства и иммунобиологическая активность / П.К. Кашкин // Клиническая лабораторная диагностика. – 1999. – № 11. – С. 21 –
32.
8. Крылова Н.В. Микроциркуляторное русло
человека / Н.В.Крылова, Т.М.Соболева: Атлас пособие. - М.: Изд-во УДН, 1985. - 63 c.
9. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Основные принципы применения статистических
методов в клинических испытаниях /
С.Н.Лапач, А.В.Чубенко, П.Н.Бабич. – Киев:
Морион, 2002. – 160 с.
10. Майер К.П. Гепатит и последствия гепатита
/ К.П.Майер: Пер. с нем. – М.: Гэотар Медицина, 1999. – 423 с.
11. Москаленко В.Ф. Заболевания гепатобилиарной системы (распространенность, нерешенные
проблемы)
/
В.Ф.Москаленко,
Н.В.Харченко, М.В.Голубчиков // Зб. наук.
праць співр. КМАПО ім. П.Л. Шупика. – 2000. –
Вип. 9, Кн. 4. – С. 5 – 10.
12. Мчедлишвили Г.И. Микроциркуляция крови: общие закономерности регулирования и нарушений / Г.И.Мчедлишвили Г.И. - Л.: Наука,
1989. – 295 с.
13. Подымова С.Д. Болезни печени /
С.Д.Подымова. Руководство для врачей. – 3-е
изд. – М.: Медицина, 1998. – 704 с.
14. Селезнев С.А. Клинические аспекты микрогемоциркуляции / С.А.Селезнев, Т.И.Назаренко,
В.С.Зайцев. – Л.: Медицина, 1985. – 208 с.
15. Сергиенко В.И. Математическая статистика
в клинических исследованиях / В.И.Сергиенко,
И.Б.Бондарева. – М.: ГЭОТАР Медицина, 2000.
– 160 с.
16. Філіппов Ю.О. Основні показники гастроентерологічної захворюваності в Україні /
Ю.О.Філіппов, І.Ю.Скирда, Л.М.Петречук //
Гастроентерологія: Міжвід. збірник. – Дніпропетровськ, 2006. – Вип. 37. – С. 3 – 9.
17. Хворостинка В.Н. Патогенетические механизмы
хронических
холециститов
/
В.Н.Хворостинка,
Л.Р.Бобронникова,
И.А.Ильченко // Сучасна гастроентерологія. –
2004. – № 3 (18). – С. 32 – 34.
18. Шаповалова І.О. Оцінка ефективності гепадифу при лікуванні хворих на хронічний токсичний гепатит, сполучений з хронічним некалькульозним холециститом на тлі ожиріння / І.О.
Шаповалова // Сучасна гастроентерологія. –
2009. - № 6(50). – С. 96-100.
19. Шаповалова І.О. Вплив гепадифу на функціональні та морфологічні показники мікрогемоциркуляції у хворих на хронічний токсичний
гепатит, поєднаний з хронічним некалькульозним холециститом на тлі ожиріння / І.О. Шаповалова // Український морфологічний альманах. - 2010. - Том 8, № 2. – С.
20. Ярилин А.А. Система цитокинов и принципы ее функционирования в норме и при патологии / А.А. Ярилин // Иммунология. – 1997. –
№ 5. – С. 7 – 14.
21. Elshtein N. Polymorbidity in gastroenterological
practice / N. Elshtein // Acta Medico. – 2006. №5. – Р. 70-73.
22. Moseley R. Liver and biliary tract / Moseley R.
// Curr. Opin. Gastroenterol. – 2003. – V. 19. – P.
181 – 184.
23. Nesland J.M. Chronic cholecystitis / J.M.
Nesland // Ultrastruct. Pathol. – 2004. – V. 28,
№3. – P. 121 – 123
24. Ogden C. The epidemiology of obesity /
C.Ogden, S.Yanovski, M.Carrol // Gastroenterol. 2007. - Vol. 132. - P. 2087-2102.
Надійшла 27.04.2014 р.
Рецензент: проф. С.А. Кащенко
106
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 615.811.1:612.128616-005.4:577.11/12:616-092.4
В.З. Харченко, А.В. Кубышкин, Л.В. Анисимова,
Ю.И. Шрамко, А.А. Жукова
ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ СОЧЕТАННОГО ПРИМЕНЕНИЯ
ИНГИБИТОРОВ ПРОТЕИНАЗ И АНТИОКСИДАНТОВ ПРИ
ОСЛОЖНЕННОМ РЕПЕРФУЗИОННОМ СИНДРОМЕ
ГУ «Крымский государственный медицинский универвитет им. С.И. Георгиевского»
Харченко В.З., Кубышкин А.В., Анисимова Л.В., Шрамко Ю.И., Жукова А.А. Патогенетическое обоснование сочетанного применения ингибиторов протеиназ и антиоксидантов при осложненном реперфузионном синдроме // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. –
С. 107-110.
В статье проведен анализ состояния протеиназ-ингибиторной и прооксидантно-антиоксидантной
систем сыворотки крови у крыс с моделью реперфузионного синдрома, осложненного кровопотерей о
обосновано сочетанное применения антиоксидантов и ингибиторов протеиназ для его патогенетической коррекции. Установлено, что сочетанное применение антиоксиданта и ингибитора протеиназ для
патогенетической коррекции реперфузионного синдрома, осложненного кровопотерей, способствует
восстановлению нарушенного баланса протеиназ-ингибиторной и прооксидантно-антиоксидантной
систем крови.
Ключевые слова: реперфузионный синдром, ингибиторы протеиназ, антиоксиданты.
Харченко В.З., Кубишкін А.В., Анисимова Л.В., Шрамко Ю.І., Жукова Г.О. Патогенетичне
обгрунтування поєднаного застосування інгібіторів протеїназ та антиоксидантів при ускладненому реперфузійному синдромі // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С.107-110.
У статті проведено аналіз стану протеїназ-інгібіторної і прооксидантно-антиоксидантної систем
сироватки крові у щурів з моделлю реперфузійного синдрому, ускладненого крововтратою про обгрунтовано поєднане застосування антиоксидантів та інгібіторів протеїназ для його патогенетичної корекції. Встановлено, що поєднане застосування антиоксиданту і інгібітора протеїназ для патогенетичної
корекції реперфузійного синдрому, ускладненого крововтратою, сприяє відновленню порушеного балансу протеїназ-інгібіторної і прооксидантно-антиоксидантної систем крові.
Ключові слова: реперфузійний синдром, інгібітори протеїназ, антиоксиданти.
Kharchenko V.Z., Kubishkin A.V., Anisimova L.V., Shramko Yu. I. Zhukova A.A. Pathogenetic
basis of proteinases inhibitors’ and antioxidants’ combined application in the case of complicated reperfusion
syndrome // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 107-110.
In the article the analysis of proteinase-inhibitors’ and prooxidant-antioxidant systems of blood in the rats
with the model of reperfusion syndrome complicated by bleeding was adduced. Combinative application of
antioxidants and proteinases inhibitors for the pathogenetic therapy of reperfusion syndrome complicated by
bleeding was substantiated. It was determined, that combinative application of antioxidants and proteinases
inhibitors for the pathogenetic therapy of reperfusion syndrome complicated by bleeding promotes the
restoration of the balance between proteinase-inhibitors’ and prooxidant-antioxidant systems of blood.
Key words: reperfusion syndrome, proteinase inhibitors, antioxidants.
Введение. Около 15-25% пострадавших в
катастрофах, при стихийных бедствиях получают травмы опорно-двигательного аппарата со
сдавлением мягких тканей [10]. При восстановлении кровообращения в ранее ишемизированных (более 2 часов) тканях возникает реперфузионный синдром (РС), характеризующийся
крайне тяжелым течением, приводящем к развитию полиорганной недостоточности и летальному исходу [12]. При этом довольно часто возникают комбинированные поражения, в том
числе сочетания реперфузионных нарушений с
острой кровопотерей [10, 12]. Следовательно
РС, осложненный кровопотерей, является патологическим состоянием, механизмы развития
которого, объединяют патогенетические звенья
как реперфузионного синдрома, так и острой
кровопотери, что приводит к ранним системным нарушениям гемодинамики и следовательно более тяжелому течению. По данным литературы, нарушение баланса протеиназ-инги-
биторной и прооксидантно-антиоксидантной
систем играет важную роль как в патогенезе РС,
так и в развитии кровопотери [3, 4, 8]. В связи с
этим основные принципы патогенетической
терапии должны быть направлены на патогенетическую коррекцию свободно-радикального
окисления и активацию протеолиза [8, 9].
Связь работы с научными программами,
планами, темами. Работа является фрагментом
научно-исследовательской работы кафедры общей и клинической патофизиологии Государственного Учреждения «Крымский государственный медицинский университет имени С.И.
Георгиевского» «Разработка диагностических и
прогностических критериев оценки развития
воспаления, ассоциированного с различными
заболеваниями» (№ государственной регистрации 0113U001557).
Цель исследования - изучить роль протеолитических и свободно-радикальных механизмов в развитии реперфузионного синдрома,
107
Харченко В.З, Кубышкин А.В., Анисимова Л.В., Шрамко Ю.И., Жукова А.А. …
осложненного кровопотерей и обосновать сочетанное применение антиоксидантов и ингибиторов протеиназ для его патогенетической коррекции.
Материалы и методы. Исследования были проведены на 69 белых крысах-самцах линии «Vistar» (массой 180-200 граммов). Острую
кровопотерю вызывали с помощью забора крови из хвостовой вены из расчета 10 % от ОЦК.
После острой кровопотери под легким эфирным наркозом накладывали резиновые жгуты на
уровне паховой складки на обе задние конечности сроком 6 часов. Изучение эффективности
экспериментальной коррекции с использованием ингибитора протеиназ и антиоксиданта проводилось путем однократного внутрибрюшинного введения препаратов перед снятием жгутов.
В качестве ингибитора протеиназ применяли
гордокс (aprotininum, Gedeon Richter, Венгрия) в
дозе 20000 КИЕД/кг массы, разведенный в изотоническом растворе натрия хлорида, из расчета
10 мл/кг массы. В качестве антиоксиданта использовали корвитин, являющийся водорастворимой формой биофлавоноида кверцетина
(ЗАО
НПЦ
“Борщаговский
химикофармацевтический завод”, г. Киев), который
вводили в дозе 10 мг/кг массы тела, разведенный
в изотоническом растворе натрия хлорида, из
расчета 10 мл/кг массы. Крысам контрольной
группы вводили изотонический раствор натрия
хлорида из расчета 10 мл/кг массы.
Забор биологического материала производили через 12 часов после реваскуляризации
конечностей. Кровь для исследований получали
путем декапитации наркотизированных крыс.
Экспериментальные исследования проводились
в соответствии с требованиями «Европейской
конвенции о защите позвоночных животных,
которые используются в исследовательских и
других научных целях» (Strasburg, 18.03.1986).
Исследуемые животные были разделены на 6
групп: I группа –интактные животные (n=12), II
группа – РС без лечения, (n=10), III группа – РС
осложненный кровопотерей (n=11), IV группа –
РС осложненный кровопотерей + корвитин
(n=12), V группа – РС осложненный кровопотерей + гордокс (n=12), VI группа – РС осложненный кровопотерей + корвитин + гордокс
(n=12).
Активность протеиназ и их ингибиторов исследовали с использованием энзиматических
методов [5]. Так протеолитическую активность
оценивали по уровню эластазоподобной активности (ЭПА) и трипсиноподобной активности
(ТПА) сыворотки крови. Активности ингибиторов протеиназ изучали по уровню антитриптической активности (АТА) и содержанию кислотостабильных ингибиторов (КСИ) сыворотки
крови.
Показатели вторичных активных продуктов
ПОЛ сыворотки крови изучали по количеству
ТБК активных продуктов (ТБК-АП) [1]. Антиоксидантный потенциал крови оценивали по
уровню каталазоподобной активности (КПА)
[6], пероксидазоподобной активности (ППА),
содержанию церулоплазмина (ЦП) [11], активности супероксиддисмутазы (СОД) в сыворотке
крови [2].
Статистическая обработка полученных данных проведена с применением методов вариационной статистики с вычислением средних
величин (M), оценкой вероятности расхождений
(m), оценкой достоверности изменений с использованием t-критерия Стьюдента. За достоверную принималась разность средних значений при р<0,05.
Результаты исследования и их обсуждение. В ходе проведенных исследований было
установлено, что развитие РС и РС, осложненного кровопотерей сопровождается ростом
ТПА и падением ЭПА, АТА и КСИ сравнению
с аналогичными показателями интактных животных (табл.1).
Таблица 1. Динамика изменений протеиназ-ингибиторной системы крови при РС, осложненном кровопотерей и при комбинированном лечении
Группы
животных
ТПА
I группа
II группа
III группа
IV группа
V группа
VI группа
0,37±0,05
0,56±0,05
0,62±0,07*
0,32±0,02**
0,28±0,01*,**
0,26±0,06**
Мк/Мл*мин
ЭПА
Показатели
2,48±0,15
0,89±0,03
1,78±0,09*,**
1,84±0,09*,**
1,36±0,13*,**
1,28±0,09*,**
АТА
ИЕ/мл*мин
39,3±2,54
22,4±1,98
13,8±1,53*
29,39±0,84*,**
60,15±2,80*,**
63,42±4,90*,**
КСИ
11,4±0,14
3,03±0,50
5,8±0,33*
6,99±0,63*,**
10,55±0,88**
8,03±1,96*,**
Примечание: *p<0,05, по сравнению с интактными животными; **p<0,05 по сравнению с группой без
лечения
Причем более выраженное повышение активности трипсиноподобных протеиназ сыворотки крови на 67,5 % и снижение уровня АТА
на 64,9%, КСИ – на 49,2% по сравнению с контрольной группой наблюдалось при РС, осложненном кровопотерей. ТПА была 58,0 % ниже
значений группы животных не получавшим ле-
чение и достоверно не отличался от показателя
интактных крыс.
Также в данной группе был выявлен самый высокий уровень АТА, который превысил показатели группы без лечения почти в 5
раз, а показатели контроля – на 61,5 %. Самый высокий уровень КСИ среди групп с ле108
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
вотных, которым сочетано вводили антиоксиданты и ингибиторы протеиназ.
При исследовании прооксидантно-антиоксидантной системы у крыс с моделями РС и
РС, осложненного кровопотерей происходило
увеличение содержания ТБК-АП, которое сопровождалось снижением уровня как сывороточных антиоксидантов (церулоплазмин), так и
внутриклеточных антиоксидантных ферментов
(супероксиддисмутаза, каталаза, пероксидаза) по
сравнению со здоровыми животными (табл 2).
чением также был отмечен в сыворотке крови
крыс, которым вводили ингибитор протеиназ, при этом уровень КСИ превышал показатель группы без лечения на 82,2 % и достоверно не отличался от показателя интактных
животных.
Патогенетическая коррекция РС, осложненного кровопотерей способствовала снижению ТПА и росту ингибиторов протеаз.
При этом наиболее выраженное снижение
ТПА было отмечено в сыворотке крови жи-
Таблица 2. Динамика изменений окислительно-антиоксидантной системы крови при РС, осложненном
кровопотерей и при комбинированном лечении
Группы
животных
I группа
II группа
III группа
IV группа
V группа
VI группа
ТБК-АП
нМ МДА/мл
88,6±18,89
160,2±10,12
169,8±7,32 *
136,10±35,10
143,76±24,51
130,45±14,56 **
Показатель
КПА
ЦП мг/л
мМ/gHb•с
208,6±17,17
0,31±0,03
110,1±5,21 *
0,37±0,05
89,4±1,62 *
0,23±0,02 *
290,90±13,50*,**
0,28±0,01 **
253,97±16,72*,**
0,43±0,02 *,**
280,88±16,04 *,**
0,39±0,01 *,**
ППА
мМ/gHb
6,12±0,31
3,32±0,10
2,72±0,28*
7,36±0,79 **
4,08±0,19 *,**
5,10±0,23 *,**
СОД Ед/мг*Hb
131,5±5,18
62,5±3,22
47,9±7,09
186,85±10,88*,**
156,75±32,67**
414,26±5,83 *,**
Примечание: *p<0,05, по сравнению с интактными животными; **p<0,05 по сравнению с группой без
лечения
Наиболее выраженный рост содержания
ТБК-АП в сыворотке крови на 91,7 % а также
снижение ППА на 42,8%, СОД – на 63,5 % а ЦП
– на 57,1 % по сравнению со здоровыми животными наблюдался при РС, осложненном кровопотерей. Использование антиоксиданта, ингибитора протеиназ и сочетанное их применение
вызвало снижение ТБК-АП по сравнению с
группой крыс без лечения. Самое низкое количество ТБК-АП наблюдалось в сыворотке крови
крыс, которым вводили комбинацию препаратов. Так уровень изучаемого показателя был на
23,2 % ниже значений группы без лечения. При
моделировании РС, осложненного кровопотерей, на фоне введения антиоксиданта, ингибитора протеиназ и сочетанного применения антиоксиданта и ингибитора протеиназ к 12-ти
часам от начала исследований было выявлено
значительное увеличение количества ЦП в сыворотке крови и составило в 2 раза больше по
сравнению с группой без лечения, а повышение
уровня данного фермента по сравнению с группой интактных животных было на 39,4 %, 21,7
% и 34,6 %, соответственно.
Патогенетическая коррекция реперфузионного синдрома сочетанным применением ингибитора пртеиназ и антиоксиданта вызвала существенный рост СОД по сравнению с данным
показателем крыс, которые не получали лечение. При этом в этой группе уровень СОД был
выше значений группы без лечения в 9 раз и
выше значений контрольной группы в 3 раза.
Самый высокий уровень КПА в группах с патогенетической коррекцией РС, продолжительностью 12 часов, осложненного кровопотерей был
выявлен в крови крыс которым вводился ингибитор протеиназ. В данной группе был отмечен
рост изучаемого показателя на 86,9 % по срав-
нению с группой без лечения и на 38,7% по
сравнению со значениями группы интактных
животных. Через 12 часов после снятия жгутов в
группе с моделью РС, осложненного кровопотерей, на фоне применения антиоксиданта было
отмечено наиболее существенное повышение
уровня ППА в 3 раза по сравнению с показателями группы без лечения.
Таким образом, в ходе экспериментальных
исследований была установлена значительная
роль в патогенезе РС и РС, осложненного кровопотерей активация протеиназ и свободнорадикального окисления на фоне истощения
эндогенной антиоксидантной защиты и ингибиторного потенциала сыворотки крови. Сочетанное применение антиоксиданта и ингибитора
протеиназ для патогенетической коррекции РС,
осложненного кровопотерей, способствует восстановлению нарушенного баланса протеиназингибиторной и прооксидантно-антиоксидантной систем крови. Причем наиболее выраженный эффект достигается при сочетанном
использовании данных препаратов.
По-видимому, это связано с тем, что ингибитор протеиназ оказывает прямой эффект по
увеличению ингибиторного потенциала. В
свою очередь антиоксидант способствует защите ингибиторов протеиназ, активность которых
снижается под действием активных форм кислорода, гиперпродукция которых возникает
при окислительном стрессе, возникающем при
РС.
Выводы:
1. Развитие реперфузионного синдрома и
реперфузионного синдрома, осложненного
кровопотерей, сопровождается выраженным
дисбалансом протеиназ-ингибиторной и прооксидантно-антиоксидантной систем, играющих
109
Харченко В.З, Кубышкин А.В., Анисимова Л.В., Шрамко Ю.И., Жукова А.А. …
ключевую роль в патогенезе реперфузионного
синдрома осложненного кровопотерей.
2.Сочетанное применение антиоксиданта и
ингибитора протеиназ для патогенетической
коррекции реперфузионного синдрома, осложненного кровопотерей, способствует восстановлению баланса протеиназ-ингибиторной и прооксидантно-антиоксидантной систем сыворотки
крови.
Перспективы дальнейших исследований.
Перспективным направлением данного исследования является изучение протеиназ-ингибиторной и прооксидантно-антиоксидантной систем на местном уровне при коррекции осложненного реперфузионного синдрома.
рарного университета.-2011.-Т.1,№ 29-1.-С.231234. 16
6. Метод определения активности каталазы/
М.А. Королюк, Л.И. Иванова, И.Б.Майорова [и
др] // Лабораторное дело. – 1988. - № 1. – С.
16-19.
7. Методи визначення активності неспецифічних протеїназ і їх інгібіторів у сироватці
крові і біологічних рідинах (методичні
рекомендації) / А.В. Кубишкін, В.З. Харченко,
П.Ф. Семенець [та ін.] – Київ 2010 - 28 c.
8. Молекулярные механизмы развития экстремальных состояний и их коррекция / Харченко
В.З., Кубышкин А.В., Фомочкина И.И. и др. Симферополь: Доля, 2011. - 155 с.. 12
9. О возможных путях профилактики реперфузии при критических состояниях/ Е.Л. Соболева, Ю.П. Орлов// Сибирский медицинский журнал. - 2012. - № 1. – С. 13-16. 14
10. Попов А.С. Безаппаратный мембранный
плазмаферез в комплексной терапии пострадавших с краш-синдромом на этапах эвакуации
в условиях аэромобильного госпиталя МЧС
России / А.С. Попов, С.П. Логинов, Н.Л. Образцов // Анестезиология и реаниматология. –
2007. – № 4. – С.28–30. 10
11. Попов Т. Метод определения пероксидазной активности крови / Т. Попов, Л. Нейковская // Гигиена и санитария. – 1971. - №10. – С.
89-91
12. Makam P. BTK Stenting in Critical Limb
Ischemia//Endovascular Today. – September,
2010. – P.69-72. 13
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Гаврилов В.Б. Спектрофотометрическое
определение содержания гидроперекисей липидов в плазме крови/ В.Б. Гаврилов, М.И. Мешкорудая // Лаб. Дело. – 1983. - № 3. – С. 33-36
2. Дубинина Е.Е. Активность и изоферментный спектр супероксиддисмутазы эритроцитов
и плазмы крови человека / Е.Е. Дубинина, Л.А.
Сальникова, Л.Ф. Ефимова // Лабораторное
дело. – 1983. - №10. – С. 30-33
3. Козиев М.П. Изменение основных биохимических показателей и механизмов адаптации
при острой кровопотере / М.П. Козиев, С.М.
Горбачева // Сибирский медицинский журнал.
– 2009. – №7. – С. 76–78. 7
4. Лукьянова Л.Д. Энерготропное, антигипоксическое и антиоксидантное действие флаваноидов / Л.Д. Лукьянова, Э.Л. Германова, А.И.
Лыско // Вестник Российской АМН. – 2007. –
№ 2. – С. 55–63. 18
5. Маханова Р.С. К вопросу изучения перекисного окисления липидов /Р.С. Маханова //
Известия Оренбургского государственного аг-
Надійшла 16.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.І. Лузін
110
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ОГЛЯДОВІ
СТАТТІ
УДК: 616.4: 616-008.9
Е.Ю. Бибик, Д.В. Романенко, Н.В. Решетило, А.В. Хоменко,
Н.В. Шипилова, А.А. Алиева
РОЛЬ ОРГАНОВ ИММУННОЙ СИСТЕМЫ В МЕТАБОЛИЧЕСКОМ
СИНДРОМЕ
Государственное учреждение «Луганский государственный медицинский университет»
Бибик Е.Ю., Романенко Д.В., Решетило Н.В., Хоменко А.В., Шипилова Н.В., Алиева А.А.
Роль органов иммунной системы в метаболическом синдроме // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 111-116.
Длительные нарушения нейрогормонального статуса и состояние хронического субклинического
воспаления при метаболическом синдроме изменяют функциональные возможности иммунной системы. Лептин играет ключевую роль в соединении пищевого статуса с функцией Т-клеток, и люди, и
лабораторные животные, испытывающие недостаток лептина, характеризуются нарушением иммунитета.
Ключевые слова: метаболический синдром, лептин, иммунная система.
Бібік О.Ю., Романенко Д.В., Решетило Н.В., Хоменко А.В., Шипілова Н.В., Алієва А.А.
Роль органів імунної системи в метаболічному синдромі // Український морфологічний альманах. –
2014. – Том 12, № 4. – С. 111-116.
Тривалі порушення нейрогормонального статусу та стан хронічного субклінічного запалення при
метаболічному синдромі змінюють функціональні можливості імунної системи. Лептин відіграє ключову роль у з'єднанні харчового статусу з функцією Т-клітин, і люди, і лабораторні тварини, які відчувають недолік лептину, характеризуються порушенням імунітету.
Ключові слова: метаболічний синдром, лептин, імунна система.
Bibik E.Y., Romanenko D.V., Reshetilo N.V., Khomenko, A.V., Chipilova N.V., Alieva A.A. The
role of the organs of the immune system in metabolic syndrome // Український морфологічний альманах.
– 2014. – Том 12, № 4. – С. 111-116.
Prolonged violation neurohormonal status and condition of chronic subclinical inflammation in the
metabolic syndrome change the functionality of the immune system. Leptin plays a key role in the connection
between nutritional status with the function of T cells, both people and laboratory animals lacking leptin, are
characterized by immunity.
Key words: metabolic syndrome, leptin, immune system.
На протяжении последних десятилетий в
условиях ухудшения экологической обстановки,
усиления стрессорных влияний на организм человека, увеличения распространенности иммунодефицитных состояний различного генеза
существенно возрос интерес специалистов
практически всех отраслей медицины к строению и функциям иммунной системы. Являясь
одной из ведущих интегрирующих общерегуляторных систем организменного уровня, иммунная система находится в тесной взаимосвязи с
нервной и эндокринной системами. Морфологической основой иммунной системы является
лимфоидная ткань, организованная в функциональные образования. Иммунный ответ осуществляется лимфоидной системой организма,
которая представлена первичными (тимус, костный мозг) и вторичными (лимфатические узлы,
селезёнка, кольцо Пирогова-Вальдейера) лимфоидными органами [1,2].
Одной из малоизученных до настоящего
времени проблем является изучение роли морфофункциональных изменений органов иммунной системы в метаболическом синдроме.
Последний представляет собой комплекс патогенетически−взаимосвязанных нарушений: чувствительности тканей к инсулину, углеводного,
липидного, пуринового обмена, абдоминального ожирения и артериальной гипертензии. Распространенность метаболического синдрома, по
данным разных авторов, составляет 5-20% [3-5].
Согласно данным ВОЗ число больных с инсулинорезистентным синдромом, имеющих высокий риск развития сахарного диабета 2-го типа составляет в Европе 40—60 миллионов человек. В индустриальных странах распространённость метаболического синдрома среди лиц
старше 30 лет составляет 10—20 %, в США —
34 % (44 % среди людей старше 50 лет).
Длительные нарушения нейрогормонального статуса и состояние хронического субклинического воспаления при метаболическом синдроме изменяют функциональные возможности
иммунной системы [6-8].
Метаболический синдром является состоянием высокого риска развития сердечно-сосудистых
заболеваний. Кроме того, распространенность
метаболического синдрома растет с каждым годом,
принимая характер эпидемии, и встречается в
среднем у каждого пятого взрослого человека среди населения развитых стран. Это обусловлено
пренебрежением здоровым образом жизни, употреблением пищи, богатой легкоусвояемыми углеводами, перееданием, постоянными стрессами,
111
Бибик Е.Ю., Романенко Д.В., Решетило Н.В., Хоменко А.В., Шипилова Н.В., Алиева А.А. …
молодёжи. Так по данным учёных из Вашингтонского университета в период с 1994 по 2000 год
частота встречаемости метаболического синдрома
среди подростков возросла с 4,2 до 6,4 %. В общенациональных масштабах количество подростков и молодых людей, страдающих синдромом X,
оценивается более чем в 2 миллиона [9-12].
Метаболический синдром – одна из наиболее актуальных проблем современной медицины, связанная с ведением нездорового образа
жизни. Понятие «здоровый образ жизни» включает рациональное питание, поддержание нормальной массы тела, регулярную и соответствующую возрасту физическую активность, разумное употребление алкоголя и отказ от табакокурения [13-15].
Основными этиологическими факторами
метаболического синдрома являются генетическая предрасположенность, избыточное потребление жиров и гиподинамия [16-18].
Ведущая роль в патогенезе метаболического
синдрома принадлежит инсулинорезистентность,
вызванной ею компенсаторной гиперинсулинемии, которая: снижает чувствительность инсулиновых рецепторов, вследствие чего глюкоза и жиры, поступающие с пищей, депонируются жировой тканью; подавляет распад жиров, что способствует прогрессированию висцерального ожирения; истощает секреторный аппарат бета-клеток
поджелудочной железы, что приводит к нарушению толерантности к глюкозе, а впоследствии и к
сахарному диабету типа 2. При висцеральном
ожирении адипоциты висцеральной жировой
ткани секретируют свободные жирные кислоты
непосредственно в воротную вену печени, что в
сочетании с повышением уровня глюкозы в крови
приводит к увеличению синтеза в печени тригилцеридов, апо В, ЛПОНП, ЛПНП. Снижается также содержание ЛПВП [19-21].
В условиях инсулинорезистентности развивается дисфункция эндотелия сосудов. При этом
повышается секреция вазоконстрикторов (эндотелина, тромбоксана) и снижается секреция вазодилататоров (оксида азота и простациклина),
что способствует развитию артериальной гипертензии. Гиперинсулинемия, воздействуя на
гипоталамические ядра, повышает активацию
симпатической нервной системы и снижает активность парасимпатической, что приводит к
увеличению сердечного выброса, ЧСС, снижает
вариабельность сердечного ритма. Это способствует повышению общего периферического
сосудистого сопротивления [21,22].
Инсулин, связываясь со специфическими рецепторами в области гипоталамических ядер, вызывает повышенную секрецию кортикотропинрилизинг гормона, который запускает каскад эндокринных нарушений в гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системе, приводя к повышенной активации ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Гиперинсулинемия вызывает
задержку натрия почками и развитие гиперволемии.
малоподвижным образом жизни. Эффективная
борьба с осложнениями метаболического синдрома – атеросклерозом, ишемической болезнью
сердца, сахарным диабетом 2го типа – возможна
только при условии глубокого понимания основ
патогенеза данного состояния и разработки патогенетических подходов к лекарственной терапии,
хотя в настоя шее время говорить об успехах в
этой области преждевременно[9].
Основные клинические критерии, на основании которых можно предположить наличие
метаболического синдрома - это нарушение углеводного обмена разной степени (от нарушенной толерантности к глюкозе до сахарного диабета типа 2, нарушение транспорта глюкозы в
ткани при проведении эугликемического гиперинсулинового клэмп-теста у лиц с уровнем
глюкозы в крови натощак ниже 6,1 ммоль/л. В
случае преобладания изменений углеводного
обмена, отсутствии достаточного эффекта от
немедикаментозных мероприятий и высокой
степени риска развития СД II типа или АС показано присоединение препаратов, влияющих
на чувствительность тканей к инсулину и углеводный обмен периферического действия, инсулинорезистентность, гиперинсулинемия, дислипидемия - повышение уровня триглицеридов,
холестеринов ЛПНП и снижение холестеринов
ЛПВП, висцеральное ожирение, артериальная
гипертензия, микроальбуминурия, гиперурикемия, нарушения гемостаза [8-10].
Выделение метаболического синдрома, не
осложненного сахарного диабета типа 2, имеет
важное клиническое и прогностическое значение. При адекватной патогенетической терапии
метаболического синдрома такого течения возможны обратное развитие патологических процессов и предотвращение прогрессирования
метаболического синдрома и его исход [11,12].
По H. Arnesen (1992) под метаболическим
синдромом понимают сочетание по крайней
мере двух из пяти нарушений:
1) резистентность к инсулину со сниженной толерантностью к углеводам и гиперинсулинемией;
2) дислипопротеидемия с гипертриглицеридемией и сниженным уровнем холестерина
липопротеинов высокой плотности;
3) склонность к тромбообразованию и повышение в плазме крови уровня ингибитора
активатора плазминогена;
4) артериальная гипертензия на фоне повышенной активности симпатической нервной
системы;
5) генерализованное ожирение с повышенной секрецией свободных жирных кислот в
портальную вену [8].
Считалось, что метаболический синдром –
болезнь людей среднего возраста и, преимущественно, женщин. Однако проведенное под эгидой
Американской ассоциации диабета обследование
свидетельствует о том, что данный синдром демонстрирует устойчивый рост среди подростков и
112
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
стентность, гиперинсулинемия). Инсулинорезистентность и гиперинсулинемия способствуют
развитию артериальной гипертензии [30].
Как показал доктор Kalle Suoula и коллеги
(Университет Тампере, Финляндия), метаболический синдром достоверно коррелирует с повышенной жёсткостью артериальной стенки,
которая диагностировалась путём определения
скорости пульсовой волны (СПВ). По данным
регрессионного анализа, артериальное давление, возраст, окружность талии, уровень глюкозы натощак независимо предсказывали увеличение артериальной жёсткости у лиц среднего и
старшего возраста. Таким образом, в данное исследование впервые продемонстрировало, что
метаболический синдром достоверно ассоциируются с увеличением скорости пульсовой волны СПВ [31,32].
Через 10–20 лет после начала метаболического синдрома развивается и прогрессирует
атеросклероз – в дальнейшем возможены осложнения: инфаркт и инсульт [33].
Критериями метаболического синдрома являются: абдоминальное ожирение, т.е. ожирение,
при котором жировая ткань откладывается преимущественно в области живота. Определить абдоминальное ожирение очень просто, достаточно
измерить объем талии на уровне середины расстояния между краями реберных дуг и подвздошных костей. Для европеоидной нации показателями абдоминального ожирения являются объем
талии у мужчин более 94 см, у женщин – более 80
см. Следует помнить, что ожирение может быть не
только следствием переедания и неправильного
образа жизни, но и симптомом серьезного генетического или эндокринного заболевания. Поэтому
при сочетании ожирения и таких симптомов как
отеки, сухость кожи, запоры, боли в костях, стрии
на коже, изменения цвета кожи, нарушение зрения, существует необходимость дальнейшего исследования эндокринологических нарушений с
целью исключения вторичных форм ожирения
[34-38].
Лептин играет ключевую роль в соединении
пищевого статуса с функцией Т-клеток, и люди,
и лабораторные животные, испытывающие недостаток лептина, характеризуются нарушением
иммунитета. Сниженный уровень лептина может отвечать, по крайней мере частично, за иммуносупрессию, связанную с голоданием, поскольку назначение лептина полностью нормализует иммунный статус мышей в течение 48
часов. В связи с этим необходимы дополнительные исследования для определения влияния
ожирения на функцию иммунной системы в
организме [39].
Лептин известен как гормон, регулирующий
метаболизм жиров, но он имеет дополнительные функции, например, как иммуномодулятор,
его действие провоспалительное и протромботическое. Лептин - гормон, продуцируемый
только адипоцитами висцеральной жировой
ткани. В норме он регулирует чувство насыще-
Инсулин как митогенный фактор усиливает
пролиферацию гладкомышечных клеток сосудов, сужая их просвет, что еще более повышает
общее периферическое сосудистое сопротивление.
Адипоциты висцеральной жировой ткани
при ожирении в избытке синтезируют ряд гормонально-активных веществ: лептин, свободные
жирные кислоты, ФНО-а, инсулиноподобный
фактор роста, ингибитор активатора плазминогена (ИАП-1), ангиотензиноген, ангиотензин II,
интерлейкины, простагландины, эстрогены [22].
При инсулинорезистентности снижается активность фибринолитической системы за счет
повышенного содержания в крови ИАП-1, который усиленно вырабатывается в эндотелии,
адипоцитах, печени, клетках мышечной ткани и
высвобождается из тромбоцитов. Это создает
предрасположенность к тромбозу и способствует ремоделированию сосудов, образованию атеросклеротических бляшек. Гипергликемия, гиперинсулинемия, артериальная гипертензия,
нарушения фибринолиза создают условия для
раннего развития атеросклероза [23-25].
Инсулинорезистентность типа В обусловлена наличием антител, блокирующих инсулиновые рецепторы. Клиническая картина проявляется артралгией, алопецией, увеличением слюнных желез, протеинурией и наличием антител к
ДНК и клеточным ядрам. Этот тип инсулинорезистентности чаще встречается у пожилых
женщин с иммунной патологией [26].
Метаболический синдром генетически детерминирован, его развитию способствуют избыточное, калорийное питание, гиподинамия,
некоторые заболевания или приём препаратовантагонистов инсулина. У женщин частота возрастает в менопаузе. Среди лиц с превышением
идеальной массы тела на 40 % утилизация глюкозы снижается на 30—40 % [27,28].
Ожирение – независимый фактор риска
сердечно-сосудистых заболеваний с высокой
смертностью. Выделяют два его типа: андроидный и гиноидный. Андроидный проявляется
неравномерным распределением жира с избыточным отложением в верхней половине туловища, на животе и увеличения количества висцерального (внутреннего) жира. На конечностях
и ягодицах жира мало. Такое ожирение называют абдоминальным [29].
Андроидный тип ожирения – главный фактор риска развития артериальной гипертензии,
атеросклероза и сахарного диабета второго типа. При висцеральном (внутреннем) ожирении в
кровоток через систему воротной вены поступает избыточное количество свободных жирных
кислот (увеличение в 20—30 раз по сравнению
с нормой). В результате печень подвергается
мощному и постоянному воздействию свободных жирных кислот, что приводит к ряду метаболических нарушений (гипергликемия, увеличение липопротеинов низкой плотности, обогащённых триглицеридами, инсулинорези113
Бибик Е.Ю., Романенко Д.В., Решетило Н.В., Хоменко А.В., Шипилова Н.В., Алиева А.А. …
ния. Однако при метаболическом синдроме,
несмотря на повышенное его содержание в крови, утрачивается чувствительность гипоталамических центров к нему и развивается относительная лептинорезистентность. Лептин оказывает подобное инсулину влияние на симпатическую нервную систему и гипоталамогипофизарно-надпочечниковую систему [40].
Однако наибольший интерес нейрофизиологов вызывает активность данного вещества на
уровне структур центральной нервной системы
особенно его выраженное ингибирующее влияние на механизмы регуляции аппетита, количество принимаемой пищи и вес тела [41].
В рамках данной регуляторной системы лептин выполняет роль циркулирующего в системном кровотоке химического сигнала насыщения.
Дополнительно было выявлено непосредственное участие лептина в регуляции расхода энергии и термогенезе [42-48].
Накопление жиров в подкожной и абдоминальной области сопровождается изменением
экспрессии генов, которые кодируют белки, регулирующие энергетический обмен. К таким
белкам относятся некоторые гормоны, рецепторы и переносчики гормональных сигналов. Веществами, снижающими потребление пищи и
препят-ствующими ожирению, являются кокаин- и амфетамин-регулируемый транскрипт
(CART) [49], лептин, холецистокинин, панкреатический пептид (РР), ресничный нейротропный фактор (CNTF), глюкагоноподобный пептид 1 (ГПП-1), пептид YY, нейромедин S и др.
[50], а стимуляторами аппетита - грелин, нейропептид Y (НП-Y), белок, родственный белку
Агути (БРБА), орексины, галаниноподобный
пептид, рецептор эндогенных каннабиногидов,
рецептор, активируемый пролифератором пероксисом γ (PPARγ) и др. [51]. Мутации и нарушения экспрессии генов белков первой группы
индуцируют ожирение. Лептин относится к
группе гормонов подкожной жировой клетчатки
и регулирует многие физиологические функции. Он связывается в нейронах гипоталамуса и
других тканях с рецептором лептина (LEPR),
который по химической структуре и механизмам
функционирования относится к группе рецепторов гормона роста (ГР), пролактина, эритропоэтина и многих цитокинов и активирует экспрессию различных генов, и в том числе гена
проопиомеланокортина (POMC). В механизмах
экспрессии FTOи других генов, а также в функционировании кодируемых ими белков будет
обнаружено много общего с молекулярными
механизмами действия лептина и проводников
его гормональных сигналов на жировой обмен и
другие физиологические функции [52].
Известна роль комплемента как фактора,
индуцирующего вазоконстрикцию и повышенную проницаемость сосудов. Исследования по
оценке уровня иммуноглобулинов у пациентов с
ожирением и МС дают противоречивые результаты [53-56].
Известно, что инфекционная заболеваемость после родоразрешения была значительно
выше у женщин с ожирением (39 %) по сравнению с женщинами с избытком массы тела (11,4
%) и с нормальной массой тела (5,7 %). Симулированное производство интерферона-γ, IL-6,
IL-1 повышено у пациентов с ожирением по
сравнению с пациентами с нормальной массой
тела, т. е. ожирение – важный фактор риска для
послеоперационных инфекций. У пациентов с
ожирением низкий уровень ЛПВП увеличивал
риск послеоперационных инфекций после хирургических вмешательств [57-59].
Спонтанная и IL-2-индуцированная активность натуральных киллеров (NK) у пациентов с
нормальной массой тела и неосложненным
ожирением не отличается, но положительно
коррелирует с количеством в рационе углеводов
и жиров [60-61].
Дети, страдающие ожирением, имеют пониженную сопротивляемость к инфекционным
заболеваниям; последние протекают у них атипично, часто принимают вялое и затяжное течение с осложнениями. Трактовка особенностей
иммунной системы у детей, страдающих ожирением, осложняется в связи со значительными
гормональными и метаболическими сдвигами
при данной патологии. Известно, что метаболиты липидного обмена, липопротеиды обладают
иммунодепрессивным
действием.
Избыток
СЖК приводит к снижению функции Тлимфоцитов [62].
При длительном течении МС патологические изменения иммунного ответа могут нарастать и у части больных возможна манифестация
хронических инфекционных или аутоиммунных
заболеваний. Можно предположить, что длительное течение синдрома ИР, генетические
особенности индивидуума, экологическая обстановка и другие обстоятельства могут влиять
на темпы и особенности развития иммунодефицитного состояния у пациентов с МС. Не исключено, что иммунный статус пациентов с МС
в сочетании с нарушениями углеводного обмена
в виде НТГ и больных с МС и СД 2 имеет разные особенности, однако вопрос требует дополнительных исследований [63].
Выводы: На основании вышеизложенного,
следует предположить, что метаболический
синдром является состоянием высокого риска
развития сердечно-сосудистых заболеваний, а
так же нарушений в нейрогормональном статуса
и состояние хронического субклинического
воспаления при метаболическом синдроме изменяют функциональные возможности иммунной системы. При устойчивой и длительной
нормализации липидного обмена, гормонального дисбаланса, других метаболических нарушений, нормализации массы тела и особенно количества висцеральной жировой ткани у больных с МС можно ожидать улучшения иммунного статуса. Для подтверждения этой гипотезы
потребуются дальнейшие исследования, что
114
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
15. Дедова И.И.. Ожирение / Под ред. И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко. - М., -2004.
16. Бутрова С.А. Висцеральное ожирение – ключевое звено мета-болического синдрома / С.А. Бутрова, Ф.Х. Дзогоева // М.,- 2004. - № 1. С. 10–16.
17. Мкртумян А.М. Особенности течения и лечения нарушений углеводного обмена при метаболическом синдроме / А.М. Мкртумян // Сердце. 2005. - Т. 4–5, № 23. С. 273–276.
18. Rask E. Tissue-specific dysregula-tion of cortisol
metabolism in human obesity / E. Rask , T. Olson , S.
Soderberg // J. Clin. En-docrinol. Metab.- 2001. Vol. 86. - P. 1418–1421.
19. Reynolds R.M. Human insulin resistance: the role
of gluco-corticoids / R.M. Reynolds, B.R. Walker //
Diab. Obes. Metab. - 2003. - Vol. 5. - P. 5–12.
20. Rosmond R. Stressrelated cortisol secretion in men:
relationships with abdominal obesity and endocrine,
metabolic and haemo-dynamic abnormalities / R.
Rosmond, M. Dallman, P. Bjorntorp // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 1998. - Vol. 83. - P. 1853–1859.
21. Boden G. Role of fatty acid in the pathogenesis
of insulin resistance and NIDDM / G. Boden // Diabetes. - 1997. - Vol. 46. - P. 3–10.
22. Гинзбург М.М. Синдром инсулинорезистентности / М.М. Гинзбург, Г.С. Козупица // Проблемы эндокринологии. - 1997. - № 1. - С. 40–43.
23. Бутрова С.А. Метаболический синдром: патогенез, клиника, диагностика, подходы к лечению /
С.А. Бутрова // Рус. мед. журн. - 2000. - № 9. - С.
56–60.
24. Ноdgе A.M. Leptin аnd othег соmponents оf
thе mеtabolic syndrome in mаuritius-a factor analysis
/ A.M. Ноdgе, E.J. Воуkо, M. Соurten еt а1. // J.
Obes. Relat. Metab. Disord. - 2001. - Vol. 25. P. 126–
131.
25. Unger R.H. Diseases of li-poregulation: new
perspective on оbesity and related disorders / R. H.
Unger , L. Orci // FASEB J. - 2001. - Vol. 15. - P.
312–321.
26. Plasma concentration TNFα and its soluble
receptors in obese subjects / H. Hauner, М. Bender,
В. Haastert et al. // Int. J. Obes. Relat. Metab. Disord.
- l998. - Vol. 22. - P. 1239–1243.
27. Гопцій О.В. Лептинемія та інсулінемія у хворих на артеріальну гіпертензію з ожирінням / О.В.
Гопцій // Здобутки клінічної та експериментальної медицини.- 2009. - № 1.- С. 31-35.
28. Сучасне уявлення про метаболічний синдром
/ С.В.Білецький, Т.В. Казанцева, Л.П. Сидорчук, та
ін. // Клін. та експерим. патол. – 2003. – Т.2, № 2.
– С.43-47.
29. Білецький С.В. Вплив інсулінорезистентності
та ожиріння на перебіг гіпертонічної хвороби /
С.В. Білецький, Т.В. Ігнатюк // Клін. та експерим.
патол. – 2006. – Т.4, № 4. – С. 37-39.
30. Чайка В.К. До питання про підвищення
ефективності діагностики пізніх (некласичних)
форм адреногенітального сидрому у жінок з
ожирінням / В.К. Чайка, Ю.П. Богослав // ПАГ. –
2008. - № 6. – С. 96-98.
31. Богослав Ю.П. Клинико - морфологические
особенности ожирения у женщин различного возраста / Ю.П. Богослав // Торсуєвські читання. Зб.
наук. - практ. статей. – Донецьк, 2006. – С. 22-26.
32. Богослав Ю.П. Структура ожирения у женщин
представляется весьма актуальным вследствие
широкого распространения синдрома инсулинорезистентности и клинической значимости
заболеваний, объединенных рамками метаболического синдрома и влиянии иммунной системы
на данную патологию.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Ковешников В.Г. Функциональная морфология органов иммунной системы / В.Г. Ковешников, Е.Ю. Бибик. - Луганск: «Виртуальная реальность»,−2007.−172с.
2. Чазова И.Е. Метаболический синдром: подходы к лечению / И.Е. Чазова, В.Б. Мычка //
Consilium Provisorum. −2003.− № 8. С. 2–3.
3. Беляков Н.А. Метаболический синдром у
женщин / Н.А. Беляков, Г.Б. Сеидова , С.Ю. Чубриева и др.// СПб., −2005−С. 35-37.
4. Ford E.S. et al. Prevalence of the metabolic
syndrome among US adults. Find-ings from the Third
National Health and Nutri-tion Examination Survey /
E.S Ford , W.H. Giles , W. H. Dietz // JAMA. –
2002-. Vol. 287. P. 356–359.
5. Задионченко В.С. Метаболический синдром:
лечение ожирения и нарушений углеводного обмена / В.С. Задионченко, Т.В. Адашева, О.Ю. Демичева и др. // Справочник поликлинического
врача. - М.,- 2005.- Т. 5. С. 3–7.
6. Kahn R. The metabolic syndrome: time for a
critical appraisal. Joint statement from the American
Diabetes Association the European Association for
the Study of Diabe-tes / R. Kahn , J. Buse , М. Stern
// Diabetes Care. - 2005. Vol. 28. P. 2289–2304.
7. Никитин Ю.П. Распространенность компонентов метаболического синдрома в неорганизованной
городской популяции (эпидемиологическое исследование) / Ю.П. Никитин, Г.Р. Казека, Г.И. Симонова // Кардиология. -2001.- № 9. С. 37–40.
8. Котовская Ю.В. Метаболический синдром:
прогностическое значение и современные подходы к комплексной терапии / Ю.В. Котовская.Сердце. -2005.- Т. 4–5, № 23. - С. 236–242.
9. Ройтберг Г.Е. Метаболический синдром /
Под ред. чл.корр. РАМН – М.: МЕД прессинформ, -2007. – 224 с.
10. Львова Л.В. Вплив ожиріння на показники
клітинної ланки імунітету хворих з хронiчним некалькульозним холециститом / Л.В. Львова // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної
імунології. −2007. –Вип. 3-4 (78-79). – С. 89-95.
11. Ольховский Д.В. Гиперурикемия и метаболический синдром у больных хронической сердечной недостаточностью / Д.В. Ольховский // Медицина сегодня и завтра.- № 3. −2007. – С. 82-86.
12. Мамедов М. Н. Школа по диагностике и лечению гиперлипидемий (Пособие для врачей) /
М. Н. Мамедов. - Изд. Пфайзер, 2007. – 317 с.
13. Мамедов М.Н. Руководство по диагностике и
лечению метаболического синдрома / М. Н. Мамедов. — М.: Мультипринт. — 2005.
14. Сучасне уявлення про метаболічний синдром
/ Білецький С.В., Казанцева Т.В., Сидорчук Л.П.
[и др.] //Клін. та експерим. патол. – 2003. – Т.2,
№2. – С.43-47.
115
Бибик Е.Ю., Романенко Д.В., Решетило Н.В., Хоменко А.В., Шипилова Н.В., Алиева А.А. …
50. Панков Ю.А. «Переплетение» молекулярных
механизмов действия различных гормонов и их
роль в патогенезе ожирения, инсулинорезистентности и сахарного диабета / Ю.А. Панков, М.К.
Чехранова, С.К. Карпова // Вестник РАМН. 2008. - С. 28-36.
51. Панков Ю.А. Лептин — новый гормон в эндокринологии / Ю.А. Панков // Успехи физиол
наук. -2003.- № 34. - С. 3—20.
52. Montegue C.T. Congenital leptin deficiency is
associated with severe early-onset obesity in humans /
.T. Montegue // Nature -1997.- Р. 903-908.
53. Farooqi I.S. Beneficial effects of leptin on obesity, T cells hyporesponsiveness, and neuroendocrine/metabolic dysfunction of human congenital
leptin deficiency / I.S Farooqi., G. Matarese, G.M.
Lord // Clin. Invest. -2002.- Р. 1093-1103.
54. Papanicolaou D. Interleukin-6: the en-docrine
cytokine / D. Papanicolaou // J. Clin. Endocrinol.
Metab. - 2000. - Vol. 85. - P. 1331–1333.
55. Chandron M. Adiponectin: more than just another fat cell hormone? / М.Chandron , S.A. Phillips ,
Т. Ciaraidi et al. // Diabetes Care. - 2003. - Vol. 26. P.
2442–2450.
56. Unger R. H. Lipotoxic Diseases / R. H. Unger
// An. Rev. Med. - 2002. - Vol. 53. - P. 319–336.
57. Metabolic Syndrome / Р. Dandona, А. Aljada, А.
Chaudhuri et al. // Circulation. - 2005. - Vol. 111. - P.
1448–1454.
58. Rana J. S. Chronic obstructive pulmo-nary disease, asthma, and risk of type 2 diabe-tes in women /
J. S. Rana // Diabetes Care. - 2004. - Vol. 27. P.
2478–2484.
59. Knobler H. Tumor necrosis factor-alpha-induced
insulin resistance may mediate the hepatitis C virusdiabetes association / Н. Knobler // Am. J.
Gastroenterol. - 2003. - Vol. 98. - P. 2751–2756.
60. Bahtiyar G. Association of diabetes and hepatitis
C infection: epidemiologic evidence and pathophysiologic insights / G. Bahtiyar // Curr. Diab. Rep.
- 2004. - Vol. 4. - P. 194–198.
61. Iribarren C. Are patients with asthma at
increased risk of coronary heart disease? / С. Iribarren
, I.V. Tolstykh , M.D. Eisner // Int. J. Epidemiol. 2004. - Vol. 33. - P. 743–748.
62. Dandona P. The anti-inflammatory and potential
anti-atherogenic effect of insulin: a new paradigm / Р.
Dandona, А. Aljada, Р. Mohanty // Diabetologia. 2002. - Vol. 45. - P. 924–930.
63. Богослав Ю.П. – Клинико - анамнестические
особенности женщин с нарушениями репродуктивного здоровья на фоне ожирения /
Ю.П.Богослав // Здоровье женщины. – 2008. - №
2 (3). – С.150-154.
64. Богосав Ю.П. Некоторые особенности репродуктивного здоровья у девочек и девушек с
ожирением / Ю.П.Богослав, А.В.Чайка // Мед.
соц. пробл. семьи, - Т. 10, № 3,4.- 2005. - С. 57-61.
различного возраста / Ю.П. Богослав // Укр. журнал дерматол., венерол., косметол. – 2008. - С. 68-70.
33. Богосав Ю.П. Некоторые особенности репродуктивного здоровья у девочек и девушек с
ожирением / Ю.П. Богослав, А.В. Чайка // Мед.
соц. пробл. семьи, - Т. 10, № 3,4.- 2005. - С. 57-61.
34. Богослав Ю.П. – Клинико - анамнестические
особенности женщин с нарушениями репродуктивного здоровья на фоне ожирения / Ю.П. Богослав
// Здоровье женщины. – 2008. - № 2 (3). – С.150-154.
35. Богослав Ю.П. особенности контрацептивного анамнеза у женщин с ожирением /
Ю.П.Богослав // Мед. соц. пробл. семьи. – 2009. –
Т.14, № 3. – С. 242-245.
36. Богослав Ю.П. Некоторые особенности
гормонального профиля у девочек с ожирением /
Ю.П. Богослав // Здоровье женщины. - 2008.- №
1 (33).- С. 133-135.
37. Богослав Ю.П. Особливості гормонального
профілю жінок пізнього репродуктивного віку з
різними типами ожиріння / Ю.П. Богослав //
ПАГ. – 2008.- № 3. – С. 101-103.
38. Богослав Ю.П. Особенности иммунологической реактивности женщин с нейроэндокринным
ожирением / Ю.П. Богослав // Здоровье женщины. - 2008. - № 4 (36) - С. 202-204.
39. Чайка В.К. Динаміка деяких показників імунологічної реактивності жінок з нейроендокринним
ожирінням на тлі лікування / В.К. Чайка, Ю.П. Богослав // Мед. соц. пробл. сімї, Т. 14, 2009. – С. 64-69.
40. Friedman J.M. Leptin and the regulation of body
weight in mammals /J.M. Friedman, J.L. Halaas //
Nature. -1998.-Vol. 395. - P. 763–770.
41. Blum W.F. Leptin: the voice of the adipose tissue
/ W.F. Blum // Horm. Res. -1997.-V. 48. Suppl. 4. P.
2–8.
42. Berthoud H.R. A new role for leptin as a direct
satiety signal from the stomach / H.R. Berthoud //
Am. J. Physiol. -2005.- V. 288. - P. 796–797.
43. Schwartz M.W. Identification of targets of leptin
action in rat hypothalamus / M.W. Schwartz // J.
Clin. Invest. -1996.-V. 98. - P. 1101–1106.
44. Schwartz M.W. Specificity of leptin action on
elevated blood glucose levels and hypothalamic neuropeptide Y gene expression in ob/ob mice / M.W.
Schwartz // Diabetes. -1996.- V. 45. P. 531–535.
45. Гопций Е.В. Взаимосвязь избыточной массы
тела, гиперинсулинемии и нарушение чувствительности тканей к инсулину у больных артериальной гипертензией / Е.В. Гопций // “Фундаментальна та клінічна ендокринологія: проблеми,
здобутки, перспективи”. - Харьків, 2009. – С. 48-49.
46. Rajala M. W. The adipo-cyte – at the crossroads
of
energy
homeostasis,
inflammation,
and
atherosclerosis / M.W. Rajala , Р.Е. Scherer // Endocri-nology. - 2003. - Vol. 144. - P. 3765–3773.
47. Акмаев И.Г. Нейроиммуноэндокринные аспекты патогенеза сахарного диабета / И.Г. Акмаев
// Сахарный диабет. - 2005. - № 3. - С. 8–12.
48. A role for preadipocytes as macro-phage-like
cells / В. Cousin, О. Munoz , М. Andre et al. //
FASEB J. - 1999. - Vol. 13. - P. 305–312.
49. Preadipocyte conversion to macro-phage.
Evidence of plasticity / G. Charriere , В. Cousin , Е.
Arnaud et al. // J.Biol. Chem. - 2003. - Vol. 278. - P.
9850–9855.
Надійшла 15.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.І. Лузін
116
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК 616.832-004.2:615.825:616-036.82/86
Бобрик Ю.В., Кулик Н.М., Мороз Г.А., Пономарёв В.А., Ткач В.В.
ОСОБЕННОСТИ ФИЗИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ РАССЕЯННЫМ СКЛЕРОЗОМ
Государственное учреждение «Крымский государственный медицинский университет имени С. И. Георгиевского»
Бобрик Ю.В., Кулик Н.М., Мороз Г.А., Пономарёв В.А., Ткач В.В. Особенности физической
реабилитации больных рассеянным склерозом // Український морфологічний альманах. – 2014. –
Том 12, № 4. – С. 117-120.
В статье приведена информация об особенностях применения методов лечебной физической
культуры в комплексной реабилитации больных рассеянным склерозом. Также приведен новый авторский способ комплексной физической реабилитации пациентов с рассеянным склерозом.
Ключевые слова: лечебная физическая культура, реабилитация, рассеянный склероз.
Бобрик Ю.В., Кулик Н.М., Мороз Г.О., Пономарьов В.А., Ткач В.В. Особливості фізичної
реабілітації у хворих розсіяним склерозом // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12,
№ 4. – С. 117-120.
У статі приведена інформація об особливостях застосування методів лікувальної фізичної культури
у комплексної реабілітації хворих розсіяним склерозом. Також наведен новий авторський спосіб
комплексної фізичної реабілітації пацієнтів з розсіяним склерозом.
Ключові слова: лікувальна фізична культура, реабілітація, розсіяний склероз.
Bobrik Yu.V., Kulik N.M., Moroz G.A., Ponomaryov V.A., Tkach V.V. Тhe peculiarities of physical
rehabilitation patients with multiple sclerosis // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12,
№ 4. – С. 117-120.
In the article present modern ideas about place of physical therapy in complex rehabilitation patients with multiple sclerosis. Also present new author method of complex physiotherapy of patients with multiple sclerosis.
Key words: physical therapy, rehabilitation, multiple sclerosis.
Рассеянный склероз (РС) представляет одну
из наиболее сложных и важных проблем современной неврологии. Это обусловлено несколькими причинами. Во-первых, болезнь поражает
преимущественно людей молодого возраста,
которые ведут активную трудовую и социальную жизнь. Во-вторых, вследствие заболевания
через 10 лет более половины пациентов имеют
трудности в выполнении профессиональных
обязанностей, через 15 лет более половины
больных не могут самостоятельно передвигаться, а при длительности болезни более 20 лет
возникают проблемы с самообслуживанием [1,
2]. В-третьих, если в ранних стадиях заболевания у больных с ремитирующим течением нетрудоспособность носит временный характер и
связана с обострениями РС, то в дальнейшем у
большинства развивается стойкая инвалидизация вследствие прогрессирования болезни и
нарастания необратимых нарушений. Другая
категория больных РС с самого начала заболевания имеет постоянно прогрессирующее течение, быстро приводящее к инвалидизации [1].
Поражение нервной системы при РС приводит к нарушению многих ее функций, в первую
очередь двигательной и координаторной. Возникающие парезы и атаксия создают наибольшие проблемы для передвижения и самообслуживания больных. Вместе с тем, нельзя не упомянуть и о нарушениях со стороны тазовых органов — императивных позывах к мочеиспусканию или задержках мочи, что также затрудняет
свободу нахождения в общественных местах.
Считается, что меньшие сложности связаны с
чувствительными нарушениями, т.к. нарушается,
во-первых, преимущественно глубокая чувствительность, во-вторых, такие нарушения прояв-
ляются, в основном, в виде сенситивной атаксии, которая нередко маскируется парезами и
мозжечковыми атактическими нарушениями.
Особо нужно остановиться на когнитивных нарушениях, которые более тщательно стали изучаться в последние 10–15 лет. Как правило,
больной не дает себе отчет об их наличии, несмотря на достаточно высокий процент их выявления при специальном тестировании. Немаловажную роль в клинической картине заболевания играют психоэмоциональные нарушения,
такие как депрессия и тревожность. Ряд исследований указывают на высокий уровень депрессии среди пациентов с РС. От 25 до 50 % пациентов имеют клинически выраженные депрессивные симптомы [7].
Таким образом, РС - заболевание с выраженным разнообразием клинических симптомов и
развитием нарушений в нескольких функциональных системах, что очень часто приводит к
ограничению жизнедеятельности пациента в разных сферах - двигательной, познавательной, профессиональной, коммуникативной и других [3].
Вопросы медикаментозной восстановительной терапии больных РС достаточно широко
освещены в научной литературе [1, 5, 6, 7], при
этом незаслуженно мало внимания уделяется
при разработке и использовании реабилитационных комплексов для пациентов с РС лечебной
физической культуре (ЛФК). Хотя хорошо известен тот факт, что применение ЛФК при восстановительном лечении неврологической патологии позволяет предупреждать возникновение и купировать атрофии, контрактуры, нарушения координации, мышечного тонуса, когнитивные и психоэмоциональные расстройства [3,
4]. Поэтому целью нашей работы было позна117
Бобрик Ю.В., Кулик Н.М., Мороз Г.А., Пономарёв В.А., Ткач В.В. Особенности …
комить практикующих врачей с разработанным
нами и успешно используемом в клинике комплексом ЛФК для больных РС.
Задачи ЛФК – снижение атактических нарушений, тонуса спазмированных мышц, поддержание подвижности суставов, предупреждение психоэмоциональных, когнитивных расстройств, атрофий и контрактур, сохранение трудоспособности, возможности самообслуживания.
Ниже приводится методика применения физических упражнений, классического и точечного массажа с учетом состояния больного, его
физических возможностей, степени тяжести
заболевания. Занятия должны проводиться ежедневно, регулярно, до или через 1,5 – 2 часа после еды, не менее 3-4 раз в день в хорошо проветриваемом помещении. Точечный массаж
проводится до 4-х раз в сутки.
Лечение положением. Положение больного лежа: руки за голову, руки отведены в стороны под прямым углом, руки вдоль туловища. Во
всех случаях предплечье внутренней поверхностью расположено вверх, кисть выпрямлена,
пальцы выпрямлены или слегка согнуты, большой палец максимально отведен. Ноги в положении больного лежа: бедро выпрямлено, повороты кнаружи или внутрь устранены, колено
согнуто под углом 5-10 градусов (небольшой
валик под коленом), стопа в упоре под углом 80
градусов, но не более 90 градусов, опора под
пальцы. Может быть использована «пляжная»
поза: одна нога согнута в колене и опирается на
пятку, колено другой ноги согнуто под прямым
углом, стопа своей наружной стороной лежит на
колене другой ноги. После расслабления мышц
бедра ноги меняются.
Массаж. Начинаться с классического массажа спазмированных мышц конечностей, применяя приемы расслабляющего действия: поверхностного, затем глубокого поглаживания,
очень медленное разминание продольное и поперечное, растяжение, сдавление, крупное потряхивание. Все приемы чередуются с поглаживанием и проводятся в медленном темпе в зависимости от состояния больного от 10-15 до 3545 минут вводных массажа или самомассажа (до
упражнений) 5-10 минут. Точечный массаж (самомассаж) проводится после классического массажа. Начинать массаж следует с верхней ножки
противозавитка (участок хряща) расположенного в середине ушной раковины, выше его разветвления, затем ладъевидной ямки (расположена за противозавитком) путем давления по 3 секунды с 3-х секундной паузой 10 раз с постепенным увеличением давления к 5-му разу и
уменьшением к 10.
Примерный комплекс лечебной гимнастики. У больного исходное положение (ИП) –
лежа, сидя, стоя в зависимости от состояния
больного к началу занятия, его физических возможностей, степени его тренированности, занимался ли больной лечебной гимнастикой, в
каком объеме и как долго.
При грубых парезах и параличах начинать
следует с пассивных (с посторонней помощью)
упражнений, обладающих расслабляющим действием с переходом на пассивно-активные (с участием больного) и затем уже на активные выполняемые самостоятельно больным. Для облегчения
движений в конечностях следует привести их в
полусогнутое положение. Первые упражнения как
и массаж в основном используются с целью снижения тонуса спазмированных мышц. Поэтому
следует обращать особое внимание на то, чтобы
тонус не повышался выше исходного, а напротив
снижался. При повышении тонуса замедляется
темп массажа и упражнений, повышается нагрузка,
при продолжении повышения тонуса мышц упражнения (вызывающие повышение мышечного
тонуса) прекращаются.
Все упражнения, за исключением тех, при
описании которых указывается количество повторений, выполняются до наступления умеренного утомления или отказа больного. Все
упражнения чередуются с дыхательным звуковым (звуковая пауза) упражнением. Движения в
суставах вначале выполняют с максимальным
мышечным напряжением. По мере наступления
усталости мышечное напряжение уменьшается и
в конце при возможности переходят к маховым
с максимальным расслаблением. Объем движений следует увеличивать постепенно.
1. Звуковая дыхательная гимнастика (звуковая пауза). Исходное положение – лежа, глубокий вдох ртом, медленный плавный выдох с
произношением односложных слов, оканчивающихся на «Ч», «Ж», «М» с предшествующей
гласной ( «ДРЫГ», «ПЫЖ», «ДЫМ»). Повторить
2-3 раза в приведенной последовательности в
соотношении 2:1:2.
2. Исходное положение лежа, осевая растяжка; а) активная: кисти в «замке», руки вытянуты над
головой, пятки от себя, носки на себя. Растяжку
удерживать до умеренной усталости. Звуковая пауза. б) активно-пассивная, больной проводит растяжку «сильных» конечностей, инструктор одновременно «слабых». Этот вариант применяется
при невозможности выполнения первого.
3. «Потряхиванья», а) ИП – сидя. Руки вдоль
туловища, расслаблены, ноги полусогнуты в коленных суставах, опираются на пятки. Производятся поочередно, затем одновременно вибрационно-потряхивающие движения кистей и стоп до
появления расслабления мышц конечностей, до
умеренной усталости. б) ИП – лежа. Тыльная сторона кистей на бедрах, стопы опираются на пятки.
Производят поочередно, а затем одновременно
вибрационно-потряхивающие движения кистей и
стоп до появления расслабления мышц конечностей. Этот вариант используется при неудобстве
нахождения в положении сидя.
4. Постизометрическая релаксация. ИП –
сидя, лежа. Руки согнуты в локтевых суставах, кисти сжаты в «кулак», ноги в положении сидя согнуты в коленных суставах, стопы опираются на пятки. В положении лежа ноги вытянуты, стопы разо118
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
гнуты. Напряжение мышц руки и ног до появления умеренной усталости. Расслабиться. Выполнить упражнение 1. Повторить постизометрическую релаксацию с упражнением 1 2-3 раза.
5. «Мышечная помпа». Выполняется аналогично предыдущему упражнению, но напряжение 0,5 секунды с последующим расслаблением
0,5 секунды. При мышечном напряжении стопы
сгибаются с последующим расслаблением. Повторить до умеренной усталости.
6. Ходьба на месте, при необходимости
держась за предметы в ходунках. В начале ноги
поднимаются, при появлении усталости переходят на «ходьбу», не отрывая стоп от земли, перекатом с носка на пятку, переступая с ноги на ногу до умеренной усталости.
7. «Гимнастика-самомассаж». ИП – стоя,
ноги на ширине плеч, руки на ягодичных складках. Сгибания и разгибания туловища. При сгибании указательным и большим пальцем проводится поглаживание снизу вверх, от ягодичных
складок ягодиц, паравертебральной (вдоль позвоночника) до упора. При разгибании пальцы
скользят по коже в обратном направлении до
ягодичных складок – вдох. Амплитуда движений
постепенно увеличивается, с появлением усталости снижается.
8. «Махалки». ИП – стоя, ноги на ширине
плеч, правая рука полусогнута в локтевом суставе и поднята вверх, левая опущена. Производится смена положения вначале с мышечным напряжением. По мере появления усталости переходят на маховые движения без напряжения.
9. «Китайский болванчик». ИП – сидя, руки в «замке» на затылке. Максимально согнуть
голову, помогая руками. Зафиксировать это положение на 3-5 секунд, после чего проводить
сгибание и разгибание головы.
10. «Всадник». ИП – стоя, ноги на ширине
плеч, незначительно согнуты в коленных суставах, руки вдоль туловища. Пружинящие полуприседания.
11. «Маятник». ИП – стоя, лежа. Ноги стоя
широко расставлены, одна рука на поясе, другая
поднята вверх. Максимальный наклон в сторону
руки на поясе с последующими в это же сторону
маятникообразными движениями с постепенным увеличением амплитуды 5-7 раз. Затем смена рук и наклон туловища в другую сторону.
После проведения боковой растяжки делаются
наклоны туловища в стороны с одновременным
глубоким поглаживание боковой поверхности
больного и указательных пальцев сжатых в «кулак» (10 наклонов, а затем «гребнями» суставов
кистей, тыльная сторона кисти, сжатая в «кулак»
10 наклонов) заднебоковой поверхности бедер,
ягодиц и поясницы.
12. «Крутушки». ИП – стоя, сидя, руки полусогнуты в локтевых суставах. Круговые движения
локтевых суставов по часовой и против часовой
стрелки.
13. «Флюгер». ИП – сидя, кулак правой руки
на боковой стороне подбородке, ладонь левой
руки обхватывает лучезапястный сустав правой
руки. Поворот головы влево до упора при участии рук с фиксацией этого положения 3-7 секунды. Затем поменять положение рук и повернуть голову вправо до упора и зафиксировать
это положение на 3-7 секунды. После чего делать повороты головы в стороны.
14. «Велосипед». ИП – лежа, ноги согнуты в
коленных и тазобедренных суставах. Приподнять ноги и делать движения имитирующие езду
на велосипеде.
15. «Центрифуга». ИП – стоя, ноги шире
плеч, руки на поясе. Вращательные движения
тазом по часовой и против часовой стрелки.
16. «Хлопушки». ИП – стоя, ноги шире
плеч, руки полусогнуты в локтевых суставах.
Встречные движения рук с похлопыванием плечевых суставов.
17. «Маятник-2» (голова). ИП – сидя, кулак
правой руки на боковой поверхности подбородка,
опорная часть левой ладони на теменном бугре
слева. Голова наклоняется вправо до упора при
участии давления кулаком правой руки на подбородок влево, левой руки на теменной бугор вправо
с фиксацией головы в этом положении 3-5 секунд.
Затем руки меняются положением и производится
наклон головы влево с фиксацией головы в этом
положении на 3-5 секунд. После чего делаются
наклоны головы влево – вправо с постепенным
увеличением амплитуды наклонов головы.
18. «Скользящая ходьба». ИП – лежа. Ноги
поочередно сгибаются и разгибаются, скользя
пяткой по постели. Для облегчения движений
конечностей под ноги подкладывают полированные доски, полиэтилен.
19. «Золотая рыбка». ИП – лежа, руки скрещены на груди, ноги выпрямлены, опираются на пятки или скрещены в области голеностопных суставов. Производятся маятникообразные движения
туловища с участием верхнего плечевого пояса и
стоп. Мышцы туловища максимально расслаблены.
20. «А мне летать охота». ИП – лежа, руки согнуты в локтевых суставах. Отведение в стороны и
приведение к туловищу полусогнутых рук. Амплитуда движений конечностей постепенно увеличивается, с появлением усталости уменьшается.
21. «Крутушки-2». ИП – сидя. Медленное,
плавное вращение головой по часовой и против
часовой стрелки с увеличением до максимальной, с появлением усталости уменьшается амплитуда движений.
Приведенный комплекс упражнений в зависимости от физических возможностей пациента может выполняться в полном объеме либо в уменьшенном, желательно по микроциклам «ноги – голова».
Комплекс лечебной гимнастики для больных РС с грубыми парезами из ИП лёжа:
1. Звуковая дыхательная гимнастика (ЗДГ).
Глубокий вдох через рот, медленный плавный
выдох с произношением односложных слов,
оканчивающихся на буквы Г, Ж, М с предшест119
Бобрик Ю.В., Кулик Н.М., Мороз Г.А., Пономарёв В.А., Ткач В.В. Особенности …
вующей гласной («ДРЫГ», «ПЫЖ», «ДЫМ»).
Повторить 2-3 раза в приведенной последовательности в соотношении 2:1:2.
2. Растяжка. а) Активная. Кисти в «замке»,
руки вытянуты над головой, пятки от себя, носки
на себя. Растяжку удерживать до легкой усталости. Растяжка может быть пассивной. б). Активно-пассивная проводится больным с одновременным подключением посторонней помощи
растяжка рук и наоборот. Пассивная растяжка –
с посторонней помощью. Все виды растяжек
повторяются 2-5 раз и чередуются с упражнением 1. Вариант растяжки выбирается в соответствии с возможностями больного.
3. Потряхивания. Тыльная сторона кистей
на бедрах, стопы опираются на пятки. Производятся одновременно или поочередно вибрационно-потряхивающие движения кистей и стоп
до появления расслабления мышц.
4. Постизометрическая релаксация. Руки
согнуты в локтевых суставах под прямым углом,
кисти сжаты, ноги выпрямлены, стопы разогнуты. Напряжение мышц рук и ног до умеренной
усталости, расслабление с выполнением упражнения 1. Повторить 2-3 раза.
5. «Мышечная помпа». Выполняется аналогично предыдущему упражнению, но напряжение мышц 0,5 секунд с последующим расслаблением 0,5 секунд. При мышечном напряжении
стопы сгибаются с последующим расслаблением. Повторить 3-19 раз.
6. «Ходьба на месте»: а) пассивная – сгибание и разгибание одной затем другой ноги в
тазобедренном и коленном суставе 3-5 раз; б)
пассивно-активное сгибание и разгибание ног с
участием больного; в) активно-пассивное сгибание и разгибание ног с посторонней помощью,
другая больным со скольжением (полированная
доска, полиэтилен), с одновременным движением ног в одном направлении и (или) поочередным, чередуя для каждой ноги активные и пассивные движения.
7. «Маятник»: а) плавные движения туловища в стороны; б) пассивно-активные движения туловища в стороны. в) активные движения.
8. «Крутушки»: а) пассивные вращательные
движения в плечевых суставах по часовой и
против часовой стрелки (руки выпрямлены); б)
активные вращательные движения. в) активнопассивные движения (активные движения при
согнутой в локтевом суставе руке).
9. «Согласие»: а) пассивные наклоны головы; б) пассивно-активные; в) активные.
10. «Лотос». Ноги согнуты в коленных суставах, стопы вместе. а) пассивное разведение и
сведение коленей с постепенным увеличением
амплитуды; б) пассивно-активное: в) активное.
11. «На бочок»: а) пассивные повороты на
правый и левый бок; б) пассивно-активные повороты.
12. «А мне летать охота»: а) активное отведение в стороны и приведение выпрямленных
рук; б) пассивно-активное отведение и приведе-
ние рук; в) активно-пассивное отведение и приведение рук (активные движения производятся
при согнутой в локтевом суставе руки); г) активное отведение и приведение одновременно обеих рук, согнутых в локтевых суставах.
13. «Китайский болванчик»: а) пассивные
наклоны головы в стороны; б) пассивноактивные наклоны; в) активные наклоны.
14. «Стопоходьба»: а) пассивное сгибание –
разгибание, вращение стоп, пальцев; б) пассивно-активное; в) активно-пассивные; г) активное.
15. «Вставай на смертный бой»: а) пассивное
сгибание и разгибание туловища; б) пассивноактивное сгибание и разгибание туловища.
16. «Руки загребущие»: а) пассивное сгибание и разгибание в локтевых суставах; б) пассивно-активное; в) активное.
17. «Нет»: а) пассивные повороты головы в
стороны; б) пассивно-активные; в) активные.
18. «Шевеление»: а) пассивно-активные
движения в лучезапястных суставах (вращение,
сгибание и разгибание, вращение по оси) и
пальцах (сгибание и разгибание, противопоставление с пальцем, игра на пианино, червеобразные движения); б) активные.
19. «Головокружение от успехов»: а) пассивное вращение головы по часовой и против часовой стрелки; б) пассивно-активнoе вращение
головы.
Все упражнения выполняются (за исключением упражнений, при описании которых указывается количество повторений) до появления легкого
утомления, после чего делается упражнение 1.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Гусев Е.И. Рассеянный склероз и другие демиелинизирующие заболевания / Е.И. Гусев, И.А. Завалишин, А.Н. Бойко. - М., Миклош, 2004. - 528 с.
2. Малкова Н.А., Рябухина О.В., Бабенко Л.А.,
Ионова Т.И., Киштович А.В. Связанное со здоровьем качество жизни у больных рассеянным
склерозом / Н.А. Малкова, О.В. Рябухина, Л.А.
Бабенко [и др.] // Журнал неврологии и психиатрии. — 2005, № 12. — C. 31– 37.
3. Лікувальна фізкультура в санаторно-курортних
закладах. За ред. Л.І. Фісенко. — К.: «Купріянова»,
2005. — 400 с.
4. Мошков В.Н. Лечебная физическая культура в
клинике нервных болезней / В.Н. Мошков. — М.:
Медицина, 1981. — 287 с.
5. Calabresi P. Rationale and design for a study to
evaluate the efficacy and safety of PEGylated
interferon beta 1a in patients with relapsing multiple
sclerosis / P. Calabresi, D. Arnold, L. Balcer [еt al.] //
J. Neurol. — 2010, v. 257, suppl.1. — P. 457.
6. Caroll W. Clinical trials of multiple sclerosis therapies:
improvement to demonstrate long_term patient benefit /
W. Caroll // Mult. Scl. - 2009, v. 15. - P. 951–958.
7. Siegert R.J. Depression in multiple sclerosis: a
review / R.J. Siegert, D.A. Abernethy // J. Neurosurg
Psychiatry. - 2005, v 76. - P. 469–475.
Надійшла 19.04.2014 р.
Рецензент: проф. Ю.М. Вовк
120
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
УДК: 591.473:796.015.6+575.113.1
В.А. Пастухова
СТРУКТУРНАЯ ПЕРЕСТРОЙКА СКЕЛЕТНЫХ МЫШЦ ПОД ВОЗДЕЙСТВИЕМ ДЛИТЕЛЬНЫХ ФИЗИЧЕСКИХ НАГРУЗОК
Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, г. Киев
Пастухова В.А. Структурная перестройка скелетных мышц под воздействием длительных физических нагрузок // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 121-125.
Цель нашего исследования - изучить особенности строения скелетных мыщц (икроножной и камбаловидной) в условиях длительной физической нагрузки на ультрамикроскопическом уровне. Исследования проведены на лабораторных животных двух групп – контрольная и основная, в которой испытуемые плавали по 30 минут с грузом в течение 5 недель. Материал скелетных мышц изучали при помощи электронно-микроспического метода исследования.
Характерными изменениями являются морфологические признаки гипертрофии мышечных волокон и клеточных элементов, в частности, митохондрий. Функционирование мышечных волокон в
икроножной и камбаловидной мышцах при физической нагрузке в напряженном режиме сопровождается усиленным кровоснабжением, морфологическими признаки чего является увеличение числа кровеносных микрососудов, ультраструктура которых свидетельствует об активных транцитозных и биосинтетических процессах. Выявлено, что «быстрые» и «медленные» мышечные волокна у различных
крыс по-разному реагируют на такую нагрузку. Это может быть основой для понимания механизмов
индивидуальных особенностей сократительной способности скелетной мускулатуры спортсменов.
Ключевые слова: скелетные мышцы, структура, физические нагрузки.
Пастухова В.А. Структурна перебудова скелетних м'язів під впливом тривалих фізичних навантажень // Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 121-125.
Мета нашого дослідження - вивчити особливості будови скелетних м'язів (литкового і камбалоподібного) в умовах тривалого фізичного навантаження на ультрамікроскопічному рівні. Дослідження
проведені на лабораторних тваринах двох груп - контрольна і основна, в якій випробовувані плавали
по 30 хвилин з вантажем протягом 5 тижнів. Матеріал скелетних м'язів вивчали за допомогою електронно-мікроспічного методу дослідження.
Характерними змінами є морфологічні ознаки гіпертрофії м'язових волокон і клітинних елементів,
зокрема, мітохондрій. Функціонування м'язових волокон в литковому і камбалоподібному м'язах при
фізичному навантаженні в напруженому режимі супроводжується посиленим кровопостачанням, морфологічними ознаки чого є збільшення числа кровоносних мікросудин, ультраструктура яких свідчить
про активні транцітозні і біосинтетичні процеси. Виявлено, що «швидкі» і «повільні» м'язові волокна у
різних щурів по-різному реагують на таке навантаження. Це може бути основою для розуміння
механізмів індивідуальних особливостей скорочувальної здатності скелетних м'язів спортсменів.
Ключові слова: скелетні м'язи, структура, фізичні навантаження.
Pastukhova V.A. Restructuring of skeletal muscle under the influence long physical activities //
Український морфологічний альманах. – 2014. – Том 12, № 4. – С. 121-125.
The aim of our research - to study structural features of skeletal muscles (gastrocnemius and soleus) in
conditions of prolonged exercise on ultramicroscopic level. Studies carried out on laboratory animals two
groups - basic and control in which the floating test of 30 minutes with a load of 5 weeks. Material skeletal
muscle were studied by means of electron-mikrospic research method.
Characteristic changes are morphological signs of hypertrophy of muscle fibers and cellular elements,
such as mitochondria. The functioning of the muscle fibers in the gastrocnemius and soleus muscles during
physical exertion in a tense mode is accompanied by increased blood supply, morphological signs of what is to
increase the number of blood microvessels, ultrastructure which indicates active trantsitoznyh and
biosynthetic processes. Revealed that the "fast" and "slow" muscle fibers in different rats responds differently
to this load. This can be the basis for understanding the mechanisms of the individual characteristics of the
contractility of skeletal muscle athletes.
Key words: skeletal muscle, structure, physical load.
мышце содержатся и быстро сокращающиеся и
медленно сокращающиеся волокна. Однако со
структурной схожестью отдельных мышц могут
отмечаться и существенные различия, обусловленные функцией, которую обычно выполняет
мышца. Медленно сокращающиеся волокна отличаются небольшой скоростью сокращения,
большим числом митохондрий, высокой активностью оксидативных энзимов, широкой васкуляризацией, высоким потенциалом накопления
гликогена, большим количеством миоглобина.
Быстро сокращающиеся волокна отличаются
высокими сократительными способностями и
Постановка проблемы, актуальность темы исследования. Большие физические нагрузки, характерные для современного спорта,
представляют повышенные требования ко всем
органам и системам организма, в том числе и к
скелетным мышцам. Изучение изменений, происходящих в мышцах под влиянием разных двигательных режимов на макроскопическом, микроскопическом и ультрамикроскопическом
уровнях имеет большое теоретическое и практическое значение, так как изменения в строении скелетных мышц отражаются и на их функциональных возможностях. В одной и той же
121
Пастухова В.А. Структурная перестройка скелетных мышц под воздействием …..
одновременно обладают достаточно выраженной сопротивляемостью утомлению. В них менее развитая сеть капилляров, меньшее число
митохондрий, высокая гликолитическая способность, высокая активность неоксидантных энзимов. Быстро сокращающиеся волокна значительно быстрее расщепляют АТФ, что обеспечивает более быстрое сокращение саркомеров.
Эти волокна хорошо подвержены тренировке на
выносливость, их активность связана с использованием анаэробных источников энергии [8].
Медленно сокращающиеся волокна содержат
большое количество коллагена, который является «строительным материалом» соединительной
ткани. Это приводит к тому, что эластичность
этих волокон ниже, однако функция не нарушается. Более высокая пластичность быстро сокращающихся волокон способствует более быстрым и мощным сокращениям [12]. Спортивная
практика показывает, что целенаправленные
тренировки увеличивают силу и другие функциональные свойства мышц. Но наблюдаются и
такие явления: когда при максимальных нагрузках и недостаточном времени отдыха сила
мышц начинает снижаться и спортсмен не может повторить показанные им раньше высокие
результаты [3]. Важно знать, какие изменения
при этом происходят в мышцах и каким должен
в дальнейшем быть двигательный режим спортсмена.
Исследования проведены в рамках НИР 2.24.
«Улучшение эффективности тренировочной и
соревновательной деятельности квалифицированных спортсменов разрешенными способами
восстановления и стимуляции работоспособности» (номер госрегистрации 0111U001731) Сводного плана научно-исследовательских работ в
сфере физической культуры и спорта Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины на 2011-2015 гг.
Цель исследования - изучить особенности
строения скелетных мышц после длительных
физических нагрузок в эксперименте на ультрамикроскопическом уровне.
Материалы и методы исследования. Изучение изменений в мышечной системе осуществляется различными методами. К числу наиболее распространенных методов исследования
мышечной системы можно отнести следующие:
антропометрические, позволяющие оценить
степень развития мыщц, а также степень изменения мышечного компонента в весе тела
спортсмена на основании измерения обхватных
размеров различных участков; функциональные,
позволяющие сопоставить морфологическую
перестройку мышц с показателями их силовых
качеств и микроскопические, с помощью которых анализируется внутренняя перестройка
мышечной ткани под влиянием физических
нагрузок [7]. Для изучения изменений в мышечной ткани у спортсменов применяется метод
биопсии - взятие небольших кусочков мыщц и
исследование их под микроскопом [14]. Также
широкое распространение получило экспериментальное моделирование влияния физических нагрузок на перестройку мышечной ткани
[2]. Хотя результаты исследования на животных
нельзя полностью переносить на человека, тем
не менее экспериментальные методы дают чрезвычайно важную информацию о тех структурных преобразованиях в мышцах, которые происходят под влиянием физических нагрузок.
Исследования проводили на 20 белых половозрелых крысах линии Фишер с начальной
массой 200-220 г. Животных поровну было разделено на контрольную (интактные крысы) и
основную группу, в которой физическую нагрузку в качестве ежедневного плавания по 30
минут с дополнительным грузом (10% от массы
тела) применяли в течение 5 недель. Содержание и использование лабораторных животных
отвечало методам, которые рекомендуются национальными нормами с биоэтики [1]. После
декапитации под эфирным наркозом кусочки
мышц фиксировали 2,5% раствором глютаральдегида на фосфатном буфере с дофиксацией в
1% растворе четырехоксида осмия по Милонингу. Обезвоживание проводили в спиртах возрастающей концентрации и ацетоне, заливали в
смесь эпон-аралдит согласно общепринятой
методике [4].
Изучение материала икроножных и камбаловидных мышц обох групп проводили на
трансмиссийном
электронном микроскопе
ПЭМ-125К (Россия) с дальнейшим фотографированием. Полученный цифровой материал
обрабатывали методами вариационной статистики при помощи прикладних пакетов компьютерных программ «Statgraphics» и «Excel 97». Достоверность изменений оценивали с учетом tкритерия Стьюдента [5].
Результаты исследования и их обсуждение. Длительные физические нагрузки приводят к тому, что гиперфункция мышц закрепляется соответствующей структурной перестройкой.
Среди морфологических признаков, характеризующих гипертрофию мыщц, следует отметить
увеличение объема и веса органа, а также размеров клеточных элементов. Увеличение количества мышечных волокон не является обязательной характеристикой гипертрофии мышц, хотя
нередко ее сопровождает [15].
В процессе приспособительных реакций
происходят морфологические преобразования
на различных уровнях структурной организации
скелетних мышц. Следствием таких преобразований может быть метаболическая перестройка
в миоцитах, а при определенных условиях и изменение пластических свойств их энергообразующих и сократительных структур.
В цитоплазме мышечной клетки, называемой саркоплазмой, от одного конца до другого
продольно располагаются сотни и тысячи миофибрилл диаметром 1-2 мкм, с которыми и связана способность мышцы к сокращению. Для
миофибрилл характерна поперечная исчерчен122
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ность - чередование темных и светлых зон. Темные полосы в поляризованном свете проявляют
свойства двойного лучепреломления и называются анизотропными (А-зоны). Светлые полосы, почти не обладающие этими свойствами и
называющиеся изотропными (I-зоны), делятся
пополам темной Z-линией, или зет-диском, а в
середине темной А-зоны различают более светлую Н-зону, которая образуется в результате
отсутствия актинового миофиламента. Участок
между двумя соседними зет-дисками называется
саркомером. Таким образом, миофибрилла
представляет собой ряд последовательно соединенных десятков тысяч саркомеров [13]. Каждый
саркомер включает в себя упорядоченную систему толстых (миозиновых) и тонких (актиновых) белковых нитей, или миофиламентов,
впервые описанных Сцент-Дьерди. Тонкие нити
(2 комплекта) крепятся к зет-дискам, а толстые (1
комплект) сосредоточены в А-зоне. Кроме основного компонента актина в состав тонкой нити входят еще два регуляторных белка - тропонин и тропомиозин [11].
Среди факторов, определяющих морфологические отличия скелетных мышц, основное
место отводится типу мышечных волокон. В
данном исследовании мы изучали как медленно
сокращающиеся (преобладают в камбаловидной
мышце), так и быстро сокращающиеся (преобладают в икроножной мышце). Ядра в симпластах икроножных мышц животных основной
группы имеют четко структурируемую кариолему, которая образует глубокие инвагинации, что
увеличивает площадь их поверхности, еухроматин равномерно заполняет кариолему. Кое-где
встречаются два расположенных рядом ядра. Все
это свидетельствует об активних транскрипционных процесах при физических загрузках.
Саркомеры камбаловидных мышц у разных животных имеют типичное соотношение А- и Ізон, Z-линии без уплотнения. Наиболее характерними изменениями в саркомерах икроножных мышц являются локальные расхождения
миофибрилл.
В симпластах камбаловидной мышцы отмечается большое количество элементов триады канальцев саркоплазматической сетки и Тсистем, которые глубоко проникают внутрь
симпласта. Следует отметить, что их количество
в волокнах «красных» мышц, к которым относится и камбаловидная, в состоянии покоя незначительна. Это является еще одним подтверждением гиперфункции мышечных волокон.
Изменения в тонком строении мышечной
ткани при длительных физических загрузках
характеризуються усилением отложения миоглобина, особенно на уровне миофибрилл, очаговыми изменениями содержания гликогена и
увеличением митохондрий.
Митохондрии в икроножной мышце располагаются подсарколемально и между саркомерами, они различаются по форме и размерам. Всего их количество равно (93,19 +16,03) х10-2 в
1мкм3, что значимо больше, чем у интактных
животных. При анализе распределения их по
этому показателю видно, что такое увеличение
происходит в результате появление участков,
почти полностью заполненных митохондриями.
Увеличивается не только количество, но и средняя площадь среза митохондрий по сравнению
с интактными животными. Это обусловлено появлением больших по размерам органелл на
фоне уменьшения (почти втрое) числа мельчайших митохондрий. О функционировании
митохондрий в напряженном режиме свидетельствует и наличие в них большого количества
расположенных, в основном, параллельно
крист. Обращает на себя внимание тот факт,
что гипертрофия и гиперплазия митохондрий в
симпластах икроножной мышцы после физической нагрузки сопровождается значительным
снижением числа гранул гликогена. Еще одной
особенностью некоторых митохондрий является
накопление в них гранул кальция. Количество
гранул гликогена повсеместно в симпластах незначительно, что существенно отличает их от
животных контрольной группы и на фоне распространенности деструктивно-дистрофических
изменений митохондрий может отображать стадию декомпенсации в энергетическом обеспечении волокон икроножных мышц некоторых
крыс при длительной физической нагрузке.
Морфометрический анализ митохондрий в
камбаловидных мышцах показал, что физическая нагрузка также вызывает увеличение их
размеров. Средняя площадь этих органелл более, чем вдвое превышает этот же показатель у
интактных животных. Причем, как и в контроле,
митохондрии в подсарколемальной зоне большие по площади среза, чем органеллы, расположенные между фибриллами. Такое увеличение происходит в результате снижения числа
мелких митохондрий и появления крупных
органелл. Хотя общее количество митохондрий
в мышечных волокнах камбаловидных мышц не
увеличивается, за счет их значительной гипертрофии, значимо (почти в 4 раза) увеличивается
их объемная плотность (табл. 1).
Таблица 1. Морфометрические показатели митохондрий в симпластах икроножной и камбаловидной
мышц крыс контрольной (К) и экспериментальной (Э) групп
Показатели
Объемная плотность,%
К (икроножная мышца)
К (камбаловидная мышца)
Э (икроножная мышца)
Э (камбаловидная мышца)
3,37±0,57
3,72+0,79
27,37+7,17
13,29+4,12
123
Количественная плотность, 10-2/мкм3
22,2+5,18
27,29+0, 59
93,19+16,03
26,01+6,15
Площадь среза,
10-2 мкм2
15,93+0,67
16,03+1,06
43,68+1,88
38,12+3,03
Пастухова В.А. Структурная перестройка скелетных мышц под воздействием …..
В настоящее время в литературе сложилось
мнение, что набухание митохондрий служит
признаком усиления активности окислительных
ферментов, а также признаком усиления активности окислительных ферментов, а также признаком понижения содержания в клетках АТФ и
стимуляции гликолиза [9]. Последний играет
важную роль в энергетическом обеспечении
миоцитов при интенсивной мышечной работе.
Эти обратимые изменения митохондрий расцениваются так же, как признаки, свидетельствующие о повышении обменных процессов в митохондриях и окружающей цитоплазме в результате возрастания потребления энергии при
мышечной работе.
Увеличение количества митохондрий в
клетках скелетных мышц при длительной физической нагрузке - это хорошо известный феномен, и его молекулярные основы сейчас интенсивно изучаются. Известно, что при выполнении физических упражнений количество белка PGC-1а в клетке увеличивается, и он перемещается из цитоплазмы в ядро. PGC-1а запускает
экспрессию ряда факторов транскрипции. Затем
они активируют гены ядерного генома, необходимые для построения митохондрии. Недавно
выяснилось, что PGC-1а может проникать не
только в ядро, но и в митохондрии, где он мог
бы участвовать в активации генов митохондриального генома [10]. Остался невыясненным вопрос механизмом проникновения PGC-1а в митохондрию. Через ее мембраны могут проходить белки, имеющие специальную сигнальную
последовательность. В PGC-1а ее обнаружено
не было. Однако, возможно, PGC-1а может цепляться к белкам, у которых такой сигнал есть, и
таким образом проникать в органеллу.
В итоге складывается следующая картина.
Когда клетки мышц заняты длительной физической работой, их энергетические потребности
увеличиваются. Клетки пытаются приспособиться к новым условиям. Для этого им необходимо увеличить количество митохондрий или
количество ферментов, обеспечивающих синтез
АТФ в уже существующих митохондриях. Следовательно, необходимо активировать экспрессию генов, причем как в ядре, так и в митохондриях. Поэтому PGC-1а перемещается в ядро и в
митохондрии, где помогает факторам транскрипции активировать работу генов. Таким образом, PGC-1а является частью механизма, помогающего мышцам адаптироваться к длительным нагрузкам [10].
Все эти вопросы имеют не только чисто научное значение. Сегодня PGC-1а рассматривается как одна из мишеней для лечения заболеваний, связанных с митохондриями. Например,
небольшое увеличение экспрессии PGC-1а в
мышцах приводит к ослаблению атрофии, облегчает течение мышечной дистрофии Дюшенна,
болезни Паркинсона и Хантингтона.
Кроме того, PGC-1а способствует сохранению
нервно-мышечных синапсов, снижению жиро-
вых отложений и воспаления, помогает поддерживать в норме уровень глюкозы и инсулина в
крови. В будущем, когда для лечения болезней
будет опробована генная терапия с использованием PGC-1а, возникнет проблема его правильной локализации. И тогда, возможно, именно
физические упражнения могут быть достаточно
безопасным способом достигнуть этого эффекта.
Функционирование мышечных волокон в
икроножной и камбаловидной мышцах при физической нагрузке в напряженном, компенсированном режиме сопровождается усиленным кровоснабжением, морфологическими признаки
чего является увеличение числа кровеносных
микрососудов, ультраструктура которых свидетельствует об активных транцитозных и биосинтетических процессах. Эндотелиальные клетки,
выстилающие эти микрососуды, содержат функционально активное ядро, большие по размерам митохондрии, канальцы зернистой эндоплазматической сети и комплекса Гольджи, большое количество увеличенных в размерах микропиноцитозных пузырьков.
Как известно, при активизации деятельности
органов, в них усиливаются обмен веществ и кровоснабжение. Увеличение функциональной активности органа и болем всего сокращение скелетных мышц происходит при обязательном усилении тканевого метаболизма. Поскольку анаэробные процессы не могут на долгий срок обеспечить
функционирование тканей, постольку ускорение
окислительного метаболизма невозможно без увеличения доставки к работающим органам крови, а
вместе с ней кислорода. На этом, собственно говоря, и базируется гипотеза о механизме рабочей
гиперемии скелетных мышц [6].
Заключение. Таким образом, под влиянием
физических нагрузок в мышечной системе происходит сложная структурная перестройка, в
основе которой лежит рабочая гипертрофия
мышечной ткани. В зависимости от специфической комбинации, которая является индивидуальной, икроножная и камбаловидная мышцы у
разных представителей будут по-разному реагировать на длительные нагрузки, что и наблюдается в нашем исследовании. Такое различие является предпосылкой достижения високих результатов в спорте в святи с генетически обусловленной реакцией организма. Различные виды
спортивной деятельности предъявляют особые
требования к определенным группам мышц, которые в большей мере выполняют характерную
для данного вида спорта работу. Поэтому у
спортсменов различных специализаций наблюдается неодинаковое развитие скелетных мышц,
а соответственно, и их силовых качеств.
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ
ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Біоетична експертиза до клінічних та інших
наукових досліджень, що виконуються на тва124
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ринах, Методичні рекомендації Національного
Комітету з питань біоетики при Президії НАН
України, Комітету з біоетики при Президії АМН
України, Державного фармакологічного центру
МОЗ України. – Київ, 2006. – 29 с.
2. Модулюючий вплив інтервального гіпоксичного тренування на функціональні і метаболічні
показники адаптації організму і м'язової тканини
щурів до гіпоксії навантаження / [Б.Л. Гавенаускас, І.М. Маньковська, В.І. Носар та ін.] // Фізіологічний журнал. – 2004. – Т. 50, № 6. – С. 4252.
3. Дорохов Р.Н. Спортивная морфология /
Р.Н. Дорохов, В.П. Губа // Москва: ФиС, 2002. –
265 с.
4. Карупу В. Я. Электронная микроскопия /
В.Я. Карупу // Киев: Вища школа, 1984. – 208 с.
5. Ланг Т.А. Как описывать статистику в медицине: руководство / Т.А. Ланг, М. Сесик //
Москва: Практическая медицина, 2011. – 480 с.
6. Литвак А.Л. Кровоснабжение скелетных
мышц и потребление кислорода организмом
человека при тренировке аэробной выносливости / А.Л. Литвак // Автореф. дис. … канд. биол. н. – Тверь, 2007. – 19 с.
7. Мартисов Э.Г. Методы исследования в спортивной антропологии / Э.Г. Мартисов // Москва: ФиС, 1989. – 176 с.
8. Платонов В.Н. Периодизация спортивной
тренировки. Общая теория и ее практическое
применение / В.Н. Платонов. – Киев: Олимп.
лит-ра, 2013. – 624 с.
9. Сравнительная диагностическая ценность
анализа скелетной мышцы и лимфоцитов при
митохондриальных болезнях / [Сухоруков B.C.,
Нарциссов Р.Л., Петричук С.В. и др.] // Архив
патологии. – 2000. – Т. 2 (62). – С. 19-21.
10. Exercise Increases Mitochondrial PGC-1a Content and Promotes Nuclear-Mitochondrial Crosstalk to Coordinate Mitochondrial Biogenesis /
[Adeel Safdar, Jonathan P. Little, Andrew J. Stokl et
al.] // Journal of Biological Chemistry. – 2011. –
V. 286 (12). – P. 10605–10617.
11. Francis G. Muscle organization in Caenorhabditis elegans: Localization of proteins implicated in
thin filament attachment and I-band organization /
G. Francis, R. Waterston. // J. Cell Biol. – 1986. –
V. 101. – Р. 1532-1549.
12. Fox E.L. The physiological basis for exercise
and sport / E.L. Fox, R.W. Bower, M.L. Foss. –
Madison: Brown and Benchmark, 1993. – 710 p.
13. Grimby G. The ageing muscle / G. Grimby, B.
Saltin // Clin. Physiol. – 1983. – V. 3. – Р. 209-218.
14. Critical illness myopathy and neuropathy / [Latronico N., Fenzi F., Recupero D. et al.] // Neur. J.
– 2006. – V. 347. – Р. 1579-1582.
15. MacDougall J. Hypertrophy or Hyperplasia / J.
MacDougall // The Encyclopedia of Sports Medicine. – 1992. – 420 p.
Надійшла 19.04.2014 р.
Рецензент: проф. В.І. Лузін
125
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ЗМІСТ
ОРИГІНАЛЬНІ СТАТТІ
Антипов Н.В., Бердников М.А., Колесникова И.А. Гистоструктурные особенности вен
семенного канатика при варикоцеле
Астраханцев Д.А. Влияние имплантации в большеберцовую кость гидроксилапатита, насыщенного марганцем, на гистологическое строение нижнего резца крыс
Гаврилов В.А. Возрастные особенности гистологического строения мыщелкового хряща
нижней челюсти у белых крыс после 60-дневного воздействия паров толуола
Галунко Г.М. Особливості впливу розчину HAES-LX-5% на слизову оболонку тонкої кишки в пізні стадії опікової хвороби
Гунас І.В., Школьнік Е.Я. Порівняльний антропометричний аналіз товщини шкірножирових складок тіла між здоровими та хворими на гострий гнійний гайморит юнаками і
чоловіків без урахування та з урахуванням краніотипу
Гуцол Л.П. Стан і перспективи розвитку ресурсного забезпечення методу гомеопатії в рамках оптимізації надання медичної допомоги
Дмитренко С.В. Вікові та гендерні особливості іхтіозу в Подільському регіоні
Kuzenko Y., Romanyuk A., Lindіna Y., Hudymenko O. T-lymphocytes and periodontal
inflammation
Москаленко Р.А., Романюк А.М., Піддубний А.М., Линдін М.С. Особливості біомінералізації передміхурової залози при доброякісній гіперплазії
Романюк А.М., Коробчанська А.Б., Сауляк С.В., Золотарьова А.В. Особливості морфологічної перебудови та хімічного складу твердих тканин зубощелепної системи під впливом солей важких металів
Смирнова С.Н. Ультраструктурные изменения коры надпочечников в условиях измененного гомеостаза под влиянием поликистозного процесса в яичниках белых крыс
Стрий В.В. Влияние имплантации в большеберцовую кость материала ОК-015, насыщенного медью, на гистологическое строение диафиза плечевой кости крыс
Романюк А.М., Шкрьоба А.О. Морфофункціональні зміни передміхурової залози в умовах впливу солей важких металів у віковому аспекті
Яременко Л.М. Експресія GFAP в сенсомоторній корі головного мозку при моделюванні
транзиторної ішемії за умов імуномодуляції
Лукьянцева Г.В. Особенности химического состава костей у белых крыс после двухмесячного употребления натрия бензоата и возможности его коррекции
Беляева Е.А. Структурные преобразования поднижнечелюстной слюнной железы после
облучения на фоне парентерального введения ксеногенной спинномозговой жидкости
Комарова Е.Б. Влияние рамиприла на артроскопические и морфологические показатели
синовиальной оболочки у больных ревматоидным артритом
Кононенко О.В., Телешова О.В., Зінченко О.В., Бургело О.В. Особливості фетоплацентарної системи під час затримки внутрішньоутробного розвитку плоду у терміні гестації 20-22 тижня
Кувенёва М.Л., Лопастинский Н.Н. Изменение общего количества эпителиоцитов и мукоцитов в собственных железах фундального отдела желудка крыс под воздействием экстракта эхинацеи пурпурной
Маметова О.Б., Мороз Г.А. Паравертебральная миорелаксация кардио-респираторной
рефлексогенной зоны как средство повышения функционального состояния спортсменов
Пеннер.В.А., Борисенко В.В., Голованева Ж.В., Меженская О.П. Боль в нижней части спины при остеопорозе и синдромы, которые ее сопровождают
Симрок К.Т. Особенности роста и формообразования нижней челюсти белых крыс после
60-дневного применения глутамата натрия и ионизирующего облучения
Скоробогатов А.Н. Возрастные особенности ультраструктуры биоминерала тазовой кости
после 60-дневного воздействия на организм паров эпихлоргидрина
Соцька Я.А., Шаповалова І.А. Взаємозв’язок між морфологічними показниками мікрогемоциркуляції та цитокіновим профілем крові у хворих із хронічним токсичним гепатитом,
сполученим із хронічним некалькульозним холецититом та ожиренням
126
3
3
6
11
17
21
26
30
33
36
38
42
47
52
57
61
67
71
75
78
81
85
89
95
100
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
Харченко В.З., Кубышкин А.В., Анисимова Л.В., Шрамко Ю.И., Жукова А.А. Патогенетическое обоснование сочетанного применения ингибиторов протеиназ и антиоксидантов при осложненном реперфузионном синдроме
107
ОГЛЯДОВІ СТАТТІ
111
Бибик Е.Ю., Романенко Д.В., Решетило Н.В., Хоменко А.В., Шипилова Н.В., Алиева А.А. Роль органов иммунной системы в метаболическом синдроме
Бобрик Ю.В., Кулик Н.М., Мороз Г.А., Пономарёв В.А., Ткач В.В. Особенности физической реабилитации больных рассеянным склерозом
Пастухова В.А. Структурная перестройка скелетных мышц под воздействием длительных
физических нагрузок
127
111
117
121
Український морфологічний альманах, 2014, Том 12, № 4
ПРАВИЛА ДЛЯ АВТОРІВ
1.Текст статті друкується на стандартному аркуші форматом А4 (210х297 мм) (не більше 30 рядків на сторінці)
шрифтом «Times New Roman» (14 кегль) в 1,5 інтервалі. Поля: верхнє та нижнє - по 25 мм, праве - 15 мм та ліве
- 35 мм. Текст статті повинен включати наступні елементи:
резюме українською, російською та англійською мовами (0,5-0,75 сторінки кожне); постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими або практичними
проблемами; аналіз останніх досліджень і публікацій, з яких започатковано розв’язання даної проблеми, і на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким
присвячена остання стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); висвітлення основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів (мета дослідження, матеріал та методи дослідження, результати та їх обговорення); висновки з даного дослідження; перспективи подальшого розвитку у даному напрямку.
2. Надсилаються два примірники та магнитний носій із записом статті в форматі «Word 6,0-2003 for Windows»
або RTF.
3. Обсяг оригінальних статей – не більше 14 сторінок (враховуючи список літератури, резюме, ілюстрації та
підписи до них). Обсяг оглядових статей узгоджується з редакцією, але не повинен перевищувати 22 сторінок.
Повідомлення щодо обміну досвідом, проблем викладання - до 8 сторінок, клінічні спостереження та рецензії до 6 сторінок.
4. На початку статті вказуються: 1) УДК, 2) прізвище та ініціали автора (авторів, не більше 5), 3) назва статті
(великими літерами, без аббревіатур), 4) назва установи (установ), де виконано роботу. Офіційні мови журналу
- українська, російська, англійська.
5. Структура резюме до статті: 1) назва (великими літерами); 2) прізвище та ініціали автора (авторів); 3) текст
резюме; 4) ключові слова; 5) назва установи, де виконана робота, і (в дужках) місто, де ця установа розташована.
6. Автори рукописів зобов'язані дотримуватися міжнародних номенклатур. Назви фірм, що випускають
лікарськи засоби, апаратуру, реактиви, наводяться в оригінальній транскрипції із зазначенням країни. Результати вимірювань подаються в одиницях Міжнародної системи (СІ).
7. Розширений реферат англійською мовою (це не є реферат англійською мовою у паперовому варіанті
журналу), який буде розміщуватися на сайті журналу, повинен складати не менше двох сторінки тексту та мати такі обов'язкові складові: Title; Authors' names and institutional affiliations, e-mail; Introduction; Objective; Materials and Methods; Results; Conclusions.
8. Формули, дози лікарських засобів візуються автором на полях. Формули виконуються за допомогою редактора «MS Equation». Діаграми виконуються в редакторі «MS Graph» або «Excel» та розташовуються у тексті.
9. Таблиці (не більше трьох) слід друкувати в тексті, на тому місці, де вони повинні знаходитись за змістом.
Розташування таблиць вертикальне, вони повинні мати номер (якщо таблиць 2 і більше), назву. Заголовок
кожної графи повинен відповідати її змісту. Скорочення в назві таблиць не дозволяються. Цифрові дані подаються зі статистичною обробкою. Зазначається кількість досліджених об’єктів в кожній групі, одиниці вимірювання.
10. Ілюстрації не повинні займати загалом більше двох сторінок (разом з підписами до них). Підписи до рисунків розташовуються в тексті. У підписах до фотографій мікропрепаратів необхідно вказувати збільшення
об'єктива та окуляра, метод забарвлення зрізів. На електронограмах рекомендується розміщати масштабний
відрізок. Неякісні ілюстрації та їх електронні варіанти до друку не приймаються.
11. Бібліографічні посилання у тексті статті позначаються номерами у квадратних дужках у відповідності до
списку літератури. Список цитованої літератури наводиться згідно з вимогами ДАК МОН України до дисертацій. Кількість джерел у списку літератури оригінальних статей не повинна перевищувати 20, оглядових 60. Посилання на неопубліковані роботи не дозволяється.
12. Стаття візується авторами. В кінці другого примірника статті зазначається: "При опублікуванні статті у зарубіжних виданнях авторські права передаються редколегії журналу "Український медичний альманах". Нижче
повідомляються прізвища, імена та по батькові всіх авторів, місце роботи і посада кожного з них, їх науковий
ступінь, вчене звання, адреса і номери телефонів. Стаття візується керівником кафедри (відділу, лабораторії). До
статті додається супровідний лист (офіційне направлення) до редакції журналу від установи, де виконана робота, акт експертної комісії, а також копія квитанції про сплату послуг. Вартість однієї сторінки - 50 (п’ятдесят)
гривень.
13. Редакція має право скорочувати і виправляти статті. Статті, що надруковані в інших виданнях або надіслані
до інших редакцій, подавати не дозволяється. У випадку невиконання зазначених правил статті до публікації не
приймаються та повертаються для доробки.
14. Рукописи, листи, побажання і зауваження надсилайте за адресою: 91045 м. Луганськ, кв. 50 років Оборо-
ни Луганська, І, медуніверситет, науковий відділ, редакція журналу "Український морфологічний
альманах". Телефон - (0642) 63-02-55. e-mail: umorpha@ukr.net
15. Реквізити для грошового переказу: ТОВ “Віртуальна реальність”, р/р 26007053710167 в Луганській філії
ВАТ “Кредитпромбанк” м. Луганська; МФО 304795, Код ЄДРПОУ 24194977; індивідуальний номер
241949712369; свідоцтво № 17308550.
РЕДКОЛЕГІЯ
128